• Друкувати
• Запитати
• Надіслати другу
• Поділитись
  • Facebook
  • Twitter
• Підписатись на новини

Проблема пошуку резервів збільшення податкових надходжень до Державного бюджету України є постійно актуальною. Це пов’язано з багатьма причинами, основні з яких полягають у наступному.

По-перше, Державний бюджет України протягом багатьох років функціонує з певним дефіцитом коштів, покриття яких відбувається або за рахунок нарощування державного боргу, або за рахунок грошової емісії. З погляду довгострокового розвитку сфери державних фінансів ці інструменти покриття дефіциту не є оптимальними, оскільки можуть мати певні негативні соціально-економічні наслідки.

По-друге, економіка України, як переконують чисельні дослідження вітчизняних науковців, навіть за існуючого рівня оподаткування має істотний податковий потенціал, який держава не здатна використати повною мірою для того, щоб мати збалансований бюджет.

У зв’язку з цими та іншими обставинами проблема кількісної оцінки податкового потенціалу, а точніше його квантифікації, тобто кількісного вираження якісних ознак, потребує вивчення та вирішення.

Отже, мета даної роботи полягає у тому, щоб за допомогою існуючих методологічних підходів і розроблених на їх основі методик здійснити оцінку податкового потенціалу економіки України.

З теоретичного погляду аналітичний критерій, що засвідчує в цілому продуктивність податків, – це критичні значення податкового коефіцієнта на кривій Лаффера. Як відомо, специфіка моделі Лаффера полягає у тому, що точки максимуму даної функції становить 0,5. Економічний смисл цієї математичної властивості функції полягає у тому, що під час перерозподілу через бюджет більш як половини ВВП економічна система зазнає деструктивних впливів з боку держави, а в динаміці простежується падіння темпів приросту ВВП та/ або зростання тіньового сектора економіки. Іншими словами, максимізація податкового коефіцієнта протягом окремого періоду може мати суттєві негативні впливи на динаміку соціально-економічного розвитку країни в цілому.

З практичного погляду критерієм доцільності зростання податкового коефіцієнта слугує продуктивність бюджетної політики, тобто те, наскільки кошти, які перерозподіляються у вигляді податків через бюджет, слугують зростанню економіки в довгостроковій перспективі. Для з’ясування даного аспекту проблеми необхідно провести аналіз структури видатків державного бюджету щодо їх інвестиційної чи соціальної спрямованості, а також порівняльний аналіз тенденцій зростання капітальних інвестицій в економіку країни.

Стосовно тенденцій інвестицій в українську економіку у 2005 році доцільно зазначити наступне. Незважаючи на зростання інвестицій в основний капітал в абсолютних цифрах, частка інвестицій за рахунок коштів державного бюджету суттєво скоротилася.

Таблиця 1. Динаміка та структура інвестицій в основний капітал за джерелами фінансування, млн. грн.

Джерело: розрахунки автора за даними Держкомстату України

Як бачимо з поданих у таблиці 1 даних, у 2005 році відбулося суттєве скорочення обсягів інвестицій в основний капітал як в абсолютних показниках, так й у відносних, за рахунок таких джерел, як кошти державного бюджету, кошти місцевих бюджетів, власні кошти підприємств. Отже, зростання податкового навантаження на економіку у 2005 році не відбулося без наслідків. Вихід на приріст сумарного показника у 2005 році став можливим завдяки збільшенню інвестицій в основний капітал за рахунок інших джерел фінансування (інвестиції іноземних інвесторів, банківське кредитування тощо).

Стосовно продуктивності бюджетної політики треба зазначити таке. В останні роки, а саме 2004–2006 році, в структурі видатків державного бюджету суттєво превалюють саме соціальні видатки. Це пов’язано з багатьма причинами соціального, політичного характеру. Відповідно у держави часто не вистачає коштів на капітальні інвестиції, розвиток науково-технологічного комплексу, інноваційні цілі. Подібні диспропорції в системі державних видатків є настільки очевидними, що потрібно здійснювати ґрунтовний аналіз цього аспекту проблеми.

Отже, можна констатувати, що зростання податкового навантаження на економіку, яке відбулося у 2005 році, не призвело до більш продуктивного використання бюджетних коштів.

Проте у даному випадку логіка нашої роботи диктує необхідність аналізу іншого аспекту проблеми, а саме: треба з’ясувати, який граничний рівень податкового навантаження може витримати українська економіка. Величина граничного рівня податкового тягаря є принципово важливим елементом під час визначення податкового потенціалу економіки в цілому. Лише після цього можна казати про те, як у межах встановлених граничних значень податкового потенціалу може змінюватися структура податкової системи та збільшуватися/зменшуватися потенціал окремих груп податків.

