Петро Могила (1596-1647) – видатний український політичний, церковний і освітній діяч, Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі.
Основні відомості з біографії Петра Могили
Майбутній святитель Петро Могила народився 21 грудня 1596 року в Сучаві, третім сином у сім'ї високородних молдавських бояр, які на той час займали господарські престоли Дунайських князівств.
Його батько Симеон Могила був у 1600–1602 роках господарем Валахії, а з 1606 року до своєї смерті у 1607 році – господарем Молдови. У 1612 році Могилам, після поразки від Кантеміра Мурзи, який захопив господарство, довелося тікати до Польщі, де вони мали сильних і багатих родичів.
Освіту Петро Могила здобув у Львівському братському училищі у православному дусі, ворожому унії. Продовжив свою освіту мандрівкою за кордон, де слухав лекції у різних університетах – зокрема вислухав курс словесних наук та богослов'я у Паризькому університеті. Згодом – служив у польських військах та відзначився у битві під Хотином. Однак, ймовірно, під впливом Київського митрополита Іова (Борецького) вирішив залишити військову службу та прийняти духовний сан. Близько 1624 року він вступив до Києво-Печерської Лаври. На той час там зібралося чимало високоосвічених та діяльних ченців, вони робили переклади святоотцівських книг, складання та публікацію праць на захист Православ'я. У такому середовищі Петро довершив свою освіту. У 1627 році, після смерті архімандрита Захарії, Петро Могила був обраний вченими ченцями архімандритом Лаври. Йому тоді виповнилося 30 років.
11 березня 1631 року Петро Могила об’єднав лаврську і братську школи, які функціонували при Богоявленському монастирі на Подолі у Києві. Новоутворений таким чином Києво-Могилянський колегіум став першим православним університетом. Він був створений за зразком вищих західноєвропейських шкіл і утримувався за рахунок Петра Могили. Щоб протистояти сучасній римо-католицькій вченості на тому ж рівні, митрополит Петро запозичив весь лад нової школи з латино-польських зразків, які таким чином прищепив у південно-російському православному середовищі. Згодом митрополит завів ще й найнижче училище у Вінниці.
Митрополит докладав чимало зусиль також до загальноцерковного прославлення Печерських святих, при ньому було складено Патерика Печерського. У 1645 році Петро Могила опублікував одну з редакцій «Сповідання» в Києві, після чого низка нових видань з'явилася різними мовами і почала використовуватися як важливий віровчальний документ Православної Церкви.
Петро Могила помер 31 грудня 1646, у ніч на 1647 рік. Згідно із заповітом, був похований у склепі Успенської великої церкви Києво-Печерської Лаври, під лівим кліросом у середній частині храму. Тіло митрополита відпочивало на місці поховання аж до Другої світової війни. У листопаді 1941 року Велику лаврську церкву висадили в повітря, причому вибухівку заклали саме біля місця поховання святителя. Труна з останками виявилася повністю знищена, збереглися лише срібні пластини з родовим гербом та епітафією, які у 1982 році були знайдені при розкопках археологічною експедицією під керівництвом В. Харламова.
Що зробив Петро Могила для України
Завдяки старанням Петра Могили польський король вперше визнав легітимним існування в Києві чотирьох православних єпархій і митрополії. Незважаючи на всі протести католицького та уніатського духовенства, православні отримали від короля Владислава диплом, яким підтверджувалося вільне сповідання віри, здійснення Таїнств, дозвіл реставрувати церкви та будувати нові, створювати при церквах та монастирях братства, притулки, школи, семінарії та друкарні. Згідно з наказом Сейму усі суперечки та чвари потрібно було припинити, усі вироки колишніх Сеймів проти православних – знищити і надалі жити всім у спокої без утисків один одного.
Петро Могила повернув і відновив низку древніх київських святинь. Він повернув захоплені раніше уніатами Софійський собор та Видубицький монастир, відновив та влаштував храм Спаса на Берестові та храм трьох Святителів – останній віддав Братському монастиреві. У 1635 році були віднайденіі та очищені від руїн залишки Десятинної церкви, під руїнами якої знаходилися мощі рівноапостольного князя Володимира. Кошти на відновлення церков і монастирів надходили з лаври, з особистого майна митрополита, з пожертв благочестивих людей, а також – з пожалування Московського царя.
