Якщо учитель професійно вигорів ще не повністю, давайте допоможемо йому цього досягнути…
У багатьох українських школах розпочалися осінні канікули.
Після надзвичайно тяжких перших місяців навчального року. Після повітряних тривог, безсонних ночей, нервового виснаження, щоденного напруження й роботи в умовах, які нормальній людині навіть важко уявити.
Здавалося б, дайте вчителям хоча б кілька днів перевести подих. Прийти до тями. Побути з власними дітьми. Просто відпочити від школи. Попрацювати над собою самостійно. Розвантажити психіку…
Але ж ні!
Як пишуть мені вчителі з різних куточків України, у багатьох школах директори й директорки , їхні заступники та різні методисти із чисельних методичних курників немов із цепу зірвалися.
Наради, педради, методичні посиденьки, семінари, тренінги, засідання, обговорення, планування, звітування… І все це – під час канікул!
Особливо зворушують невтомні методичні діячі із різних центрів професійного розвитку та обласних інститутів. У них – якщо не якийсь ярмарок, то фестиваль, якщо не вебінар, то ще якась методична чортівня. Здається, вони фізично не здатні пережити навіть тиждень, не повчаючи вчителів, як їм потрібно працювати.
А ще ж треба у шкільних закладах освіти організувати всілякі заходи для дітей. Бо як це так – дитина на канікулах просто відпочиватиме? Непорядок! Треба її неодмінно кудись залучити, чимось охопити й про це прозвітувати. І боротися з її освітніми втратами. Це просто капець.
Між іншим, у багатьох європейських країнах під час шкільних канікул навчальні заклади зачинені на замок. І нікому там не спадає на думку перетворювати канікули на фестиваль педагогічного безглуздя.
А в нас, схоже, деякі керівники переконані: якщо вчитель бодай день не просидів на нараді, освіта зазнала непоправних втрат.
І знаєте, що найцікавіше? Усе це відбувається під нескінченні розмови про психологічне благополуччя педагогів, профілактику професійного вигорання, турботу про ментальне здоров’я та повагу до вчителя.
Панове освітні начальники! Можливо, найкращим вашим внеском у збереження психічного здоров’я вчителів було б хоча б на тиждень залишити їх у спокої?
Бо складається враження, що деякі керівники шкіл розуміють педагогічне вигорання як завдання: якщо вчитель ще не зовсім вигорів – треба допомогти йому вигоріти остаточно.
Автор: Ігор Лікарчук, доктор педагогічних наук, професор.
