Тактичне планування інвестиційної діяльності
Тактичне планування інвестиційної діяльності підприємства ґрунтується на розробленій інвестиційній стратегії підприємства.
Тактичне планування інвестиційної діяльності — це процес розробки конкретних поточних планів, які дозволяють визначити форми інвестиційної діяльності підприємства й джерела її фінансування на майбутній період. Період тактичного планування становить 1 рік.
Основою розробки комплексу тактичних планів інвестиційної діяльності є:
- інвестиційна стратегія підприємства;
- система методів інвестиційного планування підприємства;
- система розроблених на підприємстві планових норм і нормативів;
- система зовнішніх інформативних показників (ставок податкових платежів, норм амортизаційних відрахувань, середні ставки кредитного и депозитного відсотків на фінансовому ринку і т. д.);
- результати інвестиційного аналізу за минулий період.
Система методів тактичного інвестиційного планування містить у собі такі основні методи:
1. Балансовий метод. Балансовий метод ґрунтується на взаємному пов'язуванні інвестиційних ресурсів, який розташовує або буде розташовувати підприємство, і потреб у них у рамках планового періоду. Якщо ресурсів порівняно з потребами недостатньо, то починається пошук їхніх додаткових джерел, що дозволяють покрити дефіцит.
Балансовий метод реалізується шляхом складання інвестиційного балансу, що являє собою двосторонню бюджетну таблицю, у лівій частині якої відображаються джерела інвестиційних ресурсів, а в правій частині — їхній розподіл. В основі цього балансу лежить рівняння, яке полягає в тому, що залишки ресурсів на початок періоду плюс їхнє надходження із внутрішніх і зовнішніх джерел повинні дорівнювати сумі витрат і залишку на кінець періоду.
2. Нормативний метод. Нормативний метод полягає в тому, що в основу планових завдань на певний період заставляються норми витрат ресурсів на одиницю продукції. В інвестиційному плануванні використовуються натуральні й вартісні норми.
Найбільше поширення в інвестиційному плануванні одержав показник норми прибутку на вкладений капітал і його різновиди (норма прибутку на власний капітал, норма прибутку на акціонерний капітал, середня норма прибутку на середню величину капітальних вкладень).
3. Економіко-математичні методи. Для використання економіко-математичних моделей у плануванні необхідно економічний об'єкт або процес записати за допомогою математичних залежностей.
В інвестиційному плануванні найбільше застосування знайшли такі економіко-математичні методи:
- теорії ймовірності й математичної статистики;
- математичного програмування;
- імітування;
- оцінки й перегляду планів.
Використання економічно-математичних методів дає можливість створити такий аналог досліджуваних об'єктів, у якому відбиті всі їхні найважливіші властивості й опущені малозначні другорядні риси.
Розглянемо види тактичних планів підприємства.
План реального інвестування. Метою розробки цього плану є визначення потреби в загальному обсязі реального інвестування підприємства. План повинен відображати забезпечення простого й розширеного відтворення основних фондів підприємства; приріст основних фондів підприємства, а також його оборотних активів. У цьому плані повинні бути також відбиті джерела фінансування потреб у реальному інвестуванні.
Основні показники плану реального інвестування:
- загальний обсяг реального інвестування на майбутній період;
- відтворювальна структура реальних інвестицій підприємства;
- технологічна структура реальних інвестицій підприємства;
- витрати, пов'язані із здійсненням реального інвестування;
- структура джерел фінансування реальних інвестицій.
План фінансового інвестування. Метою розробки цього плану є визначення структури й обсягів фінансового інвестування підприємства.
Основні показники плану фінансового інвестування такі:
- загальний обсяг фінансового інвестування;
- структура портфеля цінних паперів;
- планові показники рівня прибутковості й ліквідності портфеля.
План надходження й витрати коштів. Мета розробки цього плану — забезпечити платоспроможність та фінансову стабільність підприємства.
Основні показники плану:
- прогнозні грошові припливи підприємства;
- прогнозні грошові відтоки підприємства.
Інвестиційний баланс. Мета розробки цього плану — оптимізувати структуру інвестиційних ресурсів підприємства, а також забезпечити необхідний приріст інвестиційного капіталу. План відображає інвестиційні ресурси підприємства й напрями їхнього використання.
