Культура: концепції походження, антикультура, мова та свідомість. Реферат

Матеріальне та ідеальне. Свідомість і мова. Основні концепції походження культури. Культура та антикультура

Матеріальне та ідеальне. Свідомість і мова. Свідомість – це найвища, притаманна тільки людям і пов'язана з мовою функція мозку, яка полягає в узагальненому і цілеспрямованому відображенні дійсності, в попередній уявній побудові дій і передбаченні їх результатів, у розумному регулюванні і самоконтролі поведінки людини. Вона не тільки відображає, а й творить світ на основі практичної діяльності.

Свідомість вивчають багато наук: філософія, соціологія, психологія, мовознавство, педагогіка, кібернетика, інформатика. Протягом віків точаться суперечки щодо її сутності. Богослови розглядають свідомість як іскру божественного розуму.

Ідеалісти вважають свідомість первинною щодо матерії, вона, на їхню думку, незалежна від матерії, навпаки, остання є продуктом першої.

Матеріалістична філософія і психологія вважають свідомість функцією мозку і відбиттям зовнішнього світу. Незважаючи на розбіжність думок, усі філософи згодні, що свідомість – це реальність, і вона відіграє величезну роль у житті людини та суспільства в цілому.

Головними ознаками свідомості є відображення світу, відношення, цілепокладання, управління. Свідомість як відображення відтворює насамперед форми людської діяльності і через них форми природного буття.

Специфіка свідомості як відношення полягає в її націленості на буття, на пізнання, освоєння того, що лежить поза свідомістю, на розкриття його сутності. Водночас об'єктом розгляду свідомості може бути вона сама та її носії, тобто свідомість пов'язана з самосвідомістю. Вихідним пунктом людського ставлення до світу є перетворення його відповідно до людських потреб, що набирає форми цілепокладання – створення ідеальної моделі бажаного майбутнього, визначення мети і засобів, розробки програми діяльності.

Свідомість не зводиться повністю до мислення, поняття, пізнання і знання, вона охоплює як раціональне, так і чуттєве відображення дійсності, як пізнавальне, так і емоційно-оціночне ставлення людини до світу. Всі ці компоненти слід розглядати як елементи цілісного процесу предметно-матеріального, теоретичного та духовно-практичного способів освоєння світу.

Основними елементами свідомості, які перебувають у діалектичному взаємозв'язку, є: усвідомлення явищ, знання, самосвідомість, емоції, воля. Розвиток свідомості – це, насамперед збагачення її новими знаннями про навколишній світ і про саму людину. Пізнання речей має різний рівень, глибину проникнення в об'єкт і ступінь ясності розуміння. Звідси повсякденне, наукове, філософське, естетичне і релігійне усвідомлення світу, а також чуттєвий і раціональний рівні свідомості.

     

Генетичною передумовою виникнення свідомості є загальна властивість усіх наявних предметів і явищ як природних, так і соціальних, властивість відображення.

Основні концепції походження культури. Розрізняють шість основних концепцій походження культури:

  • Культура-породжене суспільством, властиве суспільству і виражаючу його якісну характеристику соціального явища, збагачуючу духовне життя людини.
  • Культура - це процес творчої діяльності людини направлений на пізнання навколишнього світу і самої людини у цій мірі, на отримання об’єктивної та достовірної інформації, у чому головну роль виграє наука та мистецтво.
  • Культура закликана допомогти людині не тільки пізнати світ самого себе, але й визначити своє місце в світі, світобаченні установки.
  • Культура включає в себе сукупність досягнутих у процесі освоєння світу людиною.
  • Культура, створюючи необхідні для орієнтації людини в світі норми поведінки, забезпечує регулювання соціальних відносин людей.
  • Культура виступає як могутній фактор формування людської сукупності сил, формування людини в людині; перетворення його природних потреб, емоцій. В цьому завданні її гуманістичний зміст.

Культура є якісною характеристикою розвитку суспільства.

Функції культури:

  • адаптаційна,
  • пізнавальна,
  • інформаційна,
  • комунікативна,
  • нормативна.

Культура та антикультура. В середині століття з’явилися культур-песимістичні настрої, які були зумовлені тим, що, загальний фон культ 20 ст був значно нижчім ніж рівень «Золотої Епохи».

Через те, що, культурні цінності перестали бути елітарним «надбанням» та, егалітарний «урівноважений характер» з’явилась масова культура, створена засобами масової інформації. Масова культура має на історичній миті забезпечення інформацією широких прошарків населення про можливість культ, про її мову, про навики необхідні для сприйняття мистецтва, але масова культ. не може замінити дотик з високим мистецтвом.

Негативний зміст вияву масової культури полягає в тому, що часто не маса представляють можливість піднятися до рівня справжньої культ; Навпаки, сама культ підробляється під примітивні смаки відсталих прошарків населення. Розумні, висококваліфіковані може пре підносить щось сире, примітивне, а інколи щось спеціально одурманене, однак на будь якому рівні у широкому розумінні являє собою гуманістичне орієнтовану цінність. А усе, що, розглядає цю цінність є анти культурою.


10.12.2010