На правах співавторки національного звіту PISA розкажу свою думку з цього приводу.
По-перше, сподіватись на покращення наших результатів у наших умовах – то трошки було б дивно. Не сильно втратили (в межах статистичної значущості) – і це непогано.
На тлі того, як втрачають «успішні» і «стабільні» системи, ми демонструємо таки стійкість.
По-друге, навчання в цифровому світі – то не про zoom чи classroom, і не про word / excel / powerpoint чи ШІ. Це про моє улюблене обчислювальне мислення. Бо воно саме про те, як застосовувати силу цифрових / обчислювальних технологій для розвʼязання проблем. Причому не знайомих, а нових. Бо в PISA міряли не те, що знають / вміють учні (хоча це теж), а в першу чергу те, що вони видобувають в процесі взаємодії з цифровою моделлю. Чи вміють з нею і з неї навчитись нового? Чи можуть створити цифрову систему, яка моделює задане явище? І взяти й запрограмувати (не кодом, а блоками) ефективний алгоритм.
І це якраз те, що «іноді» «дехто» дуже переконує виключити зі шкільної інформатики, бо ж «не всі стануть програмістами» і тому не всім то «пригодиться в житті». На відміну від того ж ворда / екселя /паверпоінта чи аналогів.
Коротше, я про це обчислювальне мислення можу і правда довго говорити, то може вже краще почитайте в звіті (додаток А, блок 4).
З приємного – за цією галуззю маємо вищі результати, ніж можна було б очікувати з огляду на загальну картину по всіх галузях.
Ще з приємного – досить відчутна різниця, порівняно з референтними країнами, між попередніми знаннями і отриманим внаслідок тесту результатом. Це якраз свідчить про те, що учні непогано вчаться в процесі роботи з цифровим середовищем.
З сумнішого – звісно, що хочеться «вище, швидше, сильніше». Розрив між дівчатами та хлопцями навіть вищий, ніж в математиці, на користь хлопців. Є над чим працювати, ми можемо краще. Тим більше, що наступний цикл – про медіаграмотність та штучний інтелект – теж «наша тема».
Автор: Оксана Пасічник, вчителька інформатики Ліцею «Сихівський», м. Львів.
