Osvita.ua Блоги Л. Гриневич: спогади про візит до звичайної школи в Японії
Л. Гриневич: спогади про візит до звичайної школи в Японії

Згідно з міжнародним дослідженням PISA, Японія має одну з кращих систем середньої освіти в світі

Л. Гриневич: спогади про візит до звичайної школи в Японії

Автор: Лілія Гриневич, міністр освіти і науки.

Як і обіцяла, ділюся чи не найгострішими враженнями від поїздки в Японію – спогадами про візит у школу.

Йдеться про звичайний комунальний заклад у передмісті Токіо – початкова школа Хійосідай у місті Йокогама.

Для початку нагадаю, що згідно з міжнародним порівняльним дослідженням PISA, Японія має одну з кращих систем середньої освіти в світі.

А тепер важливі факти та враження.

У школі вже роками використовують усі ті методики навчання, з якими ми лише заходимо в початкову школу. Увесь заклад завішаний роботами дітей – вони при вході в клас, в коридорі, в самому класі, скрізь на стінах. Куди не глянь – суцільні роботи дітей. Також на стінах розміщені правила класу, але жодних роздрукованих на принтері чи куплених шаблонних матеріалів – все зроблено руками учнів (можете переконатися на фото нижче).

Учителі працюють лише за активними методиками навчання. Парти в кожному класі стоять по-різному. В одному класі – для групової роботи, в іншому проводилася самостійна. Тому, щоб діти один одному не заважали, учитель поділив клас порівну і розвернув спинами одне до одного, ще в іншому класі усі діти сиділи звичними рядочками, але урок повністю проводився у формі гри.

Водночас тут початкова школа не 4 роки, як у нас, а 6 років.

Я була присутня на уроці міжкультурного порозуміння у 2-му класі. Це програма місцевої влади, вона передбачає, що дітям по півроку про свою країну розповідають представники різних національних меншин. Зараз у цій школі цей предмет разом із учителем веде українка. Сам урок ведеться одразу трьома мовами – японською, англійською та українською.

Почався урок з того, що учитель разом із учнями на карті світу визначили, де знаходиться Японія, де Україна, де Європа та де Америка.

Потім вони разом повторили, які дітки запам’ятали японські та українськи казки. Виявилося, що вони вже пройшли казку про курочку Рябу та солом’яного бичка. Цей урок був присвячений Колобку.

Мені важко буде переказати враження про те, з якою майстерністю вчитель використала казку про Колобка для вивчення з дітьми – краще подивіться відео нижче (ОБОВ‘ЯЗКОВО ЗІ ЗВУКОМ).

Але коротко це можна описати так. Спочатку вчитель розповідала казку сама та залучала дітей до цього процесу – просила вгадати, якого звіра Колобок зустріне наступним, показувала різні зображення та питала, що вони можуть означати, читала казку у ролях сама та просила дітей повторювати за нею. Нагадую, що все ведеться одразу трьома мовами.

Після цього діти розіграли казку повністю у ролях. Ці діти стільки разів повторили окремі слова та фрази, що мені здається, вони залишаться у їхній пам’яті назавжди.

Коли учні надто сильно перезбуджувались, учитель використовувала класичну методику з нашого курсу для вчителів початкової школи зEdEra.

Так, в них є домовлений рух – коли вчитель бачить, що діти розігрались, він підстрибує та напружує усі м’язи тіла, а діти повторюють за ним. Шум у класі одразу стишується, а учні знаходять природній вихід своїй енергії – просто та дієво.

