Спиридон Черкасенко (1876–1940) – український поет, прозаїк, драматург, педагог, публіцист, просвітник, літературний критик.
З біографії
Спиридон Черкасенко народився 24 грудня (11 грудня за старим стилем) 1876 року в місті Новий Буг Катеринославського повіту Херсонської губернії (тепер – Миколаївська область) у бідній селянській родині Феодосія і Параскеви Черкасенків.
Коли хлопчик підріс, батьки, помітивши потяг сина до знань, віддали його до двокласної школи.
Любов до читання сприяла шкільним успіхам – Спиридон став кращим учнем, намагався писати вірші російською мовою, мріяв стати письменником.
Коли хлопцю виповнилося десять років, він вступив у Новобузьке двокласне училище. З 1892 по 1895 рік навчався в Новобузькій учительській семінарії.
У віці 19 років Спиридон Черкасенко почав працювати вчителем народних шкіл Катеринославщини. У 1901 році його перевели на посаду вчителя на Лідіївські рудники (колишня Юзівка), де він прожив дев'ять років, навчаючи шахтарських дітей і проводячи серед шахтарів культурно-освітню роботу.
У своїй «Автобіографії» С. Черкасенко згадує: «… року 1903-го сталося моє прозріння, коли я, цілком випадково, довідався, «хто ми, чиїх батьків, ким, за що закуті»… Я побачив якось на столі книгу: розгорнув її й здивовано прочитав – «Вік», т. 1. Пішов з книгою садок, щоб ніхто не заважав, і гарячково став гортати цупкі картки з портретами невідомих мені поетів з куценькими біографіями й зразками поезій, перечитуючи їх, – і щораз більше дивувався… Я мав зробитися «русским писателем»… десь видаються не тільки українські книжки, а й журнали, й газети; я ж про це навіть не чув. Мрія зробитись «писателем» одразу розвіялась…».
Перша добірка віршів поета була опублікована у 1904 році в журналі «Літературно-науковий вісник». Відтоді його твори почали з’являтися в усіх журналах і альманахах, що видавалися в Україні.
У 1905 році у С. Черкасенка народився син Віктор, і ця подія вплинула на подальшу діяльність письменника і педагога. Упродовж 1907–1912 років він написав і опублікував чималу кількість творів для дітей.
З 1910 року Черкасенко проживав у Києві, працював у редакції педагогічного журналу «Світло», в товаристві «Українська школа», писав фейлетони, оповідання та статті до газети «Рада», був членом редакції журналу «Дзвін», в якому публікував статті на різні педагогічні теми. Свої дописи часто підписував різними псевдонімами – їх у нього було більше 20.
З 1917 по 1918 рік С. Черкасенко укладав читанки й букварі для українських шкіл («Буквар», «Рідна школа», «Читанка I, II, III, IV», «Граматка», «Найпотрібніші правила правопису»).
У 1919 році Черкасенко переїхав до Кам’янця-Подільського, куди перед наступом більшовиків змушені були перебратися з Києва уряд Української Народної Республіки і культурно-освітні інституції.
Саме того ж року уряд УНР відрядив Спиридона Черкасенка до столиці Австрії – Відня, щоб він там вивчив видавничу справу й підготував підручники для українських шкіл. Не думалося тоді Спиридону Феодосієвичу, що покидає рідну землю назавжди. Письменник тяжко переживав еміграцію. Намагаючись бути ближче до українського середовища: «аби довкола були свої, своя мова», письменник у 1923 році переїхав до Ужгорода, який після розвалу Австро-Угорщини увійшов до складу Чехословацької республіки.
В Ужгороді Черкасенко прожив до 1929 року. Він брав активну участь у місцевому культурному, театральному і літературному житті міста, з метою виховання і підтримки молодіжного патріотичного руху в краї, приймав участь у виданні й упорядкуванні популярних журналів для шкільної молоді: «Пчілки», «Віночка», «Наш рідний край», співробітничав з пластовими виданнями «Пласт» та «Ватра». Ця діяльність письменника не подобалася місцевій владі, і він був змушений 1929 року покинути Ужгород, переїхати на околицю Праги й оселитися в селі Горні Черношіце, де й прожив до кінця життя.
Коли С. Черкасенко одержав звістку про смерть єдиного сина Віктора, який загинув у боротьбі за українську державність, його змучене серце не витримало нових страждань.
8 лютого 1940 року він раптово помер за робочим столом з пером у руці.
Письменника поховали на Ольшанах у Празі, неподалік від могили іншого славетного українського поета-емігранта – Олександра Олеся.
