• Друкувати
• Запитати
• Надіслати другу
• Поділитись
  • Facebook
  • Twitter
• Підписатись на новини

Принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності встановлені П (С) БО 9 "Запаси".

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство одержить у майбутньому економічні вигоди, зв'язані з к використанням, і їхня вартість може бути вірогідно визначена. Під економічною вигодою розуміється потенційна можливість одержання підприємством коштів від використання активу.

Відповідно до Інструкції № 291, МШП, використовувані протягом не більш одного року чи нормального операційного циклу, в бухгалтерському обліку відбиваються на рахунку 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети".

Згідно П (С) БО 9 при передачі МШП зі складу в експлуатацію знос не нараховується, а вартість МШП виключається зі складу активів підприємства (тобто списується з рахунка 22) і відноситься на витрати звітного періоду.

Організація обліку МШП

Відповідно до Інструкції № 291 до МШП відносяться предмети, що використовуються протягом не більш одного року чи нормального операційного щ. клу, зокрема, інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг і т. п.

Інструкція № 291 не містить вичерпного переліку предметів, що відносяться до МШП.

При визначенні складу предметів, облік яких ведеться на рахунку 22, можна керуватися визначеннями, наведеними в Положенні по бухгалтерському обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів, затвердженому листом Міністерства фінансів СРСР від 18.10. 79 р. № 166 (далі - Положення № 166).

При цьому, відповідно до постанови Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР" від 12.09. 91р. № 1545-ХН, Положення № 166 діє в частині, що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до Положення № 166 бухгалтерський облік МШП ведеться по місцях збереження і перебування, а також по особах, відповідальних за їхню схоронність, у розрізі наступних груп:

• інструменти і пристосування загального користування;
• спеціальні інструменти і спеціальні пристосування;
• змінне устаткування;
• технологічна тара;
• виробничий інвентар;
• господарський інвентар;
• спеціальний одяг, спеціальне взуття і запобіжні пристосування;
• постільні приналежності;
• інші малоцінні та швидкозношувані предмети.

При віднесенні предметів до складу МШП, наведених у Положенні № 166, варто дотримуватись основного критерію — термін корисного використання (експлуатації) цих предметів на підприємстві не повинний перевищувати один рік.

Для організації обліку МШП рекомендується застосовувати типові форми первинних документів, затверджені наказом Міністерства статистики України від 22.05. 96р. № 145, а саме:

• форма № МШ-1 "Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристосувань)";
• форма № МШ-2 "Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів";
• форма № МШ-3 "Замовлення на ремонт чи заточення інструментів (пристосувань)";
• форма № МШ-4 "Акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів";
• форма № МШ-5 "Акт на списання інструментів і обмін їх на придатні";
• форма № МШ-6 "Особиста картка обліку спецодягу, спец, взуття і запобЬ:сних пристосувань";
• форма № МШ-7 "Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спец, взуття і запобіжних пристосувань";
• форма № МШ-8 "Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів". Оскільки організація обліку МШП в експлуатації має визначені особливості в залежності від видів предметів, розглянемо специфіку обліку найбільш розповсюджених з них.

Інструменти і пристосування загального користування

До інструментів і пристосувань загального користування відносяться механізовані і немеханізовані знаряддя праці загального призначення, а предмети, що прикріплюються також до машин, що служать для обробки матеріалів.

До групи інструментів відносяться: ріжучі, абразивні, слюсарно-монтажні і подібні їм інструменти, вимірювальні прилади, ударні, що давлять і ущільнюють знаряддя праці, включаючи механізовані знаряддя праці, що працюють за допомогою електроенергії, стиснутого повітря (штампи, прес-форми, моделі), і інші пристосування.

У Положенні № 166 приведені два варіанти організації обліку операцій по видачі інструментів і пристосувань зі складу в роздавальні комори. При першому варіанті всі операції по руху інструментів і пристосувань між складом і роздавальними коморами підприємства оформляються первинними документами в наступному порядку:

У цьому випадку інструменти, що прийшли в непридатність, і пристосування списуються на підставі карток складського обліку.

При другому варіанті документальному оформленню підлягають тільки операції по руху інструментів і пристосувань, зв'язаних зі зміною запасів у роздавальних коморах. Цей варіант видачі інструментів і пристосувань прийнято називати методом обліку оборотного (обмінного) фонду інструментів в експлуатації.