Такий підхід узгоджується із методологією нашого дослідження – дедуктивним дискурсом пізнання досліджуваного об’єкта (від загального до часткового) – та вже існуючими в економічній літературі підходами дослідження податкового потенціалу. Так, С.Каламбет зазначає, що для податкового потенціалу повинен діяти закон відповідності, сутність якого полягає у тому, що рівень податкових стягнень не повинен зменшувати обсяг новоствореної вартості, якої достатньо для задоволення усіх відтворювальних потреб [1, с. 30–33]. Тобто з теоретичного погляду податковий потенціал – це лише та частина новоствореної вартості, яку можна забрати без шкоди для суспільства та економіки.

Вище вже йшлося про те, що найбільш поширеною теоретичною концепцією, яка дозволяє оцінити граничний рівень податкового навантаження, є крива Лаффера. Корисність цієї концепції полягає у тому, що ґрунтуючись на робочих економетричних моделях, можна оцінити граничні точки податкового тягаря, за якими починається деструктивний вплив податкової системи.

В економічній літературі існують відповідні методики обчислення точок Лаффера. Одна з таких методик запропонована російськими вченими, зокрема Е Балацьким, яка на основі виробничої функції, в якій враховано фактор податкового навантаження на економіку, дозволяє оцінити точки Лаффера 1 та 2 роду. Крім того, ці фіскальні макроекономічні індикатори, якими є точки Лаффера, дозволяють розрахувати також так звані точки переключення. Ці точки за своїм економічним смислом вказують на граничну величину податкового навантаження, за якою відбувається повна деградація економіки, розвал існуючого технологічного укладу та економічних взаємозв’язків.

Слід окремо зазначити, що запропонований Е.Балацьким аналітичний підхід виявився корисним не лише в аналітичному аспекті, а й в методологічному. Ідеї російських учених були розвинені українськими вченими, які, використовуючи методику оцінки точок Лаффера, пропонують у процесі їх розрахунку враховувати також фактор боргової політики держави [2].

Отже, точка Лаффера 1 роду обчислюється на основі дослідження виробничої функції Y = Y (q) у системі координат "податковий тягар (q) – обсяг виробництва (Y)". Ця крива досягає максимуму в точці q1, яка називається точкою Лаффера 1 роду. Для цієї точки виконується умова: dY (q1) / dq = 0; d2Y (q1) / dq2 < 0.

Точка Лаффера 2 роду обчислюється на основі дослідження фіскальної кривої T = T (q), яка знаходиться в системі координат "податковий тягар (q) – обсяг податкових платежів (T)". Ця крива досягає максимуму в точці q2, що називається точкою Лаффера 1 роду. Для цієї точки виконується умова: dT (q2) / dq = 0; d2T (q2) / dq2 < 0.

Економічний зміст точки Лаффера 1 роду означає межу податкового тягаря, при якому виробнича система ще не переходить у стадію рецесії. Точка Лаффера другого роду вказує на межу податкового тягаря, за якою стає неможливим збільшення обсягів податкових надходжень.

Ідентифікація точок Лаффера 1 та 2 роду та їх співставлення з величиною фактичного податкового тягаря дозволяє оцінити ефективність кількісної настройки податкової системи, визначити податковий потенціал і шляхи оптимізації податкової системи [3].

Можна також казати, що точка Лаффера 1 роду є кількісним значенням податкового потенціалу економіки, а точка Лаффера 2 роду – бюджетного потенціалу економіки.

Глибинна сутність застосування в дослідженні двох точок Лаффера полягає у тому, що, як відомо, між регулятивною та фіскальною функціями податкової системи існує певний онтологічний антагонізм. У зв’язку з цим основна проблема податкової політики полягає у тому, щоб знайти межу компромісу між інтересами виробника та бюджету. Це, як бачимо, за своїм змістом відповідає сутності закону відповідності податкового потенціалу, введеного С.Каламбет.

Основу моделі становить виробнича функція загального виду Y = Y (L, F, q), де L – праця (кількість зайнятих в економіці), F – капітал (обсяги основних виробничих фондів), q – фактичне фіскальне навантаження (податковий коефіцієнт).

Обчислення точок Лаффера на основі даної моделі були здійснені для економік США, Великобританії, Росії. Е.Балацький зазначає, що будь-які намагання ввести в специфікацію економетричної моделі показники капіталу або похідні від нього (інвестиції в основний капітал, обсяг основних фондів) не мали успіху, оскільки оцінені коефіцієнти моделі були статистично не значущими [4]. У результаті цього при оцінці точок Лаффера для Росії за 1989–2000 рр. економетрична модель набула наступного загального вигляду: Y = exp (c + aLq + bLq2), де a, b, c – це параметри моделі, які необхідно статистично оцінити. Ця залежність дозволяє отримати наступні вирази для обчислення точок Лаффера.

