Л. Хлипавка: чому підручники так мало змінюються?

Чиновники не мають найменшого уявлення, як створюється підручник, а особливо новий

Л. Хлипавка: чому підручники так мало змінюються?

Автор: Леся Хлипавка, учитель історії м. Черкаси, співавтор програм із історії.

Чи не щомісяця навколо українських підручників здіймаються все нові й нові скандали, які штовхають Міністерство освіти і науки шукати якусь універсальну формулу, яка б покращила якість підручників, що потрапляють в школи. То чому ж підручники мало змінюються? Давайте спробуємо поглянути на цю проблему трохи ширше.

Перш за все, варто розуміти, що підручник – це лише інструмент, роль якого у навчанні коливається в межах 15-20%. Головний на уроці – учитель. Хороший учитель дасть раду і з підручником, який має недоліки, а от у не дуже гарного спеціаліста ефект буде значно менший.

Тому не варто створювати міф, що підручник є основним інструментом, від якого залежить якість освіти. Головний на уроці – учитель, а тому саме в його розвиток держава повинна інвестувати. Але тема про підручники, тому повернемося до неї.

Мало створити якісний продукт – його ще повинні обрати для роботи зі своїми учнями вчителі. А обирають новий продукт, навіть якщо він якісний, неохоче, і це часто демотивує потенційних авторів витрачати свої зусилля на їх створення.

Чому ж так відбувається? Як те не банально звучить – від бідності.

Всі знають, що, працюючи в освіті, ти багато не заробиш, але попри все це люди там працюють і, почасти, вільну вакансію не так і легко знайти (принаймні з деяких предметів та залежно від регіону).

Для того щоб збільшити свою зарплату, учитель бере всі можливі навантаження в школі, і подекуди воно обмежується максимально можливою кількістю навчальних годин на тиждень. Але навіть 1.5–2 ставки не вирішують глобально проблеми низької зарплати, а тому вчитель ще й займається репетиторством (і добре, коли це 2–3 учні, але інколи їх кількість сягає більше 10 учнів).

І от уявіть графік вчителя: він іде на роботу умовно на 8 годину ранку, десь між 15–16 год. завершуються уроки, а потім у нього репетиторство, яке займає ще 2–3 години. І як результат – він потрапляє додому о 19 або й 20 год. вечора. Далі ще потрібно опрацювати матеріал після навчального дня та підготуватися на наступний. І так з дня в день (навіть частково в суботу), з тижня в тиждень, з року в рік.

Як можна протриматися в такому темпі? Перш за все, коли ти працюєш «по напрацьованому». Тому найгірше, що може трапитися у цьому для вчителя – це кардинальна зміна програм, зміна підручників і т. ін., під які у нього вже напрацьований матеріал.

Тому, коли під час вибору підручників багато вчителів навіть бачитимуть якісніший продукт, вони обиратимуть той, яким вони користувалися, якщо він навіть міститиме недоліки. Тому-то так тяжко зайти на ринок підручників новим авторам, які можуть пропонувати продукт високої якості.

У заручниках цієї ситуації опиняються й автори, які мають високі тиражі: вони розуміють бажання вчителя і намагаються вносити мінімальні зміни у свою лінійку підручників, а для того щоб залучити нових користувачів – вихолощують свій продукт, прибираючи з нього певні речі, які можуть не сподобатися комусь.

Тому-то ми маємо розуміти, що без заходу нових авторів чи авторських колективів наш ринок підручників може законсервуватися та не розвиватися (все, що постійно не розвивається – поступово деградує).

Це спрощене пояснення принаймні трохи має прояснити, чому на початках так тяжко подолати мінімальний поріг, який нині існує в 10 тисяч примірників (за рахунок дофінансування за гарантійним листом від видавництва). Багато відомих нині авторів, яким сьогодні надає перевагу вчительство, свого часу починали з цих мінімальних цифр (хоча, звичайно, що дехто отримав доступ у часи, коли конкуренції у вигляді конкурсу підручників ще не було). І допомагали їм у цьому десь 20–30% вчителів, які постійно займаються саморозвитком, а тому завжди тримають в полі зору нові можливості, які відкривають для них автори. Саме вони стають тим містком, який «заводить» на ринок нових авторів із їх продуктом.

