Інтегрована мова. Діти нарешті заговорять українською

Потрібно інтегрувати предмети, які виконують ті самі «життєві» завдання, наприклад, мову і літературу

Інтегрована мова. Діти нарешті заговорять українською

Наші діти розмовляють між собою в товаристві і в родинах, листуються у Вконтакті та Facebook, годинами «зависають» на телефонах, але діагноз, поставлений нашим дітям блаженнішим Любомиром Гузаром, залишається актуальним: «Наші діти не вміють говорити». Про сутність цієї проблеми і можливі шляхи її подолання розмірковує член робочої групи з розроблення нового Держстандарту загальної середньої освіти Мирослава Товкало.

Більшість дітей не вміє:

  • висловлювати свої думки, обґрунтовувати свою позицію і захищати її;
  • слухати й залишатися при цьому толерантними та відкритими до критики (зрештою, це біда не тільки наших дітей, гляньмо на дискусії у Верховній Раді);
  • презентувати себе, акцентуючи на своїх перевагах і чесно визнаючи свої недоліки;
  • зрозуміти текст та його інтерпретувати, хоч заміри з техніки читання (кількість слів за хвилину) були щорічним майже фізкультурним нормативом на уроках читання.

Причини перелічених тут «невмінь» зовсім не в упослідженості наших дітей і не у браку майстерності наших педагогів, а в тому, що структура навчальних програм закладена у 1970-х і зосереджена на підходах, що давно вийшли з ужитку в розвинутих країнах світу.

Складається враження, що наші шкільні програми націлені на підготовку філологів, для яких суть життя – робити фонетичний аналіз слова, чітко визначати підрядні умови і мети, підкреслювати непрямий додаток у реченні і визначати художні засоби тексту.

І через цей «формалізм» у вчителя не знаходиться часу на розвиток життєвих умінь учнів – усно і письмово висловлювати свої погляди на світ, що навколо, і той, що всередині (почуття, переживання, смаки), переконувати, аргументувати, любити читати й одержувати від цього користь та насолоду.

Перелічені тут життєві вміння критично важливі для кожної людини, незалежно від того, чи стане вона підприємцем, юристом, хіміком, фермером, чи прийде вчителем української мови до школи.

Ці вміння окреслені у національних курикулумах/програмах/стандартах багатьох розвинутих освітніх систем як загальні очікувані результати предмету «Мова» (англійська, польська, литовська, латвійська, німецька тощо).

І саме реалізацію цих очікуваних результатів передбачає компетентнісний підхід, який стає суттю трансформації змісту освіти в Україні.

Щоб їздити на велосипеді, потрібно сісти на нього

Компетентнісний підхід – це зміщення акцентів від знань, які швидко забуваються, до потрібних вмінь, які залишаються надовго, та до ціннісних орієнтирів, якостей, готовності до застосування вмінь та до відваги.

Зосередження уваги на формуванні потрібних життєвих умінь зовсім не означає, що на знання не звертають уваги. Вони теж потрібні, але тут важить шлях, як до них прийти.

Можна попросити учнів вивчити спочатку два параграфи про деталі велосипеда та про його різновиди/марки, витративши на це левову частку навчального часу, а на практику їзди відвести мізер, пообіцявши, що в дорослому житті вони обов’язково цього навчаться (за цією схемою працюють наші програми).

А можна почати від їзди на велосипеді, розуміючи, що вміння найкраще розвивати в діяльності. Щоправда, будь-яка діяльність означатиме можливість помилятися і відповідне ставлення до цих помилок.

У процесі такого навчання буде розвиватися не тільки вміння їздити на велосипеді, а й правильно падати та оптимістично дивитися на світ, що теж дуже важливо. Після падіння дітям обов’язково доведеться прикрутити якусь гайку (і саме тоді доречними стануть параграфи про будову велосипеда), або ж виникне бажання придбати кращий велосипед (тоді час на поглиблення знань про марки велосипедів).

Таке «проблемне навчання» – не фантазія жменьки педагогів. Наприклад, саме так працює програма з комп’ютерних наук Українського католицького університету. Від перших днів студенти вчаться складати програми та ігри й паралельно здобувають знання, які їм потрібні для цього.

