Автор: Ігор Лікарчук, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти, в. о. директора Навчально-методичного центру забезпечення якості освіти.
Український вчитель завжди був і, очевидно, ще довго буде цапом-відбувайлом.
Іншого не можу сказати, почувши про прийняття Радою закону, за яким можуть штрафувати директорів шкіл і вчителів, якщо ті не повідомили КУДИ СЛІД про учнівський булінг.
Не можу зрозуміти одного: у чому має полягати провина вчителя, за яку його потрібно карати штрафом? А директора навіть примусовими роботами... Де межа: про які випадки потрібно повідомляти, а про які ні?
Адже тлумачення сутності булінгу в цьому законопроекті таке (читаю в тому варіанті, який на сайті ВР), що ним можна крутити, як циган сонцем. І чи не стане боротьба з булінгом боротьбою із «неугодними» директорами та/або учителями? Чи не перетворяться оті повідомлення про булінг у річище донесень з приводу та без нього? Хто з ними буде розбиратися? Поліція превенціі? Ну-ну...
І головне - чи допоможуть подолати учнівський булінг ці донесення? Упевнений, що НЕ допоможуть... І останнє: головний фронт проявів булінгу не в школі, а на вулиці. А звідти хто про нього повідомлятиме?
Р. S. А що наша славна учительська профспілка, котра начебто захищає вчителя? «Благоденствуєт». Бо як була, так і лишилася школою комунізму.
