Зовнішньоекономічна діяльність: організаційна структура управління. Реферат

Організаційна структура управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства залежить також від методів виходу на зовнішні ринки

Можна виділити два варіанти виходу підприємства на зовнішні ринки:

  • безпосередній вихід на зовнішній ринок через власну зовнішньоторговельну фірму або відділ зовнішньоекономічних зв'язків (у великих системах — через управління зовнішньоекономічних зв'язків);
  • вихід на зовнішній ринок за допомогою посередників.

Створення власних зовнішньоекономічних служб на підприємствах виправдано, якщо:

  • частка експорту велика в загальному обігу;
  • зовнішньоторговельні операції здійснюються регулярно;
  • випускається продукція з високим рівнем конкурентоспроможності, бажано унікальна за своїми властивостями;
  • невисокий рівень конкуренції на відповідному сегменті світового ринку;
  • продукція не потребує серйозної адаптації до закордонних умов використання;
  • на підприємстві є необхідна кількість фахівців із зовнішньоекономічної діяльності.

В інших випадках виправдане використання посередників як вітчизняних, так і закордонних або міжнародних. Посередники можуть підвищити ефективність зовнішньоторговельних операцій за рахунок:

  • кращого знання ринку, наявності постійної клієнтури;
  • зниження витрат транспортування і збереження продукції, у тому числі за рахунок операцій зі значними партіями, що належать різним виробникам;
  • скорочення термінів постачань і оформлення документів;
  • забезпечення сервісу перед продажем і обслуговування після продажу;
  • постачання товаровиробників оперативною і докладною інформацією про зміни конкурентоздатності продукції і ринкової ситуації в цілому, відомостями про реальних і потенційних конкурентів.

Якщо підприємство-виробник виходить на закордонний ринок із сильною конкуренцією і складною продукцією, добре відомою споживачу, має сенс звертатися до закордонних фірм-посередників, що добре знають місцевий ринок і мають на ньому своє місце. Це також має сенс, якщо потрібно "довести" експортовану продукцію до рівня, що задовольняє місцевих споживачів. Як правило, закордонні фірми-посередники обходяться дорожче, ніж вітчизняні.

Зовнішньоторговельна фірма є, як правило, самостійним підрозділом підприємства, але не є юридичною особою. Очолюється вона зазвичай заступником директора підприємства або заступником генерального директора із зовнішньоекономічної діяльності. Фірма має субрахунок на рахунку підприємства, що дає їй можливість брати кредити для здійснення експортно-імпортних операцій, але витрачати ці кошти на свій розсуд без узгодження з керівництвом підприємства вона не вправі. На рис. 1 подано приблизну організаційну структуру зовнішньоторговельної фірми, що обслуговує велике підприємство.

Завдання зовнішньоторговельної фірми різноманітні — від пошуку закордонних партнерів, організації рекламної роботи до виконання митних формальностей. У зв'язку з цим особливо зростає роль маркетингових, юридичних і фінансових служб.

На відміну від зовнішньоторговельної фірми, відділ зовнішньоекономічних зв'язків є складовою системи управління підприємством-експортером. До його складу входять: протокольний відділ, відділ науково-технічного співробітництва, відділ маркетингу і ряд інших.

     

Рис 1. Структура зовнішньоторговельної фірми.

До його основних завдань як органу управління належать:

  • планування й організація експортно-імпортних операцій;
  • маркетингова діяльність;
  • участь у виставках, ярмарках, презентаціях;
  • підготовка і укладання зовнішньоторговельних контрактів;
  • прийом іноземних партнерів і відрядження власних спеціалістів за кордон і т.д.

Функціональні обов'язки спеціалістів цих служб наводяться в спеціальній літературі [1].

Література

  1. Внешнеторговые операции / Сост.: И.С. Гринько. — Сумы, 1994.
  2. Дениэлс Дж. Д., Радеба Ли X. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции: Пер. с англ. — 6-е изд. — М., 1994.
  3. Зовнішня торгівля: проблеми і перспективи / За ред. проф. О.А. Ки-риченка. — X., 1997.
  4. Київ у цифрах: Статистичний збірник. — К., 1997.
  5. Покровская Л. Организация и регулирование внешнеэкономической деятельности: Учеб. для вузов. — М., 2000.
  6. Савельев Є.В. Міжнародний маркетинг: Навч. посіб.: Пер. з рос. — К., 1995.
  7. Славов Н.А. и др. Укрречфлот: Дорога поиска, реформ и превращений. — К., 1996.
  8. Стровский Л.Е., Казанцев С.К., Паршина Е.А. и др. Внешнеэкономическая деятельность предприятия: Учеб. для вузов / Под ред. проф. Л.Е.Стровского. — 2-е изд., перераб. и доп. — М., 1999.
  9. Трансформація. — 1996. — № 11-12.
  10. Устинов И.Н. Мировая торговля: Статистическо-аналитический справочник. — М., 2000.


13.01.2011