Приклад інвестиційного балансу представлений у табл. 1.
Таблиця 1. Інвестиційний баланс підприємства.
Джерела інвестиційних ресурсів | Розподіл ресурсів |
1. Залишок на початок періоду 2. Власні інвестиційні ресурси 3. Позикові інвестиційні ресурси 4. Притягнуті інвестиційні ресурси | 1. Фінансування реального інвестиційного проекту № 1 2. Фінансування реального інвестиційного проекту № 2 3. Придбання цінних паперів 4. Залишок на кінець періоду |
Разом | Разом |
Баланс | Баланс |
Усі поточні інвестиційні плани підприємства бажано підготувати в трьох варіантах — оптимістичному, реалістичному, песимістичному.
Оперативне планування інвестиційної діяльності
Оперативне планування інвестиційної діяльності підприємства є заключною формою інвестиційного планування.
Оперативне планування інвестиційної діяльності — це процес розробки комплексу короткострокових планів з інвестиційного забезпечення основних напрямів розвитку господарської діяльності підприємства.
Період оперативного планування інвестиційної діяльності — місяць, декада, тиждень, доба.
Результатом оперативного планування інвестиційної діяльності є розробка короткострокових планів, до яких належать:
- календарний план реалізації інвестиційного проекту;
- бюджет інвестиційного проекту.
Календарний план реалізації інвестиційного проекту являє собою детальний опис змісту, строків і виконавців робіт у короткостроковому періоді, пов'язаних зі здійсненням реалізації інвестиційного проекту.
Розрізняють такі види календарного плану реалізації проекту:
- Річний графік реалізації проекту.
- Квартальний план робіт з реалізації проекту.
- Місячний план робіт з реалізації проекту.
- Декадне завдання на виконання робіт із проекту.
Календарний план складається для кожного етапу здійснення робіт з інвестиційного проекту, починаючи підготовкою проекту до реалізації й закінчуючи освоєнням проектних потужностей.
Бюджет інвестиційного проекту — це оперативний план, що відображає витрати й надходження інвестиційних коштів у процесі здійснення реального інвестування. Бюджет інвестиційного проекту розробляється на короткостроковий період по видах робіт, відбитих у календарному плані реалізації інвестиційного проекту.
Розрізняють такі види бюджетів:
- функціональний бюджет, що розробляється по одній статті витрат, наприклад, бюджет оплати праці персоналу;
- комплексний бюджет, що розробляється по широкій номенклатурі статей витрат.
Оперативне планування інвестиційної діяльності спрямоване на деталізацію показників тактичного плану й націлене на підвищення ефективності оперативного управління інвестиційною діяльністю.
Аналіз інвестиційної діяльності підприємства
Важливою функцією управління інвестиційною діяльністю підприємства є інвестиційний аналіз.
Інвестиційний аналіз — це процес дослідження інвестиційної активності й ефективності інвестиційної діяльності підприємства з метою виявлення резервів їхнього росту.
Особливості аналізу інвестиційної діяльності:
1. Інвестиційний аналіз пов'язаний з дослідженням інвестиційних процесів у їхньому тісному взаємозв'язку, взаємозалежності й взаємозумовленості. Установлення взаємозв'язку, взаємозалежності й взаємозумовленості — це найбільш важливий момент аналізу.
2. Інвестиційний аналіз пов'язаний з науковим обґрунтуванням інвестиційних проектів й об'єктивною оцінкою їхнього виконання.
3. Інвестиційний аналіз спрямований на виявлення позитивних і негативних факторів, що впливають на інвестиційну активність підприємства, і кількісними вимірами їхнього впливу.
4. Інвестиційний аналіз розкриває тенденції господарського розвитку, з визначенням невикористаних внутрішніх резервів.
5. Інвестиційний аналіз сприяє контролю інвестиційної діяльності, а також прийняттю оптимальних управлінських інвестиційних рішень.
Предметом інвестиційного аналізу виступають інвестиції й інвестиційна діяльність підприємства, а також кінцеві результати її здійснення, що складаються під впливом об'єктивних і суб'єктивних факторів, які одержують відображення через систему інвестиційної інформації.
Інвестиційний аналіз ґрунтується на використанні таких основних методів:
1. Метод індукції. При використанні методу індукції дослідження інвестиційних процесів починається з одиничного — з окремого господарського факту або ситуації, які в сукупності й представляють інвестиційний процес. Метод індукції використовується для вивчення показників окремого інвестиційного проекту.
