Особливості інтелекту студентів
Історичні поняття інтелекту. Моделі інтелекту. Складові інтелекту
Для вивчення здібностей застосовується якісний і кількісний аналіз. За допомогою якісного аналізу з`ясовують властивості індивідуальності, необхідні для успішного виконання конкретної діяльності. Він дає змогу встановити, що, наприклад, одна людина має математичні, інша – педагогічні чи музичні здібності, що провідними в них є ті чи інші компоненти, що одні і ті самі здібності у різних людей відмінні. Головне питання яке розв`язує якісний аналіз, полягає в тому щоб визначити, наскільки людина придатна до якоїсь діяльності.
Кількісний аналіз дає відповідь на запитання: якою мірою здібності розвинені у тієї чи іншої людини і яка їх будова. Кількісно схарактеризувати здібності – означає методами психологічного дослідження встановити психологічний діагноз рівня їх розвитку. З цією метою проводять їх тестування [18].
Історичні етапи розвитку тестування
Історично перші тести для визначення психічного розвитку складались для визначення рівня розумово відсталих дітей. Таким був тест Альфреда Бене який він склав у 1905 році. Але одні з ранніх публікацій присвячених розумовій відсталості, належить Ж. Е. Д. Ескіролю.
Таким був перший етап розвитку тестування інтелекту, і саме тестування відносилось виключно до дітей із відставанням у розвитку. Хоча тоді ще не використовували окремої назви, а термін ”інтелектуальний тест” увів американець Дж. М. Кеттел у 1890 році.
Поступово досліди переходили від дітей із порушенням розвитку до загального дослідження стилю мислення дітей. Авторитетом у цій області є Ж. Піаже. Головним у його концепції є розвиток. Діти лише поступово осягають можливість мислити категоріями і завершується цей розвитку підлітковому віці, і у 14-15 років у підлітка формується мислення дорослого. Цей розвиток проявляється у неперервному переході від одних психічних форм до інших. Усе мислення дитини будується на егоцентричній позиції, і тому головне у мислені результат, а не логічна строгість побудови. Абстрактні поняття дитина прийняти не може і вона просто діє, а роздуми ідуть від конкретного до конкретного.
Поступово розвивалась і теорія логічної діяльності людини. Піаже розрізняв два типи людського досвіду – фізичний (емпіричний) і логіко – математичний. Людина ж оперує цим досвідом користуючись логічними законами, Ж. Е. Д. Ескіроль дійшов висновку, що індивідуальне використання мови визначає інтелектуальний рівень людини. Можна зробити висновок, що саме завдяки мові людина оперує раніше одержаним досвідом. Тому основні зусилля у подальшому були спрямовані на створення мовних тестів, з встановленим в них вербальним змістом. Енциклопедія дає таке визначення інтелекту – розум, здатність мислити і раціонально пізнавати. Слово інтелект походить від латинського слова intellectus – пізнання, і це можна розуміти, як те, що інтелект це, інструмент, з допомогою якого людина пізнає навколишній світ, декілька складних операцій”. Усвідомлює сам факт свого існування і виводить закони за якими протікають процеси у природі. [1,2].
Робота науковця полягає у пізнанні природи і знаходження закономірностей у процесах, що протікають у природі. Тому зрозумілим є прагнення досліджувати інтелектуальний розвиток студентів, як майбутніх науковців.
Поняття інтелекту суттєво змінювалось з часом. Так само змінювалось уявлення про його природу.
Античні греки ототожнювали мислення із діяльністю серця. І лише у класичний період, в наслідок досліджень натуралістів розумову діяльність описують як атрибут вищої нервової діяльності.
Для Платона інтелект – над індивідуальне за природою творче начало, що прилучає людину до божественного світу. Однак Платон вказував на інтелект як на “інструмент, що дозволяє пізнати вічні речі лише розумом, а чуттєвий світ не вартий заходу, щоб його відкривати розумом”.