Велику увагу Петро Могила звертав також на видання церковних книг, причому вимагав, щоб жодні книжки не друкувалися без звіряння їх із грецькими оригіналами. У ті часи були значно переглянуті, поповнені та видані Служебник, Кольорова Тріодь та Требник з важливими настановами для священнослужителів. Причому божественні служби при митрополиті стали відбуватися з особливою урочистістю та благоволінням.
Цікаві факти
Петро Могила – вихідець із давнього молдавського роду бояр, народився в родині валаського та молдавського князя Симеона Могили та княжни Маргарет. Після смерті Симеона, дружина була вимушена покинути Молдавію з маленьким сином та переїхати на українські землі, що були під владою Речі Посполитої. Саме тут вони знайшли прихисток у своїх родичів – Стефана Потоцького та Михайла Вишневецького.
Петро Могила вільно володів грецькою і латинською мовами та швидко опанував богословську науку.
Перебуваючи на посаді архімандрита Печерської лаври, Петро Могила активно займався видавничою справою – за п’ять з половиною років з друкарні Печерської лаври вийшло понад 15 видань. Крім того, також він видавав власні праці, перекладені з грецької мови.
Могила займався благодійною діяльністю – він дбав про розвиток книгодрукування не тільки в Україні, а й поза її межами.
Петро Могила мав найбільшу та найкращу бібліотеку у тогочасній Польській державі.
Найвідоміша його праця – «Літос» та «Требник».З історичних джерел відомо, що митрополит Петро Могила продовжував працювати над своїм «Требником» аж до смерті. До того він навіть придбав землю в районі сучасного Голосіївського парку Києва, щоб там у тиші закінчити книгу про екзорцизм.
«У цьому Требнику дуже багато молитов наведено вже відомих. Петро Могила їх удосконалив, прибрав якісь помилки, які були раніше. Крім того, вніс туди 37 своїх авторських чинів, авторських молитов та обрядів», – розповіла нащадок Петра Могили, дослідниця паранормальних явищ – Лариса Бомбушкар.
У власноручних записах Петра Могили зберігся ряд канонів, церковних піснеспівів, що частково увійшли до майбутніх лаврських видань. Ці невеликі твори, написані церковнослов'янською мовою, свідчать про неабиякий літературний хист Петра Могили.
Перед смертю П. Могила заповів Київській колегії свою бібліотеку, придбану для неї нерухому власність та значну суму грошей, а наставників її зобов'язав, щоб вони жили за його правилами і щочетверга робили про нього поминання. Багато заповів він також Лаврі та іншим монастирям і церквам, які були ним споруджені із руїн.
Біля руїн Десятинної церкви, підірваної за радянських часів, досі зростає (і цвіте свого часу!) липа, посаджена Святителем Петром у 1635 році. У 1993 році розпочалося відродження його улюбленого скита — Голосіївської пустелі, скасованої і зруйнованої за радянських часів. Відомо, що першу Літургію в ній відслужили в день пам'яті святого великомученика Іоанна Сучавського (небесного покровителя роду Мовіле), на честь якого Владика Петро збудував у Голосієві першу церкву. А через 55 років після страшного вибуху Успенського собору, у грудні 1996 року священний Синод Української Православної Церкви зарахував Київського митрополита Петра Могилу до лику місцевошанованих святих.
Ушанування пам'яті
- Заклад вищої освіти – Києво-Могилянська академія, названа іменем Петра Могили.
- На території Києво-Печерської Лаври споруджено пам'ятник Петру Могилі.
- У селі Михайлівка-Рубежівка встановлений пам'ятник Петру Могилі.
- Пам'ятник Петру Могилі встановлено на території МАУП.
- У різних населених пунктах України є вулиці, названі на честь Петра Могили.
- Існує нагрудний знак «Петро Могила».
- У Херсоні діє Церква, споруджена на честь святителя Петра Могили.
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.