А тепер декілька фактів про систему освіти Японії для тих, хто казатиме, що там усі школи як сир у маслі катаються, тому їм просто бути кращими:

1) у кожному класі навчається від 35 до 45 учнів;

2) у вчителів маленька зарплата – нижча середньої у країні. Водночас ні стаж, ні кваліфікація жодним чином не впливають на зарплату – і молодий вчитель, і старший отримують однакові гроші;

3) єдиної системи підвищення кваліфікації вчителів нема, але кожен педагог щотижня проходить якесь навчання – чи то на уроці у колеги, чи то у форматі змішаного навчання (до слова, за дітьми дуже видно, що вони звикли до гостей на уроці);

4) батьки самостійно оплачують: усі дидактичні матеріали для дітей, харчування та екскурсії, що є обов’язковою складовою програми – діти мають вийти зі школи та знати свою державу, усю державу, а не тільки своє місто чи село;

5) у школі немає їдальні – діти самостійно розносять їжу, яку їм централізовано привозять у заклад, а також самі прибирають школу (абсолютно усю школу, включно із вбиральнями).

Наперед застерігаю, я абсолютно точно не кажу, що це правильний підхід – це просто констатація факту.

Що тут ще є, і що мене вразило, це відданість вчителів своїй роботі, повага, яку суспільство демонструє до вчителя (хоча педагоги говорили, що з кожним роком вона все більш втрачається), а ще – учительські.

Тут кожен педагог має своє робоче місце поруч із колегами – свій стіл та комп’ютер в учительській, також з боку учительської є прямий вхід до кабінету директора (я у роки вчителювання про таке лише мріяла).

Знаєте, для мене ця школа стала уособленням волі людини. Тут просто всі вирішили, що вони зроблять саме так, як має бути, вони навчають дітей і їх не зупиняють негаразди та умовності, адже перед ними обов’язок, а він у Японії відіграє вирішальне значення.

Ми - не Японія, ми - зовсім інші, але ми точно не гірші. І у тих стінах я навіть більше повірила в українського вчителя та реформу, в її правильність та перспективи. Нам трохи більше наполегливості, трохи більше партнерства, трохи більше віри одне в одного.

І з часом ми все це матимемо, і наша школа даватиме українським дітям найкращу освіту. Головне – йти та не здаватися, адже наша мета - висока та праведна.