До 23 травня 2021 р. триває громадське обговорення проєкту наказу МОНУ «Про затвердження порядку конкурсного відбору підручників (крім електронних) та посібників для здобувачів повної загальної середньої освіти та педагогічних працівників.

Його автори пропонують підняти мінімальний поріг до 40 тисяч, а в деяких випадках і до 50 тисяч примірників. Тобто ринок підручників фактично консервується, і якби такі правила існували й раніше, то про багатьох нині відомих авторів ми б і не почули.

До переліку з кожної назви підручника / посібника включаються підручники / посібники, щодо яких Дизайнерська комісія прийняла рішення про доцільність видання підручника / посібника та отримали на підставі підсумування узагальнених результатів вибору, що надійшли від Департаменту:

  • якщо сумарний узагальнений результат вибору закладами освіти з однієї назви підручників / посібників менше 40 тисяч, – один підручник / посібник;
  • якщо сумарний узагальнений результат вибору закладами освіти з однієї назви підручників / посібників від 40 до 100 тисяч, – не більше двох підручників / посібників, за умови отримання кожним підручником / посібником узагальненого результату не менше 20 тисяч;
  • якщо сумарний узагальнений результат вибору закладами освіти з однієї назви підручників / посібників більше 100 тисяч, – всі підручники / посібники, які отримали узагальнений результат не менше 50 тисяч.

Є й інша проблема пропонованих цифр – фактично це «убиває» один з аргументів, чому затверджену МОН Типову освітню програму можна називати продовженням НУШ в базовій школі (мої міркування щодо перспектив впровадження НУШ в базовій школі).

Нагадаю, що коли лунала критика про перевантаженість базової школи годинами та кількістю предметів, у МОН заперечували і наводили серед аргументів можливість вибору інтегрованих курсів чи міжгалузевих предметів.

Інтегровані й міжгалузеві курси і справді створюють можливість для шкіл зменшувати кількість предметів і за рахунок сумування годин укладати програми, які сприятимуть формуванню цілісних знань.

Поки що не аналізую ті виклики, які матиме впровадження цих курсів у базовій школі, натомість наголошу на іншому: ставити на один рівень курси, які викладаються 30 років, і нові – це не справедливо. Прекрасно це ілюструє ось ця картинка, і поки що ми знаходимся в крайній правій частині, а мали б прагнути до центральної.

І як результат, через цей «паркан», через такі високі мінімальні тиражі, навряд чи зможуть «поглянути» нові інтегровані курси і тим більше міжгалузеві предмети.

Якщо завдання МОН їх таким чином «прибрати», то це справді хороший метод, але якщо ж у Міністерстві щиро вболівають за таку можливість вибору для базової школи, то необхідно переглянути ці мінімальні цифри, бо бажання зекономити лише поглиблюватиме проблему українського підручникотворення.

Тому, на мою скромну думку, варто підійти до питання тиражів із зваженим ранжуванням:

  • для звичайних курсів мінімальний тираж (з дофінансуванням від видавництв) збільшити до 20 тисяч (але зменшити відносно пропонованих у проєкті 40 тисяч);
  • для інтегрованих курсів мінімальний тираж встановити на рівні 10 тисяч;
  • для міжгалузевих предметів – 5 тисяч.

У проєкті положення про конкурс підручників ще багато чого можна і варто коментувати, і закликаю це робити та надсилати до 23 травня свої пропозиції. Те, що тут я написала, – це лише трохи ширша частина одного пункту з того, що я надіслала розробникам проєкту.

Якраз перед завершенням написання цього тексту довідалася, що 26 травня 2021 р. у Комітеті Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій заплановані слухання на тему: «Якість підручників та навчальних посібників для «Нової української школи».

Там планується рекомендувати внести зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 72 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав» щодо збільшення у 1,5 рази авторської винагороди за один умовно друкований аркуш авторам, підручники яких друкуватимуться накладом 100 тисяч примірників і більше.

