Роман Шухевич (1907–1950) – видатний український політичний та військовий діяч, Головнокомандувач Української Повстанської Армії (УПА).
Основні відомості з біографії Романа Шухевича
Роман Шухевич народився 7 липня 1907 року в містечку Краковець на Галичині в родині судді (за іншими даними – 30 червня 1907 року).
З 1913 по 1917 рр. – навчався у народній школі в Кам’янці Струмиловій. У 10-річному віці став учнем Львівської гімназії. Учився добре, мав переважно відмінні оцінки, займався спортом, музикою та співом.
Він був одним із організаторів пластового гуртка «Ясний тризуб» (1922), а пізніше – куреня «Чорноморці» (1927). У одній із облікових пластових карток юнака йому дається така характеристика: «Найліпший з гуртка. Честолюбивий. Войовничий. Енергійний».
14 вересня 1926 року його прийняли до Львівського політехнічного інституту, який він з успіхом закінчив у 1931 році. Паралельно з цим закінчив спеціальні курси для військових старшин (офіцерів). На початку 1930 рр. пройшов заочний курс музичного інституту імені М. В. Лисенка по класу фортепіано.
Роман Шухевич у 1925 році став повноправним членом Української військової організації. А ще через рік зайняв пост бойового референта Крайової Екзекутиви. За політичну діяльність – був засуджений польським судом на 4 роки ув'язнення, але згідно з амністією цей термін скоротили до 2-х років. Він вийшов на волю 27 січня 1937 року і взяв активну участь в організації «Карпатської Січі». Згодом – став одним з її керівників. Коли у жовтні 1938 року на Закарпатті постала незалежна Карпатсько-Українська держава, січовики стали на її захист і отримали перший бойовий досвід.
Наприкінці грудня 1938 року Роман Шухевич нелегально перейшов польсько-чехословацький кордон і на Різдво 1939 р. дістався до міста Хуст, де разом з іншими провідними членами ОУН створив Генеральний штаб національної оборони Карпатської України. В обов'язки поручника «Бориса Щуки» (тодішній псевдонім Романа Шухевича) входило поповнення Січі кадрами, організація фінансової допомоги та зв'язку. Під час нападу угорської армії на Карпатську Україну «Щука» брав активну участь у боях, і лише чудо рятувало його від неминучої смерті.
У березні 1939 року після окупації Карпатської України Угорщиною, Шухевич через Румунію і Югославію дістався до Австрії й зустрівся із членами Проводу ОУН. Йому доручили роль референта зв’язку з українськими землями в СССР. У 1940–1941 рр. він став Крайовим Провідником на Західноукраїнських землях і членом Революційного Проводу ОУН. У 1940 році – очолив організований ним Український Легіон.
Навесні 1941 року Провід ОУН домовився з німецьким командуванням про вишкіл військової частини Дружини Українських Націоналістів (ДУН), які мали воювати на території України проти більшовицьких окупантів за відновлення державності України. На базі ДУН було створено два підрозділи: спеціальний відділ «Нахтіґаль» та «Роланд». Серед викладачів цих курсів був і Роман Шухевич. Батальйони «Нахтіґаль» і «Роланд» розглядалися українськими націоналістами як ядро для майбутніх самостійних збройних сил. 1 грудня 1942 року термін дії контракту скінчився, й учасники батальйону відмовилися присягати Адольфові Гітлеру. Батальйон перевезли до Львова, де офіцерів заарештували. Роману Шухевичу вдалося втекти і в листопаді 1943 року він очолив УПА під псевдонімом Тарас Чупринка.
З 1944 року НКГБ УРСР розгорнув широкомасштабний оперативний захід «Берлога», спрямований на пошук членів Проводу ОУН і особисто Р. Шухевича, на якого з 31 жовтня 1945 року завели розшукову справу під кодовою назвою «Вовк». В цілому по Україні не менш 700-800 оперативних працівників одночасно брали участь у пошуках командарма УПА. Тричі надходили інформації про ліквідацію «Вовка», але всі вони виявилися неточними, а тому пошуки тривали.
5 березня 1950 року Головнокомандувач Української Повстанської Армії генерал-хорунжий Роман Шухевич загинув у перестрілці з працівниками МДБ на конспіративній квартирі у селі Білогорща на тодішній околиці Львова. Намагаючись прорватися з оточеного будинка, Шухевич був поранений і щоб не здаватися живим до рук ворога, вистрелив собі в скроню. В одному із звітів це описувалося інакше: «Під час стрілянини з укриття вискочив бандит з пістолетом і гранатою в руці і кинувся вниз по східцях, де наскочив на полковника Фокіна, який сходив вниз. У цей час сержант Поліщук, який стояв у дворі, підбіг і автоматною чергою вбив бандита».