Оригінал

Освіта.ua
12.10.2018

Популярні блоги
В. Громовий: ми реформуємо освіту, якої немає Реалії постають набагато сумніші, аніж собі уявляють найзапекліші зрадофіли і огульні критикани
Валентина Волчан: домашні завдання все-таки потрібні ДЗ - один зі способів дізнатися, наскільки учень засвоїв програму, і звернути увагу на проблеми
Н. Клясен: освітян треба вчити не "по-новому", а якісно Професійну діяльність вчителя взагалі неможливо однозначно оцінити за загальними критеріями
Н. Чуприна: про три «прориви» стосовно сертифікації Давайте поговоримо про те, що варто було б зробити, якщо ми кажемо про сертифікацію вчителів
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Ociнь - радісна пора.
Новій українській школі таки бути! Змінюємо систему на краще! Разом і без чвар! Мені радо зайти сьогодні в школу свого маленького сина (звичайна наша школа). І є там дитячі роботи, і є бажання вчителя розвивати своїх учнів. Чого немає так це шкільних безкоштовних гуртків, заходів, що б об’єднували і батьків, і дітей (в тій же Японії свято спорту); такі є прояви буллінгу. Тож, більше культури. А хто сказав, що буде легко?! Щодо низької зарплатні для укр. вчителів... А як щодо тих, хто працює на підприємстві і вкалую не менш, а той і більше?! Так, що будемо добрішими, мудрішими і наші діти будуть такими. Вірю будуть!
Cirius
Скільки б жовчі ми не виливали на п.Гриневич, але відео про урок чудове. І це напевне найважливіше -побачити живого вчителя за живою роботою з учнями. Наші також так можуть, але здебільшого, для відкритого уроку.Звернім увагу на парти, столи для вчителів, комп’ютери,кондиціонери і вентилятори у класах, а головне, яка велика площа класів і висота стель. А також на те, що вчитель веде урок одночасно трьома мовами, ото стрес для наших педагогів. Отож дивімся, аналізуймо і виробляймо власну мудрість, бо Шеченко п. Марто також радив і чужого научатися.
Випускник
Для Cirius: А чому ви думаєте, що японці спеціально для п. Гриневич не провели відкритий урок? Зверніть увагу "(до слова, за дітьми дуже видно, що вони звикли до гостей на уроці)". Очевидно, що то все-таки відібраний клас, якого спеціально готують для гостей, а не звичайний клас, у якому навчаються звичайні японці.
ойбо!
Для Cirius: Ви співчуваєте п. Гриневич через "вилиту " на неї жовч? Може краще пожалійте сільських дітей, яких під придуманим приводом "покращення якості знань" ганяють за десяток і більше км по поганих дорогах, в дощ , сніг і завірюху в розбитих автобусах ( які нерідко не доїжджають до сіл) в так звані "опорні школи! Ви краще пожалійте вчителів тих опорних шкіл, які змушені незалежно від того, 2 чи 6 уроків , сидіти в школі до 16-17 год, доки не порозвозять дітей і т.д РЕХВОРМАТОРИ!
Коментувати
Сусід Сусід
Л.Гриневич, а Ви прибираете міністерство включно із вбиральнями? Дайте відповідь у відповідності до закону про звернення громадян.
Марта
Читаєш наших "рефформаторів" і на думку приходять слова Т.Шевченка "Якби ви вчились так як треба,то МУДРІСТЬ би була своя ..." Тоді б розуміли, що що НЕ МОЖНА проводити реформи за зразком якоїсь країнию ТА досвід однієї школи НЕ можна перенести в інщу - інший колектив, МТбаза,традиції - НЕ ЗАВЖДИ приживається і дає результати.
Мирослава
Досвідчені вчителі знають, ЩО ОДНА І ТА Ж ТЕХНОЛОГІЯ, метод в одному класі дає результат, СПРАЦЬОВУЄ, сприймається дітьми,а в іншому - НІ!!!! Все залежить від підбору дітей,особливостей їх розвитку, темпераменту т.д. Жоден закордонний досвід НЕ ДОПОМОЖЕ! МИ,українці , ІНШІ, інша ментальність,традиції, звички,, стереотипи і т.д. Потрібно іти власним шляхом ,опираючись на власний передовий досвід! А ВІН У НАС Є-,е Є- е !!!!
Українські казки …
всім подобаються…. навіть японцям. Ми їх вміємо розповідати. От якби ми показали японцям нашу новітню техніку, наші комп’ютери і їм це сподобалося,.. ото була б японська казка!
Дивина…
А де ж килимки у класі? І пуфиків немає... Де живий куточок? А рибки в акваріумі де і пророщений рис? Що найбільше дивує, так це те, що учні за паперовими книжками навчаються, а не за електронними… І це у самій Японії, де учні створюють своїх роботів! От якби японці знали про наші реформи…
св павлій
Таааак, відмінити естонську на японську систему, добре. Акцент на маленькі зарплати зроблено правильно, а загалом ми вже наблизились до японської освіти, зарплати вже маленькі. Ура, товариші, половина справи зроблено!
хельга
Ліля, якщо ти побувала в одній школі,це не означає,що ти знаєш всю систему освіти Японії. Це якщо я прочитаю енциклопедію від А до А і скажу, що я знаю все. Низька зарплатня у японських вчителів? ой жах. ти довго протрималась у школі на зарплатні вихователя гпд? поїхала в столицю до януковича. реформатор, ти взагалі не знаєш,що таке реформи, чудік ти.