У багатьох інших університетах студенти торують шляхом, що вважається традиційним, але позбавленим здорового глузду. Після кількарічного фарширування знаннями студентів допускають до практики (щоправда, творчий і працьовитий студент цю практику здобуває поза вишем, знаходячи підробіток і маючи тверде переконання, що навчальні програми відстали щонайменше на років 20).

Навчання, що відштовхується від конкретних умінь і потреб, можна застосувати не тільки у вищій школі і не лише в природничих чи математичних дисциплінах, а й у гуманітарних.

Його перевага – у мотивації та глибшому залученні учнів до освітнього процесу, можливості бачити життєву місію кожного шкільного предмету.

А допоки навчання буде полягати в тому, щоб «правильно поставити розділові знаки», а не захистити свою позицію чи вигідно презентувати себе на інтерв’ю, школа здаватиметься зайвою в житті учня.

Для чого потрібне інтегрування предметів

Не тільки функціональні і прагматичні речі мають знайти відображення у навчальних програмах з української мови.

Важливо сформувати цілісну картину світу. Для учнів в Україні це завдання особливо важке.

Передусім тому, що наша школа – рекордсменка за кількістю предметів (їх понад 20). І кожен предмет – це окрема держава зі своїми законами, межами, ролями й вимогами:

  • «українська мова» – тут правильно ставимо коми і пишемо е/и в корені;
  • «українська література» – тут можна трохи забути про коми, принаймні в робочих зошитах, головне скласти план твору і підкреслити епітети;
  • «зарубіжна література» – тут можна цілком розслабитися з комами, важливе переказування сюжету.

А якщо до переліку з цих трьох предметів додати ще зо 20 інших, то можна забути не тільки про цілісну картину світу, а й про самооцінку дитини.

Щоб цього не сталося, потрібно інтегрувати предмети, які виконують ті самі «життєві» завдання, наприклад, українську мову і літератури (українську та зарубіжну). Таке об’єднання допоможе навчити дитину висловлювати свої думки, враження, почуття і ставлення (усно та письмово), використовуючи тексти як основу до опанування мови. Від цього виграє і мова, і література, а передусім учень.

Вивчення мови в основній/базовій школі за розділами мовознавства закономірне і системне тільки для самих мовознавців, але не для дітей, які живуть в інших системах.

Зокрема, діти потребують реагування на мовні проблеми – вони щоденно чують незрозумілі слова з телебачення або ж читають їх у шкільних підручниках, стикаються з рекламними текстами, які рясніють помилками, хочуть освідчитися в коханні, написавши записку однокласниці чи однокласникові, або порозмовляти про останню книжку про Гаррі Поттера, бо про це усі говорять.

До речі, про Гаррі Поттера. Цей твір у чудовому перекладі Віктора Морозова стане гарним матеріалом до вивчення української мови. Може, не таким питомо українським, як "Чорний Ворон" Василя Шкляра, але, погодьтеся, значно кращим, ніж штучно препаровані речення тренувальних вправ з наших підручників.

«…Варчилось… Хлив'язкі тхурки
Викрули, свербчись навкрузі,
Жасумновілі худоки
Гривіли зехряки в чузі…»

Це уривок із «Аліси в Задзеркаллі» Льюїса Керола. Чудовий текст для демонстрації парадоксів вивчення мови за нашими програмами. Текст, де можна визначити підмет, присудок, другорядні члени речення, знайти іменник, прикметник чи дієслово, але це не той текст, який спонукатиме дитину до рефлексії та аргументації.

Література в інтеграції з мовою стає предметом, у рамках якого школярі не будуть «проходити» твори зі скаженою швидкістю «біжи, учню, біжи», а на прикладі кількох текстів спробують віднайти своє розуміння і сформулювати своє ставлення до прочитаного.

Такий компетентнісний аспект вивчення літератури не підготує цілий клас літературознавців, але виховає свідомих читачів, які вмітимуть критично мислити і матимуть добрий літературний смак.

Чому без розвантаження інтеграція не запрацює

В інтегрованому курсі «українська мова» важливо виокремити «ядро знань» (так званий канон), який буде вужчим, аніж у наших чинних програмах (на формування умінь потрібно більше часу, ніж на відтворення сюжетних ліній).