2. Метод дедукції. При використанні методу дедукції дослідження інвестиційних процесів починається із загального — наприклад, показників інвестиційної діяльності в цілому по підприємству, а потім переходять до показників окремих структурних підрозділів та їхнього значення в загальній системі інвестиційних показників підприємства.
Використання методів індукції й дедукції в інвестиційному аналізі взаємозалежні, що зумовлено нерозривним взаємозв'язком об'єктів аналізу.
Завдання інвестиційного аналізу:
- Підвищення науково-економічної обґрунтованості інвестиційних планів підприємства.
- Об'єктивна й всебічна оцінка інвестиційних планів підприємства й показників їхнього виконання.
- Оцінка динаміки й структури реальних і фінансових інвестицій підприємства.
- Визначення економічної ефективності інвестиційних проектів і вкладень у цінні папери.
- Оцінка інвестиційного ризику реальних і фінансових інвестицій підприємства.
- Виявлення й вимірювання внутрішніх інвестиційних резервів підприємства.
- Обґрунтування привабливості підприємства для потенційного інвестора.
Завдання інвестиційного аналізу можуть змінюватися залежно від інвестиційних цілей підприємства й етапу розвитку його інвестиційної діяльності.
Розрізняють кілька видів інвестиційного аналізу за різними класифікаційними ознаками (рис. 1).
Залежно від періоду проведення виділяють перспективний, оперативний і ретроспективний аналіз. Перспективний або попередній інвестиційний аналіз полягає у вивченні зовнішніх і внутрішніх умов інвестиційної діяльності до початку її здійснення. Оперативний інвестиційний аналіз проводиться для контролю в процесі здійснення інвестицій. Ретроспективний інвестиційний аналіз здійснюється за підсумками діяльності за звітний період (місяць, квартал, рік).
Залежно від суб'єкта аналізу розрізняють внутрішній і зовнішній інвестиційний аналіз. Внутрішній інвестиційний аналіз проводиться усередині самого підприємства інвестиційними менеджерами з метою контролю ходу інвестиційної діяльності й виявлення внутрішніх резервів зростання її ефективності. Зовнішній інвестиційний аналіз проводиться зовнішніми організаціями, компетентними в проведенні інвестиційного аналізу (податковими органами, аудиторськими фірмами, комерційними банками, зовнішніми експертами), у випадку необхідності проведення такого аналізу.
Рис. 1. Види інвестиційного аналізу
Залежно від об'єкта аналізу розрізняють повний інвестиційний аналіз, що складається в повному комплексному вивченні інвестиційної діяльності підприємства, і тематичний інвестиційний аналіз, підвидами якого є аналіз ефективності реального інвестування, аналіз ефективності фінансового інвестування, аналіз ризиків інвестиційної діяльності, аналіз структури інвестиційних ресурсів.
Залежно від методу проведення розрізняють наступні види аналізу. Комплексний аналіз — припускає вивчення не тільки інвестиційної діяльності, а й технічних, виробничих, соціальних аспектів діяльності підприємства у взаємозв'язку. Горизонтальний інвестиційний аналіз заснований на вивченні динаміки окремих показників інвестиційної діяльності в часі. Вертикальний інвестиційний аналіз ґрунтується на структурному розкладанні окремих показників інвестиційної діяльності підприємства (інвестицій у цілому, інвестиційних ресурсів, грошових потоків). Порівняльний інвестиційний аналіз заснований на порівнянні фактичних і запланованих показників інвестиційної діяльності, а також на порівнянні показників інвестиційної діяльності підприємства з аналогічними средньогалузевими показниками й показниками конкурентів.
Про періодичність здійснення розрізняють періодичний інвестиційний аналіз — проводиться періодично (річний, квартальний, місячний, декадний, щоденний) і неперіодичний інвестиційний аналіз, проведення якого обґрунтовано необхідністю.
На практиці окремі види інвестиційного аналізу у відособленому вигляді трапляються рідко, найчастіше вони тісно взаємозалежні. Різні види інвестиційного аналізу використовуються для обґрунтування різних управлінських інвестиційних рішень.