Так і живем
Треба йти в мінінстри по квоті народного фронту. Покатаюсь Японіями, Фінляндіями. Навішаю локшини хто-зна кому... С, Гринневич! Я рік безкоштовно працюватиму, щоб позор, причиною якого ти стала знмк.
О-хо- хо
Папір, кнопки, фломастери,скотч... японські вчителі тежкупляють за свої гроші? Може, ще й самі фарбують підлогу, стіни, купують тюлі....? Ох і "хитрющі" ці японці дурить голови іноземмцям !
Павлович
А чиновники від освіти теж отримують таку ж зарплатню,як і молодий вчитель? І щодо зарплати японських вчителів ("нижче середньої по країні")- пані міністр,м’яко кажучи лукавить,або відверто кажучи, бреше. Про зарплату вчителя у Японії(станом на 2018 р.) читайте тут: http://hochusvalit.com/yaponiya/zarplata-v-yaponii
Олексій
Японцям не цікава українська школа? А що пані міністр зробила, щоб школа стала цікава самим українцям? Слова з ділом розходяться, як завжди. Тільки піар...
далібудетак
Ага, вже в Японію добралась. Чого тепер нам чекати? По 45 учнів у класі і ще нижчої зарплати, бо в Японії вона низька?( Цікаво, чи вистачає японським вчителям на оплату "комуналки", не кажучи вже про нові чоботи?). Слідуючий маршрут до якоїсь бідної африканської країни?Тоді виявиться, що можна сидіти просто на голій підлозі і писати палочками по пісочку.
Так і живем
Наша освіта сягнула японської!? То все по фінляндіях-голандіях всі кому не лінь чиновники МО шастали. Модель вибирали. Тепер вже макет вибирають? А в школах лише макети підручників... Зарплати вчителів на відрядження чиновникам пішли?
!!!
"Що тут ще є, і що мене вразило, це відданість вчителів своїй роботі, повага, яку суспільство демонструє до вчителя (хоча педагоги говорили, що з кожним роком вона все більш втрачається) "Нічого там не втрачається. Була повага до професії вчителя і є!!! Це у нас все втрачається. ні,напевно, вже втрачено. .І нічого не робиться, шоб цю повагу виховувати . А якраз навпаки!
!!!
Що тут ще є, і що мене вразило, це відданість вчителів своїй роботі, повага, яку суспільство демонструє до вчителя (хоча педагоги говорили, що з кожним роком вона все більш втрачається) Нічого там не втрачається. Була повага до професії вчителя і є!!! Це у нас все втрачається. ні,напевно вже втрачено. .І нічого не робиться, шоб цю повагу виховувати цю повагу у сіспільства. А якраз навпаки!
!!!
Ось про що "забула" нам розповісти міністерша. А з цього все починається!!!! Бо сама не має цієї поваги до професії учителя.
!!!
– Этот старец увидел твой знак учителя и в знак уважения к твоему статусу уступил свое место. ...Поскольку я в первый раз шел в гости к учителю Ямамота, было неудобно идти с пустыми руками и я решил приобрести подарок. Своими мыслями я поделился с Ямамота, он поддержал меня и сказал, что впереди есть магазин для учителей, где можно приобрести товары по льготным ценам. Я вновь не удержал свои эмоции: – Льготы предоставляются только учителям? – спросил я. Подтверждая мои слова, Ямамота сказал: – В Японии учитель — самая уважаемая профессия, самый уважаемый человек. Японские предприниматели сильно радуются, когда в их магазины приходят учителя, считают это большой честью для себя. За время пребывания в Японии я неоднократно видел, как японцы безмерно уважают учителей. В метро для них существуют отдельные места, для них открыты отдельные магазины, учителя не стоят в очередях за билетом на любой вид транспорта
!!!
«Однажды я спросил у своего японского коллеги, учителя Ямамота: – Когда в Японии отмечают праздник учителей, как Вы его встречаете? Удивленный моим вопросом, он ответил: – У нас никакого праздника учителей нет. Услышав его ответ, я не знал, верить ему или нет. У меня мелькнула мысль: «Почему страна, где развита экономика, наука и техника так неуважительно относится к учителю, его труду?». Как-то после работы Ямамота пригласил меня в гости к себе домой. Поскольку он жил далеко от школы, мы поехали на метро. В вечерний «час пик» вагоны подземного поезда были переполнены. Кое-как протиснувшись, я стоял, крепко ухватившись за поручни. Внезапно дедушка, сидевший рядом, уступил мне место. Не понимая такого уважительного отношения со стороны пожилого человека, я не мог принять его предложения, однако он был настойчив, я вынужден был сесть. После выхода из метро я попросил Ямамота объяснить поступок аксакала. Ямамота улыбнулся и указав на мой нагрудный знак учителя, сказал: – Этот старец увидел тв...

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!