Аліна Свідерська: Як же я хочу знову в Кембрідж!

Випускниця Кембріджського університету ділиться своїм досвідом навчання та підготовки

Аліна Свідерська: Як же я хочу знову в Кембрідж!

Виступаючи перед відвідувачами виставки «Бізнес по-англійськи», організованої в Києві компанією «Бізнес-Лінк», випускниця Кембріджського університету Аліна Свідерська поділилася своїм досвідом навчання в одному із кращих університетів світу:

Я закінчила магістратуру права Кембріджського університету у 2012 році. Зараз працюю юристом у міжнародній юридичній компанії «Кліффорд Чанс», я є президентом Кембриджської асоціації випускників, а також допомагаю офісу прем᾽єр-міністра з питань дерегуляції.

Розділю свою розповідь на три етапи. Перший етап – це до вступу – те, що повинні робити абітурієнти впродовж одного року або двох-трьох років. Другий етап – це сам вступ: документи, які вони повинні підготувати і на чому повинні зробити акцент. І третій етап – це вже сам Кембрідж і студентське життя, – найцікавіше.

Перший етап: до вступу

Зроблю акцент на тих документах, які треба підготувати для вступу, а також на етапах, над якими абітурієнти повинні працювати вже зараз. Мене часто питають: «Чи важко було поступити в Кембрідж?». Відповісти на це запитання дуже важко.

Я хотіла вступити в Кембрідж із 17 років, тобто в мене цей етап зайняв три роки. Я знала, що мені треба зробити, їздила на конференції, літні школи, брала участь в юридичних змаганнях тощо.

Три роки я знала, над чим треба працювати, і працювала. Це не було рішення, прийняте за один тиждень. Дуже часто чую, що люди кажуть: «Ось я за тиждень вирішив, побачив оголошення, подав документи, і в мене все відмінно пройшло». У мене такої історії не було. У мене все було дуже важко. Я довго складала іспити IELTS і TOEFL. У мене не виходило, я знову починала, домагалась, домагалась до кінця, поки не поступила.

     

Найважливіше знати, чого від вас хоче Кембрідж. Це не тільки хороші оцінки, не тільки хороший ВНЗ. Це активне соціальне життя, це волонтерство, це участь у конференціях, створення якихось своїх особистих організацій. Тобто там повинні бачити, що ви різнобічно розвинена людина. При підготовці документів та подачі їх в університет ви повинні це розуміти і бути до цього готовими.

Другий етап: подача документів

Що треба мати при подачі? Перше – це мотиваційний лист. Я вважаю, що це один з найбільш важливих документів, бо, саме аналізуючи мотиваційний лист, люди дивляться, чи підходите ви і чому. Що у вас такого особливого? Що вас відрізняє від тисячі або двох тисяч інших людей, які подають документи разом з вами? Вибирають у результаті осіб 200–300, залежно від року й курсу.

Далі – резюме. Воно досить стандартне – одна сторінка тексту, найголовніші деталі вашого робочого досвіду або навчання, рекомендаційний лист, IELTS/TOEFL та оцінки. Зазвичай оцінки перекладають. Я вчилась у «Києво-Могилянської академії», у нас був центр, де можна було перекладати дипломи, нам допомагали абсолютно з усім процесом. Або це можна робити самостійно. Це не проблема.

Особливий акцент хочу зробити на тестах з англійської. Якщо ви ще їх не складали, то починайте складати вже зараз. Тестування діє впродовж двох років. Можете за рік до вступу починати їх здавати, дивитись, виходить у вас чи ні, щоби була можливість перездати. Я здавала IELTS три рази, не дивлячись на те, що англійську знаю досить добре. Просто тести дуже специфічні. Будьте до цього готові.

Мотиваційний лист теж дуже важливий, тому що ви не повинні казати, що «я хочу поступити в Кембрідж, бо це найкращий ВНЗ на світі, і за рейтингами теж дуже добрий, і я думаю, що я такий «класний» і зможу там добре вчитись».

Треба довідатись, які курси є в Кембріджі. Наприклад, якщо ви юрист – там викладають міжнародне публічне право, там прекрасний професор Кроуфорд, який практикував у міжнародному суді справедливості в Гаазі, ось я хочу працювати з цим професором і писати під його керівництвом дисертацію. Тобто мусить бути більш специфічне продовження, більш конкретне.

Чи ви знаєте, що, наприклад, там є центр міжнародного права, який спеціалізується на екології? Ви скажіть: «Ось я поступлю в Кембрідж і буду співпрацювати з цим центром екології. Мені це дуже допоможе, а без цього я не зможу далі жити». Тобто якщо вони бачать, що ви більш специфічно ставитесь до всього, а не висилаєте стандартний мотиваційний лист у всі університети, то шансів потрапити в Кембрідж буде набагато більше.

