Агатангел Кримський (1871–1942) – всесвітньо відомий український історик кримськотатарського походження, учений-поліглот, дослідник староукраїнської мови, сходознавець, мовознавець, письменник і перекладач, один з організаторів Академії наук України.
Основні відомості з біографії Агатангела Кримського
Агатангел Кримський народився 3 (15) січня 1871 року в місті Володимирі-Волинському, нині – місто Володимир, Волинська область, Україна, у родині етнічного кримського татарина з білоруським корінням, вчителя історії та географії Юхима Степановича Кримського й польки з відомого польсько-литовського роду Аделаїди Матвіївни.
Сім'я була російськомовною. Але під впливом творів Юрія Федьковича, Лесі Українки, а також уроків “руської мови” вчителя Павла Житецького Агатангел з дитинства перейнявся любов'ю до України та мови її народу.
Згадуючи в автобіографії про свої юні роки, А. Кримський писав: «Батько мій з кримських татар, мати – полька з Литви, значить жодної краплини української крові у мені немає, але коли я почую звуки української пісні, то вони мене доводять аж до сльози… Я зрозумів, що мушу бути українофілом – це я зрозумів цілком свідомо. І от я жадібно ухопився за українство. Кожнісіньку вільну від офіційних занять часину я присвячував Україні…. Перша ознака національності є мова – я й нею найперше заклопотався, пильно читав усякі книжки, особливу увагу звертав на етнографічні матеріали, перечитав усякі філологічні праці».
Після народження сина родина Кримських переїхала з Волині до Звенигородки (Черкащина). З трьох років Агатангел почав читати і перечитав усю батьківську чималу бібліотеку. У п’ять років батько віддав його до місцевого училища, де хлопчик навчався упродовж наступних п’яти років (1876–1881). Далі було трирічне навчання в протогімназії в Острозі (1881–1884) та два роки навчання у Другій київській гімназії (1884–1885).
Потім за конкурсом він вступив і навчався у знаменитій Колегії Павла Ґалаґана (1885–1889). Саме тут Агатангел почав займатись вивченням мов і опанував польську, французьку, англійську, німецьку, грецьку, італійську, турецьку та латинську. Це був лише початок захоплення мовами. Відомо, що у зрілому віці вчений володів понад 60 мовами.
У 1892 році А. Кримський закінчив спеціальні класи Лазаревського інституту східних мов у Москві, вивчив кримськотатарську мову та зрештою видав монографію про її діалекти у різних куточках Криму. А ще через чотири роки став випускником історико-філологічного факультету Московського університету з дипломом 1-го ступеня. Після складання магістерських іспитів молодий вчений отримав стипендію від Лазаревського університету на дворічну поїздку до Сирії та Лівану, яку здійснив у 1896–1898 роках. Після повернення до 1918 року працював у тому ж Лазаревському університеті викладачем. Читав такі дисципліни як історія арабської літератури, вивчення Корану, а також – курси семітських мов та курс перекладу з російської мови арабською і навпаки.
З січня 1901 р. Кримський був уже на посаді екстраординарного професора кафедри арабської словесності. Одночасно – читав лекції в Московському університеті як професор кафедри російської мови. На вищих жіночих історико-філологічних курсах Полторацької він читав історію середньовічного мусульманського Сходу. У цей же час – виконував обов'язки редактора журналу «Східні давнини», а також – серії «Праці зі сходознавства».
Після заснування 1917 року Української Народної Республіки Кримський повернувся на батьківщину. Павло Скоропадський запросив його в Київ організовувати нову Українську академію наук, яку очолив знаменитий вчений – Володимир Вернадський, а Кримський став незмінним вченим секретарем. Дослідники вважають, що саме заради такої важливої справи, як діяльність УАН, вчений згодом прийняв радянську владу і декларував вірність комуністичним ідеалам.
2 вересня 1921 року на визнання його заслуг Рада народних комісарів України ухвалила постанову «Про соціальне забезпечення заслужених працівників науки», якою, серед інших осіб, Кримському було дозволено видання наукових праць державним коштом, його було звільнено від сплати державних податків, заборонено реквізиції та ущільнення його помешкання, матеріально забезпечено, а у випадку смерті – членів родини забезпечено позакатегорійною довічною ставкою заробітку.
Однак уже в 1920-ті роки Кримський виступив проти головної партійної лінії в історії мови, згідно з якою Київська Русь була нібито спільною колискою українців та росіян. Він аргументовано доводив опонентам, що вже в XI столітті виділився перший діалект, який зрештою, і став українською мовою. З 1929 року Кримського почали переслідувати. До нього приклеїли ярлик буржуазного націоналіста, проте всесвітньо відомого вченого ще тоді заарештувати не посміли.
