Прилади радіометричного контролю. Реферат

Радіометричний контроль зараження у військах організують командири підрозділів і частин. Проводиться він вибірковим методом (тобто, із підрозділу перевіряється декілька осіб чи одиниць бойової техніки) хіміками-дозиметристами підрозділів хімічної служби, як правило, поза вогнищем зараження. При проведенні радіометричного контролю у вогнищі, зовнішній гама фон не повинен перевищувати граничнодопустимий ступень зараження об`єкту у три рази.

Після повної санітарної обробки і дезактивації техніки та інших об'єктів застосовується суцільний метод, тобто перевіряється кожен військовослужбовець, кожна одиниця бойової техніки та інше майно.

Контроль проводиться за допомогою радіометричних приладів (вимірювачів потужності доз), а контроль води, продовольства, медикаментів та інших предметів, крім цього - за допомогою вимірювачів активності нуклідів.

При проведенні радіометричного контролю зараження особового складу, спорядження і військової техніки отримані результати співставляють з граничнодопустимим ступенем їх зараження (табл. 1) і визначається доцільність і повнота спеціальної обробки.

Таблиця 1. Безпечні величини зараження поверхні радіоактивними речовинами (продукти ядерного вибуху).

Радіометричний контроль у медичних підрозділах і частинах організується їх командирами (начальниками) і проводиться санітарним інструктором-дозиметристом.

Завданнями медичної служби у проведенні радіометричного контролю є:

• контроль за особовим складом, транспортом та майном медичної служби, які зазнали радіоактивного зараження;
• контроль за особовим складом та майном майданчика спеціальної обробки МПП і відділення спеціальної обробки (ВСО) омедб у випадку надходження поранених (уражених), які заражені РР для проведення санітарної обробки;
• контроль радіоактивного зараження поранених і хворих на сортувальному посту для виявлення осіб, що мають зараження, яке перевищує допустимі величини;
• контроль радіоактивного зараження після проведення повної санітарної обробки у відділенні спеціальної обробки;
• контроль радіоактивного зараження обмундирування, нош та транспорту до та після дезактивації.

В інтересах військ медична служба здійснює радіометричний контроль якості повної санітарної обробки особового складу військ, а також експертизу води та продовольства, які зазнали радіоактивного зараження і контроль якості їх дезактивації.

При проведенні радіометричного контролю води і продовольства отримані результати вимірювань співставляють з граничнодопустимим ступенем їх зараження (табл. 2).

З висновків експертизи продовольства та води можна прийняти такі рішення:

• придатний для видачі;
• умовно придатний (підлягає дезактивації знезараженню з наступним контролем).

Без дослідження на вміст ПЯВ можна вживати воду: підземних джерел; воду, що міститься у закритих ємкостях; продовольство, яке знаходиться в неушкодженій тарі, зокрема, у мішках, дерев'яних, картонних та паперових упаковках; воду у відкритих водоймах в зимовий період з льодовим покриттям; воду відкритих водоймищ при вибухах на силікатних ґрунтах через добу після вибуху в зоні А, через добу в зоні Б, через три - в зоні В.

Таблиця 2. Ступені радіоактивного зараження (мР/год.) продуктів харчування і води радіоактивними речовинами в кількостях, що не призводять до променевого ураження

Прилади радіометричного контролю

Для проведення радіометричного контролю в польових умовах використовуються переносні вимірювачі потужності дози випромінювання ДП-5 В (А, Б), ВПД-1С, ВПД-1Р, за допомогою яких вимірюється ступінь забруднення різних об'єктів у мР/год.

Якщо з деяких причин у польових умовах неможливо провести радіометричний контроль продуктів харчування, води, медикаментів, вимірювання забруднених зразків, взятих з об'єктів, медична служба проводить за допомогою переносного вимірювача потужності доз ВПД-12, який допомагає визначити активність нуклідів.

Вимірювач універсальний ВПД-12 призначений для вимірювання потужності експозиційної дози гама-випромінювання в діапазоні від 10 мкР/год. до 999 Р/год., а також для вимірювання зовнішнього бета-випромінювання з одиниці поверхні в діапазоні 5х103-5х106 бета-частинок на 1 см² за хвилину та питомої альфа- (10-4-10-1 Кі/кг) і бета- (10-6-10-3 Кі/кг) активностей продовольства, води та фуражу.

Живлення приладу здійснюється:

• від 6 послідовно увімкнутих елементів типу А343 "Прима" з напругою не більше 9 В і не менше 6 В;
• від бортової мережі постійного струму від 10,8 В до 30 В за допомогою блоку живлення ВПД-12-7;
• від мережі перемінного струму 220 В частотою 50 Гц або 400 Гц за допомогою блоків живлення ВПД-12-6 та ВПД-12-7.

Література

1. Військова токсикологія, радіологія та медичний захист: Підручник / За ред. Ю. М. Скалецького, І. Р. Мисули. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. – С. 165-171, 199-215, 312-329.
2. Медичні аспекти хімічної зброї: Навчальний посібник для слухачів УВМА та студентів вищих медичних навчальних закладів. – К.: УВМА, 2003. – С. 30-36, 78 – 86.
3. Каракчиев Н. И. Токсикология ОВ и защита от ядерного и химического оружия. – Ташкент: Медицина, 1978. – С. 318-321, 359-365, 406-418.
4. Защита от оружия массового поражения: Справочник / Под ред. В. В. Мясникова. - М.: Воениздат, 1984. – С. 135-139, 181-327.
5. Военная токсикология, радиология и медицинская защита: Учебник / Под ред. Н. В. Саватеева. - Л.: ВМА им. С. М. Кирова, 1987. - С. 284-296, 304-308.