Що увійде в «ядро» знань – питання широкої дискусії різних цільових груп в освіті. Однак важливо, що перелік творів має суттєво скоротитися, а підходи до подання творів – змінитися.

У польських гімназіях діти вивчають 16 творів за три роки гімназії (це 7-9 класи, відповідник нашої основної школи).

З них тільки 5 творів – обов’язкові для поглибленого аналізу. Решта переліку творів формується за тематичним принципом (наприклад, тема «Мандри», «Кохання», «Батьківщина» тощо), жанровим (історичний роман чи детектив), біографічним (твір письменника оригінальний і перекладний).

Пропорції подання рідної і іноземної літератури коливається приблизно так: 70% рідної літератури – 30% іноземної в перекладі польською.

Цікаво, що у розвинутих освітніх системах давно забули про історичний/діахронний підхід до вивчення літературних текстів у середній/основній школі. Про нього згадують тільки у старшій школі.

Вивчення текстів в історичній послідовності від давньої і до сучасної літератури призводить тільки до одного результату: наші учні 5-9 класів втрачають любов до читання, яку так дбайливо закладали в родинах читанням казок.

Перелік творів для базової/основної школи – це політика малих кроків з національних Програм читання, де основне завдання сформульовано дуже чітко: тексти мають спонукати учнів більше читати і робити це із задоволенням і з користю.

Системне подання літератури, як і мови, наприклад, вивчення текстів за історичним принципом чи розділів мовознавства розпочинається у старшій профільній школі, куди приходить вмотивований учень, що бачить свою життєву і навчальну траєкторію.

Чому «мова + література» у 5-9 класах – це добре

Відразу ж заспокою вчителів: інтеграція предметів «українська мова», «українська література» і «зарубіжна література» не передбачатиме скорочення кількості годин.

Інтегрований предмет «українська мова» охопить ті самі години, що й ці три предмети. Тому вчитель здобуде цінний ресурс – 2-3 години на вивчення мови. Змінитися мають підходи та методи!

Потрібно реалізувати важливу місію – на основі літературних текстів, і не тільки літературних, написаних/перекладених українською мовою, розвинути в учня вміння висловлювати свою думку українською мовою і обґрунтовувати її (усно чи письмово). Без такого вміння складно вважати себе успішною людиною в різних сферах.

Без пропонованої інтеграції учителеві буде складно застосовувати інноваційні методи компетентнісного підходу. За 45 хвилин годі сподіватися, щоби учні реалізували навчальний проект із дослідження вивісок у місті, експромтом інсценізували літературний твір (найкращий метод для глибокого аналізу тексту та розвитку вміння публічного виступу), відвідали театр, бібліотеку чи музей.

Учитель відповідно до потреб класу і потенціалу громади, власних уподобань зможе вивчати «суто мовні» і «суто літературні» теми, однак це буде радше винятком, аніж правилом.

До впровадження предмету «українська мова» в основну/базову школу залишається достатньо часу (2022 рік), щоб належно перепідготувати фахівців з мови та двох літератур.

Також є час для апробації нових пілотних програм, які мають з’явитися у 2018-19 роках.

У старшій профільній школі для учнів, які обрали гуманітарний профіль, будуть окремі предмети «українська мова», «українська література» та, наприклад, «іноземна література ХХ ст.».

Зате для учнів, що обрали поглиблене вивчення математики чи природничих дисциплін, інтегрований курс «українська мова» забезпечить мовну освіту, потрібну кожному.

Інтеграцію як один із інструментів розвитку мовної компетентності застосовують не тільки у Великій Британії, Канаді, Фінляндії, Норвегії, Австралії тощо, а й у тих країнах, де мова перебуває під загрозою асиміляції. Тому країни Прибалтики, які мали схожий перелік предметів у радянські і пострадянські часи, перейшли на інтегрований предмет «мова» для захисту власного мовного середовища.

В Україні ж у деяких регіонах маємо парадоксальні ситуації. Коли на уроках української мови діти мовчки, тобто ніби українською мовою, «відробляють» тренувальні вправи чи проходять тести впродовж 45 хвилин, а розмовляють уже на перервах російською.