Творча спадщина
Творчість Спиридона Черкасенка – багатогранна, починаючи від поезій і закінчуючи публіцистикою, він друкувався майже в усіх українських газетах і журналах на західноукраїнських землях і в еміграції. Писав вірші, оповідання, п’єси, наукові та педагогічні розвідки, публіцистичні огляди, статті, був упорядником навчальних посібників. Жанровий універсалізм письменника проявився і у збірці дошкульних оповідок «Жарти Сатира» (1913).
На сьогодні відомо близько п’ятдесяти драматичних творів С. Черкасенка: трагедій, драм, комедій, одноактівок, скетчів, етюдів, створених у традиції народної творчості. Перші його драматичні спроби припадають на 1908 рік – це п’єса «Хуртовина». Кращими драматичними творами вважаються неоромантична драма «Казка старого млина» (1913) та трагедія «Про що тирса шелестіла…» (1918), яка написана віршованою мовою, містить багато пісень і своєю популярністю завдячує музиці Кирила Стеценка, яку композитор створив спеціально для цієї п’єси.
Від початку своєї літературної діяльності Спиридон Черкасенко плідно працював і в жанрі прози, пишучи оповідання, нариси, фейлетони. Спочатку вони публікувалися в тодішній українській пресі, – перша прозова збірка – «На шахті» побачила світ у 1909 році. У ній Черкасенко яскраво змалював важку шахтарську працю і буденність на початку XX століття.
Невдовзі він видав другу свою збірку прози – цикл оповідань про дітей, написаних протягом 1910–1912 років – «Маленький горбань та інші оповідання». Її надрукувало видавництво «Український учитель» в серії «Ілюстрована бібліотека для дітей». «Дітям праці, нужди й горя присвячує цю книжку автор» – такий напис зробив письменник на першій її сторінці. У оповіданнях «Яма», «Безпритульні», «Великодня ніч», «Сашків кінець», «Маленький горбань» та інших оповідях – художньо відтворені прожиті роки письменника і педагога за фахом у шахтарському краї, радості, втіхи і страждання дітей робітників і селян, майстерно створено їхні світлі, щирі, беззахисні образи.
Лірика Черкасенка – мелодійна і пісенна. Деякі його вірші стали народними піснями («В чаду кохання», «Над річкою», «Ніч»). На слова поета писали музику Кирило Стеценко, Ярослав Ярославенко, Михайло Гайворонський та інші українські композитори.
Після тривалої паузи, уже в еміграції, Черкасенко написав роман «Пригоди молодого лицаря. Роман з козацьких часів», який було видано у Львові 1937 року. Книга стала тогочасним бестселером, здобувши широку популярність на Західній Україні. Цей твір дає повну відповідь на те, ким був Спиридон Черкасенко, які цінності, життєві правила він обстоював до самого кінця свого життя.
Остання прижиттєва книжка письменника – «Вибрані твори», вийшла у 1930 році в Харкові. Відтоді літературна спадщина Спиридона Черкасенка не видавалася, його ім’я було вилучено з літературного процесу на довгі десятиріччя – аж до 1990 року.
Разом з іншими відомими письменниками-емігрантами, які не прийняли Жовтневого перевороту, його було зараховано до ворожого табору націоналістів. І тільки з проголошенням незалежності і державного суверенітету України ім’я і твори славетного поета, прозаїка, драматурга, педагога, публіциста, просвітника, літературного критика Спиридона Черкасенка повернулося в історію української літератури і до нас з вами.
Ушанування пам’яті
З ініціативи місцевого осередку Новобузької «Просвіти» було створено Новобузький районний благодійний фонд імені С. Ф. Черкасенка.
У Новобузькому педагогічному коледжі (раніше Новобузька учительська семінарія, де вчився Спиридон Черкасенко) – встановлена меморіальна дошка на честь знаменитого земляка.
28 грудня 2000 року у місті Новий Буг на стіні будинку, де проживала родина Черкасенків, було встановлено меморіальну дошку.
У Новобузькій центральній районній бібліотеці 22 грудня 2006 року, до 130-річчя з дня народження Спиридона Черкасенка, урочисто відкрили літературну вітальню імені Спиридона Черкасенка.
У місті Новий Буг проводиться конкурс читців поезії С. Черкасенка, а також власних літературознавчих, поетичних творів про поета, в якому беруть участь таланти Новобужжя.
За мотивами роману Спиридона Черкасенка «Пригоди молодого лицаря» український кінорежисер Сергій Омельчук зняв художній фільм «Дорога на Січ».
Біографію та творчість Спиридона Черкасенка вивчають в українських школах на уроках української літератури. Твори «Маленький горбань» та «Яма» введені у програму з української літератури середньої школи.
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.
