• Друкувати
• Запитати
• Надіслати другу
• Поділитись
  • Facebook
  • Twitter
• Підписатись на новини

Право працівників на матеріальне забезпечення в старості, а також у разі хвороби і втрати працездатності закріплене Конституцією України і забезпечується широким розвитком мережі соціального страхування за рахунок держави.

Усі бюджетні установи, зокрема органи ДПС, які використовують працю найманих робітників, є платниками збору на обов’язкове соціальне страхування (зокрема загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та загальнообов’язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності) і збору на обов’язкове пенсійне страхування.

Основами законодавства України про загальне державне соціальне страхування, затвердженими постановою Верховної Ради України від 14.01. 68, визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, зобов'язань і гарантій, які передбачають надання соціального захисту, яка включає матеріальне забезпечення громадян у разі захворювання, повної, часткової або тимчасової непрацездатності, втрати годувальника, безробіття за незалежними від них причинами, а також за віком та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (роботодавцем), а також з бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Загальнообов'язкове державне страхування включає: соціальне страхування; пенсійне страхування; медичне страхування; страхування на випадок безробіття; страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що викликали втрату працездатності, та інші види страхування, передбачені законами України.

Загальнодержавному страхуванню підлягають як особи, які працюють на умовах трудової угоди на підприємствах усіх форм власності, так і особи, які забезпечують себе роботою самостійно (творчі та інші працівники), а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.

Основні засади обліку розрахунків по страхуванню

Об’єктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

До нарахувань на Фонд оплати праці належать:

• збір до Пенсійного фонду;
• збір на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням;
• збір на загальнообов’язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття;
• збір на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Облік розрахунків зі страхування ведеться на рахунку 65 "Розрахунки за страхуванням".

По кредиту цього рахунка відображаються нараховані зобов’язання за страхуванням, а також одержані від органів страхування кошти, по дебету – погашення заборгованості та витрачання коштів страхування на підприємстві.

Рахунок 65 "Розрахунки за страхуванням" має такі субрахунки:

• 651 "Розрахунки за пенсійним забезпеченням";
• 652 "Розрахунки за соціальним страхуванням";
• 653 "Розрахунки за страхуванням на випадок безробіття";
• 654 "Розрахунки з інших видів страхування".

На субрахунку 651 "Розрахунки за пенсійним забезпеченням" ведеться облік розрахунків з Пенсійним фондом України за збором на обов’язкове державне пенсійне страхування. Ставка збору – 32% від фонду оплати праці; 1-2% із заробітної плати кожного працівника.

Для робітників, які мають статус державного службовця або які займають посади, робота на яких зараховується в трудовий стаж, що дає право на отримання пенсій відповідно до Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціального захисту журналістів", "Про наукову та науково-технічну діяльність", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", Митного Кодексу України, положення про помічника-консультанта народного депутата України, передбачені диференційовані ставки утримань збору до Пенсійного фонду:

• 1% - від суми доходу, який не перевищує 150 грн.;
• 2% - від частини доходу в межах від 151 грн. до 250 грн.;
• 3% - від частини доходу в межах від 251 грн. до 350 грн.;
• 4% - від частини доходу в межах від 351 грн. до 500 грн.;
• 5% - від суми доходу, що перевищує 501 грн.

Крім того, бюджетні установи є платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування при здійсненні таких операцій:

• при купівлі іноземної валюти (у розмірі 1% від суми у гривнях, витрачених на купівлю валюти);
• при відчуженні легкових автомобілів (у розмірі 3% вартості легкового автомобіля, яка визначена відповідно до договорів купівлі-продажу, обміну, на основі довідок рахунків торговельних організацій, довідок органів митної служби, актів експертної оцінки вартості автомобіля та інших документів, які підтверджують їх вартість);
• за користування послугами мобільного зв’язку (6% вартості послуг мобільного зв’язку, що сплачена споживачами цих послуг операторові, який їх надає (зокрема вхідні та вихідні дзвінки, абонентська плата та інші послуги, вказані в рахунках)).

Бюджетні установи при придбанні нерухомого майна за рахунок бюджетних коштів від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування звільняються.

Облік розрахунків по обов'язковому державному соціальному страхуванню

Порядок нарахування, витрачання та обліку розрахунків по збору на обов'язкове державне соціальне страхування регламентується Законом України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" від 26.06. 97 № 402 (із змінами, внесеними відповідно до Закону від 30.12. 97 №800), інструкцією про порядок надходження, обліку та використання коштів Фонду соціального страхування України, затвердженою Правлінням Фонду соціального страхування України від 26.08. 99 №11.

Законом України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" для суб'єктів підприємницької діяльності, незалежно від форми власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських організацій та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, ставка збору на обов'язкове соціальне страхування встановлена у розмірі 4% від об'єкта оподаткування.

Об'єктом оподаткування згідно з п. І ст. 2 Закону є фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на оплату основної І додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, премій, заохочень (у тому числі в натуральній формі), що підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб (прибутковим податком з громадян).

В бухгалтерському обліку на суму збору на соціальне страхування роблять запис:

Д-т рах. 23 "Виробництво", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут" та ін. (на суму збору, визначеного до основної і додаткової заробігної плати та інших виплат, що включаються до фонді оплати праці):

К-т рах. 652 "За соціальним страхуванням".

Відповідно до чинного законодавства підприємства мають право частку коштів соціального страхування використати на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, включаючи догляд за хворою дитиною, на оплату відпусток по власності і пологах, разової допомоги при народженні дитині і догляду за нею, на організацію санаторно-курортного лікування і відпочинку працівників підприємства, їхніх дітей, ветеранів та інвалідів.

Література

1. Машин І.Р. Облік за страхуванням. – К., 2006.

2. Ведення обліку за страхуванням / За ред. проф. Харламова В.І. – Харків, 2003.

27.02.2011