Osvita.ua Законодавство Вища освіта Щодо обговорення Концепції гуманітарного розвитку України на період до 2020 року

Щодо обговорення Концепції гуманітарного розвитку України на період до 2020 року

Лист МОНмолодьспорт № 1/9-584 від 20.08.12 року

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

№ 1/9-584 від 20 серпня 2012 року

Ректорам (директорам)
вищих навчальних закладів

Щодо обговорення Концепції
гуманітарного розвитку України
на період до 2020 року

На виконання доручення Віце-прем’єр-міністра України - Міністра охорони здоров’я України Богатирьової Р.В. від 08.08.2012 р. № 28704/4/1-12 до листа МОНмолодьспорту від 31.07.2012 р. № 1/10-2429 рекомендуємо обговорити на конференціях (зборах) науково-педагогічних (педагогічних) колективів, присвячених початку нового навчального року, та у студентських групах під час лекційних та семінарських занять із навчальних дисциплін гуманітарного та соціально-економічного циклу проект Концепції гуманітарного розвитку України на період до 2020 року (додається).

Про виконання просимо інформувати до 10.09.2012 р. електронною поштою на адресу: IITZO_KM@ukr.net.

Додаток: на 8 арк.

Заступник Міністра - керівник апарату       П.М. Куліков

ПРОЕКТ

КОНЦЕПЦІЯ
гуманітарного розвитку України на період до 2020 року

I. Загальні положення

Проект Концепції гуманітарного розвитку України до 2020 року (далі – Концепція) аналізує сучасний стан гуманітарного розвитку в Україні, визначає основні цілі, пріоритети, завдання та принципи державної політики і політики в галузі гуманітарного розвитку на період до 2020 року, а також стратегічні напрями, механізми її реалізації та очікувані результати.

ІI. Мета впровадження Концепції

Метою впровадження Концепції є реалізація цілісної політики гуманітарного розвитку держави, відповідної національним пріоритетам, завданням модернізації суспільства та загальноєвропейським демократичним настановам у процесі удосконалення суспільства шляхом його наближення до потреб людини у всіх сферах суспільного життя, створення умов для максимального розвитку національної культури, розкриття творчо-продуктивного потенціалу й самореалізації кожної особистості відповідно до її духовних і матеріальних потреб та інтересів.

Практичне досягнення зазначених цілей полягає в оптимізації та розширенні переліку державних гуманітарних програм з урахуванням фундаментальних цінностей свободи, справедливості, солідарності, демократичних принципів, верховенства права, захисту фундаментальних прав і основних свобод людини, які полягають у подоланні бідності, безробіття й дискримінації людини, рівному доступі до освіти, медицини, культури та житла; рівних можливостях для чоловіків та жінок; захисті довкілля; подоланні ксенофобії, створенні умов для вільної діяльності засобів масової інформації і доступу до публічної інформації, підтримці молоді; піклуванні про дітей та літніх людей.

III. Актуальні проблеми, на розв’язання яких спрямована Концепція у сфері гуманітарного розвитку України, та причини їх виникнення

3.1. Основні проблеми, які потребують розв’язання:

  • відсутність нової системи культурних цінностей, яка б базувалась на основі історико-культурних традицій українського народу та кращих зразків самоорганізації культурних систем сучасного світу;
  • втрата у широких верств суспільства ціннісних орієнтирів;
  • вибірковий доступ до культурних надбань, обмежене використання у цій сфері новітніх інформаційних технологій;
  • недостатня популяризація і поширення якісних і різноманітних зразків культури і мистецтва серед якнайширших верств суспільства;
  • відторгнення від культурних надбань значної частини соціуму;
  • відсутність чіткої державної політики пам’яті, спрямованої на вирішення протиріч між традиціоналізмом і модернізацією при збереженні і зміцненні системи моральних цінностей.

3.2. Основні причини виникнення проблем у сфері гуманітарного розвитку України:

  • зменшення участі держави в підтримці програм, пов’язаних з гуманітарним розвитком, і як наслідок – зменшення її впливу на формування життєвих цінностей і орієнтацій населення;
  • демографічна криза;
  • забруднення навколишнього середовища, погіршення умов життя громадян;
  • недосконалість державної політики у гуманітарній сфері;
  • низький рівень життя, зумовлений кризовими економічними явищами;
  • прояви гендерної нерівності, насильства у сім’ї.