Можна казати про бібліотеки, про нетворкінг, бо нетворкінг в університеті – це найкраще, що в ньому є. Це люди з усього світу, яких ви зустрічаєте, з найрізнішими backgrounds, з досвідом роботи, і це найпрекрасніше в моєму університетському досвіді.

Окремий етап вступу в університет – стипендія

Я б дуже й дуже-дуже радила вступати на магістратуру саме зі стипендією. На бакалаврат, як правило, дуже важко потрапити на стипендію, мало хто дає її. Це 3–4 роки. І я практично навіть не бачила стипендій на бакалавраті. На магістратуру дуже багато стипендій. На LLM у попередньому році можна було поступити – стипендію тобі відразу ж дають, бо були й Пінчук, і Фірташ, і Фонд Сороса.

Я вчилась у Кембріджі за стипендією Сороса. Отримувала дві стипендії. Одну стипендію Пінчука, яка повністю покривала всі витрати, і друга стипендія Сороса – теж усе покривала. Я вибрала стипендію Сороса. Мені покривали все, аж до квитків туди й назад, гроші на харчування, перельоти, у мене залишалося ще на подорожі по всьому світу, - усе за рахунок стипендії.

Зараз теж є стипендії. Це стипендії Пінчука – вони покривають 100 % витрат. Чівнінг з цього року активно почали давати стипендії, які теж покривають 100 % витрат, дуже рекомендую. Це престижна стипендія, у них хороший нетворкінг, вони часто влаштовують конференції по всьому світу.

Також є стипендії й самого університету Кембрідж, але їх важче отримати, тому що набагато більше коло людей, які подають документи у ВНЗ. І ще є стипендії коледжу.

Найцікавіша частина – навчання в Кембріджі

Я буду розповідати про специфіку магістратури. Магістратура права, насправді, не дуже складна. Юридичний бакалаврат у Кембріджі надзвичайно складний. Там день у день у тебе заняття, постійно якийсь контроль.

І найцікавіше, що в Кембріджі немає таких стандартних лекцій-семінарів, як у нас. Тобто приходиш, на семінарі сидить тридцять осіб, кого спитають – той і відповідає. У Кембріджі по-іншому. Ти зустрічаєшся із професором, сидять ще три людини або одна. Тобто такий варіант, що я ось на сьогодні не підготуюсь, а хтось інший відповість за мене, не проходить.

Ти постійно повинен бути готовим, постійно пишеш якісь есе, дисертації, постійно йде спілкування із професором. І в цьому специфіка навчання у Британії порівняно з Україною.

LLM трохи простіше. І простіше, і складніше одночасно. Простіше, бо тебе взагалі ніхто не контролює. У тебе одна форма контролю - це чотири іспити в кінці року. Тобто цілий рік сам себе контролюєш. Я вибрала чотири іспити в кінці року, бо хотіла більше дізнатися про Кембрідж, щоби було більше часу.

Навчання розділене на три триместри. Упродовж першого триместру до нового року зазвичай ніхто нічого не робить. Усі дізнаються про соціальне життя Кембріджа, подорожують, відвідують конференції, літні школи. І вже навесні, коли починається найкрасивіша пора року – усі готуються до іспитів, на вулицях нікого немає. І тільки влітку всі виходять уже, як з печери. Уже влітку можна починати жити заново.

Іспити в Кембріджі дуже-дуже складні, узагалі не порівняти з українськими, тому що в нас там було все в письмовому вигляді. За годину треба було написати десять сторінок тексту, тобто часу навіть подумати немає. Ти просто повинен знати, що відповідати. Тобі ставлять запитання і ти відповідаєш – пишеш, пишеш. Там треба не просто процитувати одну книжечку. Треба процитувати книжку, покритикувати її, навести приклади судових рішень, навести  приклади з академічної літератури. Дуже складно, але мені сподобалось, тому що ти відчуваєш, наскільки глибше можеш знати предмет порівняно з тим, наприклад, як ти його знала в Україні.

Також частиною мого навчання була участь у конференціях та юридичних змаганнях. Були змагання, на яких ми виграли європейський раунд і поїхали в Гонконг – нам Кембрідж і спонсори оплатили поїздку. Дуже хороша можливість, яку дає Кембрідж.

Соціальне життя Кембріджа

Це те, що я ніколи ніде не бачила: у Кембріджі, напевно, тисячі товариств. Рік починається з того, що ти приходиш у величезний зал, в якому представлені різні спілки – китайської каліграфії, Вінні-Пуха, фехтування. Я особисто записалась у балетну школу, в яхт-клуб, на іспанський і на щось там іще далі за списком.

Якщо у вас не було часу або можливості реалізувати якесь секретне бажання - вступити у клуб Вінні-Пуха і знати про нього все, то в Кембріджі ви отримаєте таку унікальну можливість. З одного боку, це класно. Ти приходиш на цей ярмарок, записуєшся в кожну спілку, яка тобі подобається. Потім тобі цілий рік приходить мільйон повідомлень. Мені до цих пір, до речі, приходять повідомлення з wine tasting society: приходиш, пробуєш вино, дегустуєш, дізнаєшся, з якого воно схилу Франції. Ці повідомлення приходять до цих пір. І я думаю: «Ну чому я не в Кембріджі? Як же я хочу знову в Кембрідж!».

