Маркіян Шашкевич (1811–1843) – український письменник, поет, священник УГКЦ, культурно-громадський діяч.
Основні відомості з біографії Маркіяна Шашкевича
Маркіян Шашкевич народився 6 листопада 1811 року в селі Підлисся Золочівського повіту на Львівщині, в хаті діда Романа Авдиковського, сільського священика. Сім’я Шашкевичів складалася ще з шести дітей, крім найстаршого Маркіяна. Виростаючи серед сільської дітвори, Маркіян пізнавав народні звичаї і назавжди полюбив рідну мову. Він часто гостював у селі Княжому Золочівського району, де його батько був священиком.
Навчався у дяка в початковій школі в Білому Камені, а потім – у міській нормальній школі. У 1823–1825 роках – продовжив освіту в домініканській гімназії у Львові, а також – у Бережанській гімназії. У 1829 році – вступив у Львівську духовну семінарію і став вільним слухачем філософських студій Львівського університету. У лютому 1831 року Шашкевича було виключено із семінарії за порушення семінарського режиму і «вільнодумство». Батько, який з ранніх років готував старшого сина до духовного життя, дуже розгнівався і відвернувся від нього.
Юнак залишився у Львові і знайшов притулок у маминого брата – Захара Авдиковського, який був управителем будинку убогих костелу Св. Лазаря, у цей час Шашкевич займався самоосвітою і допомагав дядькові у канцелярських справах та веденні документації.
У 1833 році Маркіян Шашкевич повернувся до Львівської духовної семінарії і закінчив її у 1838 році. У семінарії він близько подружився з Іваном Вагилевичем і Яковом Головацьким. Вони стали його соратниками в боротьбі за рідне слово. Друзів часто помічали разом, тому іронічно прозвали «Руською трійцею». Згодом ця назва в устах українського народу стала хвалебною і стосувалася цілого гуртка, організуючим ядром якого була «Руська трійця».
Під час навчання в семінарії Шашкевич підготував свій перший рукописний збірник віршів народною мовою під назвою «Син Русі» (1833). Крім того, він започаткував спеціальний альбом – «Руська зоря» (1834), куди члени гуртка вписували найбільш велемовні поетичні вислови та афоризми. Через рік «Руська трійця» підготувала до друку альманах «Зоря», на перших сторінках якого планувалося розмістити портрет Богдана Хмельницького і нарис про нього авторства Шашкевича. Але дозвіл на друк цих рукописів не був отриманий через цензуру і пропольські настрої у краї, тож вони не побачили світ. Ще через рік Шашкевич склав «Азбуку» і «Читанку для діточок в народних школах руських» для навчання дітей рідною мовою (1835–1836).
У 1836 році на кошти, зібрані серед семінаристів, Маркіян Шашкевич видав у Перемишлі тиражем 3 тисячі примірників польськомовну брошуру «Азбука і Abecadlo». Метою написання цього наукового твору був протест проти спроб введення в українську мову латинської абетки. Відомо, що в ті роки ця ідея була дуже популярною через відсутність проукраїнської інтелігенції, яка була масово ополячена у Галичині.
У 1837 році, обминувши цензуру, у друкарні будапештського університету побачив світ знаменитий альманах «Русалка Дністровая» – перша книжка народною мовою і українським алфавітом на західних землях України. Ініціатор та укладач видання – Маркіян Шашкевич, а також його друзі зазнали переслідувань місцевих церковних та світських властей. Із 1000 надрукованих примірників «Русалки Дністрової» лише 200 потрапили до Львова і стали приватною власністю, решту ж конфіскувала поліція. Вцілілі примірники «Русалки Дністрової» стали доступними лише після революції 1848 року.
Маркіяну Шашкевичу вдалося уникнути арешту після виходу «Русалки Дністрової», але не вдалося уникнути постійних утисків, які проявлялися в тому, що священику після закінчення семінарії діставалися найгірші місця роботи. За неповних 5 років він разом із сім’єю був змушений тричі переселятися. На першому місці – в селі Гумниська Буського району Шашкевич прожив лише чотири місяці. Заболочена околиця, сире, запущене помешкання викликали загострення туберкульозу, яким він захворів ще під час навчання у семінарії.
