Григорій Квітка-Основ’яненко(1778–1843) – український прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч.
З біографії
Григорій Квітка-Основ'яненко народився (18 (29) листопада 1778 року у дворянській родині, яка мала давнє козацьке коріння, у слободі Основа поблизу Харкова. (Звідси його літературний псевдонім – Основ’яненко).
Він зростав хворобливою дитиною і у п'ятирічному віці осліп від діатезу. Його зір відновився лише після відвідування Озерянського храму – хлопчик побачив світло, яке йшло від ікони Озерянської Божої Матері.
Освіту Квітка здобував домашню, ще деякий час – відвідував Курязьку монастирську школу.
У той час побут у родині Квіток відзначався простотою, його батьки були освіченими людьми й прищеплювали дітям любов до читання, книги, цікавість до народних звичаїв та фольклору. Вони влаштували домашній театр, а Григорій залюбки виконував головні ролі у виставах.
У гостях у родини Квіток часто бував український філософ-містик, богослов, поет і педагог – Григорій Савич Сковорода. Усі ці чинники формували мистецькі смаки та суспільні погляди юного Квітки, а через патріархально-релігійне оточення він на все життя залишився дуже релігійною людиною.
З п’ятнадцятирічного віку Григорій Квітка деякий час був вахмістром на військовій службі. Отримавши в 1796 році чин ротмістра, він вийшов у відставку.
З 1803 по 1807 рік – був послушником Курязького монастиря. Після повернення у світ, певний час ніде не служив, вів напівчернечий спосіб життя, поки не захопився громадською діяльністю та театром, який з’явився у Харкові у 1812 році. У діяльності цього осередку культури Григорій Квітка-Основ’яненко брав безпосередню участь як актор, драматург, директор, а згодом – і театральний історик.
Одночасно обраний секретарем Благодійного товариства, яке утворилось у Харкові, Квітка-Основ’яненко піклувався заснуванням інституту для шляхетних дівчат. Відомо, що до 1821 року він був керівником цього першого навчального закладу для дівчаток і енергійно займався його справами, зокрема, покриваючи поточні витрати з власних коштів.
У той же час, починаючи з 1816 року, Квітка активно працював як журналіст під іменем Фалалея. Слід зазначити, що у 1816 році на всю Російську імперію було тільки сім провінційних часописів і два з них – «Украинский вестник» та «Харьковский Демокрит» – виходили в Харкові за безпосередньої участі Григорія Квітки.
З 1817 по 1829 рік він – член «Товариства науки при Харківському університеті»; предводитель дворянства Харківського повіту. Ця посада не тільки дозволила Г. Квітці зробити чималий вклад для освіти і культури на Харківщині, але й надала йому щедрий матеріал для подальшої літературної діяльності.
У 1827 році він брався за написання сатиричних комедій та повістей російською мовою. У 1832 році – був призначений на посаду судді, а пізніше його обрали головою Харківської палати головного суду. Ця посада була останньою в його житті. У 1833 році в Харкові завдяки піклуванням Григорія Квітки почала працювати губернська бібліотека, а у Полтаві – був заснований кадетський корпус.
У червні 1843 року Квітка захворів на запалення легень. Помер 8 (20) серпня у своєму маєтку на Основі, в якому провів майже все своє життя. Його відспівували у Благовіщенському соборі. На похорон письменника зібралось майже все місто. Поховали письменника і громадського діяча на Холодногірському цвинтарі. У 1930-х роках цвинтар зруйнували, надгробок перенесли до Покровського собору, а згодом – на Другий міський цвинтар.
Літературна творчість
Якщо Івана Котляревського з його поемою «Енеїда» (1798) вважають зачинателем української поезії, то Григорія Квітку-Основ'яненка називають «батьком української прози». Перші літературні спроби Квітки припали на 1816 рік.
Спочатку він писав російською мовою. Будучи уже не молодою людиною, став писати українською і підписувати свої твори псевдонімом – Грицько Основ’яненко. Перша публікація української прози письменника з’явилася на сторінках харківського альманаху «Утренняя звезда» (1834, кн. 2). Вона була для свого часу явищем новаторським.
Представників простого народу автор наділяв такими рисами, як релігійність і патріархальність, розсудливість і доброчесність, щирість і безпосередність у вияві почуттів.
У повісті «Маруся» письменник змалював зворушливу історію кохання, у якій розкривається душевне багатство і краса почуттів простих людей.
У повісті «Конотопська відьма» автор майстерно переосмислив народні демонологічні вірування. Яскравий гумор, цікаві сюжети оповідей, колоритні образи персонажів, висока художня якість творів приваблюють читачів і в наш час.
Квітка є також автором цілої низки драматургічних творів. У 1827 році він написав російською мовою свою першу комедію «Приїжджий зі столиці, або Суматоха в повітовому місті», яка стала однією із попередниць гоголівського «Ревізора». Вона була надрукована без відома автора у 1840 році у щомісячному театральному журналі «Пантеон російського та всіх європейських театрів».
Російською мовою був написаний також цикл інших п'єс – «Дворянські вибори» та «Шельменко». Але безсумнівний літературний дар Квітка-Основ'яненко виявив на початку 1830-х років у повістях та п’єсах українською мовою – п’єси «Шельменко-денщик» та «Сватання на Гончарівці», які дотепер вважаються одними з найбільш репертуарних вистав українських театрів.
З Квіткою-Основ'яненком у свій час листувався Тарас Шевченко. Геніальний поет давав позитивні відгуки на його твори, присвятив йому вірш «До Основ'яненка» («Б'ють пороги; місяць сходить»; 1839) та виконав ілюстрації «Знахар» і «Панна Сотниківна» до однойменних творів письменника.
Найкращі твори Квітки-Основ'яненка одними з перших представляли українську літературу для європейських читачів. У 1854 р. в Парижі була опублікована французькою мовою його повість «Сердешна Оксана».
Низка творів письменника була перекладена польською, болгарською, чеською та іншими мовами. Повісті «Маруся», «Конотопська відьма» та п’єса «Сватання на Гончарівці» введені в програму з української літератури середньої школи.
Ушанування пам'яті
До 1917 року в Харкові існувало 28-е Приходське училище імені Квітки-Основ'яненка.
Ім'ям письменника у 1978 р. було названо вулицю поблизу старого Харківського університету, а також – вулиці і бібліотеки в інших містах України. У Харкові є парк імені Квітки-Основ'яненка, розташований в історичному районі Стара Основа. До цього парку раніше прилягав родовий маєток Квіток. У наш час ця будівля не збереглася, а парк частково вирубаний під приватну забудову.
У 1994 році в Харкові був встановлений пам'ятник Григорію Федоровичу Квітці-Основ'яненку.
У 2003 році Укрпошта випустила марку – Григорій Квітка-Основ'яненко. У 2008 році в серії «Видатні особистості України» Національний банк України випустив монету номіналом у 2 гривні, присвячену Г. Квітці-Основ'яненку.
29 листопада 2018 року на державному рівні в Україні відзначалася пам'ятна дата – 240 років з дня народження письменника і громадського діяча – Григорія Квітки-Основ’яненка.
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.
