Вплив навчальної діяльності вчителя на результат втілення освітніх цілей. Реферат
Урок як діалог вчителя з учнем. Особливості побудови уроку діалогічної взаємодії. Способи активізації пізнавальної діяльності учнів
Зростання науково-технічної інформації за останні роки змінюються кожні 5 років. Відбувається збільшення вимог до якості навчання. Зростає кількості тих, хто навчається (за статистикою - кожний другий). Людині ХХ1 століття потрібне постійне самовдосконалення, перепідготовка й універсальні кваліфікації. Збільшується час навчання, одержання освіти і професії. Загострюються протиріччя між можливостями та інтересами особистості (фізичними, психічними, матеріальними, соціальними) та потребами й вимогами суспільного розвитку. Звідси - необхідність постійного вдосконалення навчально-виховного процесу в інтересах кожної людини і розвитку нової державності України.
Урок як діалог вчителя з учнем. Шкільні уроки мають бути уроками "духовної спільності, взаємної довіри, доброзичливості" (В.Сухомлинський).
Діалог - форма спілкування, в якій людина сприймається як партнер з правом на власні позиції, думки, інтереси. Діалог дає змогу самовираження кожного із партнерів спілкування. Учні — активні учасники процесу навчання. В класі атмосфера співрозуміння, співпереживання. Гуманістичні основи уроку-діалогу.
Характеристики уроку-діалогу:
- рівність особистісних позицій учителя й учнів у процесі навчання; особисте включення вчителя й учнів у розв'язанні дидактичних завдань уроку;
- наявність контакту, емоційно-інтелектуальної спільності між учителем і учнями;
- відчуття учнями своєї психологічної захищеності; доброзичлива, творча атмосфера уроку;
- високий рівень мотивації навчання учнів, активність у пізнавальній діяльності, свідомий характер навчання;
- оптимальне співвідношення між свободою учня у виборі змісту, методів навчання і педагогічним керівництвом його діяльністю; збільшення самодіяльності учнів;
- творче самопочуття вчителя і учнів на уроці, відчуття ними задоволення від спільної праці, реалізація потреби учнів у персоналізації, у суспільному визнанні.
Особливості побудови уроку діалогічної взаємодії. Головні технологічні елементи організації навчання на уроці:
- мета уроку, її спрямування;
- завдання і професійна позиція педагога;
- механізм педагогічної співпраці у навчанні;
- характер пізнавальної діяльності і позиція учнів у навчанні;
- оцінка навчання.
Порівняльна таблиця моделей "урок - діалог" і "урок-монолог".
№ | Елементи технології побудови уроку | Модель "урок-діалог" | Модель "урок-монолог" |
1. | Мета уроку, її спрямування. | Розвиток інтелектуального, творчого потенціалу учнів засобами засвоєння основ наук. Добровільне і зацікавлене збагачення особистості знаннями, вміннями, навичками. Учень-співавтор власної освіти. Уважне ставлення вчителя до особистісного розвитку учнів, врахування їх індивідуальних інтересів і проблем. Формування ставлення до навчання як передумова особистісного розвитку учнів. | Інформаційне насичення учнів, виклад готових знань, перевірка їх засвоєння відповідно програми. Кінцева мета – оволодіння учнями заданими еталонами, стандартами, оцінка знань, вмінь, навичок. Вивчення предмета як засіб підвищення освіти учнів. |
2. | Завдання, професійна позиція. | Знайомство з учнями і встановлення продуктивної комунікації. Створення умов для активного навчання учнів, реалізації їх творчого потенціалу, потреб розвитку. Допомога учням у реалізації їх актуальних інтересів, у досягненні освітніх цілей. Особистісна позиція у спілкуванні з учнями, співпраця, довіра. Стимулювання навчальної активності, нейтралізація можливих особистісно- деструктивних цілей. Зосередженість на учнях, зацікавленість в їх зростанні. | Викладання навчальної інформації без активної самостійної діяльності учнів, перевірка знань; контроль за обов'язками і правилами поведінки. Домінування функціонально-рольової позиції, перевага адміністративних методів впливу. Дистанція у спілкуванні. Зосередження на власних завданнях уроку. |
3. | Головний механізм педагогічного керівництва навчанням. | Орієнтація на контактну взаємодію з учнями, на їх інтереси, досвід, потреби. Рефлексивне керування пізнавальною діяльністю учнів, корегування на основі поведінки, стану, характеру цієї діяльності. | Прямий вплив на учнів з частковим урахування їх потреб, інтересів. Керування пізнавальною діяльністю засобами примусу, дисциплінарного впливу, вимоги до учнів підкоренні вимогам вчителя. Приховане програмування думок і знань учня. |
4. | Характер пізнавальної діяльності і позиція учня. | Активна пізнавальна діяльність, самостійна робота, ініціативність, творчість. Учень - рівноправний суб'єкт навчання, відповідальність за його результати. Суб'єктний характер пізнавальної діяльності. Учень проявляє своє ставлення до знань, використання їх на практиці. Співпраця з учителем. | Перевага репродуктивної діяльності, несвідоме засвоєння знань, брак ініціативи, творчості, власної думки, безпосереднє керівництво вчителя. Учень - об'єкт діяльності вчителя. Неактивне сприймання навчальної інформації. Учень - пасивний споглядач або виконавець. |
5. | Оцінка навчання
| Вчитель оцінює конкретну людину з її унікальними можливостями пізнання і творчості, інтересами і цінностями, а також якість досвіду та переживання учнів. Оцінювання учнів з урахуванням докладених ними зусиль, індивідуальних особливостей, рівня особистісного зростання. Мета оцінки — не тільки контроль, а й заохочення до самопізнання, самооцінки, самонавчання і розвитку. | Оцінюються лише точні знання і смисли у жорсткій логічній схемі бінарних позицій “ знає - не знає”, “ вміє – не вміє”, “ вихований – невихований”. Оцінка — формальний показник результату навчання, не враховує рівня розвитку учнів, не орієнтує в навчанні. Оцінка - форма персоналізації учня для вчителя, підміна оцінкою особистості учня. |
Показники ефективності уроку-діалогу:
- Високий рівень мотивації навчання учнів. Урок - час спільної праці, продуктивного мислення вчителя і учнів.
