Osvita.ua Вища освіта Реферати Економіка підприємств Економіка підприємства: грошові розрахунки підприємства. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Економіка підприємства: грошові розрахунки підприємства. Реферат

Розрахункові й касові операції. Сутність грошових розрахунків підприємств. Безготівкові й готівкові розрахунки. Проведення касових операцій. Види банківських рахунків і порядок їх відкриття. Форми безготівкових розрахунків. Принципи організації розрахунків. Розрахунки платіжними дорученнями. Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями. Розрахунки чеками. Розрахунки акредитивами. Вексельна форма розрахунків. Розрахунково-платіжна дисципліна

Суть грошових розрахунків підприємства

У процесі купівлі (продажі) товару відбуваються різноманітні розрахунки та платежі. Сукупність усіх платежів формує або складає грошовий оборот. Він охоплює процеси розподілу і обміну. Особливо велике значення він має у процесі реалізації продукції. Під час реалізації перевіряється відповідність між обсягом і структурою виробництва та потребою ринку в ньому.

Оборот грошей супроводжує обмін товарів і послуг. У загальній грошовій масі виділяють:

  • активні гроші-постійно беруть участь в обороті;
  • пасивні гроші – на рахунках суб’єктів господарювання, населення.

Тобто, маса грошей в обороті буде меншою за загальну кількість грошей на суму грошових фондів накопичення і зберігання.

Маса грошей в обороті має 2 форми:

  • готівку;
  • безготівку.

Розмежування грошового обороту на готівковий і безготівковий є інструментом регулювання грошової маси.

Сферу готівкових і безготівкових розрахунків розмежовано:

  • готівкова форма розрахунків застосовується для обслуговування населення (з/п), пенсія, дивіденди та грошова допомога;
  • безготівкові розрахунки здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках.

Важливим фактором нормалізації розрахунків в економіці є запровадження єдиних розрахункових правил, які визначають відповідними нормативними актами.

Безготівкові розрахунки і готівкові розрахунки

Маса грошей в обороті має 2 форми:

  • готівку;
  • безготівкову.

Розмежування грошового обороту на готівковий і безготівковий є інструментом регулювання грошової маси.

Сферу готівкових і безготівкових розрахунків розмежовано:

  • готівкова форма розрахунків застосовується для обслуговування населення (з/п), пенсія, дивіденди та грошова допомога;
  • безготівкові розрахунки здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках.

Більша частина грошових коштів припадає на безготівковий оборот. Безготівковий грошовий обіг сприяє контролю грошових потоків.

Важливим фактором нормалізації розрахунків в економіці є запровадження єдиних розрахункових правил, які визначаються відповідними нормативними актами.

Безготівкові розрахунки є цілісною системою, яка включає:

І. Класифікацію розрахунків.

  • за товарними операціями – пов’язані з реалізацією продукції;
  • за нетоварними операціями –пов’язані з фінансовими операціями (з кредитною системою; з бюджетом та ін.).

Відповідно до територіального розміщення підприємства виділяють розрахунки:

  • місцеві;
  • міжміські;
  • міжнародні.

ІІ. Організація розрахунків передбачає їх здійснення з записом (переказуванням) коштів з рахунку покупця на рахунок продавця.

ІІІ. Форми відповідних документів:

  • платіжне доручення;
  • платіжна вимога доручення;
  • чеки;
  • акредитив;
  • вексель;
  • інкасове доручення (розпорядження).

Платіжні вимоги та інкасове доручення застосовують при стягненні сум в безспірному порядку.

ІV. Взаємовідносини платників з банками.

Регламентуються законодавчими, інструктивними документами.

Проведення касових операцій

Касові операції підприємства пов'язані з прийняттям і видачею готівки. Вони регламентуються НБУ. Усі підприємства повинні зберігати свої кошти на поточних рахунках в банку. Отримання готівки з поточного рахунку здійснюється з використанням грошового чека.

