Віктор Чабаненко (1937–2014) – широко відомий в Україні та за її межами вчений-мовознавець, фольклорист, етнограф, письменник і поет, публіцист, перекладач, педагог, громадський діяч, доктор філологічних наук, академік Академії наук Вищої школи України, член Національної спілки письменників України, заслужений діяч науки і техніки України.
Цікаві факти з біографії
Віктор Антонович Чабаненко народився 12 вересня 1937 року у селі Єлизаветівці (Балківська сільрада) Василівського району на Запоріжжі в селянській родині.
Із золотою медаллю закінчив школу, а у 1959 році з відзнакою філологічний факультет Запорізького державного педагогічного інституту (зараз Запорізький національний університет). Деякий час працював учителем, служив у війську.
Його подальша наукова діяльність і творче життя були пов'язані із Запорізьким національним університетом.
З 1962 по 1965 рік – аспірант кафедри української мови ЗНУ, з 1966 – кандидат наук, з 1984 року – доктор філологічних наук і завідувач кафедри загального і слов'янського мовознавства, з 1987 – професор, з 1985 по 1996 роки – декан філологічного факультету ЗНУ. Пішов з життя 9 лютого 2014 року.
Становлення митця і науковця
Батьки Віктора Чабаненка знали безліч народних пісень, легенд, повір'їв, бувальщин, переказів, прикмет і виховали у нього почуття любові до України, історії козацького краю, культури, українського фольклору, прищепили йому високі моральні цінності. Про міцне родинне коріння, усвідомлення необхідності збереження духовної спадщини предків та про свою життєву місію Чабаненко згодом скаже у поетичних рядках:
О невідомі, далекі мої пращури!
Я прийшов у цей світ
Із вашої плоті,
Із вашої крові,
Із ваших мрій,
І вашого горя,
Щоб стати вашим голосом…
Творчий доробок
Ще в студентські роки Віктор Антонович записав від матері та батька близько 400 народних пісень. У своїх лінгвістичних та фольклорно-етнографічних уподобаннях він остаточно пересвідчився під час студентської фольклорно-діалектологічної практики у селах Запорізької області.
Уважно прислухаючись до народної мудрості та говірки, він старанно занотовував діалектні слова, фрази, народні прислів’я, приказки, пісні, перекази та легенди. Цей набуток увійшов у першу книгу фольклориста – збірник легенд та переказів Нижньої Наддніпрянщини «Савур-могила» (1990), і був майже вдвічі доповнений новими переказами і легендами у збірці «Січова скарбниця». У «Передньому слові» до цієї книжки укладач слушно зауважив: «Легенди на Нижній Наддніпрянщині творяться і сьогодні. Це легенди нового українського відродження. Колись і їм подивуються наші нащадки».
Збираючи матеріал для кандидатської дисертації, Чабаненко пішки пройшов усю долину річки Кінської. Зупинявся у кожному селі і скрізь знаходив цікавих співрозмовників, чудових народних оповідачів та співаків. Саме ці записи стали підґрунтям для подальших наукових узагальнень та оригінальним матеріалом для словників і фольклорних видань, «Атласу української мови», тематичних добірок фразеологізмів, збірки «Мудре слово. Прислів'я та приказки в говірках Нижньої Наддніпрянщини», у якій міститься майже 3500 укладених за алфавітним принципом прислів'їв та приказок. Переважну частину цих видань складають записи самого фольклориста та його учнів – студентів-філологів ЗДУ, зроблених ними протягом 1952-1992 рр. у 295 населених пунктах Нижньої Наддніпрянщини.
У 1999 році побачила світ унікальна праця вченого – історико-топонімічний словник «Великий Луг Запорозький», а у 2006 році вийшла його не менш оригінальна книга «Українська Атлантида». Ці видання є своєрідною енциклопедією місцевості, що належала колись Запорозькій Січі, а у 1955–1957 роках була затоплена водами Каховського водосховища.
У творчому доробку Чабаненка важливе місце посідає публіцистика, присвячена проблемам відродження мови, історії, культури і духовності українського народу. Він відомий як перекладач з білоруської та німецької поезії. Загалом його перу належать близько 1200 наукових праць, більше сорока науково-популярних книг, а також поетичні збірки «Собор душі моєї» (1998), «В гостях у юності твоєї» (1999), «У вічному двобої» (2000), «Оратанія» (2001).
Нагороди та відзнаки
Упродовж 1996 – 2000 років за фольклорно-етнографічну діяльність В. Чабаненко стає лауреатом премій імені своїх знаменитих попередників – Д. Яворницького, П. Чубинського та Я. Новицького, у 2002 році – носієм звання «Заслужений діяч науки і техніки України». Він нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня та медаллю «Будівничий України» за вагомий особистий внесок у справу українського національного відродження, розбудову та зміцнення Української держави.
Пам’ять про видатного діяча сучасності, науковця, освітянина, дослідника історії та фольклору Нижньої Наддніпрянщини, члена Національної Спілки письменників України Віктора Антоновича Чабаненка увіковічена меморіальною дошкою на будівлі головного навчального корпусу Запорізького національного університету та у назві вулиці – імені академіка В. А. Чабаненка, що веде до цього вишу.
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.
