• Друкувати
• Запитати
• Надіслати другу
• Поділитись
  • Facebook
  • Twitter
• Підписатись на новини

Якщо фіскальна законотворчість парламенту обов’язково обґрунтовується національними інтересами, добрими намірами, вищими етичними критеріями, то на рівні виконавчої влади при зіткненні необхідності з реальністю кількість проблем суттєво скорочується. Але закони і реформи, навіть виважені і мудрі, ще необхідно привести в дію. Тому податкова система повинна відповідати адміністративним та операційним можливостям управління нею.

Податкова етика, або іншими словами фіскальна культура, – це частина національно-культурних особливостей народу кожної держави. Наприклад, у Скандинавських країнах, зокрема у Швеції, рівень оподаткування сягає 60% валового національного доходу, тоді як у США і Японії цей показник не перевищує 35%.

Для американця або японця, мабуть, був би неприйнятним такий рівень оподаткування. Тому, на нашу думку, у процесі розбудови податкової системи нового типу дуже важливим є ґрунтовне дослідження та вивчення питань поведінки платників щодо фіску і навпаки – відношення податкової адміністрації до платників.

Податкова етика включає ставлення до процесу оподаткування усіх учасників податкового процесу: законодавців, фіскальних службовців і самих платників, тобто стосується всього суспільства.

У цьому аспекті важливо поєднати суб’єктивні наміри платників і збирачів податків із реальними обставинами та організаційною побудовою податкової системи, сполучення ідейно-бажаного із реально можливим за існуючих політичних та економічних умов.

Знаючи основні принципи податкового менеджменту розглянемо відповідність існуючої системи податкової служби в Україні тим економічним та соціальним завданням, які потрібно вирішувати для побудови ринкової економіки.

Основна функція податкової служби – контроль за правильністю і своєчасністю надходження податкових коштів, боротьба з порушниками податкового законодавства. Це – стратегія. Тактику боротьби з порушниками диктує сама природа фіскальних порушень (це заходи етично-виховного, профілактичного, контрольного та карно-репресійного характеру). Вистежуючи податкових зловмисників, які ухиляються від сплати податків, представники податкової адміністрації змушені реагувати на мотиви поведінки та зміст їхніх дій.

Узагальнюючи дану проблему, необхідно зазначити, що даний аспект включає в себе два основних напрями роботи податкової адміністрації: контрольний і соціально-психологічний. Головне у цій справі – організаційні потенціали, компетентність і професіоналізм представників податкової адміністрації. Вивчення передового досвіду країн з розвиненою економікою з питань контрольної та соціально-психологічної роботи є невід’ємним елементом будівництва оптимальної податкової системи в Україні.

Нині на Заході досить активно використовується психологічний метод дослідження причин податкових порушень для вдосконалення способів боротьби із тими, хто ухиляється від сплати податків. Ще наприкінці 30-х років нашого століття відомий німецький економіст Г.Шмольдерс звернувся до проблеми ухилення від сплати податків і став предтечею фіскальної соціології, розробивши основи нового напряму податкових знань – фіскальну психологію.

Предметом фіскальної психології є податкове мислення людей, податкова етика платників та збирачів податків. З цього часу проблема ухилення від сплати податків стала розглядатися в економічних, правових, етичних, суспільно-політичних, соціально-психологічних аспектах.

Особливо це стосується проблем ухилення від сплати посередніх податків. Адже, як відомо, завдяки процесу перекладання майже весь тягар зі сплати непрямих податків лежить на кінцевому споживачеві. Він ухилитися від сплати непрямих податків не в змозі, адже сама сума як і сума податків, які повинні би надійти ПДВ, так і акцизу і мита нівелюється в ціні товару, і рідко коли цей покупець без додаткових зусиль зможе розібратися, яку частину ціни товару становлять непрямі податки.

Це означає, що носій податку вже сплатив загальну суму цих податків, придбавши його у роздрібного продавця. Залишилось тільки платникам цих податків перерахувати їх до бюджету (як було зазначено вище, в посередньому оподаткуванні носій податку та платник податку є різними особами). Якраз на цій стадії можливе ухилення від сплати непрямих податків, адже платники податків отримують можливість незаконного збільшення своїх доходів у частині неперерахованих сум до бюджету, що є вже фактично сплаченими носіями таких податків.

Ухилення від сплати податків в Україні процвітає частково внаслідок аморалізму, що породжується бажанням отримання високих доходів незалежно яким шляхом, або через невдоволення високими податками, коли оголошення істинних доходів може означати іноді й економічне банкрутство. Ці дві причини, на нашу думку, і спонукають до ухилення від сплати податків в Україні.

