![]() |
Зараз доводиться адаптуватися до іншого режиму і відмовлятися від звичок, напрацьованих роками |
Дистанційна освіта очима директора школи
Продовжується серія розмов з освітянами про те, як українські школи адаптуються до умов онлайн-навчання. Проект Прошколу запросив 4 різних героїв, щоб почути різні точки зору про реалії дистанційної освіти в Україні.
Другий герой — Олександр Пошелюжний, директор київської школи №45. Він розповів проекту Прошколу, як зараз керівникам шкіл довелося стати віртуальними менеджерами.
Як ваша школа переходила в режим «онлайн»?
Ми всі буквально за один день мали перевести освітній процес на дистанційну форму. І педагоги, і діти, і батьки вийшли із зони комфорту і змінили своє звичне життя. Звісно, ми не були готові до цього ні організаційно, ні технічно, ні психологічно. Зараз нам доводиться адаптуватися до геть іншого режиму і відмовлятися від багатьох звичок, напрацьованих роками.
Звичайно, що так відразу, просто 12 березня, взяти й перейти на дистанційне навчання нам не вдалося. По-перше, ніхто не очікував, що це буде надовго, адже всі звикли до сезонних карантинів на 2-3 тижні. І на першому етапі ми вирішили працювати за старим принципом: користуватися найпоширенішими месенджерами: Viber, Facebook, Telegram. Окрім того, у нас у школі вже була практика роботи з Google-таблицями під час попередніх карантинів. У цих таблицях колеги розміщували посилання на освітні ресурси з відповідних тем і завдання для виконання.
Що змінилося після першого тижня карантину?
Ми всі зрозуміли, що це надовго, і почали міркувати, як будемо діяти далі. У школі утворилася антикризова команда, яка почала шукати вдалі методи і формати навчання. Канікули нам у цьому дуже допомогли, адже ми серйозно зайнялися самоосвітою. Наприклад, увесь педагогічний колектив пройшов онлайн курс «Цифрові навички для вчителів» на платформі Дія.
На сайті школи ми створили розділ «Дистанційне навчання», де розмістили мережу класів з переліком відповідних предметів. Кожен учитель зі свого предмету, у своєму акаунті, створив на Google Диску папки, де почали розміщувати навчальні матеріали для учнів.
Наступним кроком став розклад (графік) онлайн-уроків у Zoom та створення електронного журналу, аби фіксувати оцінки. Ми не обмежували вчителів у програмах та платформах, але вийшло так, що всі обрали спільно.
Ми діяли методом спроб і помилок, але разом вибудували певний алгоритм, за яким працюємо протягом всього карантину.
Які додаткові обов’язки як у директора з’явилися у вас?
Додаткових обов’язків не з’явилося, лише директор перетворився з фізичного на віртуального. Наша робота перемістилася в інтернет-простір. І спочатку не вистачало часу: хотілося переглянути і спробувати всі програми і застосунки. Аби обрати найкраще для своєї школи та вчителів.
Як ви перевіряєте роботу вчителів?
Ще під час канікул ми з колегами створили на Google Диску папку з індивідуальними планами роботи на час карантину. Зараз учителі заповнюють його в онлайн-режимі. Адміністрація закладу в будь-який час може цей план переглянути та побачити роботу вчителя. Як він виглядає? Як правило, колег поденно зазначають проведені уроки, пройдені онлайн-курси, вебінари. Також роблять посилання на свої записи. Тому перевірити й проконтролювати роботу нескладно. Плюс у нас є розклад проведення zoom-уроків, який вчителі заповнюють віддалено на Google Диску.
Та й можна все це не перевіряти, адже свої уроки вчителі розміщують у Фейсбуці і я в кінці дня все бачу у стрічці новин. Зауважу, що 99% колег поставилися до дистанційного навчання і віддаленої роботи дуже відповідально.
Як змінилася комунікація з учителями? Чи легше/складніше стало працювати?
