• Друкувати
• Запитати
• Надіслати другу
• Поділитись
  • Facebook
  • Twitter
• Підписатись на новини

Висока геологічна вивченість надр республіки дає змогу з достатньою вірогідністю робити висновок про особливості розміщення мінерально-сировинних ресурсів, глибину та умови їх залягання, запаси, хімічний склад та механічні характеристики, про найбільш імовірні райони пошуку й розвідування нових ресурсів.

Мінерально-сировинна база складається з:

• паливних корисних копалин,
• рудних корисних копалин,
• нерудних корисних копалин.

Розглянемо останні.

По напрямам використання нерудні корисні копалини поділяються на:

Сировину для чорної металургії. Сюди відносяться:

• вогнетривкі глини,
• флюсові вапняки,
• доломіти.

Сировину для хімічної промисловості:

• сірка,
• калійні солі,
• кам'яна сіль,
• апатит,
• фосфорит.

Сировину для промисловості будівельних матеріалів:

• крейда,
• глина,
• граніт,
• мармур.

Україна багата на гірнохімічну сировину. Великі запаси калійних солей зосереджені в Івано-Франківській області. Родовища:

• Калуське,
• Тростянецьке,
• Туро-Волинське.

У Львівській області родовища:

• Стебниківське,
• Бориславське.

Калуське, Стебниківське і Сиваські родовища багаті на магнієві солі.

Україна багата ресурсами самородної сірки, основні запаси якої розміщені у Передкарпатському сірконосному басейні (Львівська та Івано-Франківська області). Сірка зосереджена в багатьох родовищах, які простягаються від Яворова (на заході Львівщини) і йдуть вздовж правобережжя Дністра. Райони Роздола і Новояворівська - головні місця видобутку і переробки сірки.

Вона залягає неглибоко від поверхні (до 50 м) і розробляється відкритим способом. На більших глибинах сірку добувають шляхом підземної виплавки. Вміст сірки, яка залягає у мергелях і вапняках, - високий (до 30%).

Україна має великі та унікальні за якістю поклади кухонних солей. Слід сказати, що за хімічною частиною їх можна вважати кращими в світі. Основні запаси приурочені до Донбасу, Придніпровської низовини, Прикарпаття та Закарпаття, а також до Криму.

Найбільші запаси кам'яної кухонної солі зосереджені на Донбасі, де у потужних пластах на незначних глибинах (Слов'янськ, Артемівськ) залягають ресурси дуже високої якості. Загальна потужність шару солі в Донбасі коливається від 100 до 200 м. Тут видобувається найбільша кількість кухонної солі в Європі. В обмежених обсягах кухонну сіль добувають у Дрогобичі, Калуші, Долині (Прикарпаття), Солотвиному (Закарпаття).

В Україні є також незначні родовища фосфоритів - сировини для виробництва добрив (у Придністров'ї в межах Тернопільської, Хмельницької і Вінницької областей; найбільш відоме Незвиське); на північному сході республіки знаходяться Кровельницьке (Сумська обл.); на північному сході Харківської обл. - Ізюмське родовища.

У тісному зв'язку з кристалічними відкладами на Житомирщині зосереджені значні скупчення іншої цінної сировини для виробництва фосфатних добрив - апатитів. Їх родовища вивчені ще слабо. Але оцінки свідчать про їх чималі та перспективні для промислової розробки запаси. Перспективним є також родовище апатитів у Приазов'ї.

Розвиток чорної металургії в країні потребує різноманітних нерудних матеріалів - флюсових, вогнетривких і формувальних глин. Великі запаси флюсових вапняків розміщені в Донецькій області та Автономній Республіці Крим, а доломіти - у Донецькій, Дніпропетровській і Закарпатській областях.

Основні запаси вогнетривких глин у Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій і Черкаській областях, кварцитів - у Житомирській (Овруцьке), Кіровоградській (Малоскелеватське), Сумській (Банницьке) та Донецькій (Красногорівське) областях. Найбільші родовища формувальних матеріалів є в Донецькій, Дніпропетровській, Харківській і Запорозькій областях.

Особливо багато в Україні високоякісного каоліну, запаси якого зосереджені в Житомирській, Хмельницькій, Черкаській, Дніпропетровській і Запорізькій областях. Каолін використовують в основному для виробництва вогнетривких виробів, у фарфоро-фаянсовій, паперовій і гумій промисловості.

В Україні є запаси фосфоритів, що залягають у Придніпров'ї (Незвиське), Сумській (Кролевецьке) і Харківській (Ізюмське) областях. Нещодавно відкрито Покровсько-Керченське родовище апатитів.

У республіці нараховується 61 прийняте на баланс родовище крейди, поклади якої оцінюються у 450 млн. т. Основні запаси крейди зосереджені у Донецькій обл. (218 млн. т). Далі йдуть Сумська, Луганська, Чернігівська, Харківська області.

Високоякісний мармур і мармуроподібний вапняк, туфи розробляють у Закарпатській області, мармуроподібний вапняк, вапняк і туфи - у Кримській, пісковик - Івано-Франківській, Тернопільській, Львівській та інших областях.

Значні запаси граніту зосереджені в Кіровоградській, Запорізькій, Дніпропетровській і Донецькій області.

В Україні є багато родовищ різноманітної сировини для виробництва будівельних матеріалів (наприклад, 36 родовищ цементної сировини, 61 - крейди). Україна багата на родовища облицювального каменю:

• Гранітів,
• Мармуру,
• Лабрадоритів,
• Базальту.

Поклади облицювального каменю є в більшості областей, але найцінніші види його залягають у Поліських областях:

• Рівненській,
• Житомирській,
• Запорізькій,
• Закарпатській,
• Хмельницькій.

У Волинській і Рівненській областях, Приазов'ї і Кривому Розі є запаси кольорового каміння. Трапляються:

• Берил,
• Топаз,
• Бурштин,
• Аметист,
• Агат,
• Яшма.

Бонтонові глини залягають у Закарпатській (Гобське), Тернопільській (Почаївське) і деяких інших областях.

Слід зазначити, що Україна має великі можливості для експорту сірки, калійних солей та іншої сировини.

В цілому Україна добре забезпечена різноманітними мінеральносировинними ресурсами, які широко використовуються в народному господарстві, йдуть на експорт.

У республіці склався досить високий рівень задоволення власних потреб у сировині і паливі. По вогнетривких глинах, наприклад, у 1990 р. він становив 105%, сірці - 200%, солі кухонної - 150%, сировині для виробництва скла - 157%, каменю будівельному - 116%, цементній сировині - 100%.

Словом, багато цінних мінерально-сировинних ресурсів Україна може експортувати у великих кількостях практично в усі зацікавлені країни.

Література

1. Розміщення продуктивних сил/Під ред. Є. П. Качана. - К., 1997.
2. Заставний Ф. Д. Географія України. - Львів, 1994.

12.09.2011