При цьому варіанті комори обмінюють на складі негідні, зношені інструменти на придатні (штука на штуку), що не приводить до кількісної зміни запасів інструментів у коморах і тому не вимагає складання спеціального первинного документа на обмін. Такий варіант обліку доцільно застосовувати на підприємствах з добре організованою системою складського обліку й інструментальним господарством.

Даний варіант організації обліку передбачає виписку первинних документів тільки на операції по доукомплектуванню роздавальних комор відсутніми інструментами чи поверненню на центральний склад зайвих інструментів. Для обліку зміни запасу інструментів застосовується відомість форми № МШ-1, на підставі якої вносяться зміни в картки складського обліку матеріалів (типова форма № МФУ-12), що ведуться в роздавальній коморі І на складі.

Операції по обміну складом інструментів, що прийшли в непридатність, виробленому за принципом штука за штуку чи по заміні загублених інструментів оформляються актами форми № МШ-5 з додатком актів про поломку і втрату інструмента форми № МШ-4. Акт форми № МШ-5 є підставою для одержання на складі нового інструмента замість списаного.

Оперативний облік і контроль за схоронністю інструментів., видаваних у тимчасове користування на робочі місця, залежать від тривалості й інших умов їхнього закріплення за виконавцями.

Первісна видача інструментів і пристосувань на робочі місця в тривале користування виробляється відповідно до технологічних карт на підставі вимоги майстра і відбивається в картках обліку МШП форми № МШ-2, що відкриваються на кожного працівника, що одержав ці предмети. Одержання інструментів і пристосувань підтверджується підписом робітника в картці форми № МШ-2. Наступні видачі інструментів і пристосувань з роздавальної комори замість зношених документально не оформляються, а виробляються при пред'явленні акта вибуття форми № МШ-4.

Видача робітником інструментів у короткочасне користування контролюється за допомогою інструментальних марок (жетонів) без реєстрації в яких-небудь документах.

При одномарочній системі контролю робітник одержує інструмент із роздавальної комори на підставі пред'явленої інструментальної марки з вибитим табельним номером. Видаючи працівнику інструмент, комірник поміщає інструментальні марки з осередку стелажа, у яких зберігався виданий інструмент, і повертає їх робітнику після здачі інструмента в комору.

При двухмарочній системі видачі інструментів використовуються два види марок: з табельним номером робітника і з номенклатурним номером інструмента. Перший використовується для визначення, кому з робітників виданий інструмент у короткочасне користування, а другий дозволяє установити, скільки і які інструменти видані кожному робітнику.

Господарський інвентар

До господарського інвентарю відносяться предмети конторського і господарського оснащення: конторські меблі (столи, стільці, шафи, портьєри), вішалки, гардероби, протипожежний інвентар.

Інвентарна тара, використовувана для постійного збереження запасів, для обслуговування виробництва, як тару тривалого користування і нерозривно зв'язана з характером виробництва (наприклад, бочки на пивоварних і хімічних підприємствах), чи контейнери, предмети, що призначені для укладання і тимчасового збереження матеріалів, переміщення продукції усередині підприємства, відносяться до господарського чи виробничого інвентарю.

Господарський інвентар відпускається зі складу підприємства в експлуатацію особам, відповідальним за його схоронність, на підставі вимог, оформлених у встановленому порядку. Облік господарського інвентарю, отриманого зі складу, матеріально відповідальна особа веде в двох картках, одна э яких заповнюється по номенклатурних номерах інвентарю, а інша — по окремих особах, яким виданий інвентар у користування.

Якщо господарський інвентар одержує зі складу безпосередньо особа, на яку покладена відповідальність за забезпечення його схоронності в цеху, чи відділі іншій службі, ця особа повинна здійснювати облік отриманого інвентарю в книзі (журналі), у якій указуються найменування і коротка характеристика предметів, дата надходження в експлуатацію, інвентарний номер, вартість, оцінка про вибуття.

Спеціальний одяг, спеціальне взуття і засоби індивідуального захисту

До спеціального одягу, спеціальному взуттю і засобів індивідуального захисту відносяться комбінезони, костюми, куртки, штани, халати, кожухи, різне взуття, рукавиці, окуляри, шоломи, протигази, респіратори і т. п.

