Іван Андрусяк (народився 1968 року) – поет, прозаїк, дитячий письменник, редактор, перекладач, літературний критик.
Цікаві факти з біографії
Іван Михайлович Андрусяк народився 28 грудня 1968 року в с. Вербовець Косівського району Івано-Франківської області в селянській родині.
Вищу філологічну освіту здобув в Івано-Франківському державному педагогічному інституті імені Василя Стефаника (тепер Прикарпатський університет).
Здобув також ступінь магістра державного управління в Українській академії державного управління при Президентові України, стажувався в Університеті північного Лондона «Universiti of North London» (Лондонський Університет Метрополітен London «Metropolitan Universiti»).
Був на державній службі; працював журналістом у періодичних виданнях в Івано-Франківську та Києві; редактором у видавництві «Школа».
З 2007 по квітень 2014 рік Іван Андрусяк – літературний редактор видавництва «Грані-Т», а з травня 2014 – головний редактор новоствореного видавництва української літератури для дітей «Фонтан Казок».
Через три роки 8 книжок цього видавництва за результатами відкритих обговорень фахівців і громадськості були включені в нову шкільну програму для вивчення в молодших класах, ще 4 рекомендовані до вивчення в середній школі. Це повість-казка «Третій сніг» (2 клас); вірші зі збірки «Лякація» (3 клас); п'єса «Як подружитися з Чакалкою» за мотивами повісті «Стефа і Чакалка» (3 клас); цикл повістей «Двадцать вісім днів із життя Бурундука» (5 клас) та інші. Для молодого видавництва це було переконливим свідченням високої якості роботи і соціальної відповідальності команди видавців. Саме Андрусяк, як головний редактор, творив «обличчя» «Фонтану казок», беручи участь у випуску кожної книжки. На жаль, видавництво не «пережило» covid-карантин і призупинило свою роботу.
У 2017 році письменник обіймав посаду шеф-редактора нового видавництва сучасної української прози «Легенда», яке мало на меті випускати у світ художньо-цікаві, суспільно-резонансні й літературно-значимі книжки. Цей проект був теж призупинений, бо засновники не змогли зібрати необхідну суму коштів для його реалізації. З червня 2020 року Андрусяк – керівник Дитячої редакції видавництва «Наш Формат».
З 2017 року письменник живе в Березані під Києвом. Він є членом Українського ПЕН-клубу – культурної і правозахисної громадської організації, що об'єднує українських журналістів, письменників, науковців, видавців, перекладачів.
Творча діяльність
Іван Андрусяк увійшов у літературу в 1990–х роках як член літературного угруповання «Нова дегенерація» разом зі Степаном Процюком та Іваном Ципердюком. Починав як автор «дорослої» поезії – це збірки «Депресивний синдром», «Отруєння голосом», «Часниковий сік» та інші, загалом вийшло друком десять поетичних книжок. Протягом 2001 – 2010 років активно співпрацює з часописами «Книжник-review», «Книжковий огляд», «Кур'єр Кривбасу», «Кальміюс», «Березіль», «Сучасність» та іншими як літературний критик. Вибрані статті та есеї тих часів увійшли до книжок: «Літпроцесія» (2001); «Латання німбів» (2008); «Дуби і леви» (2011). З 2005 року, після народження молодшої дочки Стефи, у журналах, альманахах і антологіях почали друкуватися його вірші для дітей.
В одному з інтерв’ю Андрусяк розповів, як дитяча література нарівні з поезією за кілька років стала провідною у його творчості: «Спершу були вірші, які імпровізувалися для маленької дочки Стефи, щойно вона народилася, і навіть не записувались. Записував уже пізніше, коли почав із подивом помічати, що воно подобається не лише моїм старшим дітям, а й їхнім друзям. Відтак Леся Вороніна опублікувала кілька тих віршів у «Соняшнику» – найкращому на ту пору українському дитячому журналі, і я з ще більшим подивом упевнився, що можу писати для дітей … Так ті вірші якийсь час ходили буквально «в списках» по куценькому тоді ще українському Інтернету, а потім вийшли книжкою «М’яке і пухнасте». З них усе почалося – а відтак написалася й моя перша дитяча повість «Стефа і її Чакалка» – і пішло-поїхало…». Твори І. Андрусяка швидко завоювали популярність у юних читачів й принесли йому «звання» дитячого письменника.
Перу Івана Андрусяка належить також книжка біографічних оповідань «Іван Андрусяк про Дмитра Туптала (св. Димитрія Ростовського), Григорія Квітку-Основ'яненка, Тараса Шевченка, Ніла Хасевича і Олексу Довбуша». Окремими виданнями вийшло більше 30 книжок з творами польських, англійських, білоруських та російських авторів у його перекладах. Вірші самого поета теж перекладаються польською, англійською, португальською, німецькою, білоруською, словацькою, російською, вірменською мовами й публікуються в періодиці та антологіях у 12 країнах світу.
Про себе і свою творчість Іван Андрусяк говорить так: «Ще змалку, відколи себе пам’ятаю, для мене література завжди була не терміном, а життям. Останні десять років це все більше література для дітей… Скільки я навіть на свою адресу чув: «от Андрусяк – яким прекрасним поетом був, «Нова дегенерація», «Отруєння голосом»… – і тепер ось до чого докотився». Але ж у тому й річ, що я до дитячої літератури не докотився, а доріс!.. Труднощі – штука корисна. Не навчишся їх долати – не буде розвитку. Вірші приходять самі, коли собі хочуть – зважаючи хіба що на роботу душі… Я часто кажу, що більшість моїх книжок адресована тим дітям, які не люблять читати – з надією, що, прочитавши їх, вони таки полюблять це дивовижне заняття».
Нагороди і відзнаки
Іван Андрусяк – лауреат першої премії конкурсу видавництва «Смолоскип» (1995), літературних премій «Благовіст» (1996), ім. Бориса Нечерди (2002), журналу «Кур'єр Кривбасу» (2007), першої премії конкурсу творів для дітей «Золотий Лелека» (2008), міжнародної премії «Corona Carpatica» (2010).
Повість «Вісім днів із життя Бурундука» увійшла до престижного щорічного каталогу найкращих дитячих видань світу «Білі ворони 2013» (White Ravens 2013). У 2016 році став лауреатом Корнійчуковської премії у номінації «Поезія для дітей» – за збірку «Лякація». За цю ж збірку удостоєний відзнаки «Дитячий поет року» від порталу української дитячої книги «БараБука» (BaraBooka) і премії «ЛітАкцент року».
У 2019 році нагороджений премією імені Якова Гальчевського «За подвижництво у державотворенні» (2019) та премією імені Лесі Українки за книжки «Зайчикова книжечка» і «Третій сніг». 2021 року став лауреатом літературної премії імені Юрія Яновського за збірку «Чорний лелека».
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.
