Володимир Бєлий: довіра до вчителя

Невже вчителі не гідні довіри, навіть, на такому рівні як формальна «інвентаризація» своєї діяльності

Володимир Бєлий: довіра до вчителя

Автор: Володимир Бєлий, заступник директора з НВР, фізико-технічний ліцей м. Херсона.

НУШ - ДОВІРА ДО ВЧИТЕЛЯ

Якщо нація має не авторитарну державну владу, підкріплену безмежними ресурсами, то шанс на пристойний рівень життя мільйонів її громадян лише у можливостях демократичної моделі самоорганізації. У всіх сегментах суспільно-економічного життя. В освіті чи не у першу чергу, бо ж освіта є локомотивом формування відповідного демократичним цінностям менталітету нації.

ДЕМОКРАТІЯ – ПРОЦЕДУРИ

Головним виразником сутності демократичних порядків стають не особи, а процедури. Демократичні. Особи у такій системі тоді стають видатними, коли виявляються здатними запровадити та захистити демократичні ПРОЦЕДУРИ хай які б напади на неї від друзів та родичів не були.

В освіті у цьому контексті маємо створити та потім весь час відтворювати процедури, в основі яких автономія закладів освіти та свобода педагогічної діяльності вчителів, вихователів, тьюторів тощо. В умовах реальної відповідальності за надану свободу задля здійснення освітньої місії, а не свободу від необхідності їй відповідати своєю діяльністю та її результатами.

СВОБОДА

Красиве гасло, яким широко користуються її пригноблювачі. Історія дає тому безліч свідчень. Українська не виключення.

Як її (свободу) просувати практично у середовище практичної педагогіки в умовах країни, яка століттями була під гнітом імперського авторитаризму та недавнього партійно-бюрократичного тоталітаризму?

Простими процедурами у ході поточного життя кожного закладу освіти.

Одна з таких – це скасування класних журналів радянсько-пострадянського формату, які начебто контролюють проведення вчителем кожного свого заняття. Новітня Україна пішла у збереженні цього атавізму так далеко та міцно, що, навіть, для багатьох тих, колективів, де всі заняття проводяться не окремими уроками, а навчальними парами змусила вчителів кожну цільну пару записувати по-урочно (заняття одне, а у журналі маєте у ДВОХ рядках записати два УРОКИ).

Натомість довіра до вчителя, яка є нормою у сотнях країн світу, передбачає повне звільнення вчителів від ведення «гросбуху» з переліком програмних тем та інших очевидних для навчання індикаторів його існування.

ЩО може запевнити нас у тім, що вчителі від того не припинять проводити заняття?

НАЯВНІСТЬ як мінімум наступних простих речей.

По-перше, - розкладу занять і директора та завуча у кожному закладі. Ці посадові особи мають не по уроках «ходити», а слідкувати за життєвістю довіреного громадою освітнього процесу.

По-друге, - порядку, за якого учні класу чекають вчителя 5 хвилин, а потім староста класу (заступник старости - випадок поділу класу на групи при вивченні окремих предметів) у випадку його відсутності йде до адміністрації для упорядкування ситуації. Якщо староста/заст.. старости вирішить «прикрити» вчителя, то втрачає свою «посаду». При цьому старосту/заст.. старосту не призначають, а вибирають з числа тих, хто того бажають. В учнівському середовищі щодо цього завжди спрацьовує конкуренція.

По-третє, щорічного моніторингового «стоп-тижня» директорських/кафедральних атестаційних робіт, які є незалежними за своїм змістом та процедурою від окремих вчителів і не дозволяє їм легкого ставлення до роботи з учнями над реалізацією змісту програмного навчання. Такий технологічний хід є більш відповідальним для справи механізмом контролю ніж записи у журналі, де можна записати все формально потрібне не дивлячись як воно було насправді.