Спецодяг і спецвзуття видаються працівникам тих професій і посад, що передбачені в типових галузевих нормах безкоштовної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття й інших засобів індивідуального захисту, або галузевих нормах, затверджених на підставі типових, відповідно до встановлених норм і термінів носіння незалежно від форми власності і галузевої приналежності підприємства, на якому працює даний працівник.

Видача, збереження і користування спецодягом, спецвзутгям і засобами індивідуального захисту здійснюються відповідно до порядку, установленого Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям і іншими засобами індивідуального захисту, затвердженим наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 29.10. 96р. № 170.

Облік видачі працівникам спецодягу і спецвзуття ведеться в особистій картці форми № МШ-6, у якій з описом і іншими даними, що характеризують такі предмети, відбиваються терміни їхнього носіння і відсоток придатності. Картка форми № МШ-6 ведеться в одному екземплярі і зберігається в місцях видачі спецодягу і спецвзуття до моменту їхнього вибуття через непридатність чи втрати. У випадку втрати спецодягу і спецвзуття в картці робиться запис про їхнє вибуття на підставі акта форми № МШ-4.

Крім спецодягу і спецвзуття індивідуального користування, працівникам може видаватися на час роботи черговий спецодяг, спецвзуття і захисні засоби. Дані предмети видаються тільки на час виконання робіт, для яких вони передбачені, чи можуть бути закріплені за визначеними робітниками місцями і передаватися від однієї зміни працівників іншій. Ці МШП повинні враховуватися на окремих картках форми № МШ-6 з оцінкою "Чергова".

Що стосується оформлення вибуття МШП, то для визначення їхньої непридатності до подальшого використання, чи неможливості неефективності проведення їхнього відновлення, ремонту, а також для оформлення необхідної документації на списання зазначених предметів на підприємстві створюються постійно діючі комісії. Дані комісії роблять огляд предметів, що підлягають списанню, установлюють їхню непридатність до відновлення і подальшого використання, визначають можливість використання чи реалізації матеріалів, що залишаються від предметів, що списуються, а також складають акт на списання МШП форми № МШ-5 чи № МШ-8 на підставі актів вибуття форми № МШ-4.

Придбання

Відповідно до П (С) БО 9 придбані (отримані) МШП зараховуються на баланс по первісній вартості.

Первісною вартістю МШП, придбаних за плату, є собівартість, що складається з наступних фактичних витрат:

• сум, що сплачуються постачальнику (продавцю) відповідно до договору за винятком непрямих податків;
• сум увізного мита;
• сум непрямих податків у зв'язку з придбанням МШП, що не відшкодовуються підприємству;
• транспортно-заготівельних витрат (витрат на заготівлю МШП, оплату тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування МШП усіма видами транспорту до місця їхнього використання, включаючи витрати по страхуванню ризиків транспортування МШП).

Транспортно-заготівельні витрати включаються в собівартість придбаних МШП чи загальною сумою відбиваються на окремому субрахунку обліку запасів. Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку обліку запасів, щомісяця розподіляється між сумою залишку МШП на кінець звітного місяця і сумою МШП, що вибули (використаних, реалізованих, безоплатно переданих і т. п.) за звітний місяць.

Сума транспортно-заготівельних витрат, що відноситься до вибулих МШП, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості вибулих МШП із відображенням її на тих же рахунках обліку, у кореспонденції з якими відбите вибуття цих МШП.

Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається шляхом розподілу суми залишків транспортно-заготівельних на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку МШП на початок місяця і МШП, що надійшли за звітний місяць; • інших витрат, безпосередньо зв'язаних дз придбанням МШП і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання в запланованих цілях. До таких витрат відносяться прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доробку і підвищення якісно-технічних характеристик МШП.

Не включаються в первісну вартість МШП, а відносяться до витрат того періоду, у якому вони були здійснені (установлені):

• наднормативні втрати і нестачі МШП;
• відсотки за користування позиками;
• витрати на збут;
• загальногосподарські й інші подібні витрати, безпосередньо не зв'язані з придбанням і доставкою МШП і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання в запланованих цілях.