Незважаючи на те, що Кримський пережив Велику чистку 1930-х років, він був відсторонений від наукової та викладацької діяльності майже на 10 років. З 1930 року його твори було заборонено, не можна було публікувати і нові. У 1939 році Кримського реабілітували – радянська влада раптом вшанувала напівзабутого Агатангела Кримського увагою та державними нагородами. У 1940 році він отримав звання – Заслужений діяч науки УРСР, а у січні 1941, під час урочистого відзначення 70-річного ювілею вченого, його було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
Проте в липні 1941 року, після початку німецько-радянської війни, НКВС все ж заарештував його, як «особливо неблагонадійного» за звинуваченням в «антирадянській націоналістичній діяльності» і заслав у табір Кустанайської області Казахської РСР. Справжня ж причина арешту полягала в тому, що вчений відмовився евакуюватися з Києва, і чекісти боялися, що він погодиться співпрацювати з німцями.
Агатангел Кримський помер 25 січня 1942 року у табірному лазареті нібито від важкої хвороби. Де саме його поховали – досі невідомо.
Що зробив Агатангел Кримський для України й народів Сходу
Кримський фактично вважається засновником української та російської наукової арабістики і всієї сходознавчої науки в СРСР, один із засновників Академії Наук України, сходознавець, який «будував мости» між українською культурою та культурами народів Сходу. Вчений, який заперечував теорію про «колиску трьох братніх народів». За своє життя Агатангел Кримський здійснив фундаментальні дослідження із арабістики, іраністики, семітології, тюркології, а також – славістики. Вчений написав понад 1000 наукових праць із історії мов, літератури, мистецтва, релігії народів Близького та Середнього Сходу, а також – Кавказу та Європи.
Наукова і творча спадщина Кримського-сходознавця нараховує 26 томів. Він вважається одним із найвидатніших лінгвістів у світі, який спеціалізувався на санскриті, східних і західних мовах. Агатангел Кримський – автор першої у світі історії арабської літератури в п’яти томах, чотиритомної «Історії Туреччини та її письменства», а також – «Історії Персії та її письменства», інших наукових досліджень.
Агатангел Кримський брав участь у роботі комісії для вироблення законопроєкту про Академію Наук України, його обрали у перший склад академіків. Вчений отримав ключові посади в УАН – став її неодмінним секретарем і одночасно головою 1-го історико-філологічного відділу (1918–1929). З його ініціативи у 1925 році було засновано Київське відділення наукової асоціації сходознавства. З 1926 року він очолив Комісію для вивчення візантійського письменства та його впливу на Україну, до роботи в Комісії залучив багатьох експертів зі східних та класичних мов, зокрема колишніх викладачів Київської духовної академії. Паралельно він викладав мову та літературу в Київському університеті. Фактично він одноосібно створив наукову основу для всієї української й опосередковано – радянської арабістики.
За ініціативою Кримського в 1918 році Українською академією наук було створено Комісію живої української мови з метою розробки українсько-російського словника. У 1921 році під його керівництвом і за його участі були складені «Найголовніші правила українського правопису». Вчений вважав, що джерелами для вивчення історії мови є оригінальні пам’ятки, і видав низку пам’яток як додаток до «Української граматики», а також – у книзі «Нариси з історії української мови та хрестоматія з пам’ятників писемності».
Разом із Вернадським Кримський фактично створив і зібрав унікальний фонд для Всенародної бібліотеки України (тепер – Національна бібліотека України імені Вернадського). Коли у 1918 році сам гетьман Павло Скоропадський запросив Агатангела Кримського в Київ організовувати нову Українську академію наук, то вчений погодився лише за умови, що привезе із собою з Москви всю свою бібліотеку. Для майже 50 тисяч книжок довелося виділити окремий вантажний вагон поїзда. Вони стали основою фондів наукової бібліотеки Академії наук.
Агатангел Кримський співпрацював з редакціями енциклопедій «Брокгауз і Ефрон» і «Гранат», де опублікував близько 300 статей, підготував «Історію хазарів з найдавніших часів до Х віку», задуману ним у двох томах, але видану лише в 2008–2018 роках, займався дослідженням українських діалектів. У 1920-х роках брав участь у роботі над правописом української мови, редагував перший том «Академічного словника» (1924).
Цікаві факти
Ім'я Агатангел з грецької перекладається як «ангел, добрий вісник».
У 24 роки, коли Кримський був ще студентом московського Лазаревського інституту східних мов, він опублікував свою власну збірку оповідань «Повістки і ескізи з українського життя» у Коломиї, де з’явилася перша частина його майбутнього роману «Андрій Лаговський».