Ми всі перейшли в онлайн спілкування. Хоч у нас і була шкільна Viber-група, але вона існувала здебільшого для оперативного інформування. Усі ж питання вирішувались на нарадах чи в індивідуальних розмовах. Зараз наша Viber-група стала активним чатом для обговорень. Плюс щотижня ми проводимо наради у Zoom.
До речі, за допомогою Zoom пройшла й онлайн-атестація, і навіть педагогічна рада. І ніхто не скасовував телефонні розмови. Хоча живого спілкування не вистачає.
Які несподівані випадки були у вас під час переходу на дистанційне навчання?
Ніхто не був готовий до такого формату. Чесно кажучи, усі відчували розпач. Хтось боявся видатися некомпетентним, хтось працювати з технологіями, говорити на камеру. Тепер аудиторія вчителів збільшилась вдвічі, а то і втричі — адже на уроці присутні не лише учні, а й батьки.
Наступна проблема — не у всіх є відповідна техніка. Одна справа мати вдома старенький ПК чи ноутбук для підготовки до уроків, а інша справа — дистанційне навчання з використанням сучасних інтернет ресурсів. Якщо до цього можна було користуватися інтернетом у «спрощеному» режимі, тепер необхідно напрацьовувати сучасний, інтерактивний освітній контент.
Звідси ще одна проблема – більшість онлайн-ресурсів платні, а безкоштовний доступ має ряд обмежень і незручностей. Відповідно, частина вчителів продовжувала пошук платформ, а інша «махала рукою» і залишалася з презентаціями або лише Viber-ом.
Звісно, виникла проблема з часом. Вчителі цілодобово викладали освітній контент та перевіряли учнівські роботи, а діти постійно виконували і надсилали завдання. Спочатку ми всі втратили відчуття часу, не було розмежування на робочий день та відпочинок.
Останнє — як би не було прикро це визнавати, ми всі не зростили в дітях навичок учитися самостійно. Деякі учні та батьки вирішили, що карантин – це канікули. Учитель по той бік екрану втратив способи стимуляції, а учні без мотивації не розуміють, навіщо їм вчитися взагалі.
Як на вашу думку, цей карантин може змінити українську школу та освіту?
Точно впевнений, що так, як було, вже більше не буде. Цифрові технології стрімко ввірвалися в освітній процес. Учителі припинили боятися комп’ютера. Багато хто побачив, як за допомогою сучасних технологій можна урізноманітнити урок, створити цікавий та інтерактивний освітній контент, полегшити свою роботу та роботу для учнів.
Ми з колективом оцінили електронний документообіг. А учні певно зрозуміють, що важлива не оцінка, а знання.
У нашій школі буде багато змін в освітньому процесі. Мені не соромно за моїх колег, вони всі без винятку працювали, змінювалися, навчалися, розвивалися. Карантин показав, що у нас в школі прекрасні педагоги і чудова команда однодумців.
Ваші поради керівникам шкіл та вчителям про дистанційне навчання
1. Налагодіть зв’язок між всіма учасниками освітнього процесу. Адже вдала комунікація – це 50% успіху.
2. Визначіться з платформами, на яких буде проходити дистанційне навчання. Їх не повинно бути багато. Ідеальний варіант – це по одному на кожен вид завдань: відеоконференції, онлайн-тести, віртуальний клас, месенджер.
3. Організуйте інструктаж/навчання для вчителів, батьків та дітей про те, як працювати з платформами. Не чекайте, що всі будуть це робити самотужки. Дайте підказки.
4. Організуйте бібліотеку/каталог для вчителів, учнів і батьків (особливо початкової школи) з додатковими ресурсами для навчання. Щоб вони завжди могли швидко знайти для себе завдання та теми.
5. Розробіть правила комунікації та режим роботи і для вчителів, і для учнів (є час для уроків, для виконання та надсилання завдань, є час для підготовки до уроків).
Про те, як дистанційна освіта може змінити українську школу та чому зараз зірковий час для вчителів, читайте в попередньому інтерв’ю.
Освіта.ua
21.05.2020