Лише восени 1950 року в українській емігрантській пресі з'явилися численні некрологи у зв'язку із загибеллю головнокомандувача УПА. Одначе жодних подробиць його загибелі не подавалося. Місце поховання тіла Романа Шухевича не встановлено дотепер.
Внесок Романа Шухевича в історію України
Роман Шухевич став одним з найяскравіших лідерів національного руху за незалежність України під час Другої світової війни і в перші роки після неї. Він є визначним українським політичним і військовим діячем, головнокомандувачем Української Повстанської Армії (УПА), чисельність якої сягала до ста тисяч вояків, головою Генерального секретаріату Української головної визвольної ради (УГВР), головою проводу Організації Українських Націоналістів (ОУН) в Україні. Сім років Роман Шухевич очолював антикомуністичний рух на західноукраїнських землях, який успішно протистояв радянським спецслужбам.
Керуючи Організацією Українських Націоналістів, Роман Шухевич показав себе талановитим політиком. Саме під його керівництвом ОУН зробила низку вкрай важливих політичних кроків: у серпні 1943-го р. було проведено ІІІ Надзвичайний великий збір ОУН, ухвалено розгорнуту програму організації, по суті – програму національно-визвольного руху. У листопаді за участю Шухевича проведено Конференцію поневолених народів, своєрідний антикомуністичний Інтернаціонал, що мав стати основою антирадянського фронту боротьби народів СРСР. У липні 1944 року ОУН створила підпільний парламент – Українську головну визвольну раду. До неї увійшли представники різних політичних сил, причому головним критерієм відбору була готовність до збройної боротьби за створення Української держави.
Роман Шухевич вважав, що єдність українського визвольного руху є важливою запорукою успіху. Задля подолання «отаманщини» Шухевич поставив ультиматум командирам загонів – визнати єдине повстанське командування або скласти зброю і припинити боротьбу. Роман Шухевич та його побратими будували Українську повстанську армію за зразками регулярних армій: створювались штаби (Головний та регіональні), офіцерські (старшинські) школи, система звань та посад і навіть була власна нагородна система. Запроваджені ним принципи і норми політичної та військової діяльності стали концептуальною основою української визвольної боротьби 1940-1950-х років.
Після загибелі Р. Шухевича збройна боротьба українських націоналістів пішла на спад, але створений ним механізм працював аж до 1956 року, коли КДБ СРСР зуміло ліквідувати останній опір.
Цікаві факти
Роман Шухевич походив зі славного українського роду. Його прадід, священник Йосип Шухевич, першим в українській літературі перекладав Вергілія, Шиллера, Вальтера Скотта. Іван Франко написав передмову до посмертного видання його творів. Дід, професор Володимир Шухевич, був активним учасником товариства «Просвіта» і дійсним членом Наукового товариства імені Т. Шевченка, автором дослідження «Гуцульщина» – найґрунтовнішої праці про гуцулів у 5 томах. Дядько Степан Шухевич був адвокатом і оборонцем прав українців на гучних політичних процесах у Польщі.
15-річний Роман Шухевич на різдвяних канікулах урятував дитину, яка через крихкий лід впала у крижану воду. Внаслідок переохолодження рятівник довго хворів на запалення легень.
Навчаючись у 1917–1925 роках в гімназії, Роман мешкав у Львові під опікою бабусі Герміни. У неї тоді винаймав кімнату полковник Євген Коновалець – командир УВО. Гімназист Роман часто спілкувався із полковником, прислухався до його розмов, які справили великий вплив на формування свідомості й характеру майбутнього командира УПА.
Роман Шухевич дуже любив спорт. Він грав у футбол, волейбол, баскетбол, водне поло, займався боксом, кінним і лижним спортом. На Запорізьких іграх у Львові встановив рекорд бігу з перешкодами на 400 метрів та рекорд у плаванні на 100 метрів. Займав призові місця у метанні диска і штовханні ядра. Особливо добре Шухевич володів шпагою, якою тричі боронив честь українського студентства. Займався і планеризмом, здобув диплом пілота безмоторного літака. Особливо добре Шухевич володів шпагою, якою тричі боронив честь українського студентства.
