Міністерство освіти і науки надало педагогам методичні рекомендації щодо військово-патріотичного виховання в закладах освіти, які погоджено в Міністерстві оборони України та рекомендовано до використання рішенням методичної ради Українського інституту розвитку освіти.
Методичні рекомендації спрямовані на організацію та реалізацію системи військово-патріотичного виховання учнівської молоді в закладах освіти України в умовах повномасштабної збройної агресії рф проти України та пов'язаних із нею безпекових, соціальних і психолого-педагогічних викликів.
Сучасний стан розвитку українського суспільства обумовлює по требу в переосмисленні підходів до виховання молодого покоління. Захист суверенітету й територіальної цілісності держави, збереження української національної ідентичності та зміцнення обороноздатності країни висувають на перший план завдання формування в молоді оборонної свідомості, готовності до національного спротиву, поваги до військової служ би та мотивації до набуття компетентностей у сфері безпеки і оборони.
Заклади освіти є стратегічно важливим інституційним середовищем для реалізації цих завдань. Педагогічні колективи закладів загальної середньої, позашкільної та професійної освіти щоденно формують ціннісно-смисловий простір, у якому зростає нове покоління громадян України.
Ці методичні рекомендації адресовані керівникам закладів освіти, заступникам директорів з виховної роботи, педагогам-організаторам, класним керівникам, учителям навчального предмета «Захист України», практичним психологам, керівникам гуртків, працівникам закладів позашкільної освіти, фахівцям органів управління освітою та іншим учасникам освітнього процесу, залученим до організації військово-патріотичного виховання.
Метою методичних рекомендацій є надання педагогічним працівникам, керівникам закладів освіти та методистам науково-методичне підґрунтя і практичний інструментарій для ефективної організації військово-патріотичного виховання учнівської молоді в сучасних умовах.
Водночас документ не дублює чинні нормативно-правові акти й не замінює освітні програми.
Матеріали розроблені для допомоги педагогічним колективам у плануванні, проведенні та оцінюванні виховної роботи системно, безпечно, з урахуванням вікових особливостей учнів та методично доцільно. Методичні рекомендації містять орієнтири для планування, організації, безпечного проведення, оцінювання й коригування військово-патріотичного виховання в закладах освіти.
Особлива увага приділяється психолого-педагогічним аспектам роботи з дітьми, які пережили травматичні події, інтеграції питань національної безпеки в освітній процес, а також взаємодії закладів освіти із силами безпеки і силами оборони України, організаціями ветеранів війни, органами місцевого самоврядування та батьківськими спільнотами.
У рекомендаціях військово-патріотичне виховання розглядається як складник ширшої державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності. Відповідно до Закону України «Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності» від 13 грудня 2022 року № 2834-К, військово-патріотичне виховання спрямоване на формування оборонної свідомості, готовності до національного спротиву, поваги до військової служби та мотивації до набуття компетентностей у сфері безпеки й оборони.
Тому запропоновані підходи орієнтовані не на формальне проведення заходів, а на послідовне формування громадянської відповідальності, культури безпеки, стійкості та готовності діяти в інтересах захисту України.
Практична цінність методичних рекомендацій полягає в поєднанні п'яти взаємопов'язаних складників: нормативної рамки, організаційної моделі роботи закладу освіти, змістових напрямів і методів виховної діяльності, безпекових та психолого-педагогічних умов проведення заходів, а також інструментів моніторингу, оцінювання й коригування виховної роботи.
Військово-патріотичне виховання не повинно обмежуватися формальною звітністю, механічним проведенням пам'ятних заходів або емоційним тиском на дітей.
Зміст цієї роботи має ґрунтуватися на повазі до гідності дитини, безпечності освітнього середовища, добровільності участі в чутливих формах діяльності, урахуванні вікових особливостей учнів, травматичного досвіду війни та реальних потреб конкретної громади.
Водночас практика свідчить про неоднорідність підходів до організації військово-патріотичного виховання в різних регіонах та закладах освіти, а також про потребу в уніфікованих алгоритмах і методичному забезпеченні, адаптованому до сучасних безпекових, освітніх і соціальних умов.
Саме тому запропоновані рекомендації орієнтовані не лише на опис напрямів роботи, а й на практичну підтримку закладу освіти в ухваленні управлінських, педагогічних і безпекових рішень