Коли на уроках зарубіжної літератури діти читають твори російською (бо вони зазвичай є в бібліотеці) і часто, теж російською, їх аналізують (про це мені розповіла учениця однієї із харківських шкіл).

При цьому російськомовні учні, які в побуті слабко говорять українською, складають тести ЗНО з української мови на досить високі бали.

Тому ідея впровадження такого інтегрованого предмету, як «українська мова», у наші школи, що сьогодні обросла чутками, «страшилками» і закликами до того, щоб вставати на захист рідної мови, – насправді виправданий і очікуваний крок, випробуваний у світі, для того, щоб наші діти нарешті заговорили.., і бажано українською, а ще хоча б однією іноземною.

Мирослава Товкало, член робочої групи з розроблення нового Держстандарту загальної середньої освіти («Нова українська школа»), Українська правда. Життя

 

Освіта.ua
04.11.2016

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Skeleton
А эти идиоты не думали, что у детей просто каша в голове из-за того, что их родной язык один, а учиться их заставляют на другом? Они не думали, что дети, в итоге, не знают толком оба языка (родной и государственный) из-за того, что учат грамматику только лишь "едыной"?
и ДНР с ЛНР
Для Skeleton: как-то сразу на ум пришли. Вам там не тесно?
Коментувати
Борис Шалагинов
Многоуважаемая пани Мирослава Товкало! Прогресс педагогики заключается не в интеграции (на которой Вы настаиваете), а в дифференциации. Это соответствует всеобщему закону: в соответствии со всё новыми и новыми социальными потребностями, требующими всё более специальных знаний, обязательно возникают новые области умственной деятельности. Например, раньше цирюльник был ещё и врачом, а философ обязан был уметь также лечить болезни. Когда-то для подрастающего поколения единым учебником по всем предметам, в том числе и по языку, была Библия.... В настоящее время целесообразно делать акцент не на объединении предметов, а на расширении межпредметных связей. К сожалению, эта проблема методически не решена в той части, как возможно бессознательное соединение изученного материала в единый психологический центр, который мы называем личностью человека. Но это не может отменить практики межпредметных связей... К сожалению, модератор не разрешает мне поделиться с Вами другими соображениями.
Голосzнарода
а як на мене, то сучаснi дiти прекрасно мiж собою спiлкуються i марсiанською мовою :0 i в гробу та в бiлих тапочках вони бачили Вашу архаiчну граматику и таку ж лексику...
Ага!
Для Голосzнарода: Он ви хто, марсіанин! Ось чому вас важко зрозуміти! Ось чому ви не знаєте ні української граматики ні лексики!
Коментувати
ANGELA MELNYK
Інтеграційна реформа шкільної мовно-літературної освіти, що сьогодні активно рекламується і пропагується, спрямована на культурну деградацію учнів, перетворення їх на середовище, яким можна легко маніпулювати. Адже відтепер головна мета вивчення такого курсу – це навчити учнів висловлювати свою думку, вміти презентувати себе на інтерв’ю та стати успішним (тобто вигідно «себе продати»). А як же «залучення до духовних скарбниць людства»? А виховання «людини культури»? І як тоді виплекати полікультурну особистості з планетарним мисленням? Невже це можливо зробити, перейнявши польську модель мовно-літературної освіти, коли протягом трьох років діти читають 16 творів, з них 5 поглиблено, а зарубіжної літератури аж 30 відсотків, тобто навіть до трьох творів не дотягуємо. І це основна школа, де має бути закладений міцний фундамент літературної освіти. І як можна говорити про зацікавлення читанням, книгою, пропонуючи подібне «інтеграційне обрізання»? Безумовно, реформи нашій школі і...
Руслан