Розрахунки готівкою підприємства проводяться з оформленням документів:

  • податкові накладні;
  • прибуткові і видаткові касові ордери;
  • касові або товарні чеки, квитанції;
  • акти про закупівлі товарів, виконання робіт.

Підприємство має право отримати в своїх касах готівку в межах лімітів. За його перевищення – штраф.

Усі надходження і видачі готівки реєструються в касовій книзі. Записи до неї проводяться касиром після одержання або видачі грошей за кожним прибутковим (видатковим) касовим ордером. В кінці робочого дня касир виводить залишок грошей у касі і передає до бухгалтерії як звіт.

Не рідше 1 разу в квартал проводиться ревізія каси. Перевірку здійснюють органи державної податкової адміністрації, контрольно-ревізійні служби, фінансові органи та установи банків.

Види банківських рахунків і порядок їх відкриття

Регламентуються Законом України "Про внесення змін щодо відкриття банківських рахунків" та інструкція №3. Підприємство може відкривати 2 і більше поточних рахунків в НВ та рахунки в іноземній валюті.

Банк повідомляє про відкриття рахунків податковий орган за місцем реєстрації їх власника та НБУ протягом 3 робочих днів. Операції за рахунками ведуться після взяття цих рахунків на облік. Виділяються основний рахунок та додатковий. Банк, де відкриваються додаткові рахунки, повинен впродовж 3 робочих днів повідомити про це банк, в якому відкрито основні рахунки.

Виділяють рахунки в національній валюті:

  • поточні (для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів банківських операцій);
  • бюджетні (відкриваються підприємствам, яким виділено кошти з бюджету);
  • кредитні (відкриваються в банку, який видає кредит);
  • депозитний (відкриваються на визначений термін).

Для відкриття поточних рахунків в банк подають документи:

  • заяву (за підписом директора і головного бухгалтера);
  • копія свідоцтва про державну реєстрацію;
  • копія статуту;
  • копію документа про взяття підприємства на податковий облік;
  • картки зі зразками підписів та відбитки печатки;
  • копію документа про реєстрацію в органах пенсійного фонду.

Банківські рахунки в іноземній валюті поділяються на:

  • поточні;
  • розподільчі (для попереднього зарахування коштів в іноземній валюті);
  • кредитні;
  • депозитні.

Форми безготівкових розрахунків

Об’єктивність функціонування економіки та підприємства залежить від організації розрахунків. Використовують наступні форми безготівкових розрахунків:

1) платіжне доручення – письмове доручення власника рахунку перерахувати відповідну суму грошей зі свого рахунку на рахунок постачальника в розрахунках за товари, роботи. Забезпечують відносно простий і швидкий документообіг прискорення руху коштів;

2) розрахунки платіжними вимогами-дорученнями -- комбінований документ з двох частин:

  • а) верхня – вимога постачальника до покупця сплатити вартість товару:
  • б) нижня – доручення покупця його чи своєму банку переказати кошти з його рахунку на рахунок постачальника.

Розрахунки можуть бути з акцентом або без акценту. Платники мають право відмовитись від акценту, якщо товари не були замовлені, доставка з порушенням строку, недоброякісні товари, непогодження за ціною. Про відмову від акценту платник зобов'язаний повідомити банки постачальника.

3) Розрахунки чеками. Виділяють для отримання готівки наступні чеки:

  • а) розрахунковий чек - заповнює платник документ, доручення чекодавця своєму банкові переказати кошти на рахунок пред’явника чеку;
  • б) грошові чеки – для отримання підприємствами готівки для виплати заробітної плати, на господарські витрати.

Недоліки чеку:

  • недостатність гарантії платежу,
  • складність оформлення чека.

4) Розрахунки акредитивами.

Акредитив – доручення однієї кредитної установи іншій оплатити на основі товарно-транспортних документів вартість відвантаженого товару.

Види акредитивів:

  • А) покритий –передбачає попереднє депонування коштів;
  • Б) непокритий – платежі постачальнику гарантує банк;
  • В) відзивний –може бути замінений або анульований на вимогу покупця;
  • Г) безвідзивний – не можна замінити або анулювати без погодження з постачальником.