У 1838 році Маркіян Шашкевич одружився. 7 квітня 1839 р. у подружжя народився син Володимир – згодом майбутній поет і громадський діяч. У травні 1841 року отця Шашкевича востаннє перевели священиком до Новосілок Буського району. Матеріальні нестатки, цькування властей, смерть молодшого сина Святослава, який не дожив і одного року, остаточно підірвали його здоров'я. Шашкевич втратив зір і слух, кілька місяців лежав паралізований. Помер увечері 7 червня 1843 року, маючи неповні 32 роки. Похорон відбувся 10 червня у Новосілках. Поховали його у гробниці місцевих владик Винницьких, оскільки коштів на власний гріб у нього не було.
Слава Маркіяна Шашкевича як «будителя» галицької та національної свідомості почала зростати після його смерті. Коли львів’яни дізналися, що Шашкевича поховано у чужій могилі, вирішили здійснити перепоховання на Личаківському цвинтарі. У 1893 році в день 50-річчя з дня смерті поета, його прах переклали з соснової домовини в металеву, на руках селян перенесли на віз та доправили до Львова. Похоронна процесія складалася з 3000 осіб. Поховали Маркіяна Шашкевича при вході до Личаківського цвинтаря.
Внесок Маркіяна Шашкевича в історію України
Маркіян Семенович Шашкевич прожив лише 32 роки, але назавжди увійшов в історію української літератури. Його називають галицьким пророком, «будителем народного духу». Він відомий ідеями відродження західноукраїнських земель, очільник «Руської трійці», ініціатор видання альманаху «Русалка Дністрова», захисник української мови з кириличною абеткою.
Альманах «Русалка Дністровая» у підсумку мав вирішальний вплив на національне відродження та розвиток української літератури в Галичині.
Багато зробив Шашкевич також як фольклорист, причому не тільки як записувач, але й як організатор збирання і вивчення народної творчості. Пісні у його записах друкувалися в «Русалці Дністровій» та в різних пізніших виданнях, а окремою збіркою вийшли у 1973 році.
Шашкевич був одним із перших священиків, хто почав виголошувати проповіді народною українською мовою. Вперше він це зробив у 1836 році в музеї семінарії перед представниками духовної влади та запрошеними гостями. Він згуртував національно свідому молодь (І. Білинський, Ф. Мінчакевич, М. Козловський, А. Величковський, Г. Ількевич та інші), яка стала на боротьбу за національно-культурне відродження на західноукраїнських землях, зокрема за відродження української мови в письменстві й церковних проповідях.
На думку відомого філолога-славіста Кирила Студинського, Маркіян Шашкевич був «першим русином у Галичині, який пройнявся ідеєю національності». Науковець вважає, що значення Маркіяна Шашкевича як народного пророка Західної України рівнозначне з Тарасом Шевченком як національним пророком всієї України. Не дарма у 1911 році на честь 100-річчя від дня народження отця Маркіяна у Галичині австрійська влада дозволила провести масштабне відзначення з великою кількістю заходів по різних містах і селах та масовим встановленням меморіальних дошок, переважно у церквах, на його честь. Найбільшим пам’ятником став встановлений на горі Білій, неподалік села Підлисся – великий 25-метровий металевий пам’ятний хрест.
Цікаві факти
Маркіян Шашкевич почав писати вірші та збирати народні пісні ще коли був школярем. За час навчання в нього нараховувалося більше десятка зошитів з пісенним фольклором.
Перший опублікований вірш Шашкевича – «Голос галичан», який з'явився 1835 року. Він писав переважно поезії патріотичного характеру («Руська мова», «Дайте руки», «Побратим», «Лиха доля» та інші), а також – на історичні теми: «Хмельницького обступлення Львова», «Наливайку», «Болеслав Кривоустий». У творчому доробку поета є також і декількох проникливих інтимно-ліричних віршів («До милої», «Туга за милою», «Думка»).
Юнак дуже боляче переживав розрив з батьком, який стався після виключення його з семінарії. Про це він написав у своєрідному поетичному листі-каятті – вірші «Син любимому отцю».
З 1837 року Шашкевич проходив як підозрюваний у справі про революціонерів Львівської духовної семінарії.
Жодного прижиттєвого портрета Маркіяна Шашкевича не збереглося. Його портрет був змальований пізніше за тими свідченнями, які подав Яків Головацький, та з фотографії сина Володимира, зовнішньо дуже схожого на батька.
Саме Шашкевич ввів в українську мову слово «читанка». Щоб полегшити народові шлях до освіти, він склав перший в Галичині шкільний підручник для дітей – «Читанку для діточок в народних школах руських». Книжка містила тексти та інформацію для дітей про рідну землю, родину, село, місто, пори року, народні казки, поетичні мініатюри. 2 грудня 1836 року «Читанку» подали до друку, але світ вона побачила після смерті автора – у 1850 році й була перевидана у 1853 р. До цього доклав багато зусиль Яків Головацький. Відтоді «Читанкою» Маркіана Шашкевича тривалий час користувалися у початкових школах Галичини.