Для ANGELA MELNYK : Шановна Анжела та толку з того високодуховного (хоча я сумніваюсь що воно там є), якщо діти реально просто ні читати ні писати нехочуть їм нецікаво, і нетільки гуманітарні науки нецікаво а й точні і природничі теж нецікаво . А як можна розділити математику на геометрію і алгебру, чи мистецтво на співи, малювання, чи окремо вивчати історію від географії. Та при сьогоднішньому рівні підготовки вчителів і бажанні їх навчити дітей Україна скоро буде по рівню розвитку далеко внизу після африканських країн. Світ міняється і ми просто змушені мінятись, а система освіти має бути першою , що зміниться.
Коментувати
Maryna Zelenyuk
Чому в статті йдеться про об’єднання трьох предметів "Українська мова", "Українська література" і "Зарубіжна література", а в опитуванні ви питаєте тільки про об’єднання української мови і літератури? Виправте, будь ласка, цю помилку.
Maryna Zelenyuk
Мені не подобається ініціатива з об’єднання предметів "Українська мова", "Українська література" і "Зарубіжна література" в один предмет. Закиди, що вчителі намарно витрачають час, навчаючи дітей визначати члени речення (підмет, присудок, додаток тощо) - дурня. Cаме це вміння допоможе дітям опановувати не тільки українську, а і англійську, німецьку та інші мови, де важливо дотримуватися правильного порядку розстановки підмета, присудка і додатків. Навчаючи дитину вдома самостійно української мови за підручником Вашуленка для 3 класу, бачу що українська програма іде паралельно швейцарській. І там і там у першій чверті дітей знайомили з будовою текстів (зачин, основна частина, кінцівка), навчали визначати тип речення (розповідне, питальне, спонукальне) і правильно використовувати крапки, знаки питання і оклику, навчали визначати підмет, присудок, додаток тощо.
Maryna Zelenyuk
І про те, що "через цей "формалізм" у вчителя не знаходиться часу на розвиток умінь учнів усно і письмово висловлювати свої погляди на світ" теж неправда. У підручнику Вашуленка, наприклад, було багато завдань, де дитина має придумати текст до малюнків, або продовжити текст, придумати для нього зачин чи кінцівку, написати листа друзям тощо. Авторка статті пише некоректно про зміст предметів "Українська мова" і "Українська література". Насправді, на уроках "Української мови" навчають не тільки коми розставляти і правила зубрять. Там багато завдань, які навчають формулювати власні думки. Я вже три роки навчаю доньку за підручниками "Українська мова" самостійно, тому встигла означомитися зі змістом підручників для 1, 2 і 3 класів. Складається враження, що авторка статті зацікавлена, в тому, щоб пропихнути реформу, тому і перекручує.
Марина
Мені не подобається ініціатива з об’єднання предметів "Українська мова", "Українська література" і "Зарубіжна література" в один предмет. Закиди, що вчителі намарно витрачають час, навчаючи дітей визначати члени речення - дурня. Саме це вміння допоможе дітям опановувати не тільки українську, а і англійську, німецьку та інші мови, де важливо дотримуватися правильного порядку розстановки підмета, присудка і додатків. Навчаючи дитину вдома української мови за підручником Вашуленка для 3 класу, бачу що українська програма іде паралельно швейцарській. І там і там у першій чверті дітей знайомили з будовою текстів (зачин, основна частина, кінцівка), навчали визначати тип речення (розповідне, питальне, спонукальне) і правильно використовувати крапки, знаки питання і оклику, навчали визначати підмет, присудок, додаток тощо.
Олена
Шановна Мирославо! Інтеграція трьох предметів в один, я впевнена, не тільки не поглибить комунікативні та пізнавальні вміння учнів, а навпаки - знищить будь - який інтерес до навчання. Про яке ЗНО може тоді йти мова, якщо "інтегрований курс" не зможе дати грунтовних знань майбутнім випускникам. Складається враження, що це робиться навмисне, щоб зробити наших дітей недолугими неуками. "Мы все учились понемногу чему нибудь и как - нибудь" - це буде про них. І, до речі, про Прибалтику: нещодавно були у Вільнюсі у межах освітньої програми, так там є окремо литовська мова, література, і ТРИ іноземні мови на вибір.
Георгій