По-четверте, класних журналів такого формату, де для кожного предмету будуть лише сторінки зі списком учнів та їхніми триместровими/семестровими/річними оцінками на підставі тематичних (моніторингові у тому числі) робіт учнів, які, у свою чергу, зберігаються на подвійних листочках/ел. файлах в адміністрації закладу до закінчення навчального року. І ніяких інших рядків та клітинок. Не забуваймо про існування системного тренду щодо електронних реєстрів та баз даних діяльності населення країни.

МОТИВ

За притомного аналітичного підходу не складно з цим оргзаходом (заміна формату класних журналів) розібратися, гарно спланувати та успішно запровадити як те давно зробили у (підкреслюю) СОТНЯХ країн світу. Невже українці гірші у своїй проектній здатності?

Невже українські вчителі не гідні ДОВІРИ, навіть, на такому рівні як формальна «інвентаризація» своєї діяльності? Невже у влади лише гасла, а не реально усвідомлений мотив надати свободу вчителям як засобу до укріплення власної основи – демократичних порядків, адже Україна не має тієї безмежності ресурсів, котра здатна забезпечувати авторитарну владну модель?

Оригінал

Освіта.ua
25.08.2016

Популярні блоги
Л. Булигіна: про щоденну хвилину мовчання в школах Все, що за вказівкою і не від серця, – все обернеться проти дітей і проти суспільства
Л. Гриневич: діти за кордоном мають подвійне навантаження Щоб уникнути подвійного навантаження, необхідно напрацювати механізм перезарахування результатів
О. Северенчук: для дітей важлива якість розкладу Не так важливе навантаження, як грамотний підхід до формування розкладу і робочого дня дитини
В. Співаковський: у батьків дуже змінилися пріоритети На перше місце вийшла безпека дитини, на друге – соціалізація, і лише на третє – знання
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Володимир
"Cлідкувати за життєвістю довіреного громадою освітнього процесу" - звучить красиво, але який механізм цього слідкування? Чи не є це шляхом до необмеженого самодурства керівників?
unforgiven
По-перше, вчитель повинен займатися виключно навчально-виховною діяльністю. По-друге, в роботу вчителя не повинні втручатися будь-які некомпетентні особи. По-третє відповідальність за виховання учнів повинна бути покладена на його батьків, а відповідальність за результат свого навчання повинен нести учень.
Anna
Для unforgiven: а как тогда проверить как учитель выполняет свою работу? У нас были учителя которые систематически игнорировали уроки, сидели вместо них в подсобке чай пили и вообще нами не занимались. Как тогда справится вот с такими учителями?
тата
якщо адміністрація школи лінується довести, що вчитель лежень і не є спеціалістом , а причин тому може бути багато, то звільнити такого вчителя практично не можливо. єдина можливість- залучати батьківську громадськість.
Голосzнарода
Для тата: а якщо такий вчитель купив собі це робоче місце, то адміністрація нічого не буде помічати і тим більше робити.
Коментувати
Roman
"Не забуваймо про існування системного тренду щодо електронних реєстрів та баз даних діяльності населення країни." На жаль, теперішній український "тренд" у галузі автоматизації та інформатизації полягає лише у тому, що новостворені електронні реєстри збирають у кілька разів детальнішу інформацію (роботи з їх ведення, відповідно, більше) але не скасовують ведення документації у старих паперових форматах, тобто, ніякого спрощення немає. Стосовно школи виходить, що із введенням електронних реєстрів вчитель крім ведення старих паперових журналів повинен паралельно вести ще й електронний.
Владимир Белый
Для Roman: Звісно, що доки не буде електронних систем супроводу життя суспільства . в освіті зокрема, безглуздо сподіватись ставити питання про відмову від паперових. Тут саме місце закону - великий результат від суми малих дій (послідовно-паралельних у тому числі).
тата
ще один атавізм- цілий штат різних оно+методкабінети+центри обдарованої дитини+++
Коментувати