Агатангел Кримський листувався з Лесею Українкою. Вчений давав їй консультації при написанні творів на східну тематику. Існує версія, що він був закоханий в неї, але поетеса вважала його тільки другом. Вона дуже тепло відгукнулася на його автобіографічний роман «Андрій Лаговський», а у своїй драмі «В катакомбах» зробила присвячення: «Шановному побратимові А. Кримському».
Відомо, що Кримський мав прийомного сина – здібного етнографа Миколу Левченка, який був його учнем. Він став жертвою сталінських репресій, оскільки від нього вимагали доносів на свого вчителя і батька. Врешті Левченко не витримав психологічного тиску й тортур – і повісився у тюрмі. У Миколи на той час була вагітна дружина. Коли народився хлопчик, Кримський дав йому своє прізвище і усиновив.
А. Кримський публікувався під літературними псевдонімами: А. Хванько, Хванько Кримський, Ївхимець, Панько Рогач, Мирдза-Джафар та деякими іншими. Йому належать численні переклади українською мовою творів арабської, перської i турецької літератур, поміж них – «Тисяча й одна ніч» і Шах-наме, а також – твори Антари, Омара Хаяма, Абу-ль-Аля аль-Мааррі, Сааді, Гафіза, Міхрі-хатун, Фірдоусі та багатьох інших східних авторів. Він перекладав також твори європейських авторів, таких як Гайнріх Гайне, Ґете, Джордж Гордон Байрон, Сапфо, Фрідріх Рюккерт. У 1896 році окремою книжкою видано перекладені ним «Народні казки та вигадки» шотландського фольклориста Вільяма Александера Клоустона. У 1906 році в журналі «Зоря» опубліковано переклад казки Ганса Крістіана Андерсена «Щирісінька правда». А ще Кримський перекладав турецькою мовою твори Тараса Шевченка.
Збірка поезій «Пальмове гілля. Екзотичні поезії», яка вмістила вірші Кримського та його переклади арабських поезій українською мовою, вважається унікальною пам’яткою літератури. Іван Франко у 1910 році назвав Агатангела Кримського «високоталановитим поетом» і «дуже оригінальним повістярем».
У 2017 році уперше за 120 років після написання «Бейрутських оповідань» замальовки про життя і побут жителів Бейруту переклали з української на арабську мову.
Ушанування пам’яті
- У 1970 році Генеральна асамблея ЮНЕСКО внесла ім’я Агатангела Кримського до переліку найвидатніших діячів світу.
- Особистий архів Агатангела Кримського зберігається в НБУ ім. В. Вернадського та Науковому архіві Наукової бібліотеки НаУКМА.
- 7 травня 1971 року Володимир-Волинському педагогічному училищу було присвоєно ім'я Агатангела Юхимовича Кримського з нагоди 100-річчя від дня народження вченого.
- У 1992 році – засновано Волинську обласну премію імені Агатангела Кримського «за досягнення в галузі художньої літератури (поезія, проза, драматургія, переклади), документальної і науково-критичної літератури (естетика, літературознавство, мистецтвознавство, критика, мемуаристика, біографії, публіцистика, журналістика), театральної режисури, акторських робіт».
- Іменем Агатангела Кримського названо вулиці у місті Києві, Вінниці, Хмельницькому, Дніпрі, Кривому Розі та інших населених пунктах України.
- У 1971 році на честь Агатангела Кримського встановлено меморіальну дошку на колишньому будинку Колегії Павла Ґалаґана (нині – це Музей літератури, вул. Б. Хмельницького, № 11).
- У 1990 році Національною академією наук України була заснована премія імені А. Ю. Кримського за видатні наукові роботи в галузі сходознавства.
- 22 жовтня 1991 року – засновано Інститут сходознавства НАН України, який отримав ім'я Агатангела Кримського.
- У 1992 році за ініціативою Волинської обласної організації НСПУ було засновано Волинську обласну літературно-мистецьку премію імені Агатангела Кримського. Її отримують за досягнення в галузі художньої літератури, документальної та науково-критичної літератури, театральної режисури, акторських робіт.
- 15 січня 1996 року Укрпошта випустила марку «Агатангел Кримський. 1871–1942» (номер за каталогом № 104).
- У 2005 році у Звенигородці (Черкаської області), де мешкав і працював Агатангел Кримський, було відреставровано Меморіальний будинок-музей Агатангела Кримського.
- 12 січня 2021 року Національний банк України ввів в обіг ювілейну монету із серії «Видатні особистості», присвячену Агатангелу Кримському.
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.
