«Ніде в Європі не вчаться так мало, як у нашій середній школі. У Франції, Чехії, Швеції вчаться як мінімум 13 років», - зазначає він. Але ця ініціатива міністра одразу ж викликала неоднозначну реакцію: її розкритикували не тільки педагоги, а і психологи, і батьки. Для «сприйняття» будь-яких реформ потрібен час. Так сталось і цього разу.
Він проводив в українських ВНЗ експеримент з упровадження кредитно-модульної системи навчання за Болонським процесом.
Прагнув замінити авторитарну педагогіку на толерантну. На його думку, це абсолютно необхідно - ситуація у світі й в інформаційно-освітньому просторі радикально помінялась, відповідно, іншими стали й концептуальні задачі освіти.
Експеримент із проведення незалежного тестування випускників вітчизняних шкіл, що в майбутньому повинно прирівнюватись до вступного іспиту у ВНЗ, боротьба з хабарництвом у школах і ВНЗ, серія перевірок якості освіти, через які тільки у 2003 році закрили близько 30 філій різних ВНЗ, уведення профілізації в середній школі, можливість подавати документи одночасно в кілька ВНЗ, державне кредитування вищої освіти - це лише деякі кроки міністра, що викликали бурхливе обговорення в суспільстві.
До переліку досягнень Василя Кременя можна також віднести комп'ютеризацію шкіл і ліквідацію заборгованості по заробітній платі викладачам. При Кремені-міністрі кількість студентів у незалежній державі почала збільшуватись рекордними темпами.
Реформи Василя Кременя на посаді міністра викликали як невдоволення з боку одних, так і підтримку з боку інших, а значить, не залишились не поміченими суспільством.
- Народився 25 червня 1947 року в селі Любитове Сумської області.
- 1971 р. - закінчив філософський факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка.
- 1971-1979 рр. - аспірант, викладач, заступник декана філософського факультету цього університету.
- 1979 р. - завідувач сектора ВНЗ, відділу науки і освіти ЦК КПУ.
- 1991-1992 рр. - заступник директора Інституту соціально-політичних досліджень Російської академії наук (Москва).
- 1994-1997 рр. - керівник служби з питань гуманітарної політики Адміністрації Президента України.
- 1997 р. - заступник голови Адміністрації Президента, начальник управління внутрішньої політики, президент Академії педагогічних наук.
- 1999-2005 рр. - міністр освіти і науки України.
- Президент Академії педагогічних наук України, доктор філософських наук, професор, дійсний член Національної академії наук України, академік Академії педагогічних наук України, член Російської академії освіти, інших зарубіжних академій, заслужений діяч науки і техніки України, автор численних ґрунтовних наукових праць із проблем філософії, соціології, педагогіки, президент товариства «Знання».