Арістотель вважав розум, інтелект, мислення безсмертною сутністю, на відміну від душі. Саме через розум люди належать до одного виду, оскільки закони пізнання одинакові для всіх людей, а душа у кожного іншого. Розум існує як всезагальна сутність і лише через розум можна досягнути безсмертя.
У часи середньовіччя домінуюча була теза “філософія служниця теології” і інтелект слугував лише для пошуку доказів правдивості Біблії. Однак можна привести цікаве твердження Фоми Аквінського, що “лише розумом можна пізнати сутність речей”. Цим підтверджувалась важливість розуму у пізнанні, однак було суттєво обмежено область для його застосування.
У історії мінялось поняття інтелекту і область його застосування. У сучасному світі інтелект для психологів, це щось, що можна виміряти з допомогою тестів, тестів для визначення так званого IQ. А визначають його з прагматичною ціллю. Працедавці приймають на роботу працівників, що набрали багато балів IQ у надії отримати вправного робітника. У школах за тестами дітей розподіляють у різні групи для більш і менш обдарованих, щоб витрачати сили і кошти на тих хто має більше шансів потрапити до університету. У роки першої світової війни американці широко застосовували тести для визначення рівня інтелектуального розвитку серед рекрутів для того, щоб швидко розподілити їх за їхнім рівнем у відповідні військові підрозділи. Однак оскільки поміж рекрутів було багато людей, що погано володіли англійською мовою, то застосовувались два типа тестів - Альфа для знаючих англійську і Бета - для решти. [11].
Моделі інтелекту
Інтелект у сучасній психології у залежності від прояву інтерпретують у зв’язку з навчанням, з когнітивним стилем, зі здатністю до адаптації, з активністю і саморегуляцією і так дальше. В ряді психологічних концепцій інтелект ототожнюється з системою розумових дій, зі стилем і стратегією розв’язку проблеми, з ефективністю індивідуального підходу до ситуацій, що вимагають пізнавальної активності. Однак напевно необхідно враховувати усі ці підходи при розгляді інтелектуальної діяльності людини. Та поклавши у основу якусь із цих концепцій створювались різні емпіричні структурні моделі інтелект одно факторна модель К. Спірмана, багатофакторна модель Л. Терстоуна, ієрархічна модель Ф. Вернона, кубоподібна модель Дж. Гілфорда, модель Р. Кеттела.
Була здійснена спроба знайти серед цих моделей інтелекту ту, котра краще всього описувала б побутове уявлення про інтелект. Опутувались школярі 10-го класу і студенти-психологи. Ми прийшли до думки, що найбільш близькою по змісту є модель Спірмана.
Крім того в ході досліджень вони виявили, що групові і індивідуальні уявлення про загальні і розумові здібності детерміновані предметною діяльністю суб’єкта опитувань. [18].
Складові інтелекту
Рівень інтелектуального розвитку складається з вербальної і невербальної частини. Цікавим є питання як підставляються ці частини. Вербальний фактор грає суттєву роль в процесі розв’язку невербальних тестів.
В структурі інтелекту дорослої людини вербальна компонента може становити якщо не основу рівня інтелектуального розвитку, то хоча б становити одну з головних ролей.
З цього ми робимо висновок, що посилюючи вербальну складову можна підняти загальний рівень інтелекту, збалансувавши його за вербальною і невербальною складовими.
Було показано, що чим вищий є інтелект, тим меншим є градієнт інтелекту (різниця між вербальним і невербальним коефіцієнтами інтелекту). Крім того виявлено, що низький рівень розвитку інтелекту зв’язаний з високою невербальною варіативністю (різниця між найвищим і найнижчим значенням субтестів невербальної складової). Існує певний зв’язок між низьким рівнем загального інтелекту, максимальною величиною перепаду між значеннями вербального і невербального інтелекту, високою вербальної варіативністю і низьким рівнем розвитку невербального інтелекту.
Є думка, що саме невербальний інтелект визначає, з одної сторони, рівень розвитку інтелекту у загальному, а з другої – ступінь його організованості (оскільки значна величина перепаду між IQв IQнв свідчить, можливо, про дизкоординацію наглядно-дієвої і абстрактно-логічної рівнів інтелекту). [4].