Використання акредитивів обумовлюється угодою між постачальником і покупцем. Акредитивна форма розрахунку дає постачальнику впевненість, що відвантажений товар буде своєчасно оплачено.

5) Вексель – письмове безумовне виконання зобов" язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк.

Виділяють векселі:

  • казначейські – випускаються казначейством для покриття видатків держаного бюджету;
  • приватний – емітується фінансовими групами, комерційними банками, не має спеціального забезпечення;
  • фінансовий – використовується для мобілізації грошових ресурсів;
  • товарний – для кредитування товарних операцій;
  • простий (соло-вексель) – векселедавець є платником;
  • розрахунковий – використовується як засіб платежу;
  • переказні (тратта) регулює вексельні відносини трьох сторін: а) кредитора (трасанта); б) боржника (трасата); в) отримувача платежу.

Вексель підписує трасант. Банк зобов’язується віддати гроші.

  • забезпечені – гарантовані заставою, яка надається кредиторові;
  • вексель на пред’явника –оплачується відразу після прийняття;
  • доміцільований – підлягає сплаті третьою особою (доміцементом) за місцем проживання платника.

Принципи організації розрахунків

Ефективність функціонування економіки в цілому і кожного окремого підприємства значною мірою залежить від організації розрахунків.

Перший принцип безготівкових розрахунків стосується обов'язкового зберігання підприємствами та установами грошових коштів на рахунках в установах банку (за винятком перехідних залишків у касі). Правовою базою для реалізації цього принципу є угода між підприємством і банком щодо розрахунково-касового обслуговування.

Другий принцип полягає в тім, що підприємствам надано право вибору установи банку для відкриття рахунків усіх видів (основного й додаткового) за згодою банку.

Третій принцип - принцип самостійного (без участі банків) вибору підприємствами форми розрахунків та закріплення їх у своїх договорах та угодах. Установи банків можуть тільки пропонувати своїм клієнтам застосовувати ту чи іншу форму розрахунків, ураховуючи специфіку діяльності та конкретні умови, які можуть скластися в процесі розрахунків.

Четвертий принцип - кошти з рахунка підприємства списуються за розпорядженням його власника. Ураховуючи можливість відкриття кількох рахунків, суб'єкт підприємницької діяльності визначає один з рахунків як основний. На ньому здійснюється облік заборгованості, яка списується безспірно.

П'ятий принцип стосується відкриття рахунків. Поточні рахунки підприємствам - суб'єктам підприємницької діяльності відкривають установи банків тільки за умови повідомлення про це податкового органу.

Шостий принцип полягає в терміновому здійсненні платежів. Момент здійснення платежу має бути максимально наближеним до часу відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг.

Сьомий принцип: платежі здійснюються в межах залишків коштів на рахунках платника або в межах наданого банківського кредиту.

Восьмий принцип: розрахунки між суб'єктами підприємницької діяльності можуть здійснюватись готівкою. При цьому постачальник - отримувач коштів повинен суму отриманої готівки провести через касову книгу і повернути її в повному обсязі на свій рахунок у банк. Використання готівки, пов'язане з виплатою заробітної плати, премій, винагород, матеріальної допомоги, дивідендів, провадиться тільки через її отримання з кас банків. Такий порядок дає змогу контролювати своєчасну сплату податків, внесків та інших обов'язкових платежів, розмір яких залежить від фонду оплати праці.

Розрахунки платіжними дорученнями

Платіжне доручення - це письмове доручення власника рахунка перерахувати відповідну суму зі свого рахунка на рахунок отримувача коштів.

Платіжні доручення застосовуються в розрахунках щодо місцевих, а також міжміських поставок за товари (роботи, послуги). Вони забезпечують максимальне наближення строків отримання товарно-матеріальних цінностей і здійснення платежу, прискорюють обертання оборотних коштів; запобігають виникненню кредиторської заборгованості в покупців.

Розрахунки платіжними дорученнями здійснюються також за нетоварними операціями. Це платежі до бюджету, цільових державних фондів; платежі кредитним установам, за банківськими позичками.