IV. Основні цілі та пріоритетні завдання державної політики у сфері гуманітарного розвитку України

4.1. Основні цілі гуманітарного розвитку України:

  • підвищення соціальних стандартів життя;
  • пріоритет прав людини та громадянських свобод як критерій оцінки ефективності діяльності держави та рівня розвитку суспільних відносин у країні;
  • рівність прав і свобод людини незалежно від національності, мови, статі, релігії, приналежності до соціальних груп і громадських об’єднань;
  • розвиток усіх мовних груп відповідно до Європейської хартії регіональних мов або мов меншин;
  • забезпечення повноцінного розвитку і функціонування української мови як державної;
  • вільний доступ широких верств суспільства до культурних надбань;
  • збереження та охорона культурної спадщини;
  • підтримка розвитку і взаємозбагачення культур етносів, що проживають в Україні;
  • забезпечення формування неконфліктної національної пам’яті, яка консенсусно сприймається в суспільстві, сприяє консолідації української нації та громадянської спільноти.

4.2. Пріоритетні завдання гуманітарного розвитку України

4.2.1. Впровадження нових соціальних стандартів життя:

  • забезпечення зростання заробітної плати як дієвого стимулу трудової активності, а отже й економічного зростання;
  • реформування пенсійного забезпечення, запровадження новітніх форм пенсійного страхування;
  • зменшення економічно необґрунтованої нерівності населення за доходами, ліквідація крайніх форм бідності;
  • забезпечення соціальної мобільності молоді, формування кадрового резерву країни через розвиток програм "соціальних ліфтів";
  • створення ефективної системи соціального захисту населення, що діятиме на переважно адресних засадах;
  • спрямування державних фінансових ресурсів на пріоритетні напрями розвитку соціальної сфери;
  • збереження та розвиток соціальної інфраструктури (насамперед у сільських населених пунктах);
  • підтримка добробуту сімей з дітьми, формування системи суспільних та особистих цінностей, орієнтованих на сім’ю з двома й більше дітьми;
  • удосконалення житлової політики, упорядкування механізму надання доступного соціального житла;
  • надання молодим сім’ям цільових довгострокових кредитів для купівлі та будівництва житла, підвищення ефективності механізму кредитування молодих сімей залежно від чисельності дітей у сім’ї;
  • підвищення якості та ефективності надання послуг соціальної сфери;
  • впровадження засобів заохочення до участі суб’єктів господарювання у вирішенні завдань соціального розвитку на місцевому та загальнодержавному рівнях.

4.2.2. Охорона здоров’я, впровадження стандартів здорового способу життя:

  • розробка та впровадження державної програми сприяння здоровому способу життя, забезпечення доступності інформації стосовно її реалізації;
  • проведення регулярних профілактичних оглядів населення;
  • збільшення обсягів бюджетного фінансування галузі охорони здоров’я;
  • створення матеріальних і моральних стимулів для підвищення якості надання медичної допомоги;
  • поліпшення якості та рівня медичного забезпечення материнства і дитинства;
  • активізація боротьби з поширенням наркоманії, ВІЛ-інфекції/СНІД, туберкульозу й іншими соціальними захворюваннями;
  • виховання особистої відповідальності за власне здоров’я та здоров’я родини, навичок самозбереження, насамперед серед дітей і молоді;
  • підвищення рівня підготовки педагогічних, медичних і соціальних працівників щодо організації заходів з формування здорового способу життя серед різних верств населення;
  • удосконалення законодавства щодо регулювання правовідносин, що виникають у сфері заборони торгівлі алкогольною продукцією, тютюновими виробами та наркотичними засобами.

4.2.3. Забезпечення прав людей з особливими потребами та обмеженими фізичними можливостями:

  • вдосконалення процесу підготовки і перепідготовки соціальних працівників і соціальних педагогів, розвитку матеріально-технічної бази вищих навчальних закладів, що займаються підготовкою цих спеціалістів;
  • формування системи диференційованої інклюзивної освіти, доступної для всіх осіб даної категорії;
  • налагодження на державному рівні статистичного обліку та єдиної категоріальної класифікації дітей з особливостями психофізичного розвитку, ранньої діагностики його порушень, переддошкільної допомоги таким дітям та їхнім родинам;
  • зміцнення навчально-матеріальної бази і розширення функцій спеціальних шкіл-інтернатів;
  • створення і розповсюдження фонограмної та аудіовізуальної продукції, оприлюднення матеріалів у ЗМІ, що враховують особливості людей цієї категорії;
  • формування у суспільстві позитивного ставлення до можливостей людей з особливими потребами за допомогою ЗМІ, освітніх установ, неурядових організацій.