Особливості розвитку інтелектуального рівня студентів
У роботах присвячених дослідженням інтелектуального розвитку студентів виявились особливості, обумовлені особливостями навчання студентів і їхніх зацікавлень.
Для дослідження невербальних компонент інтелекту використовувався тест ”Круги”. Тест полягав у тому щоб на бланку на якому було надруковано 20 кругів намалювати предмети і явища, використовуючи круги як основу.
Для обробки результатів використовувались три показника: швидкість виконання, кількість областей з яких було використано теми і оригінальність. Всі малюнки розбивались по темам: природа, науково-технічна область, космос, спорт, побут. [4].
Опитування проводилось у Казанському і Тартуському університеті, а також у Таллінському педінституті імені Е. Вільде. У Казанському університеті у тестуванні брали участь 1200 чоловік, а у Тартаському університеті і Таллінскому педінституті – 158 чоловік. Дані про особливості образного мислення студентів різних курсів отримані з опитувань у Тартау і Талліні, а про особливості на різних факультетах у Казанському університеті.
В наслідок обробки результатів виявлено, що у п’ятикурсників найчисленнішими є малюнки на тему “побут” (що обумовлені створенням сім’ї) і “орнамент” (що можна пояснити зростом рівня узагальнення у результаті навчання у ВУЗі).
Малюнки другокурсників переважно були на тему ”наука техніка” і “спорт”. Перше пояснюється впливом спеціалізації на зміст образної пам’яті: у них ще нема “вузько-фізичної” спрямованості мислення. А друге викликане тим, що у другокурсників великі можливості займатись спортом.
Цікавою є переважання тем за статевою ознакою. Так студентки усіх факультетів мають більше малюнків на тему “природа” і “побут”, а у студентів – “спорт” ”техніка”.
Спеціалізація по факультетам має такий характер. Малюнки з науково-технічної області більше у фізиків і менше у гуманітаріїв. Образи природи переважають у мужчин історико-філологічного спрямування і жінок-біологів. Менше всього образи природи зустрічаються поміж малюнків математиків.
П’ятикурсники переважають першокурсників за оригінальністю. У цій роботі під оригінальним вважався той малюнок, який або не зустрічався у інших студентів, або ж зустрічався лише у кількох.
Проте поміж тим інтелектом який ми отримали, чи набули в процесі нашого життя в суспільстві, є також штучний інтелект. [12].
Література
1. Энциклопедический словарь: В 3 т. / Гл. ред. Б.А. Введенский. –– М., 1955. – Т. 3
4. http://www.student.net.ua/psy/
5. Эшби У. Что такое разумная машина // Кибернетика ожидаемая и кибернетика неожиданная: Сборник. – М., 1968
6. Тимофеев А. В. Роботы и искусственный интеллект. – М., 1978
7. Тьюринг А. Может ли машина мыслить. – М., 1960
8. Нейроподобные сети и нейрокомпьютеры: Сб. науч. тр. /АН УССР. Институт кибернетики им. В.М. Глушкова / Ред. Куссуль Э.М. – К., 1991
10. Ганс Йорген Айзенк “Тесты IQ”/H.J.Eysenck ”Know your own IQ” М.:АСТ : Астрель, 2005. – 255, [1] с. – Практическая психология
15. Бердяев Н.А. Человек и машина // Вопросы философии. – 1989. – № 2
16. Ракитов А.И. Философия компьютерной революции. – М., 1991
17. Винер К. Творец и робот. – М., 1966
18. Айзенк Г. Кємін Л. Природа інтелекту // Битва за розум.- М:. ЕКСМО-прес, 2002
19. Рассел К., Картер.Ф.Обучайтесь бистрее, запоминайте больше! – М.: Изд-во Єксмо, 2004
20. http://www.ukr.net/lybrary/experement/int/
21. http://www.rambler.ru/psy/
02.10.2010