Ухилення від сплати податків не обов’язково викликає автоматичну реакцію податкової адміністрації у вигляді переслідування чи покарання. Тому у платника є вибір між двома лініями поведінки повідомити правду в податковій декларації чи неправду, точніше напівправду. Якщо він обере останній варіант, результат залежить від імовірності перевірки податкової інформації фіскальною адміністрацією. Ухилення можливе лише тоді, коли його масштаби переважають здатність податкових служб до адекватного контролю або ж коли порушники знаходять способи нейтралізувати дію фіску.

Джерела законних форм ухилення приховані у складній структурі бізнесу та господарських зв’язків, у величезній складності фіскального законодавства в умовах ринкового господарства. Для інвесторів та й доходоодержувачів з’являється можливість без формального порушення закону обійти податок, використавши відповідні бізнесові операції та юридичні нюанси для ухилення від фіскального обов’язку. Діють ці способи як на національному рівні економіки, так і в світовому масштабі. Наші вітчизняні науковці та економісти не раз охарактеризували способи легалізованого приховування доходів та прибутків від оподаткування.

Їх суть зводиться до наступного: штучне завищення витрат виробництва та прискорене списання амортизації (згідно з новим Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств") з метою зменшення прибутків; розміщення коштів у благодійні та довірчі фонди; розподіл доходів через партнерство та дарування; приховування сум ПДВ за відвантаженою, але не оплаченою продукцією та ін.

Оскільки надходження непрямих податків, і особливо ПДВ, займають значну частку в доходах бюджету, то пошук шляхів мінімізації ухилення від сплати таких податків дуже актуальний для України.

На нашу думку, існує межа непрямих податків, після якої проходить масове ухилення від сплати. Так, за емпіричними оцінками західних економістів, максимальна ставка ПДВ не повинна перевищувати 20% оборотів з реалізації. За нашими розрахунками, для України і 20% – це дуже високо піднята планка, оскільки існують ще різного роду відрахування і вони також виступають базою для ПДВ. Декілька слів про доцільність введення в Україні кількох ставок ПДВ: основної і зниженої на продукти харчування, дитячий асортимент і інше.

У європейських державах введено декілька ставок ПДВ, наприклад, у Франції – 5, Іспанії – З, Німеччині – 2. Причому в деяких із цих країн ставка ПДВ перевищує 20%. Але застосування таких високих ставок в Україні, не дивлячись на реальні бюджетні потреби держави, із соціально-економічного боку недопустиме. Адже висока шкала справлення ПДВ передбачає і достатньо сильний соціальний захист уcix верств населення. А цього в Україні в період розбалансованості економіки домогтися дуже важко. Тому є два виходи: пониження ставки ПДВ (при чому єдиної для промисловості та торгівлі незалежно від характеру продукції) або за діючих сьогодні ставках ПДВ пошук шляхів повернення податків платникам через суспільні фонди споживання.

На нашу думку, недопустиме також звільнення імпортних товарів від сплати акцизного збору, що пропонують деякі наші економісти. Таким рішенням уряд дасть можливість валюті вільно, без порушення податкового законодавства, переміщатися за кордон, що аж ніяк не сприятиме розвитку нашої економіки.

Загальновідомо, що капітал не терпить відсутності прибутку, але необхідно зауважити, що збільшення прибутків за рахунок ухилення від сплати податків не таке вже й надійне джерело. Тому культура стосунків ділового світу з державою помітно зросла, хоч і не до висоти властивої взаємним стосункам підприємців та комерсантів. Загроза розголосу фіскального скандалу стримує справжнього бізнесмена, навіть якщо обхід податкового законодавства обіцяє великий прибуток. У діловому цивілізованому суспільстві до атрибутів покарання, крім примусового відшкодування втрат фіску та кримінальної відповідальності, належить також публічне безчестя. Це відповідає загальній тенденції переорієнтації світової суспільної моралі.

Податкова етика, тобто наука, яка висвітлює основні моменти Податкового кодексу, є перспективною в Україні, оскільки вивчення податкового мислення людей дасть змогу зрозуміти основні причини ухилення від сплати податків. Розуміння поведінки суб’єктів підприємницької діяльності необхідне для ефективної організації діяльності податкової адміністрації, адже через податкову службу забезпечується контроль за проведенням податкової політики держави, так як моральні аспекти ще не здатні замінити силу закону та авторитет влади.

На думку західних експертів, дрібне, але масове ухилення від сплати податків настільки укорінилося в суспільстві, що перебороти його без додаткових зусиль дуже важко. Ще серйозніші проблеми породжує велике ухилення особливо з боку великих компаній.