4.2.4. Гарантування права людини на безпечне довкілля:

  • екологізація продуктивних сил, впровадження безвідходних і маловідходних технологій виробництва та систем життєзабезпечення, розвиток альтернативних джерел енергії, зниження ресурсомісткості та енергомісткості виробництва;
  • збереження та поновлення техногенно незмінених ландшафтів, збереження і розвиток природно-заповідної мережі;
  • впровадження систем екологічно безпечного поводження з відходами, поширення вторинної переробки відходів та їх вторинного використання як сировини;
  • формування в суспільстві екологічної свідомості й екологічної етики.

4.2.5. Дотримання принципів гендерної рівності:

  • забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
  • формування у суспільстві культури гендерної рівності за допомогою інформаційно-просвітницьких кампаній із залученням органів виконавчої влади, засобів масової інформації, наукових і освітніх установ та громадських організацій;
  • впровадження державних програм щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, попередження насильства в сім'ї та протидії торгівлі людьми.

4.2.6. Розвиток освітнього і наукового простору:

  • підвищення доступності якісних освітніх послуг, у тому числі шляхом підтримки обдарованих дітей, дітей із малозабезпечених сімей, осіб з особливими потребами;
  • оптимізація вищої освіти згідно з потребами та запитами ринку праці, довгостроковими прогнозами економічного розвитку українського суспільства;
  • розвиток професійної освіти з урахуванням тенденцій на ринку праці, перспектив соціально-економічного розвитку регіонів;
  • формування і розвиток сучасної системи безперервної освіти як основи життєвого успіху особистості;
  • розвиток дистанційної освіти шляхом інтенсивного впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій;
  • розвиток провідних вищих навчальних закладів як сучасних наукових центрів гуманітарного спрямування;
  • збереження та розвиток наукових шкіл світового рівня;
  • зведення до мінімуму «відтоку мізків»;
  • подолання відірваності науки від запитів суспільства;
  • омолодження кадрового складу наукових установ.

4.2.7. Гармонізація міжетнічних та міжконфесійних відносин:

  • активізація політики підтримки національної культури та мови і мов національних меншин в усіх регіонах країни шляхом фінансування інноваційно - освітніх, культурних, інформаційних програм;
  • підтримка діяльності національно-культурних товариств та інших організацій національних меншин;
  • протидія ксенофобії, а також усім формам нетерпимості та дискримінації за етнічною, релігійною та расовою ознаками, сприяння  досягненню толерантності в суспільстві;
  • надання необхідної допомоги, пов’язаної з облаштуванням і ресурсним забезпеченням репатріантів;
  • утвердження принципів взаємоповаги та толерантності між віруючими, релігійними організаціями різних віросповідань, сприяння міжконфесійному порозумінню;
  • здійснення спільних з релігійними організаціями проектів щодо пропагування загальнолюдських моральних цінностей, здорового способу життя, зміцнення інституту сім’ї, захисту дитинства та ін.;
  • забезпечення відкритості та прозорості державної політики у сфері забезпечення права на свободу совісті, світогляду та віросповідання на всіх рівнях суспільного життя;
  • сприяння реалізації права громадян на свободу вибору характеру освіти як елемента свободи совісті.

4.2.8. Вільний доступ широких верств суспільства до культурних надбань та захист культурної спадщини:

  • забезпечення широкого доступу до культурних надбань засобами новітніх інформаційних технологій;
  • популяризація і поширення якісних і різноманітних зразків культури і мистецтва серед якнайширших верств суспільства;
  • забезпечення державної підтримки видань творів мистецтва і літератури вітчизняних авторів;
  • подолання відторгнення від культурних надбань значної частини соціуму, передусім через соціально-економічні причини;
  • посилення й урізноманітнення державної підтримки концертно-гастрольної та виставкової діяльності вітчизняних митців та мистецьких колективів;
  • підтримка сучасних форм мистецької, інтелектуальної та наукової творчості, у тому числі через спеціальні телевізійні канали і радіостанції, документальне та науково-популярне кіно, друковані та електронні засоби масової інформації;
  • створення сприятливих умов для розвитку мережі книговидання та книгорозповсюдження, наповнення бібліотечних фондів науковими, науково-популярними, художніми творами, періодичними виданнями, виданнями на електронних носіях, базами даних;
  • забезпечення доступу до мережевих інтернет-ресурсів у бібліотеках;
  • збереження та розвиток мережі публічних бібліотек;
  • забезпечення державною підтримкою мистецьких, літературних журналів, розвиваючої літератури, а також виробництва телевізійних програм для дітей та юнацтва.

