Автор: Ігор Лікарчук, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти.
Упродовж суботи та неділі намагався перечитати чи переглянути максимум матеріалів, які міг знайти в Інтернеті, про прес-конференцію Міністра освіти і науки України Лілія Гриневич з приводу перших 100 днів її перебування на посаді.
Усе аргументовано, усе добре, усе гарно... Зрозуміло, що більше про плюси, аніж про мінуси... Але не відчуваю особливого оптимізму від почутого й побаченого. Чому? Та тому, що, на мою думку, взятий курс насправді не на реформування існуючої освітньої системи, а на її модифікацію, що в нашій ситуації є дуже небезпечно. Бо систему, яка на 80% залишилася радянською і за 25 років незалежності не раз зазначала модифікацій, котрі так і не завершилися успіхом, іще раз піддавати тюнінгуванню - абсурд. Це однаково, що престарілій дамі роботи е-нну пластичну операцію…
Також не можу зрозуміти ЧОМУ пані Міністр за 100 днів свого кермування не провела серйозні кадрові ротації в МОН. На своїх посадах залишилися заступники Міністра, які й за попередника не відзначилися особливими успіхами у проведенні реформ (п.п. Совсун, Хобзей), керівники ключових департаментів та служб, усіляки провідні та непровідні спеціалісти, начальники відділів, секторів і т.д.
Половина із нинішніх працівників МОН успішно трудилася ще при Табачнику й не менш успішно аплодувала йому. Але кермують вони й досі. І, мабуть, будуть це робити й надалі.
Не відбулося ні кадрових, ні змістових змін в діяльності усіляких інститутів, центрів, служб, що є у сфері підпорядкування МОН, й смокчуть соки із бюджету, як оті гриби-поганки на дереві. Я веду мову про Інститут модернізації змісту освіти, Інститут освітньої аналітики, ДП «Інфоресурс», Центр моніторингу якості освіти і т.д. й т.п. Люди, котрі працюють там, десятиліттями не те що про реформи не думають, вони роблять усе, щоб їх не було. І будуть робити надалі.
А керівники обласних департаментів освіти та обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти? Серед цієї категорії «рушіїв реформ» ви також не побачите суттєвих кадрових змін. Фактично, непорушною залишається система фінансового менеджменту в освіті. На посаду профільного заступника призначено людину, котра не знає економіки освіти, бо ніколи до призначення не мала з нею справу. Тож, про які нові підходи в цій царині функціонування освітньої системи можна говорити?
Перелік отаких «підсумків» можна продовжувати й надалі. Мені прикро, що так відбувається. Бо щиро вірив у те, що прихід Лілії Михайлівни на посаду Міністра зможе примусити рухатися старезний заскорузлий освітянський потяг у потрібному напрямку. Продовжую в це вірити й зараз. Тому й пишу цей пост. Якщо комусь він не подобається, то не читайте. Але не намагайтеся мене переконати в іншому. Бо зміню думку лише після того, як побачу цей рух. Можливо, ста днів мало, щоб він розпочався?