Безоплатне одержання

Первісною вартістю МШП, отриманих підприємством безоплатно, є їхня справедлива вартість. Вартість безоплатно отриманих МШП відбивається в складі інших доходів на рахунку 745 "Доходи від безоплатно отриманих активів" звітного періоду. Приклад

Підприємством безоплатно отриманий господарський інвентар, по справедливій вартості 270 грн.

У регістрах бухгалтерського обліку дана операція відбивається наступними записами:

Передача в експлуатацію

Відповідно до П (С) БО 9 вартість МШП, переданих в експлуатацію, виключається зі складу активів, тобто списується з балансу підприємства.

Списання вартості запасів може відбуватися за допомогою одного з методів оцінки запасів, запропонованих у П (С) БО 9:

1. Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів

Суть цього методу полягає в тому, що вартість запасів, що вибувають визначається окремо по кожній одиниці запасів, тобто одиниця запасів вибуває по такій же вартості, по якій вона була оприбуткована при надходженні.

2. Метод середньозваженої собівартості

Оцінка по середньозваженій собівартості відбувається по кожній одиниці запасів розподілом сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця й отриманих у звітному місяці запасів.

3. Метод нормативних витрат

При використанні цього методу собівартість запасів, що вибувають визначається виходячи з норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг). Норми витрат установлюються підприємством самостійно з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для того щоб нормативні витрати були максимально наближені до фактичних витрат, норми витрат і ціни повинні регулярно (наприклад, з періодичністю один раз на місяць) перевірятися і переглядатися підприємством.

4. Метод ціни продажів

Даний метод оцінки вартості вибуття запасів використовують підприємства торгівлі, який заснований на застосуванні середнього відсотка торгової націнки на товари. Собівартість реалізації в такому випадку визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. Сума торгової націнки, що приходиться на реалізовані товари, визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торгової націнки. Середній відсоток торгової націнки визначається розподілом суми залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок до продажної вартості отриманих у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця і продажної (роздрібної) вартості отриманих у звітному місяці товарів.

5. Метод ФІФО

Оцінка запасів по методу ФІФО ґрунтується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, придбані першими, продаються першими, а запаси, що залишилися на кінець періоду, є запасами, що були придбані чи виготовлені в останню чергу. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається по собівартості останніх за часом надходження запасів.

6. Метод ЛІФО

Оцінка запасів по методу ЛІФО припускає, що запаси використовуються в послідовності, протилежній їхньому надходженню на підприємство, тобто першими вибувають одиниці запасів, що придбані чи виготовлені останніми, у результаті чого на кінець періоду залишаються одиниці запасів, придбані чи виготовлені першими. При цьому запаси, що вибувають першими, оцінюються по собівартості останніх за часом надходження запасів. Вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається по собівартості перших за часом надходження запасів.

У залежності від обраного підприємством методу оцінки запасів, наприкінці звітного періоду вартість вибулих запасів списується на витрати.

Це означає, що в момент передачі МШП в експлуатацію, вони списуються з балансу, і їхня вартість включається до складу витрат того звітного періоду, в якому вони були передані в експлуатацію.

Надалі з метою забезпечення схоронності цих предметів в експлуатації, підприємство повинне організувати контроль за рухом таких цінностей, зокрема, вести оперативний облік у кількісному вираженні по місцях експлуатації і матеріально відповідальним особам протягом терміну їхнього фактичного використання.

У випадку повернення придатних для подальшого використання МШП на склад, вони оприбутковуються по дебету рахунка 22 "Малоцінні та швидкозношені предмети" і кредиту рахунка 71 "Інший операційний доход". Приклад

Протягом звітного періоду зі складу підприємства відпущені МШП: на капітальне будівництво — 96 грн.; на виробництво продукції— 740 грн.; на загальногосподарські потреби — 83 грн.; для адміністративних потреб — 230 грн.; на забезпечення збуту продукції— 121 грн.;

для потреб житлово-комунальних і обслуговуючих господарств — 45 грн. Через якийсь час частина МШП була повернута на склад на суму 60 грн. У бухгалтерському обліку дані операції відбиваються наступними записами:

Реалізація

Для відображення доходу від реалізації МШП і інших оборотних активів Планом рахунків передбачений субрахунок 712 "Дохід від реалізації інших оборотних активів". Сума доходу, отримана від реалізації МШП (без обліку сум ПДВ), списується на фінансовий результат і відбивається проводкою: дебет 712 "Дохід від реалізації інших оборотних активів" і кредит субрахунку 791 "Результат основної діяльності". У дебет субрахунку 791 списується собівартість реалізованих МШП, а також'суми адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат.

