• Друкувати
• Запитати
• Надіслати другу
• Поділитись
  • Facebook
  • Twitter
• Підписатись на новини

Саме термін в науку введено у 30-ті роки XX ст., Р.Турнвальдом. Етногенез розглядає процеси розвитку різних етнічних спільнот (теорія етногенезу Л.М.Гумільова).

Поглиблено поняття етносу, роду, плем'я, народності, нації ми розглядали в політології, в темі "Етнополітика", де відзначали 2 тенденції в розвитку етносів: диференціація та інтеграція; що нація - це найбільш розвинена етнічна спільність; значення соціально-економічних, політичних і духовних чинників у розвитку нації; поняття національної психології, національної свідомості і національного характеру, утворення державності як найвищий ступінь національного розвитку, особливості національної політики.

В свій час український соціолог М. Шаповал в 30 р. XX ст., в праці "Загальна соціологія" висказав таку тезу, що нація є складне соціальне скупчення (верства, яка характеризується діяльністю чинників мови, території та держави, він був прихильником модерністської концепції націотворення XIX - XX ст.). Ми бачимо приємний факт внеску національним вітчизняним соціологом в соціологію нації: М. Шаповал,перебуваючи в межах розуміння суспільства, як системи, синтезував західні соціологічні вчення з українським соціологічним матеріалом.

А от більшість українських соціологів, що працювали в еміграції, схилялися до суб'єктивістських підходів в розумінні нації. Безумовно, в формуванні нації, в розумінні і самого поняття нації, особливу роль в співжитті членів нації нині відіграють різного роду політичні події. Подією для консолідації нової української нації, наприклад, може виступати грудневий референдум 1991р. з питань незалежності, особливо прийняття Акту про незалежність вважає нині професор Колумбійського університету США.

Такі приклади мають свідчити про творення нової української нації у значенні держави і громадянства. Фактично це інтерпретація поняття "нація", як громадянського, а не етнічного утворення, що набуває зростаючої підтримки в колах вітчизняних вчених і політиків, які вважають, що нині домінує ідея української нації як соціально - політичної спільноти, пов'язаної єдиною територією, спільними економічними і політичними інтересами, усвідомлюючи себе як особлива соціальна спільнота - український народ (і це закріплено в Конституції України І996р.).

Етносоціологія розглядає етнічний компонент у соціальній структурі суспільства, взаємозв'язок між етнічною, соціально-класовою, соціально-демографічною і соціально-територіальною структурами. Нація і ,в свою чергу,належить до спільнот суб'єктів,які утворюють соціальну систему суспільства - вона аналізується соціологією нації.

Свій концептуальний вираз національні інтереси знаходять в національній ідеї, зміст якої зумовлений історичними епохами у житті, та їх істотними національними характеристиками (суть їх, за сучасним соціологом Н.Черниш, відображення і осмислення реального стану національного розвитку доведене до обґрунтування мети досягнення національної незалежності і здобуття держави, тобто об'єктивне знання підноситься до усвідомлення цілей і устремлінь суб'єкта - тут соціальним суб'єктом є наці національні інтереси виступають збудником волі до практичної дії, особливо в часи національного відродження).

Суть національного відродження, як стисло формулює вже не один раз згадана Н, Черниш, «полягає в усвідомленні нацією себе як активної дійової особи історії та сучасного світу»; Ця одна з центральних проблем соціології нації вирішується ступенево і має три основні фази:

• академічну (досліджується, збирається, публікується народна творчість, фольклор, звичаї, історія,тощо на панівній в цій державі мові - якщо говорити про Україну - то на мовах російській, польській, ін.).
• культурницьку (мова, яка досліджувалась, стає літературною, загальновживальною національною мовою у науці, мистецтві, політиці, громадському житті; тут дуже доречно прослідкувати шлях української мови до рівня державної,згідно закону "Про мови" І989р, за таблицею - календар долі укр. мови).
• завершальна політична фаза (водночас вивчається й соціологією політики) - утворення суверенної держави (конкретно – незалежної України).

Але з проголошення української самостійної незалежної держави з державною українською мовою прийняття нової Конституції України тощо - можна говорити про юридичне досягнення мети національного відродження, а не про здійснення цих всіх фаз, це процес часу з рішенням національних, соціально-економічних, культурно-мовних територіально-статусних та інших проблем, пов'язаних з державо- і націотворенням, консолідацією української нації. Якщо говорити про національно-етнічні особливості населення України, то необхідно відзначити:

• більше 50 млн. населення.
• україномовних українців – 40;. (за даними Н. Черниш, "Соціологія", Львів, 1996).
• російськомовних українців - 33 – 34 млн.
• російськомовні росіяни - 20 – 21млн.
• якщо у середині 20-х років XX ст. українці складали 80% населення, то в кінці 80-х - початку 90-х років - лиже 72%.

Соціологія нації, соціологія політики і соціологія громадської думки, спільними зусиллями розглядаючи проблеми національного відродження, допоможе оптимізувати пошук шляхів створення громадянського суспільства в нашій соціальній, демократичній, правовій державі (так записано в Конституції України).

22.11.2010