Шухевич захоплювався мандрами по річках: на човні проплив із Галичини по Бугу та Віслі до Балтики і назад – на веслах проти течії.
На польському суді на запит адвоката, що спонукало його до вступу в ОУН, Шухевич відповів: «Це був наказ мого серця».
У 1930 році Роман Шухевич одружився на дочці священика Наталії Березинській. Вона народила йому сина Юрія та дочку Марію.
Роман Шухевич мав декілька псевдонімів: «Білий», «Дзвін», «Роман Лозовський», «Степан», «Чернець», «Чух», «Тур», «Тарас Чупринка».
Р. Шухевич мав добру фізичну підготовку, але умови підпілля і психічне перевантаження з роками давалися взнаки – міокардит, гіпертонія, ревматизм. Тому він разом із особливо довіреною й найбільш наближеною до нього особою – Дідик, у липні 1948 року перебував на Лермонтовському курорті в Одесі. Вони придбали курсівки на ім'я вчителя Ярослава Польового та Ганни Хом'як. Йдучи на процедури, завжди брали із собою отруту і по черзі приховували пістолет.
Нагороди і почесні звання
Згідно з Постановою УГВР від 7 липня 1950 року Голова Генерального секретаріату УГВР Роман Шухевич – «Лозовський» – нагороджений Золотим хрестом заслуги УПА.
14 жовтня 2017 року від імені Координаційної ради із вшанування пам'яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у Львові Золотий хрест заслуги УПА (№ 006) та Золотий хрест бойової заслуги УПА 1 класу (№ 006) передані Марії Шухевич-Трильовській, дочці та Юрію Шухевичу, сину Романа Шухевича.
12 жовтня 2007 року указом Президента України В. Ющенка «за визначний особистий внесок у національно-визвольну боротьбу за свободу і незалежність України та з нагоди 100-річчя від дня народження і 65-ї річниці створення Української повстанської армії» Роман Шухевич посмертно нагороджений званням Героя України. 21 квітня 2010 року Донецький апеляційний адміністративний суд визнав незаконним Указ про присвоєння звання Героя України головнокомандувачу Української повстанської армії Роману Шухевичу, оскільки той не був громадянином України. У відповідь на це низка міст Західної України, зокрема місто Хуст, Тернопіль, Івано-Франківськ, Львів, Бережани, Вараша присвоїла Романові Шухевичу звання почесного громадянина.
Ушанування пам'яті
Вулиці Романа Шухевича є у багатьох містах України, зокрема у Львові, Білогорщі, в Калуші, Чернівцях, Луцьку, Шепетівці, Івано-Франківську, Одесі, Білій Церкві, Броварах та Борисполі Київської області, у Дніпрі, Києві, Кам'янець-Подільському, Нікополі, Черкасах, Миколаєві.
Меморіальні музеї Романа Шухевича діють у Білогорщі, у Львові на вулиці Білогорща, 76, колишньому підпільному штабі ОУН, де загинув Шухевич, музей «Конспіративна квартира Романа Шухевича у Княгиничах», що в Івано-Франківській області, у селі Тишківці Івано-Франківської області урочисто відкрили Будинок-музей родини Шухевичів. У селі Грімне Львівського району є криївка Романа Шухевича, де облаштований на його честь музей.
Існує станція швидкісного трамвая «Романа Шухевича» у Києві, міський стадіон імені Романа Шухевича в Тернополі, ліцей імені Романа Шухевича в Івано-Франківську.
Меморіальні дошки встановлені на будинках у Хмельницькому, Льовові, у місті Хуст на Закарпатті та пам'ятники на головному майдані в селі Краковець на Львівщині, у самому місті Лева, на хуторі Переліски, що на околиці села Пукова, Рогатинського району на Івано-Франківщині, в селі Тюдів Косівського району Івано-Франківської області, в селі Княгиничі Рогатинського району Івано-Франківської області, в Заболотівці Чортківського району Тернопільської області, у селі Горішнє Львівської області, в селі Заболотівка Чортківського району Тернопільської області, в селі Княгиничі Рогатинського району Івано-Франківської області, на Личаківському цвинтарі у Львові. Українська діаспора Канади 1973 року встановила пам'ятник Романові Шухевичу в Едмонтоні.
Романові Шухевичу присвячена ювілейна 5-гривнева монета із серії «Знамениті особистості України», а також – серія портретів, книги, марки.
Про Романа Шухевича знято фільм «Нескорений», йому присвячена пісня «Хорунжий».
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.
