Згодом владу в Афінах захопила родова аристократія (евпатриди), яка замінила басилевса і народні збори обраними зі свого середовища архонтами і посилила роль аристократичної ради - ареопагу. У цей період в Афінах сформувалося боргове рабство.
Внаслідок реформ правителя Афін Солона, тиранії Пісістрата і реформ Клісфена (VI ст. до н. е.) владу евіштридів було ліквідовано, експропрійовані ними землі повернуто збіднілим селянам, а боргове рабство скасовано.
Афіни стали державою рабовласницької демократії, яку очолювали обрана народними зборами громадян Рада п'ятисот, геліея (громадський суд) і Колегія з 10 стратегів.
Права й обов'язки громадян визначалися за майновим цензом. Експлуатація рабів, яких привозили до Афін і чисельність яких зростала, стала основою економіки.
Подальший розвиток Афін тісно пов'язаний зі зростанням морської могутності, з перемогою у греко-перських війнах, організацією Першого Афінського морського союзу (Делоський союз) і створенням Афінської морської держави, до якої належало близько 200 союзних міст-держав.
Найвищий розквіт Афінської держави та піднесення її могутності припадає на час правління Перикла (443-429 рр. до н. е.). Афінська конституція цього періоду не зазнала помітних змін, але з ліквідацією майнового цензу і запровадженням оплати державних посад всі корінні громадяни Аттики чоловічої статі мали право брати участь в управлінні державою. Афіни перетворилися на центр не лише економічного і політичного, а й культурного життя Давньої Греції.
За часів Перикла жили такі видатні вчені, письменники і художники, як Геродот, Анаксагор, Софокл, Філій та ін., було відбудовано Акрополь, споруджено його головний храм Парфенон тощо.
Агресивна зовнішня політика Афінської держави, спрямована на здобуття гегемонії в Греції, на економічне та політичне панування в інших районах Середземномор'я, наштовхнулась на сильного суперника - Спарту, що зрештою призвело до Пелопоннеської війни (431-404 до н. е.), яка закінчилася поразкою Афін і розпадом Афінської морської держави.
У IV ст. до н. е. Афінська держава переживала глибоку кризу, її спроби відновити свою могутність шляхом у творення Другого Афінського морського союзу успіху не мали.
У 338 р. до н. е. Афінська держава, разом з іншими державами Греції, була завойована Македонією.
Література
- Бердичевський Яків Михайлович, Ладиченко Тетяна В'ячеславівна. Всесвітня історія: Навч. посібник для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. - Запоріжжя: Прем'єр, 2004. - 496с.
- Всесвітня історія: пробне оцінювання:[навчальний посібник]. - Х.: Факт (редакція журналу "Вісник ТІМО"), 2008.
- Історія Стародавньої Греції та Риму: Навч. прогр. для спец. "Історія і правознавство" / Ніжинський держ. педагогічний ун-т ім. Миколи Гоголя / Раїса Анатоліївна Дудка (уклад.). - Ніжин: Видавництво НДПУ ім. М. Гоголя, 2004. - 31с.
- Ковалевський М. О Історія Греції та Риму: Для школи й самонауки. - Катеринослав; Кам'янець; Ляйпціг: Українське вид-во в Катеринославі. Філія для Правобережної України, 1920. - 114с.