4.2.9. Розвиток діалогу держави і громадянського суспільства:

  • підтримка діяльності різних за спрямуванням громадських організацій;
  • залучення представників громадянського суспільства до розробки, виконання й громадської експертизи проектів законодавчих актів і програм соціального розвитку;
  • організація постійних зустрічей, «круглих столів», відеоконференцій з вищими посадовими особами держави, лідерами політичних партій для обговорення і розв’язання першочергових проблем суспільного розвитку;
  • заохочення взаємодії органів місцевого самоврядування й громадськості з питань розробки місцевих програм гуманітарного розвитку;
  • створення асоційованих структур, які мають визначене коло завдань і створюються за принципом цільового підходу для їх досягнення та вирішення;
  • створення спільних консультативно-дорадчих органів, експертних рад, комісій, груп;
  • проведення цілеспрямованої політики щодо підготовки кадрів та взаємного навчання державних службовців і представників громадянського суспільства навичкам і практики роботи в партнерстві один з одним;
  • проведення демократичних форм соціальної кооперації та активної протидії гіпертрофуванню корпоративних інтересів;
  • створення механізмів взаємної відповідальності держави та організацій громадянського суспільства;
  • активне використання механізмів державно-приватного партнерства для реалізації спільних проектів у гуманітарній сфері;
  • прийняття законодавчих актів щодо врегулювання статусу та діяльності непідприємницьких організацій;
  • удосконалення законодавства, яким регулюються питання об’єднань громадян, соціальних послуг, благодійництва та благодійних організацій, політичних партій в Україні;
  • спрощення процедур реєстрації та встановлення прозорих і простих процедур легалізації непідприємницьких організацій;
  • законодавче врегулювання підприємницької діяльності організацій громадянського суспільства;
  • запобігання державному втручанню в діяльність організацій громадянського суспільства;
  • продовження імплементації в законодавство України положень Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Міжнародного пакту про соціальні і культурні права, а також Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, якими закріплено право на свободу асоціацій за кожною людиною, зокрема іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, у створенні та участі в об’єднаннях громадян, а також з урахуванням можливості їх участі в суспільному житті відповідно до європейських стандартів;
  • спрощення бюрократичних процедур, для отримання максимально повного й оперативного доступу до інформації;
  • посилення механізмів контролю за державними органами з боку громадянського суспільства.

V. Очікувані результати

Впровадження Концепції:

  • сприятиме утвердженню демократичного, консолідованого суспільства, де знання та можливості їх практичного застосування є важливим засобом самореалізації і розвитку особистості, і тим самим сталого розвитку держави;
  • стимулюватиме зменшення розриву у рівні життя між різними соціальними верствами;
  • поліпшить моральне та фізичне здоров’я суспільства;
  • служитиме розвитку інформаційного суспільства;
  • сприятиме соціально-культурній активізації громадянина та громадянського суспільства, підвищенню загальнолюдських ціннісних орієнтирів;
  • стимулюватиме подолання культурно-ідеологічних розходжень в українському суспільстві, сприятиме міжконфесійному і міжнаціональному порозумінню, поверненню громадянам історичної самоповаги, гордості за свою державу і віри в її майбутнє.

VI. Орієнтовні критерії оцінювання і показники результатів реалізації державної політики у сфері гуманітарного розвитку

Орієнтовними критеріями оцінювання і показниками результатів реалізації державної політики у сфері гуманітарного розвитку є:

  • індекс розвитку людського потенціалу за методологією ООН;
  • місце вітчизняних вищих навчальних закладів у світових рейтингах університетів;
  • участь та позиція у рейтингу якості шкільної освіти;
  • індекс реалізації екологічної політики;
  • демографічні показники тривалості життя, народжуваності, смертності;
  • рівень подолання гендерної нерівності та недовіри в суспільстві;
  • рівень гармонізації інтересів різних груп суспільства, збалансування державних і приватних інтересів;
  • ступінь контролю за діями влади з боку громадянського суспільства.

VII. Оцінка фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для впровадження Концепції

Державні видатки, пов’язані із впровадженням Концепції, будуть здійснюватися переважно за рахунок коштів, передбачених на фінансування діючих програм у сфері гуманітарного розвитку, а також у межах видатків, передбачених центральним та місцевим органам виконавчої влади на зазначені цілі у Державному бюджеті України, та за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством України.

Освіта.ua
20.08.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.
Популярні новини
Від уряду вимагають не скасовувати стипендії На сайті Кабінету Міністрів зареєстровано електронну петицію щодо скасування стипендій
Керівники шкіл та вишів подаватимуть е-декларації Починаючи з 01 січня 2017 року, освітяни-керівники будуть зобов'язані подавати е-декларації
МОН створює репозитарій академічних текстів Репозитарій функціонуватиме у вигляді електронної бази текстів дисертацій та наукових робіт
В Україні планують провести Рік німецької мови Україна та Німеччина обговорили питання проведення у 2017 році Року німецької мови в Україні
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!