• Друкувати
• Запитати
• Надіслати другу
• Поділитись
  • Facebook
  • Twitter
• Підписатись на новини

Пропонована освітянам Концепція виховання школярів створена з ініціативи Івано-Франківського обласного управління освіти.

Розробку її проекту здійснили: директор науково-методичного центру " Українська етнопедагогіка і народознавство" АПН України і Прикарпатського університету ім. В. Стефаника, кандидат педагогічних наук, професор Роман Скульський та провідний спеціаліст цього центру, завідувач кафедри українознавства Прикарпатського університету ім. В. Стефаника, доктор педагогічних наук, професор, академік АПН України Мирослав Стельмахович.

Публікація проекту концепції має на меті ознайомлення освітян краю та інших зацікавлених осіб з її змістом, наступною організацією широкого обговорення педагогічною громадськістю регіону, доведення до належного рівня якості з тим, щоб у перспективі, опираючись на неї, можна було розробляти, ефективні педагогічні технології та застосовувати їх у практичній освітньо-виховній діяльності.

Пропонований проект Концепції українського національного виховання учнів загальноосвітньої школи складається з таких розділів:.

• Вихідні теоретико-методологічні засади та умови виховання школярів.
• Мета і головні напрями виховання учнівської молоді.
• Принципи організації виховної роботи в загальноосвітній школі та шляхи їх реалізації.
• Особливості реалізації пріоритетних напрямів національного виховання учнів у школах Прикарпаття.

Об'єктивна потреба врахування у вихованні регіональних особливостей зумовлена тим, що, крім спільного для всієї Української держави, кожен її регіон має свої специфічні особливості розвитку. Вони стосуються природи, економіки, господарської діяльності, освіти, культури, мистецтва, говірки, звичаїв, традицій, фольклору в усіх його жанрах тощо. Ось деякі з них.

1. Прикарпаття охоплює значну частину гірської місцевості з багатою та різноманітною природою. Його жителі гостріше, ніж в інших регіонах, усвідомлюють значущість природних багатств лісів для задоволення потреб людини. Споконвіку люди тут свято оберігали природу, раціонально використовували її багатства, вміли цінувати їх. Діти та підлітки змалечку залучаються до посильної праці. Вони збирають гриби, суниці, чорниці, малину, ожину тощо. Краще, ніж діти інших регіонів, знають про небезпеки, які приховують у собі гори, ліси, стрімкі ріки, провалля. Вони ближчі до гірської природи, вміють спілкуватися з нею. І в цьому - один із специфічних природних чинників, який конче необхідно враховувати у вихованні школярів.

2. Прикарпаття було і надалі залишається одним із регіонів, що характеризується могутнім трудовим потенціалом. Його повне використання на місцях практично неможливо, бо місцеве господарство потребує досить обмеженої частки наявних трудових ресурсів. Тому при карпатці навчилися цінувати місце праці, знаходити його не тільки поза межами регіону, але й України.

Свідченням цього є вахтово-бригадні трудові загони, що працюють на нафтових і газових підприємствах Сибіру, ланки та бригади. які сезонно працюють на збиранні врожаю у східних та південних областях України. будівельні бригади тощо. У силу цих обставин на Прикарпатті добре збереглися трудові традиції

3. На Прикарпатті, передовсім у сільській місцевості, люди спілкуються виключно українською мовою. Мовна культура Прикарпатців зберегла свою самобутність, У цьому запорука плідної діяльності, спрямованої на виховання в учнів високої національної свідомості, почуття українського патріотизму громадського обов`язку.

4. У Прикарпатському краї добре збереглися та успішно розвиваються художні народні ремесла і промисли, що є важливим елементом української народної педагогіки, громадської і родинно-побутової культури, трудової та художньої діяльності, які доцільно використати в естетично-трудовому вихованні дітей.

5. На Прикарпатті, як в інших регіонах Галичини, добре збереглися: народно-побутові та релігійні традиції. І в ньому запорука духовно-морального виховання учнів.

Незважаючи на те, що українська національна школа офіційно визнана світською установою, освітяни краю здійснюють пошуки регіональних шляхів використання українських народних чеснот і норм християнської моралі в ролі дієвого чинника формування духовності школярів, забезпечення духовної єдності, наступності й спадкоємності поколінь минулих, сучасних і майбутніх

6. Прикарпаття - це край туризму, у тому числі іноземного, Завдяки цьому відкриваються більші можливості для ділового спілкування з гостями, обміну досвідом, організації раціональної діяльності у будь-яких сферах суспільного життя, а також у вихованні.