Фіскальним зловживанням протистоїть податкова адміністрація, робота якої, певна річ у межах закону, повинна відрізнятися сміливістю дій, розумінням реалій господарського життя та психології платників. В Україні після прийняття Закону України "Про внесення змін та доповнень до Закону України "Про державну податкову службу" від 05.02. 98 значно розширилися функції державних податкових інспекцій, а також права податкових інспекторів і їх обов’язки та відповідальність. Стали більш жорсткими фінансові санкції відносно податкового шахрайства.

Досліджуючи практику фіскального контролю в Україні необхідно, на нашу думку, розглянути розслідування податкових порушень у країнах із розвиненими ринковими відносинами, якими займаються не тільки працівники податкової адміністрації, але й ряд спецслужб. Вже багато років у країнах світу активно працює податкова поліція. Особливо помітна робота інспекторів цього відомства у ФРН.

Щорічно у скарбницю у вигляді штрафів за ухилення від сплати податків надходить у середньому 60 млн. німецьких марок. Податкові поліцейські у ФРН користуються широкими правами. Вони можуть без відома клієнтів контролювати банківські рахунки, причому не тільки підозрюваних осіб, а й їх родичів, ділових партнерів, друзів; прослуховувати телефонні розмови, арештовувати підозрюваних осіб та проводять дізнання.

В Україні створені спеціальні підрозділи по боротьбі із правопорушеннями у сфері оподаткування з метою здійснення передбачених законом заходів, спрямованих на покращання діяльності державної податкової інспекції та захисту економіки від злочинних посягань. Одним із головних завдань роботи цієї служби є забезпечення особистої безпеки працівників податкової адміністрації при виконанні ними службових обов’язків.

Спеціальні підрозділи, як показує аналіз їх роботи за 1999 рік, здійснюють свою діяльність при взаємодії із місцевими державними податковими інспекціями, службою безпеки, контрольно-ревізійними, фінансовими, банківськими, аудиторськими та іншими організаціями та установами. Існування такого підрозділу зобов’язує платників ретельно відноситись до сплати податків; нагадує порушникам про те, що ухилення від сплати податків, у разі їх виявлення, не залишається без суворого покарання. Щодо психологічного аспекту, на думку автора, існування такої служби є однією із суб’єктивних форм впливу на поведінку платників.

При формуванні високоефективної податкової адміністрації не потрібно забувати і про матеріальне становище податкових інспекторів. У США працівники податкових служб – одна із найбільш високооплачуваних категорій державних службовців. Це пояснюється тим, що робота податкового інспектора потребує високого рівня кваліфікації і значний розмір оплати праці до того ж попереджує зловживання службовим становищем. Така робота є престижною і втратити її через хабарництво недоцільно і невигідно.

В Україні потрібно підняти престиж роботи податківця, забезпечити його такою заробітною платою, щоб зловживання службовим становищем не манило до себе податкового інспектора. Необхідно також забезпечити комплексний контроль за працівниками податкової служби; перебудувати роботу так, щоб вона базувалась на здоровій конкуренції і самі її умови виключали можливість зловживання. Сьогодні у державній податковій інспекції цим займаються відділи оперативного контролю. Працівники даних підрозділів запобігають розголошенню державної, відомчої та комерційної таємниці робітниками податкових інспекцій та попереджають зловживанні ними службовим становищем.

Але робота відділів оперативного контролю, яка на місцях зводиться до простого дублювання роботи інших відділів податкових служб, потребує покращання. Тому, на нашу думку, необхідно удосконалювати систему внутрішнього контролю і надалі залучати до такої роботи перекваліфікованих працівників Міністерства внутрішніх справ та служби безпеки, які мають навики у цих питаннях. Необхідно визначити чіткіше адміністративні, фінансові та кримінальні санкції для тих осіб, які зловживають службовим становищем.

Високий рівень заробітної платні, звичайно, повинен відповідати високому рівню кваліфікації податкових інспекторів, а саме нині вітчизняній податковій службі не вистачає кваліфікованих кадрів. На нашу думку, спеціалістів для податкової служби необхідно готувати окремо від фінансистів, адже праця податківця суттєво відрізняється від роботи фінансиста. При економічних вузах доцільно створити спеціальні підрозділи, які будуть займатися підготовкою кадрів для податкової адміністрації. Працівники податкових служб повинні мати обов’язкову вищу економічну освіту, адже робота податкового інспектора поряд із роботою з документами та законами включає в себе, що є найголовнішим, взаємовідносини з людьми, які є платниками податків.

Поряд із освітою персоналу податкової служби гостро стоїть проблема недостатнього забезпечення інформаційно-технічним обладнанням податкової служби. Сюди належить забезпечення ДПА відповідними вітчизняними та зарубіжними літературними джерелами, а також персональними комп’ютерними засобами та банками даних, що відповідають світовому рівню.

