Після тривалих розмов про високі матерії та цифровізацію освіти, у владних кабінетах нарешті згадали про гравій, ями та старі ПАЗики. Виявилося, що амбітна реформа старшої школи може розбитися об перше-ліпше бездоріжжя між селами.
На нещодавній зустрічі очільника освітнього Комітету ВР Сергія Бабака з головами громад стало зрозуміло: «нагорі» почали підозрювати, що малювати красиві мережі ліцеїв на мапі – це одне, а реально довезти дитину до того ліцею – зовсім інше. Численні скарги з місць таки змусили чиновників «задуматись».
Визнання того, що питання старшої профільної школи напряму пов’язане з інфраструктурою, звучить, як революційне відкриття, хоча для громад це було очевидним ще три роки тому.
Однією з головних новин стало змінення правил розподілу шкільних автобусів. Раніше обласні військові адміністрації (ОВА) «розписували» транспорт на власний розсуд, що часто викликало питання про справедливість.
Тепер міністерство буде контролювати, куди їде техніка. Розподіл обіцяють прив’язати до реального дефіциту, а не до симпатій обласного керівництва. Держава планує викуповувати автобуси українського виробництва, щоб закрити «дірки» в логістиці.
Найбільш показовим є те, що влада нарешті визнала те, що автобус не проїде там, де немає дороги. Сергій Бабак фактично констатував, що якість асфальту (або його наявність) – це такий самий елемент освіти, як і підручник чи вчитель.
«Ми готові разом із громадами сідати і буквально відкривати мапу та дивитися... Якщо не вистачає дороги, це має бути пріоритетом для фінансування», – заявив голова комітету. Ці слова дають надію на те, що фінансування дорожнього фонду на місцевому рівні нарешті синхронізують з планом створення освітніх округів.
Бо досі ситуація виглядала абсурдно: ліцей є, учителі є, а дитина з сусіднього села дістатися туди не може, бо дорога існує лише в звітах Укравтодору.
Чому це важливо саме зараз?
Реформа старшої профільної школи передбачає, що учні 10 –12 класів навчатимуться у великих, гарно обладнаних ліцеях, а не в кожній сільській школі «по троє в класі». Це автоматично означає масштабний рух учнів щоранку та щовечора.
Те, що влада почала мислити категоріями «логістики та інфраструктури», а не лише «методичок та стандартів» – добрий знак. Однак диявол криється в деталях: чи знайдуться реальні гроші на ремонт тих самих «пріоритетних» доріг у бюджеті наступного року, чи все обмежиться черговим погодженням списків у Міністерстві освіти?
Поки що громадам залишається сподіватися, що обіцянка «відкрити мапу» не залишиться черговим передвиборчим або піар-жестом, а перетвориться на реальні тендери на ремонт шляхів та закупівлю техніки. Бо без коліс реформа просто застрягне в багнюці десь між райцентром і селом.
Автор: Олександр Козлов, директор ліцею №9, Вінниця.
