В. Громовий: краще смакувати суфле науки, ніж граніт

Ми не шукаємо легких шляхів, у нас «навчання – це не задоволення, а важка праця»

В. Громовий: краще смакувати суфле науки, ніж граніт

Автор: Віктор Громовий, освітній експерт, заслужений вчитель України.

Зміни в педагогічній свідомості таки відбуваються... Багато років переконую своїх колег не використовувати ефектну фразу Льва Давидовича Троцького, яку він зронив у промові перед делегатами V Всеросійського з’їзду Російської комуністичної спілки молоді (РКСМ): «Учитесь, грызите молодыми зубами гранит науки». Чому наука має бути саме «гранітом» і чому саме «гризти молодими зубами» є оптимальним способом обробки цього матеріалу, Лев Давидович тоді не пояснив. Не пояснюють цього і нинішні прихильники «гранітного» підходу до опанування залізобетонним змістом шкільних програм. Навіть, попри те, що наші учні та студенти волають: «Хочеться смакувати суфле науки, а не гризти граніт».

І от нарешті дочекався. Прочитав свої слова, винесені в заголовок матеріалу про обласний етап конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт: «Краще смакувати суфле науки, ніж гризти її граніт».

Ура!

P.S. Особливістю радянської і пострадянської шкільної освіти є акцент на вимушеності (рос. произвольности) уваги до того, що доводиться вивчати. Наша шкільна система спеціально формувала у учнів здатність довільно керувати своєю увагою, тобто привчала робити те, що робити не хочеться. Тож, більшість дітей, вивчаючи географію, біологію чи іноземну мову, вчилась не тільки і не стільки географії, біології чи іноземної мови… Вони вчились робити те, «що треба». Вчились мовчки (відкрито не протестуючи) робити те, що скажуть. Зрештою, вчились ставати зручними об’єктами для зовнішнього маніпулювання (саме це і було потрібно тоталітарному режиму).

Говорячи про «дружню до дитини школу» (запозичую цей термін з англомовної літератури), змушений підняти руку, точніше перо, трансформоване у клавіатуру комп’ютера, на «святе», на систему принципів навчання. Зокрема, на поширене у нашій науковій літературі трактування дидактичного принципу свідомості й активності. Як вважають деякі корифеї вітчизняної педагогіки, інтенсивного напруження власної розумової діяльності».

А що, як і без «інтенсивного напруження власної розумової діяльності», просто граючись, дитина набуває «самостійно осмислені знання»?! Утім, ми ж не шукаємо легких шляхів, у нас «навчання – це не задоволення, а важка праця».

Звісно, якщо б мова йшла про намагання підібрати кожному учневі в школі «природо відповідну (споріднену) працю», тоді б, як писав Г.С. Сковорода, наслідуючи Епікура, «потрібне ставало неважким, а важке непотрібним». Природовідповідна праця - це виконання тієї роботи, яка приносить задоволення та до якої є найбільші здібності. Саме це і мала б запропонувати школа для кожної дитини, якщо б вона справді хотіла бути дружньою до неї. Та для нашої педагогічної практики більше підходить армійське: мені не треба, щоб ти це зробив, мені потрібно, щоб ти, гад, помучився.

Оригінал

Освіта.ua
09.03.2017

Популярні блоги
І. Совсун: як надовго ще вистачить запалу учителів? Існує гігантська прірва між переможцями світових олімпіад і базовим рівнем українських шкіл
Тетяна Сердечна: зарплати у вчителів мають бути різні Є шанс, що колись держава буде в змозі оплачувати роботу людей, які працюють із її майбутнім
І. Лікарчук: замість виховання – шароварщина і звіти Виховної роботи як системи формування людини вже давно немає, а є гам, шум, тріскотня
О. Сидоренко: як ставитись до репетиторів-двохсотбальників? Показником високої кваліфікації педагога є успішність його учнів, у тому числі за результатами ЗНО
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Tet-a-tet
Ідеалізм привів комуніста Леніна і іже с ним до диктатури пролетаріату та терору. Вони ж ніби то хотіли зробити усіх рівними і щасливими, щоб кожен робив, що хоче, але мав по потребах. На практиці усі прагнули працювати якомога менше, але брати по потребах(і не малих). Ще до 4 класу можна практикувати ігрові уроки, а далі? Далі йдуть серйозні предмети, які у гральні рамки не загониш. Логіка формування особистості підказує, що для кожного етапу розвитку людини мають бути певні вимоги: одні для молодшої школи, інші для середньої і ще інші для старшої. І як результат - пристосована до самостійного життя людина. А чи буде вона щасливою залежить не від школи, а від генетики, здорової сім*ї та стану моралі у суспільстві. У медиків є залізний принцип -не нашкодь. Наша школа має навчитися працювати так, щоб не шкодити дитині: її здоров*ю, психіці,природним здібностям, особистій свободі.
Думка з народу
В народі кажуть: без праці нема хліба в сраці. А через таких придурків, як Громовий, скоро будемо жувати соплі науки.
ігор
згідний на всі сто. але чи є у вас кроки для нашої школи, на шляху до цієї бажаної школи. що робити вже сьогодні? як мають вести себе всі учасники навчального процесу, щоб відбувалися зміни вже сьогодні...?