Особливість Кембріджа в тому, що там всі спілки дуже доступні. Там усе дуже дешево. Я вам розповім: наприклад, я завжди думала, що яхти – це щось неймовірне, тільки супербагаті люди можуть собі дозволити займатись яхтингом.

У Кембріджі за 300 євро ми полетіли літаком на Канарські острови, об’їхали на яхті навколо островів. Туди входило ще харчування і всі дрібниці, які були потрібні. 300 євро! Для мене це було щось нереальне, що сталось і стало реальністю!

Тісний зв’язок із професорами

Також дуже привабливо в Кембріджі те, що є тісний зв’язок із професорами. Наприклад, у нас були ланчі із професором. Професор нашого коледжу запросив нас до себе додому, познайомив з дітьми, із собачкою, готував нам печиво, у фартушку ходив. Дуже класно! У нас в Україні я такого не помітила. У нас просто: «професор – студент» – таке ставлення. А там більше: як людина з людиною.

Він усім казав: «Якщо є якісь проблеми, ти підійти до мене, розкажи. Якщо будеш подаватись на роботу в інші університети, теж до мене підходь, я тобі допоможу у всьому». Дуже класний зв’язок із професорами.

Наша професор з корпоративного права влаштовувала нам дегустацію вина – на лекцію спеціально нас заманювала, щоб ми прийшли у п’ятницю ввечері. Дегустація, звісно ж, була після лекції, не під час неї. Але таке теж було.

Можливості

Часто кажуть, що Кембрідж – це місто втрачених можливостей, тому що їх настільки багато, що ти дійсно щось можеш упустити. І у тебе часто, особливо на початку року, таке відчуття: «Я щось пропущу! Я щось пропущу! Мені треба й туди, і туди, і туди!». Але найважливіше, це не пропустити можливість потрапити в Кембрідж, бо це просто незабутній досвід!

Минуло вже два роки, як я випустилась, і чесно – не проходить дня або тижня, щоб я не пригадувала Кембрідж. Напевно, саме тому я повернулась сюди і створила Кембріджську спілку, якої раніше не було. Я зараз поєдную всіх, хто хоче поступати, всім їм допомагаю, кажу: «Так, хлопці, звісно ж, ви повинні це бачити, повинні це пробувати і відчути, щоби зрозуміти, наскільки велика різниця і як ви можете розвиватись далі». Тому що в Україні «все класно», так, ти відмінник, і все таке. Приїжджаєш туди й бачиш людей, які у сто разів крутіше, ніж ти: вони відмінники, вони займаються спортом, вони знають десять мов, вони подорожують по всьому світу і плюс, у них ще є час відпочивати та спілкуватися з друзями. Наскільки класний приклад тайм-менеджменту й особистісного розвитку, який треба побачити і все це пропустити через себе.

Життя після Кембріджа

Після Кембріджа я чотири місяці проходила стажування в Лондоні в цивільній організації. Ми лобіювали законопроекти в парламенті Великої Британії. Це прекрасний досвід, не порівняти спілкування з нашими парламентаріями і з британськими. Це я теж уважаю неоціненним досвідом.

Після цього я повернулась в Україну, я дійсно цього хотіла. Багато людей, до речі, повертаються в Україну, в основному через юридичну специфіку, тому що юристам дуже важко залишитись У Великій Британії. Якщо ж у вас інша спеціальність, можливо, це буде трошечки простіше – вам треба буде складати різні іспити, тести.

Якщо у вас британський диплом, вас спочатку просто примічають: «О, випускник Кембріджа, давайте запросимо його на інтерв’ю». Ну, а там уже як ви себе покажете на інтерв’ю, так усе й буде.

Я знайшла роботу, можна сказати, без проблем. Вважаю, що мені досить пощастило, я працюю в хорошій фірмі, зараз плюс ще допомагаю державі, працюю над реформуванням. Постійно спілкуюся з усіма тими, з ким вчилась. Підтримуємо контакти. Також ми зараз об’єднались в організацію «Професійний уряд», яка об’єднує випускників всіх зарубіжних вузів. Ми допомагаємо людям пройти в державні служби. Багато хто вже знайшов роботу за допомогою «Професійного уряду».

Тож можливостей дуже багато. Головне їх бачити, пробувати, вірити в себе. Треба знати, чого ви хочете, що для цього треба зробити і йти до цього. Усе дуже реально. Треба дуже хотіти, як я хотіла вступити в Кембрідж, – три роки крок за кроком йшла до цього і прийшла.

Підготував Павло Петриченко, Освіта.ua

Освіта.ua
20.10.2014

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!