В інвестиційному аналізі використовується ряд методів. Основні з них — це аналіз рядів динаміки, системний аналіз, структурний аналіз, аналіз фінансових коефіцієнтів, порівняльний аналіз, кореляційний аналіз та ін.
Інвестиційний контроль і моніторинг інвестиційної діяльності підприємства
Важливою функцією управління інвестиційною діяльністю на підприємстві є інвестиційний контроль.
Інвестиційний контроль — це процес перевірки виконання й забезпечення реалізації всіх управлінських рішень у сфері інвестиційної діяльності підприємства.
Об'єктом інвестиційного контролю можуть виступати різні управлінські рішення в сфері інвестиційної діяльності підприємства.
Ефективний інвестиційний контроль повинен відповідати ряду вимог, до яких належать:
- своєчасність проведення контролю;
- гнучкість методів контролю;
- простота контролю;
- економічність контролю.
Інвестиційний контроль ґрунтується на результатах інвестиційного аналізу.
Розрізняють різні види інвестиційного контролю за класифікаційними ознаками:
1. За формою здійснення контролю:
- зовнішній інвестиційний контроль — здійснюється зовнішніми контролюючими органами (податковою адміністрацією, банком, який видав кредит, зовнішнім інвестором) з метою виявлення тенденцій розвитку інвестиційної діяльності підприємства, виявлення змін у факторах інвестиційної привабливості підприємства, а також контролю над відповідністю інвестиційної діяльності підприємства існуючим стандартам;
- внутрішній інвестиційний контроль — являє собою організований усередині підприємства процес перевірки виконання інвестиційних планів та управлінських рішень у сфері інвестицій з метою реалізації інвестиційної стратегії підприємства.
2. За видами контролю:
- стратегічний інвестиційний контроль — спрямований на інвестиційну стратегію підприємства й виконання її основних показників. Контрольний період — квартал, рік;
- тактичний інвестиційний контроль — спрямований на виконання показників тактичних планів інвестиційної діяльності підприємства. Контрольний період — місяць, квартал;
- оперативний інвестиційний контроль — контроль виконання календарних планів і бюджетів інвестиційної діяльності. Контрольний період — тиждень, місяць.
Внаслідок інвестиційного контролю на підприємстві виявляються відхилення фактичних результатів від запланованих та аналізуються причини цих відхилень. Негативні відхилення усуваються шляхом прийняття координуючих управлінських рішень й усунення виявлених причин.
Інвестиційний контроль на підприємстві містить у собі ряд послідовних етапів:
- спостереження за ходом реалізації інвестиційних планових завдань;
- виявлення відхилення фактичних результатів інвестиційної діяльності від запланованих;
- виявлення серйозних погіршень в інвестиційній позиції підприємства;
- виявлення причин відхилень фактичних результатів інвестиційної діяльності від запланованих;
- розробка оперативних управлінських рішень з нормалізації інвестиційної діяльності підприємства відповідно до передбачених завдань інвестиційних планів;
- коригування при необхідності окремих запланованих цілей і показників інвестиційної діяльності у зв'язку зі зміною зовнішніх і внутрішніх умов її здійснення.
Ефективна організація інвестиційного контролю на підприємстві припускає здійснення моніторингу інвестиційної діяльності.
Моніторинг інвестиційної діяльності — це механізм постійного спостереження за контрольованими показниками інвестиційної діяльності, визначення розмірів відхилень фактичних результатів від передбачених і виявлення причин цих відхилень.
Організація моніторингу інвестиційної діяльності сприяє становленню безперервного процесу контролю основних інвестиційних показників, що у свою чергу, веде до підвищення ефективності управління інвестиційною діяльністю підприємства.
Література
- Основні напрямки інвестиційної політики на 1999-2001 pp.: Указ Президента України від 18.08. 1999 р. № 1004/99 // Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні. — 1999. — № 3. — С. 46-48.
- Пересада A. A. Основы инвестиционной деятельности. — К.: "Либра" ООО, 1996. - 344 с.
- Савчук В. П., Прилито С. И., Величко Е. Г. Анализ и разработка инвестиционных проектов. — Учебное пособие. — К.: Абсолют-В, Эльга, 1999. - 304 с.
- Савчук О. В. Теорія і практика оцінки ефективності інвестицій в Україні // Економіка України. — 2003. — № 12. — С 19-25.