Наші розрахунки щодо кількісної оцінки точок Лаффера на основі економетричної моделі, запропонованої Е.Балацьким, були здійснені за 1996–2005 роки. Вихідні дані для розрахунків – це значення податкового коефіцієнта в Україні впродовж зазначеного періоду (див. таблицю 2.1); номінальний ВВП за це період та офіційні дані Держкомстату України щодо чисельності зайнятих в економіці за відповідними роками.

У результаті проведених розрахунків була отримана регресійна модель з такими статистичними даними.

Виходячи з отриманих оцінок коефіцієнтів a та b, ми можемо згідно з поданими вище формулами обчисли кількісні значення точок Лаффера 1 та 2 роду, а також точки переключення. За нашими розрахунками q1=0,29, q2=0,26, qL =0,566!

Як бачимо, з отриманих значень точок Лаффера різниця меж кількісної оцінки першої та другої точок незначна. Фактично ця різниця може перебувати в межах статистичної помилки розрахунків, але все одно треба звернути увагу на те, що податковий потенціал економіки України є більшим, ніж величина бюджетного потенціалу. Якщо існує статистична погрішність розрахунків, то можна сказати, що не існує суттєвої суперечності з макроекономічного погляду між інтересами бюджету та виробника.

Порогові критичні значення впливу податкової політики на економіку та економіки на бюджет перебувають фактично на одному рівні. При більшому за 29% значенні податкового коефіцієнта податкова політика справляє негативний де стимулюючий вплив на економіку, а при більшому за 26% значенні податкового коефіцієнта отримати додаткові надходження до бюджету стає проблематично.

Якщо різниця між податковим і бюджетним потенціалом статистично значуща, то бачимо цікавий науковий факт. Його тлумачення може бути таким. Податковий потенціал економіки України є вищим за бюджетний потенціал, оскільки за чинної системи відносин "суспільство-виробничий сектор-держава" останній суб’єкт неефективно виконує свої функції.

Крім того, значення точки переключення – qL = 0,566 – означає, що перевищення податкового тягаря цього значення здатне призвести до руйнування технологічних зв’язків в економіці, оскільки маржинальна продуктивність праці при перевищенні зазначеної границі стає від’ємною. Ця величина являє собою абсолютну межу податкового тягаря, за яким починається руйнування усієї системи національного виробництва.

Співставлення значень точок Лаффера 1 та 2 роду, точки переключення зі значеннями податкового коефіцієнта вказує на те, що податковий потенціал економіки України (податки з урахуванням прирівняних до них платежів-внесків у соціальні фонди) значно вище дозволеного рівня. Проте якщо аналізувати співвідношення тільки між точками Лаффера та чистим податковим коефіцієнтом (податки / ВВП), то в Україні існують резерви зростання податкового потенціалу офіційного сектора економіки.

Таблиця 2. Податковий потенціал офіційного сектора економіки України,% до ВВП.

Джерело: розрахунки автора згідно з проведеним аналізом та за даними Мінфіну

З таблиці 2 бачимо, що впродовж 1998–2005 років чистий податковий коефіцієнт (без урахування внесків до фондів соціального страхування) не перевищував 24% ВВП, тобто суто для податкової системи в офіційному секторі економіки існують резерви, залучення яких здатне було збільшити обсяги податкових надходжень. У таблиці 2 кількісно резерви податкового потенціалу офіційного сектора економіки подано як різницю між кількісним значенням точки Лаффера 1 роду та реальними податковими надходженнями.

Таким чином, проведене дослідження податкового потенціалу офіційного сектора економіки показує, що в Україні існують суттєві резерви зростання податкового потенціалу. Без руйнівного впливу на економіку, принаймні офіційний сектор економіки, обсяги податкових надходжень можуть бути збільшені в середньому на 8–10% ВВП. Хоча у 2005 році відбулося суттєве скорочення резервів податкового потенціалу до 5,91% ВВП, тобто приблизно до 20 млрд. гривень, все одно податкові резерви залишаються суттєвими як у відносних, так й абсолютних показниках.

Література

1. Каламбет С.В. Податковий потенціал: теорія, практика, управління. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2001. – 304 с.

2. Крисоватий А.І., Кощук Т.В. Податкові боргові стратегії фіскального регулювання транзитивної економіки // Фінанси України. – 2006. – № 5. – С. 95–107.

3. Балацкий Е.В. Эффективность фискальной политики государства // Проблемы прогнозирования. – 2000. – № 5. – С. 10–17.

4. Балацкий Е.В. Анализ влияния налоговой нагрузки на экономический рост с помощью производственно-институциональных функций // Проблемы прогнозирования. – 2003. – № 2. – С. 3–10.

21.02.2011