Розрахунки платіжними дорученнями здійснюються за такою схемою:

  • 1 - постачальник відвантажує продукцію (виконує роботи, послуги);
  • 2 - постачальник виставляє рахунок-фактуру за продукцію, роботи, послуги;
  • 3 - покупець подає до банку, що його обслуговує, платіжне доручення;
  • 4 - банк покупця списує з його рахунка кошти;
  • 5 - банк покупця повідомляє покупця - власника рахунка про списання коштів;
  • 6 - банк покупця передає електронним зв'язком або надсилає платіжне доручення на відповідну суму до банку постачальника;
  • 7 - банк постачальника (отримувача коштів) зараховує кошти на рахунок постачальника;
  • 8 - банк постачальника повідомляє постачальника про надходження коштів на розрахунковий рахунок випискою з розрахункового рахунка.

Платіжне доручення банк приймає тільки в межах коштів на розрахунковому рахунку, крім доручень на перерахування до бюджету сум податків, зборів, обов'язкових платежів і внесків до державних цільових фондів.

Якщо постачальник (отримувач коштів) не має рахунка в банку або розрахунки між постачальником і покупцем платіжним дорученням неможливі, підприємство може виконати розрахунок гарантованим платіжним доручення через підприємства зв'язку. Гарантовані платіжні доручення застосовуються у разі переказу коштів на виплату заробітної плати працівникам, що заготовляють сільськогосподарську продукцію в населених пунктах, де відсутні банківські установи.

Розрахунки платіжними дорученнями мають ряд позитивних сторін у порівнянні з іншими формами розрахунків, а саме:

  • відносно простий і швидкий документообіг;
  • прискорення руху коштів;
  • можливість використання даної форми розрахунків за нетоварних платежів.

Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями

Платіжні вимоги-доручення - це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин. Верхня частина - вимога підприємства-постачальника до підприємства-покупця сплатити вартість товару, виконаних робіт, послуг.

Нижня частина - доручення покупця (платника грошових коштів) банку, який його обслуговує, переказати належну суму коштів з його рахунка на рахунок постачальника. Цей розрахунковий документ заповнює постачальник (отримувач грошових коштів) і направляє покупцеві (платнику коштів).

Покупець (платник коштів), коли він згоден оплатити товар (роботи, послуги), заповнює нижню частину цього документа і направляє його у свій банк (банк, який його обслуговує) для переказу акцептованої суми на розрахунковий рахунок постачальника.

Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями застосовуються переважно в міжміських розрахунках за відвантажені товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги, їх не застосовують стосовно розрахунків претензійного характеру навіть тоді, коли вони випливають із реальних відносин щодо поставки товарів і надання послуг.

Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями можуть бути з акцептом або без акцепту. Платники мають право повністю відмовитися від акцепту платіжної вимоги-доручення, коли товари (послуги) не було замовлено; коли товари відвантажено не на погоджену адресу; коли їх доставлено з порушенням строку; коли вони недоброякісні, некомплектні; коли не погоджено ціну товару. Часткова відмова від акцепту платіжної вимоги-доручення можлива тоді, коли поряд із замовленими відвантажено і якісь додаткові товари; коли документально встановлено наявність недоброякісної або неукомплектованої частини товарів; у разі завищення цін, арифметичних помилок у товарно-транспортних документах тощо.

Основою відмови від акцепту може бути також порушення умов контрактів (угод). Про відмову від акцепту платник зобов'язаний у встановлений строк повідомити банк і постачальника, зазначивши причини відмови. Відмова від акцепту не приймається банком, якщо її недостатньо мотивовано або мотиви суперечать законодавству чи інструкціям банку. Розрахунок за допомогою платіжної вимоги-доручення здійснюється за схемою:

  • 1 - постачальник відвантажує продукцію покупцеві;
  • 2 - разом з документами на відвантажену продукцію постачальник передає платіжну вимогу-доручення на оплату;
  • 3 - покупець передає платіжну вимогу-доручення в банк, який його обслуговує, для переказу коштів;
  • 4 - банк покупця (платника коштів) списує з рахунка покупця кошти;
  • 5 - банк покупця сповіщає випискою покупця - власника рахунка про списання коштів з його розрахункового рахунка;
  • 6 - банк покупця направляє в банк постачальника платіжну вимогу-доручення;
  • 7 - банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника (отримувача коштів);
  • 8 - банк постачальника сповіщає постачальника (власника рахунка) про надходження коштів на рахунок (випискою з розрахункового рахунка).

