• Друкувати
• Запитати
• Надіслати другу
• Поділитись
  • Facebook
  • Twitter
• Підписатись на новини

Дуже велике значення мають уроки у морально-етичному вихованні молодших школярів засобами фольклору.

При опрацюванні теми “У світі казки чарівної”. Пропонуємо учням певні завдання.

Назвати усіх персонажів прочитаних казок.

Вовк, козенята, лисиця, їжак, кіт, пес, лисичка, журавель, лебідь, щука, рак, собака, гуси, кури, коти, дід, миша, жабка, зайчик, кабан, ведмідь, пан, бідняк.

Кого з перелічених персонажів ми маємо вилучити, щоб залишити тільки тварин? (Дід, пан, бідняк).

Тварини поділяються на свійські і дикі. Записати слова, які називають всіх свійських тварин, яких ми зустрічали у казках.

Козенята, кіт, пес, собака, гуси, кури.

Записати слова – назви птахів, про яких ми читали в казках:

журавель, лебідь, гуси, кури.

Назвіть, хто з риб став персонажами казок?

Прочитайте у казці “Лебідь, щука і рак” речення, в яких розповідається про щуку. Які ще слова є у цьому реченні? Скільки їх?

Знайдіть у казці речення, в яких було б найменше (найбільше) слів.

Прочитайте написане на дошці:

Поробиш усю роботу той поспиш в охоту. (Поробиш усю роботу, то й поспиш в охоту).

Чи зрозуміле написане?

Де зустрічався вам цей вислів? (Казка “кіт і пес”)

Знайдіть ці рядки в казці.

Порівняйте з написаним на дошці.

Хто з вас бажає розповісти, як слід записувати речення. (слова в реченні потрібно писати окремо одне від одного).

Прочитайте на дошці слова:

обідай, а тоді потрудись вже побігай

Чи чули вже десь такі слова?

(Казка “Кіт і пес”).

Чи записані вони так, як у казці? В чому різниця? Де правильно? Чому? (Потрудись, побігай, а тоді вже бідай).

Також велике виховне значення має застосування фольклору у позакласній роботі.

Світле свято Великдень. Сценарій свята

Мета. Розширити значення учнів про святкування Великодніх свят. Відроджувати звичаї та обряди нашого народу, примножувати його традиції. Виховувати у школярів почуття любові до свого народу.

Найкраще свято проводити в IV чверті, перед Великодніми святами. Вікова група – діти 9-11 років.

Свято проводиться в класі або в просторому затишному залі, прикрашеному вишитими рушниками, гілочками верби, листівками до Великодня, у глиняних тарілках – крашанки, писанки. Діти одягнені в національні костюми.

Вчитель. День Воскресіння Ісуса Христа – Великдень – одне з найбільших свят християн. У дохристиянські часи це було свято весняного сонця і пробудження природи від довгого сну. За народними спостереженнями, цього дня і сонце якось особливо світить, кажуть, сонце “грає”.

1-й учень

Вдягла весна мережану сорочку,
Умившись і звільнившись від турбот,
І піднімає волошкові очі
До віщих, до церковних позолот.

2-й учень.

Великдень всіх нас на гостини просить,
Малює сонце полотно небес,
І крашанку, як усмішку підносить,
Христос воскрес.

3-й учень.

Воістину воскрес!
І дзвони засріблилися завзяті
В воскресіння Світлий День,
Гомонять земля і небо
Звуком дзвонів і пісень.
І весняні перші квіти
Дзвенять в досвітній порі,
Тягнуть їх за злоту нитку
Ті небесні дзвонарі.

(Всі діти стоять півколом. Виходять дівчинка і ангел. Починається міні-вистава.)

Дівчинка.