Інтегрована мова - антиосвітня, згубна ідея, яка межує із руйнівною діверсією в галузі освіти! Найгірше те, що ті, хто на неї працюють, прекрасно це розуміють, але лишаються знеособленими функціонерами, позбавленими власної думки й совісті, слушно змальованими у пророцьких творах Гофмана! Проект нагадує криводзеркальний парафраз вказівки: "Розділяй - і владарюй!", бо формулюється як: "Мішай усе до купи - і пануй над тими, у кого каша в голові". Ніби від цого діти заговорять українською! Ганьба та й годі!
Валерій
Мирослава Товкало, проштовхуючи Інтегрований предмет, пропонує шлях, йдучи яким, втрачається специфіка, а разом із тим і компетентнісність викладання кожного з трьох предметів, що мають увійти до складу курса. Виходить, що проект працює проти того, на що він, власне, буцімто спрямований. Це як казать про все, та одночасно - ні про що! Найбільш абсурдною в статті звучить "сентенція" про те, що викладання зарубіжної літератури зводиться до "переказування сюжету"! Це без коментарів. Щодо метафори з велосипедом, то перш, ніж на нього сідати, йго не слід двічі вигадувати! Для того, щоб учні навчилися "висловлювати свої думки, обґрунтовувати свою позицію і захищати її" існуює міжнародний проект "Розвиток критичного мислення засобами читання та письма", стратегії якого ініціюють самостійність думки та пропонують погляд на пробму з кількох точок зору. Навіщо створювати інтегруваний предмет? Візьміть дієві методики, які навчають учнів інтегрувати знання й генерувати власні...
людина
Думаю, пора вводити мараторій на реформи в освіті, бо втратимо залишки втраченого.
Аліса
Не треба принижувати роль української мови, української літератури та зарубіжної літератури для виховання молоді. Інтеграція цих предметів знищить те світле, духовне, що вони несуть.
для Романа
"Це Ви самі себе обманюєте. Бізнесменами, будівельниками і взагалі успішними людьми стають діти, які не хотіли вчитися в школі." Сегодня? Сегодня для успешности=деньги необходима НАГЛОСТЬ,ХАМСТВО.УМЕНИЕ ЛГАТЬ НА-ЛЮДИ,УМЕНИЕ ПЕРЕСТУПИТЬ ЧЕРЕЗ ЛЮДЕЙ... Это несколько иной подход. Что будет завтра никто не знает. Но - те мои ученики, которые УЧИЛИСЬ в школе;-), работают в банках, в геодезии, программистами-МЕДАЛИСТЫ, зарабатывая ХОРОШИЕ деньги.Некоторые круто помогли родителям, пока свои семьи не завели... Так что - у каждого СВОЙ опыт...
Руслан
Для для Романа: Це так в нас, але це неозначаэ що так має бути. І це неозначає що так є в інших країнах. І цей факт вчергове підкреслює що щось з системою освіти негаразд. Не туди ми йдем.
Коментувати
для Ксени
Давайте мухи отдельно, котлеты отдельно. Когда Ваш ребёнок закончит обучение, станет студентом выбранного ИМ ВУЗа, а после - станет работать там, где ЕМУ интересно, тогда и поговорим. А я закладу ЭТУ страницу в память. ДАст Бог, посмотрю лет через семь... Просто не спешите.
Хто винуватий - невістка
Добре там, де нас нема, а де нас нема, там і добре. Якби освіта в сучасній Україні мала значення для успіху в житті, то усі б вчилися і не звертали увагу на ті дрібниці, про які тут пишуть. Але життя у нас некомфортне, успішні дійсно ті, хто не був відмінником у школі. Більше того, останні декларації українських «успішних» людей взагалі показали, які насправді у нашій країні «цінності». І вчителі винні у цьому настільки, наскільки і всі решта громадян України. І наразі немає значення, як вчити українську мову та літературу, - ключем до успіху не є «вміння висловлювати свою думку українською».
Роман
Бізнесменами, будівельниками і взагалі успішними людьми стають діти, які не хотіли вчитися в школі. Сучасна українська школа деградувала настільки, що стає гальмом для розвитку дитини.Потрібні радикальні реформи за зразком розвинутих країн з врахуванням наших особливостей і потреб. На першому місці має бути розвиваюче навчання, вміння мислити, розвиток талантів і творчий підхід в українській школі.А там пану авторитарними система де затюкані вчителі дивляться на дирекцію і начальство від освіти і не мають права голосу.Почитайте про фінську, англійську, голландська школи і всі питання відпадуть.