Розглянута форма розрахунків об'єднує розрахунки платіжними дорученнями і платіжними вимогами-дорученнями.

Позитивні її якості полягають у такому: вона більше відповідає фінансовим та господарським інтересам постачальників і покупців; зміцнює договірні відносини в господарстві; прискорює оформлення розрахункових документів; платіж здійснюється за згодою платника після попередньої перевірки розрахункових і товарно-транспортних документів постачальника.

Розрахунки чеками

Чек - письмове розпорядження платника своєму банку сплатити зі свого рахунка пред'явнику чека відповідну грошову суму.

У розрахунках між підприємствами застосовуються розрахункові чеки. Для отримання готівки з рахунків у банківських установах використовуються грошові чеки.

Розрахунковий чек - це документ стандартної форми з дорученням чекодавця своєму банкові переказати кошти на рахунок пред'явника чека (отримувача коштів). Розрахунковий чек, як і платіжне доручення, заповнює платник. На відміну від платіжного доручення чек передається платником підприємству - отримувачу платежу безпосередньо під час здійснення господарської операції. Отримувач платежу подає чек у свій банк для оплати.

Існує кілька видів розрахункових чеків: акцептовані, не акцептовані банком, з лімітованих і нелімітованих книжок. Останні застосовуються у місцевих розрахунках за отримані товари, надані послуги, у постійних розрахунках з транспортними організаціями (оплата фрахту), з підприємствами зв'язку.

Грошові чеки застосовуються тільки для отримання підприємствами з рахунків у банківських установах готівки для виплати заробітної плати, премій і винагород, дивідендів, коштів на відрядження, на господарські витрати.

Платником по чеку завжди є банк або інша кредитна установа. Право чекодавця - звертатися до банку з вимогою щодо оплати чека; обов'язок банку - виконати цю вимогу, виходячи з угоди між банком і клієнтом. Відповідно до чекової угоди клієнту дозволяється використовувати його власні, а також залучені кошти для оплати своїх чеків. Банк сплачує готівкою або безготівковим переказом коштів з рахунка чекодавця на рахунок пред'явника чека.

Чек як грошовий документ короткострокової дії не має статусу законного платіжного засобу. Обіг чеків не регулюється законодавством, а визначається потребою комерційного обороту. Через це розрахунки чеками мають умовний характер: видача боржником чека ще не означає оплати його зобов'язань перед кредитором. Зобов'язання погашається тільки після повної оплати чека банком-платником.

Чекова форма розрахунків потребує від банківської установи дотримання відповідних правил: банк зобов'язаний упевнитися в достовірності чека (форма, термін дії, відсутність виправлень, відповідність підпису чекодавця зразку підпису, який є в банківській установі).

Чек може бути оплачений тільки тій особі, яку вказано в ньому (іменний чек); або пред'явнику, коли чек видано на пред'явника. Чекодавець не тільки несе відповідальність за оплату чека банком-платником, а й зобов'язаний забезпечити цей платіж, заздалегідь надавши банку необхідні кошти для покриття своїх чеків (кошти на рахунку чекодавця чи кредит). За видачу чека без покриття чекодавець несе відповідальність. Банк-платник, підпис якого на чеку відсутній, як правило, не несе відповідальності перед власником чека за його оплату, крім випадків, коли чек банком акцептовано.