Христос Воскрес.
І ніби поколотилось між людьми:
Вже три дні, як хмари стали,
Потемнів Єрусалим
Як Ісуса поховали,
Вкрили каменем важким.
Вже три дні, як суд ворожий
На хресті Христа розп’яв,
Вже три дні, як Він, Син Божий,
За всіх нас терпів, страждав.
Підем, діти, підем живо
На могилі приплакнем...
Але що там? Що за диво?
Гріб увесь горить вогнем.
Гляньте, діти! Гріб порожній!
Хтось той камінь віддалив!

Ангел.

Се вчинив Господь всеможний!
Він воскрес!

Діти. О диво, див!

Ангел.

Так! Я є! Христос Воскрес!

Діти. О, Воістину воскрес
Той, що був і є з небес!
Ангел.

Чудо все добре віщує:
Правда в світі запанує!
Всі разом. Христос воскрес.

Учень.

Як Ісус Христос, Син Божий,
Вмер за всіх нас на Хресті,
Вся земля засумувала
Й небеса були сумні.
З жалю й болю затремтіли
Стопи й шпилі синіх гір,
А з-за хмар не було видно
Ані сонця, ані зір.
Так два дня було й дві ночі, -
Аж дивись, на третій день
Блисло сонце і заграла
В небі музика пісень.
А з небес малі ангели
Роєм злинули в простір,
Ясні квіти побудили
В долинках на стопах гір, -
Ниточки та золонит
Зачепили на квітки.
Потягнулись й задзвонили
Білі й сині голівки!
Дивувалися всі люди,
Вибігали діти з хати
Квіти дзвонять, гомонять!”
Їм же в відповідь ангели
Заспівали із небес:
“Світ радіє, бо Син Божий в третій день з мертвих воскрес!”

Всі. Всіх нас нині звеселяє
Диво див святе, чудесне!
Вже нас горе не здолає
Наша доля ще воскресне!

(Співають. “Христос Воскрес!)

Христос Воскрес, Христос Воскрес!
Радість з неба ся являє
Паска красно десь вітає.
Радуйся щиро нині,
Бог дав щастя всій родині,
Бог дав щастя нам з небес
Христос Воскрес!
Й від тоді отак щороку,

Вчитель. Свято Воскресіння багатий в обрядовому і народному звичаї. Існує також чимало прикмет і прислів’їв пов’язаних з цим днем.

Коли на Великдень ясно світить сонце. То через три дні піде дощ.

Коли на Великдень дощ або хмарно, буде врожай.

Якщо на Великдень удень спить господар. То вилеже пшениця, а якщо господиня – льон.

На Великдень перший раз зозуля закує.

На Великдень опівночі тварини говорять людською мовою.

Останній тиждень перед Великоднем називають Білим, Чистим або Вербним. У ці дні в господарстві все чистять, прибирають, білять хату, розмальовують комин, піч. Прикрашають хату вишиванками, дерев’яними чи паперовими голубками, писанками. За образи кладуть засушені квіти, а на “покуті” вішають прикраси з соломи “павуки”. До Великодня, як і до Різдва, батьки купували дітям гостинці – цукерки, пряники, свистунці.

Виходять два хлопчики і дівчинка з запаленими дівчинками з запаленими свічечками.

Найважливіший день Вербового тижня – Четвер. Його називають Страсним, Чистим або Живим.

До цього дня в кожній хаті викочують, випливають з воску свічки – трійцю.

Одна свічка – сонцю, друга – покійним роду, а третя – на здоров’я і щастя живим.

Запалену н6а відправі таку свічку несуть додому. Вона має велику чарівну силу.

У п’ятницю чи суботу несуть паску – великий, гарно випечений хліб, який символізує вічність.

Цього дня господиня хвилюється особливо. З хати не можна нічого позичати. Коли печеться паска, треба, щоб нікого чужого не було в хаті. В піч паску садовлять з молитвою, промовляннями.

Вчитель. Невід’ємна частина свята Великодня – писанка. У наших предків яйце було символом весняного відродження природи, зародження життя, продовження роду. Розмальоване яйце вважається оберегом. З писанок, крашанок розпочинається великодній сніданок у кожній українській оселі.

