Під впливом теорії В. Джеме формувалися подальші концепції особистості, зокрема американська переонологія, різні напрями психології, що досліджували "образ себе", самооцінку", особистості.
Особистість є об’єктом вивчення різних наук – філософії, соціології, біології, педагогіки, психології.
Категорія особистості посідає в сучасних наукових дослідженнях і в суспільстві одне із центральних місць. Завдяки категорії особистості постають можливості для цілісного підходу, системнгою аналізу та синтезу психічних функцій, процесів, станів, властивостей людини.
Аналіз особистості має включати:
- складові елементи,
- почуття та емоції,
- вчинки, що спричинені цими елементами.
Складові системи особистості можуть бути розподілені на 3 класи:
- фізична особистість,
- соціальна особистість,
- духовна особистість.
Фізична – містить тілесну організацію, одяг. Батька й матері, жінку і дітей.
Соціальна – визначається належністю людини до людського роду і визнанням цього іншими людьми.
Духовна – об’єднання і станів свідомості, конкретних духовних здібностей і якостей людини.
Почуття та емоції характеризують особистість з боку її самооцінки, яка буває 2 видів - самовдоволення і невдоволення собою, за чим стоять 2 протилежних класи почуттів, що пов’язані з успіхом або не успіхом або сприятливим або не сприятливим становищем у суспільстві.
Зі вчинкового боку особистість характеризують піклування про себе і самозбереження, а саме: піклування про фізичну особистість, соціальну та духовну.
Окремі сторони особистості стикаються, суперечать одна одній. Самовдоволення особистості в житті зумовлене тим, як співвідносяться між собою реалізовані та колекційні здібності.
Є формула: самоповага = успіх / домагання.
За цією формулою відмова від домагань дає особистості таке ж бажане полегшення, як і її здійснення й досягнення успіху. Самопочуття людини залежить від самої особистості, її успіхів та домагань.
Особистість, за її визначенням – це динамічна організація особливих мотиваційних систем, звичок, установок, які визначають унікальність його взаємодії з середовищем.
Постійний розвиток особистості є основною формою її існування. Кожній особистості притаманні головні, кардинальні і другорядні риси незвичайні люди характеризують наявністю домінуючої, центральної риси. У звичайних людей таких рис може бути кілька.
Здоровій особистості за Г. Олпортом властиві такі риси, як активна позиція відносно дійсності: доступність бачити події власного життя такими, якими вони є, не застосовуючи психологічного занепаду, самопізнання.
Особистість конкретної людини характеризується певною системою рис – мотивів, або трайтів, яка визначає її поведінку та розвиток.
Особистість – це реальний індивід, жива, діюча людина, яка є носієм суспільних стосунків. Особистість неможлива без психіки, без свідомості.
Усі психічні явища і процеси органічно вплітаються в цілісне життя особистості, оскільки основна їхня життєва форма полягає в регуляції діяльності людей.
Література
- Психологія. Л. Ю. Трофімов. Київ видавництво "Либідь", 2001 р.
- Шостюк В. І. Природа наших відчуттів. Москва, 1983 р.
- Акаєв Б. Г. Теорія відчуттів Ленінград, 1961 р.
- Хрестоматія по відчуттю і сприйманню. Москва 1975 р.
- Пізнавальні процеси: відчуття. Сприймання. Москва, 1982 р.