Розрахунок чеком здійснюється за схемою:

  • 1 - постачальник передає товар покупцеві;
  • 2 - покупець передає чек постачальнику;
  • 3 - постачальник передає чек у свій банк;
  • 4 - банк постачальника направляє чек для оплати в банк покупця;
  • 5 - банк платника списує кошти з рахунка покупця товару;
  • 6 - банк платника повідомляє платника про списання коштів;
  • 7 - банк платника переказує банку постачальника відповідні кошти;
  • 8 - банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника;
  • 9 - банк постачальника повідомляє постачальника про зарахування коштів на його рахунок.

Розрахунки акредитивами

Акредитив - це розрахунковий документ із дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально задепонованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар.

Коли використовують акредитивну форму розрахунків, оплата документів за відвантажений товар, надані послуги здійснюється або в банківській установі постачальника за рахунок коштів платника, там задепонованих для цієї мети, або в банку платника - так званий гарантований акредитив. Акредитивна форма розрахунку гарантує платіж постачальнику. Ця форма розрахунків застосовується за наявності угоди між постачальником і платником щодо такої форми розрахунків.

Постачальник подає в банк, що його обслуговує, заяву із зазначенням умов використання задепонованих коштів (власних або залучених).

Акредитив відкривається для розрахунків тільки з одним конкретним постачальником. Його не можна використовувати для розрахунків з іншими постачальниками чи для виплати грошей готівкою. Чинність акредитива, як правило, не перевищує 15 днів з моменту відкриття. Платнику надано право змінювати умови акредитива, достроково відкликати невикористані кошти.

Після повідомлення про відкриття акредитива постачальник відвантажує товар і не пізніше трьох робочих днів після цього подає в установу банку реєстри рахунків і транспортні або інші документи, які підтверджують відвантаження. Коли документи відповідають умовам акредитива, кошти того самого дня зараховуються на рахунок постачальника.

Існує кілька видів акредитивів.

Покритий - це такий акредитив, який передбачає попереднє депонування коштів. У цьому разі банк платника (банк-емітент) списує кошти з розрахункового рахунка платника і переказує ці кошти в банк постачальника (банк-виконавець) на окремий балансовий рахунок "Акредитив".

Непокритий - це акредитив, коли платежі постачальнику гарантує банк. У такому разі платник звертається до свого банку з клопотанням виставити для нього гарантований акредитив. Таке клопотання банк-емітент задовольняє тільки стосовно платоспроможних клієнтів і за умови встановлення між клієнтом і банком, який відкриває акредитив, кореспондентських відносин.

Відзивний - це акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом на вимогу покупця без попереднього погодження з постачальником. Але банк-виконавець повинен оплатити документи, які були виставлені постачальником і прийняті банком, до отримання останнім повідомлення про зміну чи анулювання акредитива.

Безвідривний - це акредитив, який не можна змінити або анулювати без згоди постачальника, на користь котрого було відкрито акредитив.

Схема здійснення рахунків з використанням акредитивної форми:

  • 1 - покупець доручає банку, що його обслуговує, відкрити акредитив;
  • 2 - банк покупця відкриває акредитив;
  • 3 - банк покупця сповіщає покупця про відкриття акредитива;
  • 4 - банк покупця повідомляє банк постачальника про відкриття акредитива постачальнику на конкретну суму;
  • 5 - банк постачальника сповіщає постачальника про відкриття акредитива;
  • 6 - відвантаження товару;
  • 7 - покупець повідомляє банк про виконання умови акредитива, тобто дає наказ на розкриття акредитива;
  • 8 - банк покупця переказує банку постачальника суму коштів з акредитива;
  • 9 - банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника;
  • 10 - банк постачальника повідомляє про це свого клієнта.

Для постачальників (отримувачів коштів) акредитивна форма розрахунків надійна, відносно проста і приваблива, оскільки гарантує оплату.

Покупцям розрахунки з використанням акредитива не вигідні, бо на певний час кошти вилучаються з обороту, що погіршує фінансове становище підприємств-покупців.

Вексельна форма розрахунків

Вексельна форма розрахунків - це розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу, які оформлюються векселем.

Вексель - це письмове безумовне зобов'язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному місці.