- Взаєморозуміння між учителем і учнями: довіра, повага, справедливість, бажання працювати разом.
- Високий рівень пізнавальної активності учнів, розкутість думок. Учні не бояться помилок, готові до творчості, виявляють зацікавленість у розвитку проблеми.
- Взаємна зацікавленість учителя і учнів спільною працею на уроці: учні збагачуються новою цікавою інформацією, мають можливість виявити свої здібності, отримати визнання в класі; вчитель задоволений співпрацею з учнями, тим, що може віддати їм частку свого інтелектуального, духовного надбання та одержав позитивні результати.
Розглядаючи особистість учня як багаторівневу й багатомірну систему, В.О.Сухомлинський вважав, що потрібен системний підхід до забезпечення успіху у навчанні, який охоплює всі сторони педагогіки – від постановки цілей, конструювання педагогічного процесу до аналізу ефективності застосування педагогічних прийомів і методів. В.О.Сухомлинський визначив основні шляхи досягнення успіху: гуманістичний підхід до особистості, індивідуалізація навчання на основі глибокого знання дитини, активність учня, позитивна емоційна забарвленість спілкування вчителя і учня.
Способи активізації пізнавальної діяльності учнів:
- Формування мотивів діяльності через: використання актуального нового матеріалу; унаочнення, застосування новітніх технологій навчання, дидактичних ігор, змагань; зв'язок матеріалу з життям, досвідом учнів; постановку проблемних питань, завдань.
- Формування системи знань, вмінь, навичок завдяки: виділенню головного в матеріалі; прийомів логічного мислення (аналогія, аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, протиставлення); інтеграції навчального матеріалу з різних дисциплін,
- Застосування спеціальних завдань на розвиток критичного і самостійного мислення (завдання з нестандартними або "зайвими" даними, "помилками" вчителя, завдання, які вчасно і розумно оцінюються вчителем або вимагають самооцінки чи самостійної роботи.
- Індивідуалізація, диференціація навчання: самостійна постановка учнями питань, доповнення, власні приклади, доповіді, виступи; надання учням індивідуальних завдань з декількома розв'язками, підвищеної трудності тощо; застосування диференційованих завдань; поєднання індивідуальних, групових, колективних форм роботи, використання методів програмного, проблемного навчання.
Одним із способів активізації пізнавальної діяльності учнів є проблемне навчання – такий спосіб навчання, в якому активізується пізнавальна діяльність учнів шляхом створення проблемної ситуації (ПС) на основі розв'язку проблемних завдань (ПЗ). Наслідками створення проблемної ситуації є інтерес учнів до нової пізнавальної проблеми, яку поступово розбивають на окремі проблеми. На всіх етапах проблемного навчання учні приймають активну участь у процесі пізнання.
Причини невдач на уроці діалогічної взаємодії:
- недостатнє моделювання вчителем роботи;
- погане самопочуття вчителя;
- невміння впровадити задумане в реальну дію на уроці;
- перевантаження учнів інформацією;
- відсутність чіткої системи роботи, композиції уроку;
- непродумане опитування;
- неприйняття учнями матеріалу уроку, що викликане незнанням матеріалу або моральними, фізичними, психологічними причинами;
- нетерпіння, роздратованість вчителя; непідготовленість уроку;
- відсутність комунікативних навичок;
- нелюбов вчителя до даного матеріалу;
- неприязнь вчителя до учнів або незадоволеність вчителя собою, яка зривається на учнях;
- відсутність взаємодії, взаєморозуміння.
16.01.2011
