• Друкувати
• Запитати
• Надіслати другу
• Поділитись
  • Facebook
  • Twitter
• Підписатись на новини

Система – деяка цілісність яка складається з взаємозалежних частин, кожна з яких вносить свій вклад до характеристики цілого.

Управління це складний і динамічний процес, що спрямовується і здійснюється людьми для досягнення поставленої мети. Після того як визначена мета, необхідно знайти найбільш ефективні шляхи і засоби їхнього досягнення. Іншими словами, якщо при визначені мети потрібно відповісти на питання: «Чого досягнути?», - слідом за цим потрібно відповісти на питання: «як найбільш раціонально досягнути мети?». Таким чином, виникає необхідність у формуванні арсеналу засобів, що забезпечують досягнення мети управління.

Однім з найважливіших вкладів системного підходу в науку управління, є поява знання про значення зовнішнього оточення, оскільки підкреслювалась необхідність для керівника розглядати свою організацію як цілісність, що складається з взаємо об'єднаних частин, в свою чергу опутаних зв'язками з зовнішнім світом. Ситуаційний підхід дозволив поширити теорію систем за рахунок розробки концепції, згідно з якою найбільш прийнятний в даній ситуації засіб визначається конкретними внутрішніми і зовнішніми факторами, що характеризують організацію і впливають на неї відповідним чином.

Організація як складний і відкритий процес. Кожна організація розглядається як система:

• Складна так як вона складається з багатьох систем (виробнича підсистема, фінансова та кадрова і т. ін.)
• Відкритою системою, частиною ще більшої системи, що зазнає вплив зовнішніх факторів і змушена пристосовуватися до них.

Концепція організації як відкритої соціальної системи базується на такому мисленні, згідно з яким вся внутрішня побудова системи управління фірми є ніщо інше, як відповідь на різноманітні за своєю природою впливу з боку зовнішнього середовища організації і деяких інших характеристик її організаційного контексту, також, технології виробництва і якості її людських ресурсів.

До такого мислення практики і теоретики управління за рубежем прийшли в середині 50-х років. Саме в цей час почався прискорений розвиток подій, що, зроставши, стали змінювати межі, структуру і динаміку підприємництва. Такі ситуації П. Друкер визначив як «епоху без закономірностей».

Більша частина вітчизняних підприємців доки дотримує думки, що вони тримають свою долю у власних руках. Всі проблеми у бізнесі розглядаються як витрати інфляційного періоду економіки і недосконалість законодавства.

Однак це не так. Частина наших підприємців, що професійно зв'язані з зовнішньоторговельною діяльністю, почали сприймати і вплив зовнішніх змінних як щось об'єктивне. Реальність розвитку нашої і світової економіки дозволяє сказати, що зміни тривають, та ще такими темпами, що можна з певністю завбачити подальше зростання нестійкості принаймні на 20-25 років вперед.

Характеристики зовнішнього оточення. В практиці діяльності організацій має місце складна взаємодія і вплив змінних елементів організації на фактори зовнішнього середовища. Очевидно, що кожний окремо розглянутий фактор буде впливати на різноманітні організації по-різному. Досить часто вони утворюють своєрідну «цепну реакцію», при якій чинність одного фактору утворить «кола на воді», викликаючи активність інших факторів.

Такі дії факторів зумовлені їхніми загальними характеристиками. Виділяють чотири основні характеристики зовнішнього оточення:

• Взаємопов’язаність факторів зовнішнього оточення;
• Складність зовнішнього оточення;
• Рухливість оточення;
• Невизначеність зовнішнього оточення.

Взаємопов’язаність факторів зовнішнього оточення – це рівень чинності, з якої зміна одного фактору впливає на інші фактори. Також, як зміна будь-якої внутрішньої змінної може відбитися на іншій, зміну одного фактору оточення може зумовлювати зміна інших.

Прояв цієї характеристики можна проілюструвати на прикладі ситуації, в якій опинилися підприємства України після 1991 року.

Політичне проголошення суверенітету держави створили ситуацію, при якій політичні фактори виявили сильний вплив на загальний економічний стан підприємств України. Зростання Цін на енергоносії (особливо на нафту), монополія Росії на її поставку притягли за собою загальне підвищення цін на всіх види продукції.

Різке відставання рівня заробітної плати від рівня цін сильно відбилося на купівельній спроможності населення. Готова продукція виявилася замість споживчих ринків на складах підприємств. Нерозумна державна податкова і кредитно-фінансова політика створила затори в фінансових артеріях. Підприємства позбулися оборотних коштів і стимулів до підвищення продуктивності праці. Відбувся спад виробництва. До цього можна було б додати і цілий ряд інших факторів, але достатньо і цих прикладів, щоб показати складну систему взаємопов’язаності зовнішнього оточення і їхнього сильного впливу на діяльність підприємств.

Факт взаємопов'язаності не має державних меж і має особливе значення для світового ринку.

Фахівці ввели поняття «хаотичних змін» для опису зовнішнього середовища 80-х років, що характеризується ще більш швидкими змінами і більш сильною взаємопов'язаністю. Эмери і Трист вказують, що «виживання стає вирішальним чином зв'язаним з рівнем знань організації про її оточення.

Складність зовнішнього оточення – кількість факторів, на що організація зобов'язана реагувати, а також рівень варіативності кожного фактору.