Правовою основою вексельного обігу в Україні є законодавчі, нормативні акти,

Той, хто дає кредит в обмін на вексель, за необхідності може обернути його на гроші, переказуючи вексель як іншим особам, так і банку з умовою надання знижки з номіналу. Один вексель у процесі свого обігу здатний погасити цілу низку грошових зобов'язань.

Види векселів:

1) Векселі казначейські - один із видів державних цінних паперів, які випускаються для покриття видатків державного бюджету

2) Приватні векселі емітуються корпораціями, фінансовими групами, комерційними банками. Спеціального забезпечення ці папери не мають. Як гарантія їхньої надійності виступає рейтинг векселедавця, стабільність його фінансового стану та авторитет на ринку цінних паперів.

3) Фінансовий вексель має в своїй основі депозитну природу. Якщо класичний вексель видається за реальної товарної угоди, то фінансовий в основному використовується для мобілізації грошових ресурсів.

4) Товарний (комерційний) вексель використовується для кредитування торговельних операцій. Він визначає умови погашення вексе-ледавцем-боржником своїх обов'язків перед постачальником-кредитором за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи.

5) Простий (соло-вексель) виписується і підписується покупцем (векселедавцем) і є його борговим зобов'язанням оплатити кредитору вказану суму в установлений час. Тобто, оформляючи простий вексель, векселедавець є платником. Підписавши простий вексель, він стає на певний строк боржником особи, указаної у векселі. Векселедавець бере на себе зобов'язання особисто сплатити за векселем певну суму грошей у точно зафіксований час у майбутньому або в час, визначений власником векселя.

6) Переказний вексель (тратта) - це документ, який регулює вексельні відносини трьох сторін: кредитора (трасанта), боржника (трасата) і отримувача платежу (ремітента). Такий вексель виписує та підписує кредитор (трасант).

Трасант - особа, що видає тратту, тобто переказує свій платіж на іншу особу. Переказний вексель означає наказ трасату - особі-боржнику векселедавця - сплатити в установлений термін визначену у векселі суму третій особі (ремітенту) або пред'явнику тратти.

Ремітент - власник переказного векселя. Ним може бути підприємство або банк.

Суть цих відносин полягає в такому: трасант виписує (трасирує) вексель на трасата з вимогою сплатити відповідну суму ремітенту у відповідному місці у відповідний строк.

7) Забезпечений вексель - це вексель, гарантований заставою, яка надається кредиторові, банку або продавцю доти, доки борг не буде сплачено. Заставою може бути дебіторська заборгованість, товарні запаси, цінні папери, основні виробничі засоби, обладнання.

8) Векселі на пред'явника - це такі векселі, що оплачуються негайно після прийняття їх дебітором. Вексель, що оплачується в термін, указаний у документі, називається строковим.

9) Доміцильований вексель - це такий, у якому застережено, що даний вексель підлягає сплаті третьою особою - доміцилянтом за місцем проживання платника (або в іншому місці). Конкретне місце платежу вказується на векселі векселедавцем і пред'являється до оплати доміцилянту.

Вексель може існувати в паперовій або безпаперовій формі - як записи на електронних р.

Розрахунково-платіжна дисципліна та її вплив на господарську діяльність

Ефективне функціонування підприємства забезпечує розрахункова дисципліна, передбачає зобов’язання підприємством дотримуватись встановлених правил проведення розрахункових операцій.

Платіжна дисципліна – передбачає здійснення підприємствами платежів за фінансовими зобов’язаннями в повному обсязі в встановлений, інакше санкції.

Санкції:

  • договірні, у%, у сумі невиконаного зобов’язання
  • банківські (кредитні) застосовуються до порушників кредитної системи
  • за нецільове використання кредиту
  • фінансові – за порушення дисципліни (застосовуються директивними органами податковими організаціями.

Застосування санкцій позитивно впливає зміцнення розрахункової та платіжної дисципліни. Крім санкцій можуть бути застосовані:адм. штраф, адм. стягнення (конфіскація, адм. арешт, виплатні роботи).


04.04.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!