Інвентаризація

Для забезпечення вірогідності даних бухгалтерського обліку і фінансової звіті юсті підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їхня наявність, стан і оцінка.

У Законі України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07. 99 p. № 996-XIV зазначено, що об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначається власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим відповідно до законодавства.

Порядок проведення, документальне оформлення і терміни інвентаризації визначені Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів і розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08. 94 р. № 69, зі змінами і доповненнями.

Для проведення інвентаризації на підприємстві за наказом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія в складі керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, що очолюється керівником чи підприємства його заступником.

При проведенні інвентаризації комісія повинна визначити фактичну наявність і стан об'єктів шляхом підрахунку, виміру, зважування, огляду аж до лабораторних вимірів і аналізів у місцях збереження, а також наявність і стан об'єктів перевірки за матеріально відповідальними особами.

Інвентаризаційна комісія в присутності матеріально відповідальної особи визначає фактичну наявність залишків матеріальних цінностей і складає інвентаризаційні описи, у яких відбиваються найменування МШП, їхній номенклатурний номер, одиниці виміру, вид, сорт і інші відмітні ознаки. На кожній сторінці інвентаризаційного опису вказується прописом число порядкових номерів МШП і загальна кількість у натуральних вимірниках. На останній сторінці інвентаризаційного опису матеріально відповідальна особа підтверджує своїм підписом, що всі матеріальні цінності перевірені, внесені в опис правильно і претензій до інвентаризаційної комісії вона не має.

Для визначення результатів інвентаризації бухгалтерія підприємства складає порівнювальні відомості, в яких відбиваються фактичні залишки МШП і ті, що числяться по даним бухгалтерського обліку. Установлені при інвентаризації розбіжності фактичної наявності матеріальних цінностей з даними бухгалтерського обліку регулюються підприємством у наступному порядку.

Надлишки МШП, виявлені в ході інвентаризації, підлягають оприбуткуванню і віднесенню на результати фінансово-господарської діяльності підприємства з установленням причин їхнього виникнення. Приклад

У ході інвентаризації на складі підприємства виявлені надлишки МШП на суму 4грн. У бухгалтерському обліку дана операція відбивається наступними записами:

Відповідно до П (С) БО 9 суми виявлених нестач списуються на витрати звітного періоду. Суми виявлених нестач і втрат від псування цінностей до ухвалення рішення про конкретних винних осіб відбиваються на забалансовому рахунку 072 "Невідшкодовані нестачі та втрати від псування цінностей". Аналітичний облік по цьому рахунку ведеться по кожному списаному активу.

Після одержання відшкодування від винної особи, підприємство списує суму нестачі з забалансового рахунка 072 "Невідшкодовані нестачі та втрати від псування цінностей". Частина суми відшкодування, що надійшла від винної особи, списується на фінансовий результат підприємства, а інша частина підлягає перерахуванню в бюджет.

Облік малоцінних необоротних активів (МНМА)

Відповідно до П (С) БО 2 оборотні активи — це кошти, їхні еквіваленти, не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом 12 місяців з дати балансу. Активи, що не відповідають цим критеріям, тобто призначені для використання протягом більше ніж одного року (чи операційного циклу, якщо він більше одного року), відносяться до необоротних.

Виходячи з цього визначення необоротних активів предмети, що вважалися МШП відповідно до Положення № 250, але мали і мають термін корисного використання більше року, тепер відносяться до складу інших необоротних матеріальних активів і класифікуються як малоцінні необоротні матеріальні активи.

Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11. 99 р. № 291 (далі — Інструкція № 291) для обліку необоротних активів призначені два рахунки; 10 "Основні засоби" і 11 "Інші необоротні активи".

Відповідно до Інструкції № 291 рахунок 11 "Інші необоротні матеріальні активи" призначений для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух інших необоротних матеріальних активів, що не відбиті в складі об'єктів основних засобів., що враховуються на рахунку 10 "Основні засоби".

