Вища освіта в Україні перестає бути чимось особливим. У суспільстві склався стереотип - не вступив до вузу, значить невдаха.
Хоча, вступаючи на ту чи іншу спеціальність, мало хто замислюється над тим, чи знайде в житті застосування, отриманим знанням.
Головна - мета: отримати диплом. За останні 20 років вступати до вузів стало вдвічі більше українців. Якщо в 1990/91 роках з 600 тисяч випускників шкіл та ПТУ до вузів вступили лише 174 тисячі, то в цьому - з 500 тисяч випускників студентами університетів, академій та інститутів стали 370 тисяч.
Економіст Київського економічного інституту Ганна Вахітова вивчає соціальні проблеми економіки перехідного періоду, в тому числі і вплив на економіку процесів, які відбуваються у сфері освіти. Ганна вважає, що однією з головних причин того, що зарплата дипломованих фахівців не набагато відрізняється від заробітків звичайних робітників є надлишок освічених людей.
- Праця дипломованих фахівців знецінюється, тому що існує дисбаланс між попитом і пропозицією, - пояснює Ганна Вахітова. - Зараз в Україні дефіцит людей робочих спеціальностей, але випускники шкіл рвуться до вузів. Хоча вже зараз людям з профільною освітою пропонують зарплати такі ж, а іноді навіть вище, ніж дипломованим фахівцям. Випускникам вузів, які не змогли знайти роботу за фахом, доводиться влаштовуватися туди, де їх вища освіта нікому не потрібна. 11% українців взагалі працюють не за фахом, у 20% - рівень освіти вище займаної посади, а близько 6% виконують роботу, для якої потрібен більш високий рівень освіти.
Ще одна причина такої низької віддачі від вищої освіти - тарифна сітка. Хоч вона й існує формально тільки у державному секторі, але чинить значний тиск на ринок праці. Наприклад, в державному підприємстві не можуть поставити зарплату слюсареві більше, ніж, скажімо, інженеру. Навіть якщо слюсарів катастрофічно не вистачає, а інженерів - навпаки.
- Але в Росії така ж ситуація, проте там спеціаліст із університетським дипломом отримує на 33% більше, ніж той, у кого його немає.
- Цікаво, але ще в 1991 році в Росії віддача від освіти була нижче, ніж у нас (до слова, у нас з 1991 року вона практично не змінилася). Вчені дослідили, за рахунок чого стався такий ріст. Адже частка зайнятих на ринку праці людей з вищою освітою в обох країнах приблизно однакова. Так от: колеги прийшли до висновку, що причини - у попиті. Тобто у нас недостатній попит на освічений персонал. Плюс - високі виплати при звільненні, більш низька мобільність праці (змусьте безробітного киянина поїхати працювати, скажімо, в Донецьк).
Тому, поки попит на ринку праці на таких фахівців не зросте, поки не утвориться критична маса працедавців, готових платити більше персоналу з дипломом, віддача від освіти так і буде залишатися низькою.
- А в Південній Африці за рахунок чого дипломований фахівець отримує аж на 76% більше?
- Там гострий попит на фахівців з вищою освітою, більше довіри до якості освіти, отриманої їх фахівцями. Продуктивність праці освічених людей набагато вище. До речі, те, що у нас немає такого розшарування між дипломованими та недипломованими людьми, може говорити ще і про якість нашої освіти. Хоча я не зустрічала серйозних робіт, які оцінювали б якість української освіти, але хабарі вже стали притчею. При всіх умовностях світових рейтингів університетів, найкращі українські вузи входять в другу тисячу, а, наприклад, хорватські - в перші п'ять сотень, чеські - у перші дві сотні. Крім того, часто підготовка в наших вузах надто теоретизована, відірвана від життя.
- Що ж робити?
- Скажімо, посилити відбір у вузах. Наприклад, в Бельгії на бакалаврів беруть без іспитів, але після першої сесії із 600 студентів можуть залишити 200 найбільш здібних. У нас зараз, по суті, відбір без відбору - на контракт беруть практично всіх бажаючих, тому що навчальному закладу потрібно якось виживати (як фінансується у нас освіта, всім відомо), і контрактників будуть тягнути до кінця, тому що вони платять гроші . Претенденти ж на бюджетні місця під час вступних іспитів часто проходять відбір не за якістю знань, а по батьківських гаманцях. Та й потім, в процесі навчання, прогалини в знаннях легко усуваються за допомогою грошей. Про що говорити, якщо у нас метро завішане рекламою: «Ми допоможемо вашій дитині у навчанні. Широкий вибір дипломних і курсових робіт, реферати з будь-якої теми». Ну в якій цивілізованій країні світу подібне побачите? У мене рік йде, щоб пояснити студентам, що немає сенсу списувати, що чужу думку треба брати в лапки.
Тільки цифри
- Жителі столиці заробляють на 30% більше, ніж у середньому українці.
- У приватних фірмах зарплати на 24% більше, ніж у державних.
- Українські жінки отримують на третину менше, ніж чоловіки.
Де освіченим платять найбільше?
Найбільша різниця в зарплатах між дипломованими і недипломованим фахівцями - у сфері обслуговування, на другому місці - промисловість, на третьому - соціальний сектор (медицина, освіта). Сама ж низька віддача в сільському господарстві.
Автор: Марина Осійчук