Різні організації здійснюють свою діяльність у різних оточеннях. Так, одні організації мають весь набір факторів зовнішнього оточення, а інші тільки певну частину їх. Наприклад підприємство, що випускає продукцію за державним замовленням і що використовує всього декілька вхідних матеріалів, працює у крупному місті з надлишком необхідної робітничої чинності, застосовує нову технологію, має нескладне зовнішнє оточення. У іншого підприємства, що випускає продукцію широкого споживання, ринки збуту конкурентні. На підприємство діє весь набір державних постанов і профспілкових договорів. Для випуску продукції використовується декілька швидкозмінних технологій. Ці підприємства мають дуже складне зовнішнє оточення.

За показниками різноманітності (варіативності) факторів в більш складних умовах буде знаходиться організація, що використає численні і різні технології, що зазнають більш швидкий розвиток, ніж організація, якої все це не стосується.

Рухливість оточення – це швидкість, з якої відбуваються зміни в оточенні організації. Оточення організацій змінюється зі зростаючою швидкістю. Хоч ця тенденція і є загальної, є організації, навколо яких зовнішнє оточення особливо рухоме. Наприклад, швидкість зміни технології і параметрів конкурентної боротьби в електронній, хімічній і фармацевтичній промисловості вище, ніж в машинобудуванні, виробництві запасних частин до автомобілів і кондитерської промисловості. Крім того, рухливість зовнішнього оточення може бути вище для одних підрозділів організації і нижче для інших. Наприклад в багатьох фірмах відділ досліджень і розробок стикається з високою рухливістю оточення, бо він відслідковує всі технологічні нововведення, а виробничий відділ працює у відносно поволі змінному оточенні.

Рухливість оточення створює нестабільність умов діяльності організації. Нестабільність визначається трьома характеристиками:

• ступенем звичності;
• темпами (швидкістю) змін;
• передбачуваністю майбутнього.

Звичність подій характеризує умови рухливості факторів зовнішнього оточення. Вони можуть бути звичними для організації, змінюватися у межах нагромадженого організацією досвіду, несподіваними, але що є аналоги в минулій діяльності організації, несподівані і цілком нові для діяльності організації.

Темпи змін характеризують можливості організації виробляти реакцію на прояв впливу факторів зовнішнього оточення. Темпи змін прийняте вимірювати трьома оцінками:

• повільніше, ніж реакція організації;
• порівняно з реакцією організації;
• швидше, ніж реакція організації.

Передбачуваність майбутнього визначає характер зміни факторів зовнішнього оточення по відношенню до організації.

Невизначеність зовнішнього оточення – відносна кількість інформації про оточення і певність в її точності. Якщо інформації мало або є сумніви у її точності, оточення стає більш невизначеним, ніж у ситуації, коли є адекватна інформація і є підстави вважати її високо надійною. Оскільки бізнес все більш стає глобальним заняттям, вимагається все більше і більше інформації, але певність в її точності знижується. Залежність від думок іноземних експертів або аналітичних матеріалів, викладених іноземною мовою, посилює невизначеність. Чим невизначеніше зовнішнє оточення, тим складніше приймати ефективні рішення.

Невизначеність зовнішнього оточення характеризується сильними і слабкими сигналами

Сильні сигнали є очевидна і конкретна інформація, виявлена в ході спостереження за факторами зовнішнього оточення, на підставі якої організація спроможна дати оцінку вагомості цих факторів і прийняти відповідні заходи.

Слабкі сигнали зумовлені малим обсягом інформації, що характеризує появу ранніх і неточних (є сумніви в точності інформації) ознак зміни певних факторів зовнішнього оточення. Наприклад, країни колишньої соціалістичної співдружності і ближнього Сходу є осередком серйозних політичних конфліктів, але не можна з певністю спрогнозувати, де і коли вони виникнуть і яку приймуть конкретну форму. При цьому необхідно пам'ятати, що такі слабкі сигнали дуже швидко стають сильними настільки, що організація може виявитися не спроможною на них реагувати, і її інтереси будуть поставлені під удар.

Таблиця 1. Стислі характеристики  зовнішнього середовища

Список літератури

1. Ансофф І. “Стратегічне управління” М. 89.

2. Виханский О. С. Наумов А. І. “Менеджмент” Москва 1998г.

3. Герчикова І.Н. “Менеджмент” М. 93.

4. Иванцевич Дж. Лобанов А. А. “Людські ресурси управління” М 1993.

5. “Теорія управління” під редакцією О. В. Козловского М. 1979.

6. Колпаков В.М. “Методи управління” М. 95.

7. Котлер ф. та ін. “Основи Маркетингу” К 98.

8. Куленков Н.В. “Введення в практику менеджменту” М. 92.

9. Мартиненко Н. М. “Менеджмент фірми” К. 1995.

10. Мескон М. Альберт М. Хедоури Ф. “Основи менеджменту”.

11. Д. Сульє “Управління” К. 92.

12. Хміль Ф. І. “Менеджмент” К. 1995.

13. Хоскинг А. Курс підприємництва: Практична допомога М. 1993.

14. Яковец Ю. В. “Прискорення науково-технічного прогресу: теорія і економічний механізм” М 1998.

31.12.2010