Ігор Лікарчук: коли є попит, то має бути й пропозиція?

Автор: Ігор Лікарчук, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти, в. о. директора Навчально-методичного центру забезпечення якості освіти.

Ще ніколи, як зараз, не спостерігав такої величезної кількості різноманітних запрошень учительству взяти участь у різноманітних тренінгах, семінарах, модулях тощо. І у переважній більшості взяти участь не просто так, а за гроші...

Воно наче й непогано, коли вчитель прагне знань... А тут іще й у школах вимагають, щоб були сертифікати про проходження якогось «навчання»…

Розумію, що коли є попит, то має бути й пропозиція. Але чи хтось колись аналізував зміст того, про що йдеться під час таких «навчань»? Ким є ті, хто береться вчити вчителів? Чи гарні оголошення суголосні тому, що відбувається насправді під час навчань? І чи не будемо мати поширення в школах невідомих і навіть шкідливих практик, які можуть нав’язуватися учителям під час такого навчання?

Щось мені це дуже нагадує ситуацію, коли людина одягає на себе футболку з принтом «Я - секс-інструктор», хоч насправді знання та навички сексу має на рівні підворіття. Або сеанси масового гіпнозу Кашпіровського чи заряджання води Чумаком з допомогою телевізора. І чи не час зупинити поширення подібного педагогічного шарлатанства?

P.S. Цей пост написаний після спілкування з людьми, котрі дуже причетні до такого, з дозволу сказати, бізнесу. І запитання, сформульовані мною, з’явилися не просто так.

Оригінал