І де тут про якість? Йдеться хіба що про встановлення монополії. Такий підхід призведе до цілковитого консервування українського підручникотворення й закриє найменшу можливість селекції нових авторів / авторських колективів, які могли б створити підручники нового покоління.

P.S. Почасти складається враження, що чиновники не мають найменшого уявлення, як створюються підручник, а особливо новий. На його розробку йде щонайменше рік життя, і не важливо, збере він тираж в 10 чи 10 тисяч, бо мова має йти не про цифри, а про якість. Нових авторів потрібно усіляко підтримувати й стимулювати – вони, як і підручники, на дереві не ростуть.

Освіта.ua
21.05.2021

Популярні блоги
О. Костюк: Польщі потрібні таланти, а Україні – ні? Система вищої освіти України приречена продукувати масовий освітній продукт, а не унікальний
І. Лікарчук: вчитися мають ті, хто хоче здобути освіту Повна загальна середня освіта повинна бути не обов’язковою, а загальнодоступною
Д. Ламза: ніхто не хоче йти в освіту або школа без учителів Від Кабінету Міністрів немає жодних дій щодо підвищення значимості професії вчителя
С. Колебошин: 3000 спартанців (задача про молодих вчителів) 3000 молодих вчителів на 15000 шкіл, що в середньому – 1 новий вчитель на 5 шкіл
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
автору
"Головний на уроці – учитель" - ну а если ученик пропустил урок по уважительной причине? А если он пропустил пять уроков? Статья - бред! ГЛАВНОЕ - УЧЕБНИК!
Олександр
Для автору: Головне підручник, а не той хто навчає? Та це ж не серйозно, бо з таким підходом - навіщо тоді нам школа? Роздали підручники і розійшлися по домам...
.
Для Олександр: Если у вас хороший учитель, то вам повезло. А если такой, что приходит, задаёт задание на весь урок, ставит зеркало и делает макияж, то вся надежда, пардон, на учебник.
Олександр
Ну в таких випадках, якщо не можна позбутися такого хвахівця - головне самоосвіта або зміна школи. А якщо самоосвіта, то електронні версії всіх підручників є онлайн і можна обирати самому, який найбільше подобається
Коментувати
Ольга
Я не згодна з автором , що підручник на уроці не важливий.Що вчитель сам може провести урок .Так вчитель може провести урок без підручника,відшукати інформацію з інших джерел , використати свій досвід.Тоді для чого ви випускаєте підручники , які не потрібні для уроку.Один із таких підручників це математика для 1 класу автор О.Гісь.На ці підручники витрачались державні кошти .А за цим підручником навчити дітей математики не можна.
Олександр
Для Ольга: ну заради справедливості, там написано, що не "без підручника", а з підручником, який має певні недоліки. І це правда, бо хороший вчитель зможе ці недоліки "обійти", а от некваліфікованому вчителю не допоможе навіть чарівний підручник.
Коментувати
Анна
Прочитав параграф по Природе, моя дочка (4 класс) сказала: "Что я и так знаю - они мне пишут, а что хочу знать - спрашивают..." Современные учебники построены на том, чтобы ""развивать"" детей, а должны содержать только правила, факты и т.д., то есть должен УЧИТЬ! Вопросы, задания и прочее "творчество" должны быть отнесены в отдельную книгу.
Мать природа
Дебильнее " підручників", чем за последнии 15-20 лет,не было и нет!!! Пример отличного учебника мне недавно попался. Автор- Пчёлко" Арифметика 1 класс". 1959 год( переизданный в современной типографии). Вот и всё,что нужно посмотреть,чтоб иметь представление,что такое КАЧЕСТВЕННЫЙ учебник!!! НИЧЕГО лишнего! Всё доступно,понятно,могут разобраться и родители,и сами дети! А не то что сейчас к каждому учебнику методика для учителя,потому что х.... там без неё разберёшься)
Владислав
Для Мать природа: Який ще "Фчолко"?! "Кітаб аль-джебр ва-ль-мукабала" від Аль-Хорезмі - ось справжній підручник!
Коментувати