7. Прикарпаття у значній його частині географічно розміщене по сусідству з країнами Східної Європії. що є вагомим чинником європеїзації України, її входження в асоціацію європейських держав.

8. Прикарпаття багате славетними людьми, своєю історією, висвітленою на сторінках десятитомного видання, підготовленого професором В Грабовецьким. У регіоні є чимало пам'яток історії, краєзнавчих, літературно-мистецьких музеїв, які варто використати у навчанні та вихованні школярів.

9. Прикарпатський край славиться тим, що багато вихідців з нього складають значну частин національної діаспори.

10. Прикарпаття відзначається багатим і різнобарвним народним мистецтвом, розмаїттям. етнічних груп українців бойків, гуцулів, лемків, покутян), - що є важливим для розвитку творчих здібностей учнів.

11. Прикарпаття - край з розгалуженою мережею лікувальних і курортно-профілактичних установ. Тут лікуються, і відпочивають люди не тільки з різних регіонів України, але й з близького і далекого зарубіжжя.

Завдяки цьому створюються сприятливі умови для взаємного обміну культурними цінностями різних етнічних груп, національностей і національних меншин.

Вихідні теоретико-методологічні засади та умови українського національного виховання школярів

Розробляючи систему виховання учнів у школах Прикарпаття, ми виходимо з того, що процес становлення особистості та її розвитку зумовлюється багатьма чинниками (об'єктивними та суб'єктивними, внутрішніми та зовнішніми, систематичними та епізодичними, цілеспрямованими та випадковими).

І провідну роль у підготовці дітей та молоді до життя відіграє українське національне виховання його необхідність заповіли нам у зверненнях до нащадків видатні будівничі самостійної Української держави В. Великий, Я. Мудрий, В. Мономах, Я. Осмомисл, Д. Галицький, І. Мазепа, П. Орлик, Б.Хмельницький, наші національні генії Т. Шевченко. Леся Українка, І. Франко, М. Грушевський, знамениті філософи-мудреці Ф. Прокопович, П. Юркевич, Г. Сковорода, С. Гогоцький, О. Потебня визначні. вітчизняні педагоги К.Ушинський, С. Русова, Г. Ващенко, В. Сухомлинський.

За основу нашої наукової концепції беремо саму природу виховного процесу в його етнічному, національному й регіональному вираженні, дитину як окрему оригінальну й неповторну цінність.

Найбільш природним й оптимально вираженим для дитини є виховання рідною (материнською) мовою в атмосфері культури рідного народу й етнографічної групи, тобто виховання національне. Саме воно найдужче пасує як родині, так і національній школі.

Українською національною називаємо ту систему виховання, яка історично склалася на народному ґрунті України й своїми цілями, змістом засобами підпорядкованa самобутній природі українця.

Українська традиційна родина - то перший осередок виховання українського патріотизму, національної свідомості, демократизму й людяності місце прищеплення дітям навичок культурної поведінки, пошани до рідної мови.

Місцевої говірки, рідного краю, місцевих звичаїв і традицій, духовно-моральної підготовки молоді до подружнього життя.

Маємо потенційні можливості, аби прилучити до участі в українському національному вихованні дітей та молоді усі без винятку виховні інституції - сім'ю, громадськість, школи, місцеві культурологічні центри (народні доми, читальні, позашкільні установи, церкви засоби масової інформації - місцеві радіо, телебачення, пресу). Варто відзначити особливе значення і роль педагогічних часописів Прикарпаття - "Поліття", "Обрії", "Джерела", ряду районних вчительських газет та інформаційних бюлетенів.

Мета і головні напрями національного виховання учнівської молоді

Якщо розглядати процес виховання учня як цілісну систему, що органічно поєднує в собі мету і завдання, зміст, методи, засоби та організаційні форми, то дуже важливо визначити її головний системотворчий елемент. Ним є мета виховання, бо якраз вона зумовлює підбір усіх інших елементів системи, у т. ч. й використання педагогічних можливостей регіонального (місцевого) компонента.

Мета національного виховання школярів, як і його головні напрями, чітко визначена у програмно-нормативних документах Української держави. Це набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді незалежно від національної належності особистісних рис громадян української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, економічної культури.

Мета національного виховання конкретизується через систему виховних завдань, які у Державній національній програмі "Освіта" представлені пріоритетними напрямами її реформування. Ці завдання, як і виховна мета в цілому, стосуються всіх без винятку шкіл України, які зобов'язані користуватися єдиною теоретико-методологічною базою для реалізації українського національного виховання дітей.