(Діти співають гагілку)

“Вередує пишна паска”

Вередує пишна паска,
Гей, посуньтесь, будь ласка,
Заграйте мені нині марша,
Бо я паска тут найстарша.
Раптом, що се, рідна нене,
Порося, та й ще печене,
Скочило на рівні ноги,
Гей, вступайтесь із дороги.
Аж тут хрін із бородою,
Вже готовтеся до бою,
Маю гичку, як корону,
Зараз вас усіх захроню.
Обізвались крашаночки,
Крашаночки невеличкі,
Хоч хвалитись нині гріх,
Ми найкращі з вас усіх.
Надійшло до всіх кропило,
Накропило насварило,
Мир хай буде всім сьогодні,
Бо то свята Великодні.

Вчитель. Дуже загальний і улюблений у нашого народу звичай це благословення на Великдень їди й печива. По довгім пості свята Церква дозволяє всяку їжу, щоб вірні враз із духовною радістю мали в часі Великодніх свят і радість земних дарів.

Гарна писанка у мене,
Мабуть кращої нема,
Мама тільки помагала,
Малювала я сама.
Змалювала диво-пташку,
Вісім хрестиків дрібних,
І малесенькі ялинки,
Й пасочок поміж них.
Хоч не зразу змалювала –
Зіпсувала п’ять яєць.
Та як шосте закінчила,
Тато мовив: “Молодець”.
Я цю писанку, напевно,
Для Іванка залишу,
А для мами і для тата
Ще дві кращі напишу.
Співають пісні про писанки.
Хто народ всій щиро любить,
Рідну землю, хто кохає,
В того серце золотою
Писанкою сяє.
Хто свою любов покаже
Не словами, да ділами,
В того серденько найкраще –
Писанки над писанками!
А яка вона прекрасна,
Най з вас кожен поміркує:
Чудні квіти на Великдень
Сам Христос на ній малює?
Вчитель. Назва “писанка” це благословення на Великдень їди й печива. По довгім пості свята Церква дозволяє всяку їжу, щоб вірні враз із духовною радістю мали в часі Великодніх свят і радість земних дарів.

Гарна писанка у мене,
Мабуть кращої нема,
Мама тільки помагала,
Малювала я сама.
Змалювала диво-пташку,
Вісім хрестиків дрібних,
І малесенькі ялинки,
Й пасочок поміж них.
Хоч не зразу змалювала –
Зіпсувала п’ять яєць.
Та як шосте закінчила,
Тато мовив: “Молодець”.
Я цю писанку, напевно,
Для Іванка залишу,
А для мами і для тата
Ще дві кращі напишу.
Співають пісні про писанки.
Хто народ всій щиро любить,
Рідну землю, хто кохає,
В того серце золотою
Писанкою сяє.
Хто свою любов покаже
Не словами, да ділами,
В того серденько найкраще –
Писанки над писанками!
А яка вона прекрасна,
Най з вас кожен поміркує:
Чудні квіти на Великдень
Сам Христос на ній малює?

Вчитель. Назва “писанка” походить від слова писати. Крашанки – одного кольору, а писанки – “писані” малюнками, орнаментами. А звідки взялися писанки? Послухайте легенду.

Легенда.

Великі муки й терпіння переніс наш Спаситель, найбільший учитель людства, Ісус Христос. Його оскажили фарисеї перед римським намісником Пилатом, що Ісус хоче стати королем Юдеї. І Пилат не міг опертися синедріонові (судові) та віддав їм Ісуса на муки, хоч сам не вірив у цю брехню.

