Нестор Літописець (1040 (1056) – 1114) – агіограф і літописець, основоположник давньоруської історіографії, перший вітчизняний історик, видатний письменник, мислитель, учений, чернець Києво-Печерського монастиря.
Життя і діяльність Нестора, якого називають літописцем, віддалена від нас майже на десять століть.
Незважаючи на таку часову відстань, значення його для нашої історії, культури та літератури – величезне.
Відомий український письменник Павло Загребельний зазначає: «Постать Нестора літописця стає в один ряд з постатями великих предків.., і його ім’я освячується такою самою славою, як і всі великі імена нашої історії».
Найдавніший літопис «Повість минулих літ» – укладачем або автором якого вважається Нестор Літописець, увіходить до скарбниці не лише нашої, а й світової літератури. Багато наукових праць присвячено цьому твору, однак біографія самого літописця – напівлегендарна, побудована лише на скупих відомостях про нього, здогадках і припущеннях.
З біографії
Нестор Літописець народився (орієнтовно) поміж 1040-м і 1056 роками. Де саме, хто його батьки, як проходили дитячі та юнацькі роки, – майже нічого про це невідомо.
Він походив, скоріш за все, з багатої родини, був добре освічений, знав іноземні мови, мав широкий історичний світогляд і великий літературний хист.
Сімнадцятирічним юнаком його прийняли до Печерського монастиря, пізніше – був висвячений в сан диякона, займався книжною справою.
Достеменно відомо, що Нестор є автором двох творів – «Житіє Бориса і Гліба» та «Житіє Феодосія Печерського», складених у кінці ХІ століття або на початку ХІІ століття. У цих працях він, утверджуючи християнські ідеали, сприяв поширенню культу перших християнських святих на Русі-Україні.
У монастирській бібліотеці знайдено опис зовнішності Нестора: «Нестор-літописець подоб сед, брада не раздвоилась, на плечах клобук, в правой руке перо, а в левой – четки...». У житії Нестора можна прочитати про його стриманість, смирення й віру в Бога, благочестя й дотримання правил життя ченців.
Печерський монастир тоді був одним з найбільших культурних центрів Київської Русі. Саме там перекладали і переписували книги, вели літопис, численні хроніки і записи з житія святих та князів. На ті часи це була неймовірно кропітка й нелегка праця, але дуже шанована.
Працюючи над літописом «Повість минулих літ», Нестор переробив зведення Нікона (1073) та Іоанна (1093), опрацював низку усних і письмових джерел – народні перекази і легенди, письмові праці своїх попередників, свідоцтва очевидців подій та власні спостереження, вставки з Біблії, з перекладної грецької та болгарської літератур.
У 1107 році Нестор вирушив до Володимира та у Зимненський і Святогірський монастирі на пошуки першоджерел. Внаслідок цього Волинський літопис було включено до «Повісті минулих літ» майже в повному обсязі. Праця над твором була завершена близько 1113 року. Помер Нестор літописець орієнтовно на шістдесятому році життя – у 1114 році. Похований у Києво-Печерській лаврі.
Про «Повість минулих літ»
До нашого часу праця літописця дійшла з переробками та доопрацюванням пізніших переписників і редакторів. Вони вилучили ім’я Нестора із заголовка літопису. Однак зберігся список, у якому було позначено: «Повість минулих літ Нестора, чорноризця Феодосіївського монастиря Печерського, звідки пішла Руська земля...».
Головні теми літопису – боротьба добра із злом, осуд міжусобиці, братолюбність князів й усіх людей. Визнається у творі й величезна сила слова, книги. «Велика користь від книжного вчення: книги наставляють і навчають нас, ...мудрість знаходимо у книжних словах. Це ріки, що наповнюють всесвіт, це джерела мудрості, адже в книгах – незмірна глибина, ними ми в печалі втішаємося, вони – повіддя для стриманості», – ці слова можна прочитати на одній зі сторінок літопису.
Іван Франко, зачудований твором Нестора, писав: «Проходячи епізод за епізодом нашого найстарішого літопису, я переконався, що вони майже всі... зложені віршами». А письменник Павло Загребельний звертав увагу на те, що: «Повість...» переткана зворотами з живої народної мови, афористичними висловами, приказками. У основі літопису лежить східнослов’янська мова... І все ж ми розуміємо літопис, бо знаходимо в ньому безліч слів і зворотів, які ввійшли в сучасні українську і російську мови. Так, українська мова й досі зберігає слова, вживані в «Повісті...»: жито, сочевиця, колодязь, зоря, зоріти, віно, посаг, подружжя, лукавий, вабити, сварити, приязнь, туга, сором, знемагати, володіти, уряд, повість, наймит, печера, свита, могила, заплатити, митник, перекладати, умерти, величатися...».
Авторська мова «Повісті минулих літ» – ритмічна, поетична, образна, емоційна, близька до народної. Так, на підтвердження своїх думок з приводу тих чи інших подій, літописець вживає народні прислів’я та приказки: «Якщо внадився вовк у кошару, то виносить все стадо, поки не вб’ють його»; «Свого ніхто не гудить, а хвалить»; «Що заслужили, те й маємо».
Саме ця стародавня літературна пам’ятка подарувала нам цілу низку фразеологізмів, які стали крилатими висловами, наприклад: «Так не посоромимо землі руської, а ляжем тут кістьми, бо мертві ганьби не знають»; «Що вмієте, того не забувайте, а чого не вмієте, того навчайтесь»; «Любов найвища за все»; «Лінощі – це мати всьому дурному»; «Книги, мов ріки, що наповнюють собою увесь світ». Проте весь текст «Повісті минулих літ» – досить складний для непересічного читача через використання застарілих слів та виразів. На сучасну українську мову його перекладали Л. Махновський, В. Шевчук, В. Яременко. Чудовий переклад «Повісті минулих літ», адаптований для дітей, здійснив український письменник – Віктор Близнець.
Ушанування пам’яті
У ХVІІ столітті було написано «Житіє Нестора» (увійшло до друкованого Києво-Печерського патерика (1661) і «Книги житій святих» 1689-1705 років Димитрія Туптала).
На вшанування пам’яті Нестора у 1872 році було засновано історичне товариство імені Нестора Літописця.
У 1989 році у Києві було встановлено йому пам’ятник.
У церковному календарі день вшанування пам'яті Преподобного Нестора Літописця припадає на 27 жовтня. Цього дня в Україні, починаючи з 1997 року, відзначають День української писемності та мови.
«Повість минулих літ» введена у програму з української літератури середньої школи.
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.