Щоб шкільне виховання було ефективним, необхідно добитися того, щоб у стінах школи життя школяра протікало в максимально сприятливих для нього умовах, створюючи психологічний комфорт. Це означає, що лише той учитель чи вихователь може чинити і чинить позитивний виховний вплив на учня, якому дитина вірить, симпатизує, якого любить і поважає. І, навпаки, негативне ставлення школяра до педагога є практично нездоланною перешкодою у його шкільному вихованні. Тому цілком поділяємо позицію тих освітян, які пов'язують поліпшення виховної роботи з учнями з підвищенням кваліфікації та майстерності педагогів. Отже, вихідна умова успішного виховання дітей у школі - це високий рівень загальної та професійної культури вчителів.

Це стосується й батьків. Тому посильна виховна робота школи та інших соціальних інституцій з батьками - одна з важливих умов успішного виховання учнів. У роботі з батьками, особливо у сільській місцевості, істотну роль може відіграти духовенство.

Справжній педагог у своїй виховній діяльності неодмінно опирається на звичаї й традиції того прикарпатського села, міста чи селища, у якому він працює. Вони мають вирішальне значення. Через систему національних звичаїв і традицій кожна етнічна група нашого краю (гуцули, бойки, покутяни та ін.) відтворює і продовжує себе, свою духовну культуру, характер і психологію у своїх нащадках.

Принципи організації виховної роботи в школі та шляхи їх реалізації

Принципи виховання - це ті вихідні положення, якими потрібно керуватися в процесі організації виховної діяльності.

Зауважимо, що головні принципи українського національного виховання, як і його провідні ідеї, стосуються виховання учнів у будь-якому куточку України, а не тільки на Прикарпатті.

Найголовніші принципи української національної системи виховання.

Принцип демократизації всіх сторін шкільного життя.

Його реалізація передбачає раціональне поєднання виховної діяльності педагогів і самовиховання учнів, управління з боку адміністрації та самоврядування школярів, регламентації діяльності учнів та їх ініціативи, педагогічної співпраці вчителів, вихователів, батьків та учнів

Реалізуючи цей принцип, варто застерегти від крайнощів у питаннях виховання учнів, тобто перехід від крайнього авторитаризму (примусу, насильства) до повної самодіяльності анархічного характеру. У питаннях виховання дитини дуже важливо обрати раціональну міру її свободи бо, як засвідчує досвід, так зване вільне виховання здебільшого призводить до разючого порушення порядку та робочої дисципліни як учнів, так і вчителів. Головна ідея, якою варто керуватися тут - це постійне зростання самодисципліни учасників педагогічного процесу.

Реалізація принципу гуманізації шкільного життя полягає в тому, щоб створити оптимальні умови для навчання та виховання кожної дитини. Неодмінна умова цього ґрунтовне психолого-педагогічне вивчення школярів (стану їхнього здоров'я, потреб, інтересів, домагань тощо).

Принцип народності у вихованні. Його суть полягає в забезпеченні постійної опори на національну культуру, передусім народну (фольклор, мораль, етнопедагогіку, місцеві звичаї, традиції тощо) Головний шлях реалізації раціональне поєднання ідеї наукової та народної педагогічної культури.

Принцип природо відповідності у вихованні. Його реалізація передбачає, як ми вже згадували, ретельне врахування у виховній роботі вікових, статевих та індивідуальних особливостей учнів, їхньої генетичної спадковості, місцевих умов тощо.

Принцип культуровідповідності у вихованні. Суть цього принципу полягає у відповідності змісту та рівня виховання здобуткам національної та загальнолюдської культури, у тому числі народної, місцевої. Його реалізація потребує широкого використання культурних здобутків, місцевих (регіональних) культурних надбань.

Принцип органічної єдності національних та загальнолюдських місцевих вартостей у вихованні. Основну базу виховання складає національна культура українського народу. Це, одначе, не означає, що сучасна українська школа стоїть на позиціях національної замкненості. Навпаки, вона передбачає творче й доцільне використання культурних цінностей інших народів, місцевих надбань передовсім тих вартостей, які набули статус загальнолюдських.

Принцип системності у вихованні. Системність означає цілісність виховного процесу та иого перманентність

(неперервність), а також комплексне використання наявних виховних засобів і єдність різних виховних інституцій.