для Ксени
Что Вам сказать? Не обольщайтесь. Лишь когда Ваш реббёнок,который самостоятельно изучает программу средней школы, закончит её, сумеет учиться там, где хочет ОН, найдёт работу ту, которая близка ЕМУ, лишь тогда Вы можете о чём-то судить и что-то говорить окружающим. А до того Ваши слова - пустая болтовня, которая не несёт НИКАКОЙ полезной информации.
Роман
Для для Ксени: Це Ви самі себе обманюєте. Бізнесменами, будівельниками і взагалі успішними людьми стають діти, які не хотіли вчитися в школі. Сучасна українська школа деградувала настільки, що стає гальмом для розвитку дитини.Потрібні радикальні реформи за зразком розвинутих країн з врахуванням наших особливостей і потреб. На першому місці має бути розвиваюче навчання, вміння мислити, розвиток талантів і творчий підхід в українській школі.А там пану авторитарними система де затюкані вчителі дивляться на дирекцію і начальство від освіти і не мають права голосу.Почитайте про фінську, англійську, голландська школи і всі питання відпадуть.
Ксеня
для Для Ксени: У мене таке враження, що Ви - вчитель (це не образа:), бо щоб не писали вчителі, які заходять на цей сайт - це достойні люди, які намагаються щось змінювати і аналізувати). Ваша помилка у тому, що Ви бачите тільки результат і в цьому і помилка нашої освіти - вона увесь час бачить "свет в конце тоннеля". А у мене є сьогоднішній день - без істерик, батьківських зборів з неадекватними батьками і вчителями-розвділами на гроші, у дитини 3 гуртки, на які він ходить із задоволенням. У нього будуть прогалини у знаннях з точки зору нашої освіти. А багато тих знань у дітей, які з ненавистю відсиджують по 8 уроків щодня (бо є ціла академія педнаук, яка не розуміє, що не може у дитини бути 12-годинний робочий день)? Можливо він виросте ледарем, а можливо - талантом. Але ні перше, ні друге від школи не залежить. Ми зараз насолоджуємося процесом навчання у своєму темпі (і це якраз закладено міцно і надовго), а що буде завтра - те буде завтра.
Роман
Гуртки це звичайно добре, але програму і підходи в сучасній школі міняти необхідно.А щодо результату і світла в кінці тунелю то з кожним роком діти все менше хочуть вчитися в них відраза до навчання і школи тому, що програма, підходи, навантаження в школі розроблене бездарними теоретиками далекими від школи. Працюю в школі вже 15 років і коли питався у вчителів про школу більшість говорить що з кожним роком працювати важче.
Коментувати
Не з того краю починаєте
Від перестановки доданків сума не зміниться. Якщо якісно поміняти зміст і методи, то й інтегрування не потрібно.
Ксеня
Господи, нарешті здрава людина написала, як має бути. Але тут же налетіли коршуни - "уяви не має про школу". Ті, хто має уяву про школу, не мають уяву про дітей. Тільки після того, як я перевела свою дитину на домашнє навчання, він семимильними кроками пішов у своєму розвитку. У нас з"явився час на книги, мовні курси і на спілкування. Моя дитина вчиться аналізувати твори ті, які йому подобаються і це не викликає відразу, а за цим підтяглася і мова. Звичайно, ми з чоловіком працюємо і не можемо приділяти стільки часу, скільки хотілося б навчанню. Але вже з"явилася і самостійна робота (до речі, після того, як відчулися перші успіхи у вивченні японської) і почав допомагати старший син-студент. Це все завдяки тому, що ми позбулися шкільного шлаку - нікому непотрібних уроків і тем.
Якщо чесно?
Для Ксеня: Отож, якщо з’явиться такий інтегрований курс, то ви відправите свою дитину до школи?
Ксеня
Для Якщо чесно: ні, бо у мене ще є старша дитина, тож за 11 років я стільки наїлась шкільного безглуздя, що один предмет не вирішить нічого. І якщо ви думаєте, що рішення домашньої освіти далося легко, то дуже помиляєтесь. Але я хочу сама жити і дітей виховувати у країні адекватних, освічених людей, тож мені не байдужа доля освіти.
Людмила
"ДОБРИМИ НАМІРАМИ ВИМОЩЕНА ДОРОГА ДО ПЕКЛА????"
Коментувати