Фарисеї мучили Ісуса, насміхалися над ним разом з римськими воїнами, а потім домоглися у Пилата дозволу прибити Ісуса на хрест і сталося так, як сам Ісус пророкував: Його замучать і він пожертвує собою за весь людських рід. Але сповнилися інші слова Ісуса й давніх старозавітних пророків. Ісус третього дня воскрес із мертвих. Почувши цю звістку, римський сотник, що відповідав за тіло похованого Ісуса, з люті запитав себе: “Що ж скаже Пилат?” То ж сотник дуже розлютився на воїнів:

Ви гультяї! Що ви мені за байки тут розповідаєте? Не встерегли могили, і напевно, заснули, а злодії вкрали тіло замученого? Тепер не оправдовуйся чудом, щоб уникнути смерті? Кажете, що воскрес! Я вам голови повідрубую за цю брехню! Як з мертвого може щось стати живим і з червоного – біле, а з білого – червоне. Готуйтесь до смерті!

Воїни затремтіли з жаху і, попадавши ниць, присягали, що кажуть правду, благали, щоб дарував їм життя. Раптом один із них глянув мимохідь на стіл і на тарілку, на якій було шестеро яєць, зірвався на ноги і вигукнув:

Ось, сотнику, поглянь! Чи не зробилось з білого червоне? Чи не може бути чудо на світі? Коли ти пам’ятаєш, що ти нам сказав, то тепер даруєш нам життя.

Сотник глянув на тарілку і остовпів з дива. Всі шестеро яєць, що хвилину тому були білі, як сніг, тепер стали червоні, як кров. Хвилину не знав, що з ним діється, велика переміна сталася в його серці. Нарешті він встав і промовив:

- Радуйтеся, бо ви врятовані! Вірю вам тепер, що той замучений воскрес, що він Бог! Ідіть у мирі, а на спогад про свій порятунок візьміть собі по одному червоному яйцеві. Вони вас врятували.

І з того часу всі віруючі християни кожного Великодня малюють писанки і дарують один одному на пам’ять про те, що як ті писанки врятували воїнів від смерті, так Ісус Христос своїми муками врятував весь людський рід від пекельного знищення.

Вчитель. Обираючи писанкові мотиви, надавали перевагу тим, у яких прославлялася селянська праця, вшановувалася земля, звичаї і обряди.

Ішла Гануся у церкву ранком,
В синій хустині писаночки.
Їй усміхалося небо світанком,
Сонце гляділо поміж хмарки.
А мати доні так говорила,
Коли спішила вранці в храм:
“Воскрес сьогодні Христос з могили
Тому весняна радість всім нам”.
А ще мати доні так говорила:
“Прийде хвилина волі до нас,
встануть герої давні з могили,
настане щастя, радості час”.
А в церкві свічки рядком горіли,
Перед престолом розцвів розмай,
Може то й свічі ясні молились
За Україну, Ганусин край?
Може і квіти, як і Гануся,
Просьбу шептали в ранок чудес:
За Україну, Боже, молюся,
Щоб так воскресла, як Ти воскрес.

Вчитель. На Великдень люди, радіючи, співають, грають різні ігри. Весняні звичаєво-обрядові пісні та ігри в різних місцевостях України називаються не однаково. Це і веснянки, гагілку, ягілки, гаївки. Гаївки мають конкретний час виконання на великодні свята, після того як прийдуть з церкви і поснідають свяченини.

Заспіваймо гаївочку,
Українські діти,
Щоб почули наші друзі
По широкім світі.
Заспіваймо про Ісуса,
Що воскрес з могили,
Щоб даремно наші друзі
Марно не тужили.
Діти співають гаївку.
Заспіваймо панночки,
Весело гаївочки,
Най ця Мати утішає,
Ісус з гробу воскресає.
Най воскресне Україна
Сріблом, злотом обмаїна.
Най воскресне, най прибуде
Поміж українські люди.
Най приведе за собою
За рученьку кращу долю,
Нарід її принимає
Ще не вмерла заспіває.
Разом. Христос воскрес.
“Воістину воскрес!”
і де б не був я – ти мене почуєш,
і великодне сонце із небес
тебе, за мене, тепло поцілує.

17.01.2011