Способи та форми виховання творчого мислення у дитини за В. П. Нікітіним

В. П. Нікітін — видатний батько-новатор, який протягом свого життя виростив 7 дітей, багато з яких раніше закінчили школу (в 16 і 15 років), деякі з них раніше закінчили інші навчальні заклади. Всі вони вміли творчо мислити і вирішувати життєві проблеми з творчого боку. І все це завдяки двом основним принципам Нікітіних — ранньому фізичному розвитку та розвиваючим іграм

Суть творчості — у передбаченні результату правильно поставленого опиту, в створенні силою думки робочої гіпотези, близької до дійсності.

Всі справи, що їх роблять люди, можна розділити на дві категорії — старі та нові. Старі справи можна довести до автоматизму, а до нового потрібно підійти з творчого боку, що потребує особливих якостей розуму, таких як спостережливість, вміння співставляти та аналізувати, комбінувати, знаходити зв’язки й залежності, закономірності тощо.

Всі ці якості й називаються творчими здібностями, які потрібно розвивати.

Практика показує, що у тих дітей, що вже до школи мали високий рівень розвитку, не виникає, як правило, труднощів з навчанням. Чим молодше діти, тим ближче вони по розвитку, тим менше вони відрізняються один від одного. Значить, якщо ви хочете досягти високих результатів — починайте раніше.

При цьому чим краще дитина розвинена фізично, тим краще вона буде розвинена інтелектуально.

Нікітіни, наприклад, просовували новонародженому в стиснені кулачки по пальцю, і дивувалися, як міцно він тримається, як легко його можна посадити, поставити на ніжки й навіть підняти. У трьохмісячного він в краватці закріпив перекладину, за яку дитина сама хапалася, сідала й намагалася встати. Він дозволяв своїм дітям повзати по всьому дому. Деякі вчені, відносять раннє та вільне повзання до “сильнодіючих факторів інтелектуального розвитку”. Важливими були й інші фактори: раннє знайомство з літерами на кубиках, літерами зігнутими з проволоки, з крейдою та дошкою для малювання, з олівцем та папером, а також з інструментами й матеріалами в майстерні. Перші роки життя дитини — найцінніші для його майбутнього й потрібно найповніше їх використовувати.

Головне не проґавити найкращий час для навчання. “Прийде час — навчиться всьому” — поганий принцип, адже діти, що навчилися читати ще до школи, вчаться значно краще інших, й навчатися їм, як правило, дуже легко.

Якщо дитина попадала в лігво до диких звірів й зростала серед звірів, то її вже ніякими зусиллями не могли навіть навчити говорити по-людському. Можливість розвиватися не залишається незмінною. І чим старше дитина, тим менше в неї можливостей навчатися.

     

Отже, перша умова успішного розвитку творчих здібностей — ранній початок. Спочатку фізичного розвитку, а потім й інтелектуального. Але коли починати розвивати творчі здібності? З дня народження дитина чує людську мову, хоча й нічого не розуміє, але це закладає умови для того моменту, коли вона скаже своє перше слово. Тож в сім’ях музикантів, діти, як правило, мають високорозвинені музичні здібності. А в сім’ях художників — образотворчоі здібності.

Нікітіни, наприклад, подарували своїй дитині, коли їй було 1 рік, кубики з літерами, а до двох років вона вже знала половину азбуки, а в 2,5 — всі літери.

Потрібно встановити в сім’ї обстановку, що випереджає розвиток дітей: найрізноманітніші книги, карти, спортивні снаряди, майстерня з інструментами й матеріалами, будівельні матеріали — кубики, цеглинки, тощо. При цьому потрібно надавати дітям велику свободу у виборі занять та їх послідовності.

Наш обов’язок допомогти дитині стати на шлях становлення творчої сторони інтелекту. Для цього існують ігри, що розвивають.

Іграшки моделюють саме життя. Дівчатам купують ляльок, посуд, меблі, швейні та пральні машини, ті зменшені моделі того сімейного побуту, з яким жінка матиме справу все життя. Хлопчикам — пістолети, рушниці, машини, літаки, будівельні матеріали, конструктори. Але купуючи іграшку ви не просто купляєте іграшку, ви проектуєте при цьому людську особистість. Тому потрібні ігри нового типу, ігри, що моделюють творчий процес. Такими іграми є ігри, що розвивають, що виходять з однієї ідеї й мають характерні особливості:

  • Кожна гра це набір задач, які дитина вирішує за допомогою кубиків, цеглинок, деталей з конструктора, тощо.
  • Задачі даються дитині у різній формі: у вигляді моделі, плоского малюнка в ізометрії, креслення, письмовій чи усній інструкції, й таким чином знайомлять її з різними формами передачі інформації.
  • Задачі розташовані приблизно у порядку зростання складності.
  • Задачі мають дуже широкий діапазон складності: від доступного іноді 2-3-річній дитині до неподоланих середніми дорослими. Тому вони можуть викликати інтерес протягом багатьох років.
  • Поступове зростання складності задач в іграх дозволяє дитині йти вперед й розвиватися самостійно, тобто розвивати свої творчі здібності.
  • Не можна пояснювати дитині спосіб й порядок вирішення задач й не можна підказувати.
  • Не можна вимагати, щоб з першої спроби дитина вирішила задачу. Можливо потрібно почекати день, а може й рік.
  • Відповідь задачі виникає перед дитиною не в абстрактній формі відповіді математичної задачі, а у вигляді малюнку, узору або будови з кубиків.
  • Більшість ігор, що розвивають не вичерпуються завданнями, що пропонує Нікітін, а дозволяє дітям та батькам складати нові варіанти завдань й навіть придумувати нові розвиваючі ігри.
  • Ігри, що розвивають, дозволяють кожному піднятися до вершини своїх можливостей, де розвиток йде найбільш успішно.

Для приклада розглянемо гру Склади узор. Гра складається з 16 однакових кубиків. Всі 6 граней кожного з кубиків розфарбовані по різному в чотири кольори. Це дозволяє складати з них 1-, 2-, 3-, й навіть 4-колірні узори в великій кількості варіантів. Ці узори нагадують контури різноманітних предметів, картин. В грі з кубиками діти виконують 3 види завдань.

Спочатку вчаться по узорам-завданням складати точно такий узор з кубиків. Потім ставлять обернену задачу: дивлячись на кубики, намалювати узор, який вони утворюють. І нарешті, третє — придумувати нові узори з 9 або 16 кубиків, яких ще немає в книзі, тобто виконувати вже творчу роботу.

В. П. Нікітін — видатний батько-новатор, який протягом свого життя виростив 7 дітей, багато з яких раніше закінчили школу (в 16 і 15 років), деякі з них раніше закінчили інші навчальні заклади. Всі вони вміли творчо мислити і вирішувати життєві проблеми з творчого боку. І все це завдяки двом основним принципам Нікітіних — ранньому фізичному розвитку та розвиваючим іграм.

Список літератури

1. Нікітін Б. П. Ми та наші діти.

2. Никитин Б. П. Развивающие игры или ступени творчества.

3. Никитин Б. П. Первый день, первый год.

4. Педагогический словарь. М. 1960. Т. 1, 2.

5. Педагогическая энциклопедия. М. 1965. Т. 2, 4.


02.10.2010