Принцип історизму. Під принципом історизму розуміємо плекання історичної пам'яті через прищеплення учням шанобливого ставлення до української мови й рідної

говірки своїх предків, національної віри, до світлих і одночасно трагічних сторінок історії України, Прикарпаття, до національних борців і героїв, вихідців рідного села, міста, краю - опришків, учасників селянського повстання І. Мухи, козацьких військ Б. Хмельницького, січових стрільців, вояків і провідників ОУН-УПА. Зрозуміло, що ідеї й подвиги великих синів і дочок нашого народу є надбанням усієї України, а не лише Прикарпаття.

Реалізація даного принципу найуспішніше відбувається через ґрунтовне засвоєння учнями українознавства й розгортання краєзнавчої роботи.

Принцип європеїзму зобов'язує вчителя всю увагу сконцентровувати на дитині, на формуванні людської особистості, становленні українця-європейця в дусі вимог європейської культури.

Принцип європеїзму завжди нагадує нам, що виховання - це не піднесення всім усього. Воно завжди повинно мати адресний характер, тобто стосуватися кожної окремої конкретної особи учня у підведенні його до осягнення європейської культури мислення і поведінки українця.

Здобуття волі й незалежності України відкрило реальні перспективи для прилучення дітей до української національної, а з нею і до всіх найкращих пластів європейської культури. до возвеличення особи індивідуальності, особистості, людини як найбільшої цінності на землі.

Не забуваймо, що рушій суспільства - творча людина.

Кожна на своєму місці. Якщо її можливості не реалізовуються, якість життя падає. Культуру нації творить культура особистого духу.

Особливості реалізації пріоритетних напрямів виховання учнів у школах Прикарпаття

Педагоги загальноосвітніх шкіл Прикарпаття орієнтуються на спільні для всієї України пріоритетні напрями реформування виховання та його завдання.

Проте стартові позиції щодо практичного вирішення цих завдань в умовах Прикарпаття багато чим відрізняються від шкіл інших регіонів України. Ми маємо змогу деякі виховні завдання вирішувати оперативніше і якісніше, ніж у школах інших регіонів, інакше кажучи, існує цілий ряд виховних завдань, які в умовах шкіл Прикарпаття можуть бути вирішені в найближчому майбутньому, у той час, як у школах інших регіонів їх розв`язання пов`язують з віддаленою в часі перспективою.

Покажемо це на конкретних завданнях і відповідних напрямах виховання.

Один із пріоритетних напрямів виховання школярів є формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати заради розквіту своєї держави, готовності її захищати.

Розв'язання цього завдання має на меті прищеплення й розвиток в учнів цілого ряду якостей, що є складниками громадянської культури людини. Серед них провідне місце посідає національна свідомість, що виявляється в усвідомленні своєї належності до української нації, певної етнічної групи, готовності відстоювати її інтереси, примножувати соціально культурний досвід українського народу.

Історично склалося так, що Прикарпаття, як і вся Галичина, тривалий час була об'єктом зазіхань з боку чужоземних поневолювачів (турецьких, татарських, монгольських, австро-угорських, польських, литовських, московських, німецьких та ін.). Це не могло не відобразитись на свідомості галичан, що формувалась і розвивалась в умовах постійної боротьби за своє національне, релігійне та соціальне визволення.

До цього слід додати й те, що Прикарпаття понесло величезні людські втрати в роки більшовицьких репресій (1939-1941, 1944-1955). Наш край був ареною запеклої боротьби січових стрільців та воїнів ОУН-УПА за державну незалежність України. Об'єктами для більшовицьких репресій були не тільки українські патріоти в особі воїнів ОУН- УПА та їхніх родин, але й цілі поселення, які були насильно вивезені до Сибіру. Понесені людські втрати свято зберігаються у пам'яті всіх чесних при карпатців.

Тому не дивно, що наші краяни відрізняються порівняно високим рівнем національної свідомості.

Прикарпатці були і залишаються в авангарді боротьби за незалежність України, за розбудову її на демократичних засадах. Вони - активні учасники всіх політичних акцій, спрямованих на утвердження української державності.

Український національний дух передається з покоління у покоління. У цьому - важлива умова подальшого поступу у вихованні національної свідомості підростаючих поколінь. ми маємо всі передумови дня переходу від словесно-ейфорійного патріотизму до патріотизму діяльного, тобто такого, що проявляється в сумлінній праці людини на користь держави, ії активно-діяльній участі у громадському житті, навчанні та вихованні молоді тощо. У цьому аспекті виховання школи Прикарпаття можуть посісти провідне місце в Україні.

У системі пріоритетних напрямів виховання чільне місце посідає формування високої мовної культури володіння українською мовою.

10.01.2011