Поняття особистості з наукової точки зору

Особистість є об'єктом вивчення різних наук - філософії, соціології, біології, педагогіки, психології. Поняття “особистість” характеризує суспільну сутність людини, пов’язану з засвоєнням різноманітного виробничого і духовного досвіду суспільства

В.Джеме - видатний американський психолог. Він один із перших почав розробляти проблему особистості на науковій основі. Під впливом його теорії формувалися подальші концепт особистості, зокрема американська переонологія, різні напрями психології, що досліджували “образ себе”, самооцінку”, особистості.

Категорія особистості посідає в сучасних наукових дослідженням і в суспільній науці одне із центральних місць. Завдяки категорії особистості постають можливості для цілісного підходу, системного аналізу та синтезу психічних функцій, процесів, станів, властивостей людини.

Аналіз особистості має включати:

  • складові елементи, почуття та емоції;
  • учинки, що спричинені складовими елементами.

Складові системи особистості можуть бути розподілені на 3 класи:

  • фізична особистість;
  • соціальна особистість;
  • духовна особистість.

Фізична - містить тілесну організацію, одяг. Батька й матір. Жінку і дітей.

Соціальна - визначається належністю людини до людського роду і визнанням цього факту іншими людьми.

Духовна - об'єднання станів свідомості, конкретних духовних здібностей і якостей людини. Почуття та емоції характеризують особистість з боку її самооцінки, яка буває двох видів: самовдоволення і невдоволення собою, за цим стоять два протилежних класи почуттів, що пов'язані з успіхом або не успіхом, сприятливим або не сприятливим становищем у суспільстві.

З вчинкового боку особистість характеризують піклування про себе і самозбереження, а саме:

  • піклування про фізичну особистість;
  • піклування про соціальну особистість;
  • піклування про духовну особистість.
     

Окремі сторони особистості стикаються, суперечать одній. Самовдоволення особистості в житті зумовлене тим, як ці сторони співвідносяться між собою. Існують реалізовані та колекційні здібності.

Відмова від домагань дає особистості таке ж бажане полегшення, як і їхнє здійснення або досягнення успіху. Самопочуття людини залежить від самої особистості, її успіхів та домагань.

Особистість, за визначенням В.Джеме - це динамічна організація особливих мотиваційних систем, звичок, установок, які визначають унікальність її взаємодії з середовищем. Постійний розвиток особистості є основною формою її існування.

Кожній особистості притаманні головні, кардинальні і другорядні риси. Незвичайні люди характеризуються наявністю домінуючої, центральної риси. У звичайних людей таких рис може бути кілька.

Здоровій особистості за Г.Олпортом властиві такі риси:

  • активна позиція відносно дійсності;
  • доступність бачити події власного життя таким, яким вони є не застосовуючи психологічного занепаду;
  • самопізнання.

Особистість конкретної людини характеризується певною системою рис, мотивів, які визначає її поведінку та розвиток.

Особистість - це реальний індивід, жива, діюча людина, яка є носієм суспільних стосунків. Особистість неможлива без психіки, без свідомості.

Усі психічні явища і процеси органічно вплітаються в цілісне життя особистості, оскільки основна їхня життєва форма полягає в регуляції діяльності людей.

Література

1. Психологія Л.Ю. Трофімов. Київ видавництво “Либідь”, 2001 р.

2. Шостюк В.І. Природа наших відчуттів. Москва, 1983 р.

3. Акаєв Б.Г. Теорія відчуттів Ленінград, 1961 р.

4. Хрестоматія по відчуттю і сприйманню. Москва 1975 р.

5. Пізнавальні процеси: відчуття. Сприймання. Москва, 1982 р.


01.10.2010