Таким чином, рахунок 11 є свого роду "розвантажувальним" для рахунка 10 і призначений для обліку цінностей, що частково відбивалися у відповідності з "старим" Планом рахунків на рахунку 12 "Малоцінні та швидкозношувані предмети", а також тих матеріальних активів, які не можна віднести до основних фондів у зв'язку з їхньою специфікою (бібліотечні фонди, тимчасові (нетитульні) спорудження).

По дебету рахунка 11 відбиваються:

• надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) інших необоротних матеріальних активів на підприємство (по первісній вартості);
• сума витрат, що зв'язана з поліпшенням об'єкта (реконструкція, модернізація), що приводить до збільшення в майбутньому економічних вигод, спочатку очікуваних від використання об'єкта;
• сума дооцінки вартості об'єкта необоротних матеріальних активів.

По кредиту рахунка 11 відбивається вибуття інших необоротних матеріальних активів у зв'язку з продажем, безоплатною передачею чи невідповідністю критеріям визнання активом частковою ліквідацією об'єкта і сума уцінки.

До рахунка 11 Інструкцією № 291 передбачені наступні субрахунку (рахунки другого порядку):

• 111 "Бібліотечні фонди"
• 112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи"
• 113 "Тимчасові (нетитульні) спорудження"
• 114 "Природні ресурси"
• 115 "Інвентарна тара"
• 116 "Предмети прокату"
• 117 "Інші необоротні активи".

Відповідно до п. 5 П (С) БО 7 підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що включаються до складу МНМА. Це значить, що критерієм, що розмежовує, між МНМА й іншими необоротними матеріальними активами є встановлений у наказі (розпорядженні) підприємства про облікову політику вартісний критерій.

На субрахунку 112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи" відбивається вартість необоротних активів, термін корисного використання яких більше одного року, зокрема спеціальні інструменти і пристосування, вартість яких погашається нарахуванням зносу по встановленій ставці (нормі) з урахуванням очікуваного способу використання таких об'єктів.

Аналітичний облік необоротних матеріальних активів аналогічно обліку основних засобів необхідно вести по кожному об'єкту окремо (чи по групі однотипних об'єктів), використовуючи для цього типові форми первинної облікової документації по обліку основних засобів, затверджені наказом Міністерства статистики України від 29.12. 95 р. № 352.

Ця ж вимога поширюється і на інші необоротні матеріальні активи, що за станом на 01.01. 2000 р. враховувалися на субрахунку 12/2 "Малоцінні та швидкозношувані предмети в експлуатації", термін корисного використання яких перевищує один рік (операційний цикл).

Список використаних документів

1. Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07. 99 р. № 996-Х1V.

2. Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.04. 93 р. № 250.

3. Вказівки по організації бухгалтерського обліку в Україні, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 07.05. 93 р. № 25.

4. П (С) БО 7 "Основні засоби", затверджений наказом Міністерства фінансів України"- від 27.04. 2000 р. № 92.

5. П (С) БО 9 "Запаси", затверджений наказом Міністерства фінансів України" від 20.10. 99р. №246.

6. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від ЗОЛ 1.1999 р. № 291.

7. Положення по бухгалтерському обліку малоцінних та швидкозношених предметів, затвердженому листом Міністерства фінансів СРСР від 18.10. 79 р. № 166.

8. Наказ Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинних облікових документів по обліку малоцінних та швидкозношених предметів" від 22.05. 96р. №145.

9. Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів і розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.08. 94 р. № 69, зі змінами та доповненнями.

10. Лист ДПАУ "Про відображення в податковому обліку витрат на придбання малоцінних предметів" від 12.01. 2001 р. №286/7/15-1117.

11. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України -Київ: "А. С. К.", 2000р.

12. За ред. С. Ф. Голова Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні — Дніпропетровськ: ТОВ "Баланс-Клуб", 2000 р.

13. За ред. Професора Ф. Ф. Бутинця Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник-Житомир: ЖІТІ, 2000 р.

14. Н. М. Малюга та інші; за ред. Професора Ф. Ф. Бутинця Облік в галузях економічної діяльності: торгівля, автотранспорт, будівництво. Збірник задач і вправ. Навчальний посібник для студентів вузів – Житомир: ЖІТІ, 2001.

22.02.2011