У 1912 році видатний учений М. Возняк випустив друком підручник саме так, як його створював автор, і ця публікація стала бібліографічною рідкістю. Пізніше назва «читанка» стала популярною в Україні, під її впливом навіть підручники для старших класів і гімназій аж до початку ХХ століття також називались читанками.
Дуже популярна в народі колискова «Ой ходить сон коло вікон» була вперше надрукована українською мовою у першому виданні читанки Маркіяна Шашкевича.
Мелодійний вірш Шашкевича «Веснівка» вражає своєю артистистичною формою. У образі «Квітки» втілена доля молодої галицької літератури. Цей твір перекладено понад п’ятнадцятьма мовами світу: білоруською, болгарською, німецькою, англійською, французькою, угорською, китайською, вірменською, італійською, естонською, іспанською, каталонською, литовською, грузинською, грецькою та скандинавськими мовами.
22-річний Шашкевич першим в історії української літератури почав створювати сонети. У сонетах також було відображено реальне життя хлопця, його очікування і врешті – зустріч із коханням.
Особливе місце у літературному доробку Маркіяна Шашкевича посідають просякнуті надзвичайної пророчої сили «Псалми Русланові», які є зразком поезії у прозі. Слово «Руслан» поет вживав як синонім до слова «русин», тобто українець.
Шашкевич-перекладач першим здійснив літературною українською мовою повний переклад «Слова о полку Ігоревім» з давньоруської. Але до нас дійшов лише уривок – «Плач Ярославни», датований 1833 роком. У 1842 році він переклав українською фрагменти Біблії (Євангеліє від Матея і Йоана) з церковнослов'янської мови.
Загалом поетична спадщина Шашкевича в кількісному відношенні невелика, але висока за якістю і гідно оцінена наступним великим ідейним пророком Галичини – Іваном Франком. Він писав: «Новим був дух Шашкевичевої поезії – свіжий і оригінальний; новим був той її індивідуальний, суб’єктивний характер, що дає нам можність із-за кождого твору, із-за кождого стиха бачити особистість поета, його симпатичну вдачу і щире серце».
Єдиним прозовим твором у творчій спадщині Шашкевича є оповідання «Олена», яким він започаткував огляд опришківської теми в українській літературі. Твір було названо казкою, хоч нічого спільного з цим жанром у нього немає. Автор хотів відвернути таким чином прискіпливий погляд цензури від «Олени».
Ушанування пам'яті
- У 1911 році у день столітнього ювілею від народження М. Шашкевича відбулося величне шашкевичівське свято, під час якого на Білій Горі було освячено хрест-пам'ятник, встановлений напередодні події.
- У 1938 році Українська гімназія товариства «Рідна Школа» у м. Чорткові була названа іменем М. Шашкевича.
- На батьківщині письменника, в селі Підлісся, 1959 року було відкрито присвячений йому музей, а 1962 році – встановлено пам'ятник.
- Пам'ятник Маркіяну Шашкевичу встановлено також на території Львівської духовної семінарії Української греко-католицької церкви.
- У місті Стрий Львівської області України на честь Маркіяна Шашкевича було названо вулицю, а у місті Львів – площу.
- Рішенням сесії Бережанської міської ради у 2001 році Маркіяну Шашкевичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Бережани».
- У Львівській області з 2004 року присуджують Премію імені Шашкевича за кращі поетичні книги.
- У 2003 році ім'я Шашкевича було присвоєно Бродівському педагогічному коледжу.
- У 2011 році до 200-літнього ювілею письменника була оновлена експозиція літературного музею «Русалка Дністрова» у Львові.
- 8 листопада 2011 року в Нестаничах Радехівського району було відкрито музей імені Маркіяна Шашкевича, а в Новосілках Золочівського району – музей-садибу та пам'ятник.
- Музей отця Маркіяна Шашкевича є у селі Деревня Львівського району. У 2012 році рішенням виконкому Львівської облради йому було присвоєно звання «Народний музей».
- 31 грудня 2013 року в Івано-Франківську відкрили перший у світі пам'ятник «Руській Трійці». Серед постатей на пам'ятнику увічнено, зокрема, і Маркіяна Шашкевича.
- Про життя і діяльність Маркіяна Шашкевича написані книги, проводяться наукові дослідження. Його образ відображено у сучасній музиці.
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.