У США нині проводиться впровадження сітки електронного обліку даних (ЕДІ), яка спрощує процес подання декларацій та документальне оформлення взаємозв’язків як для клієнтів-платників податків, так і для податкових управлінь. Союз податкових інспекторів (FTA) некомерційна організація, яка об’єднує представників від усіх 50-и штатів США, має намір почати фінансування контракту з корпорацією Electronic Date System (EDS) про представлення податкової системи послуг її сіткою.

Для впровадження в життя такого процесу при РТА створена корпорація TAX NET Government Communication, завданням якої є надання послуг та допомоги компаніям-платникам податків у передачі через сітку різноманітних типів податкових форм, що прийнятих у різних штатах. Користування подібним сервісом створює ряд переваг: економія коштів за рахунок відмови від поштових послуг, зменшення витрат на обробку документів, зменшення кількості помилок, що виникають при повторному вводі даних у комп’ютер.

Дана система послуг дозволяє платникам своєчасно отримувати повідомлення про надходження їх податкових декларацій. Для тих, хто розробляє програмне забезпечення, стандартизація формату означає, що їм більше не потрібно заповнювати податкові форми різних типів чи використовувати різноманітні програми для представлення податкових декларацій у різних штатах, в яких вони сплачують податки.

Вже 33 штати або дозволяють, або застосовують використання електронних засобів для збору та відправлення податків, а Флорида та Техас допускають електронне подання податкових декларацій як обов’язок. Система TAX NET є унікальною, на нашу думку, так як дозволяє суб’єктам господарювання, які виступають платниками податків, передавати всю інформацію про податки в центральну службу за допомогою стандартних форм. Крім того, компанії як підтвердження своїх дій можуть додавати до електронних форм платіжні доручення.

Аналіз досвіду використання додаткових послуг, що надаються електронними засобами збору податків показує, що це повинно бути не питанням вільного вибору, а обов’язковою вимогою. Крім перерахованих вище переваг комп’ютеризованої системи оподаткування, можна виділити ще й можливість більш досконалого податкового контролю за надходженням податкових коштів у бюджет держави.

Для України вирішення всіх цих питань неможливе без гармонійного поєднання національних особливостей формування ринкових відносин і світової фіскальної теорії та практики. Приєднання України до Міжнародної фіскальної асоціації дало б можливість нашій країні брати участь у міжнародних конгресах податкових працівників та завести фіскальну документацію, що відповідала б міжнародним стандартам. Звичайно, для досягнення високого рівня комп’ютеризації у вітчизняній податковій адміністрації потрібен час, адже рівень розвитку техніки та електроніки в Україні досить низький. Перші кроки в комп’ютеризації вітчизняної податкової служби вже зроблені: для повного та своєчасного обліку платників, поліпшення контролю за сплатою податків реалізується перший етап впровадження автоматизованої служби "ПОДАТКИ".

На нашу думку, даний етап комп’ютеризації заслуговує уваги. Але дана автоматизована система не дозволяє чітко розібратися в поведінці платників та суб’єктивно впливає на їх дії, особливо при справлянні непрямих податків. Тому, на наш погляд, необхідно розширити типову систему файлів за вхідними даними комп’ютерної системи з непрямих податків. Даний перелік пропонується лише як основа і в ньому визначаються лише деякі основні пріоритети дизайну комп’ютерних систем:

• файл, що визначає реєстраційний номер платника податків та роздрук із реєстраційного сертифікату непрямих noдaтків;
• алфавітні та порядкові системи всіх реєстрацій, що призначені для використання в податковій адміністрації;
• повідомлення про сплату;
• повідомлення про кредити чи чеки, які підтверджують сплату;
• повідомлення про суму оподаткування, виплати cyм повернень непрямих податків;
• список помилок (повернена інформація чи невідповідність документів);
• список невідправлених повідомлень;
• інформація, що запрошується про відсутність даних на повернення платежів з непрямих податків;
• рахунки з недоборів (недоїмок);
• повідомленню про право накладання арешту чи штрафних санкцій;
• нефайлові повідомлення;
• реєстраційні форми нових платників чи зміни найменування;
• форми звітів про інвентар та складські запаси (з обов’язковою відміткою сплачених сум ПДВ);
• контроль аудиту та вимоги виконання;
• звіт з аудиту;
• повідомлення про недостатність фактів з аудиту;
• зведений звіт та рахунки до отримання;
• статистичний звіт;
• операційний звіт з визначенням дій платників;
• управлінський звіт.

В Україні податкова етика тільки починає розвивати свою діяльність і значну кількість недоліків у її становленні можна пояснити складністю соціально-економічної ситуації в країні, перехідним періодом до ринкових відносин.

23.02.2011