«Енеїда» Іван Котляревський (дуже стисло)

Читати онлайн дуже стислий переказ поеми Івана Котляревського «Енеїда»

«Енеїда» Іван Котляревський (дуже стисло)

Ідея твору – викриття й засудження засобами сміху негативних явищ в українському суспільстві кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст., уславлення героїки українського народу, його історії, культури, кращих рис характеру українців.

Тема – зображення життя українського суспільства кінця ХVІІІ століття у бурлескно-травестійному стилі.

З історії написання твору

Над «Енеїдою» І. Котляревський працював з перервами майже 30 років – з 1798 р. по 1826 р. Повністю поема була видана уже після смерті письменника, в 1842 р. Основу для її сюжету І. Котляревський взяв з однойменного твору давньоримського поета Публія Вергілія Марона (70 - 19 рр. до нашої ери). «Енеїда» Вергілія побудована за античним міфом про зруйнування греками Трої і мандри в Італію троянського царя Енея. І. Котляревський в образах троянців у бурлескно-травестійному стилі змалював стан українського козацтва кінця XVIII – початку ХІХ ст., яке після руйнації Січі теж шукало вільні землі. В образах богів і царів, які допомагають або чинять перешкоди їхньому ватажку – Енею, зображені різні типи тогочасної панівної верхівки з їх характерними рисами. В картинах побуту, звичаях, традиціях, моральній поведінці троянців легко вгадуються реалії життя різних верств українського народу з його проблематикою, розумінням справедливості, добра і зла. 

Персонажі поеми:

Олімпійські боги:

  • Зевс – верховний бог, бог блискавки і грому (у поемі – п’яниця з деспотичним й вередливим характером «Зевес тоді кружав сивуху І оселедцем заїдав...»).
  • Юнона – богиня шлюбу, його дружина («зла Юнона, суча дочка»).
  • Венера – богиня кохання, побічна дочка Зевса, мати Енея («Венера молодиця сміла...»).
  • Еол – бог вітрів, брат Зевса.
  • Нептун – бог моря, брат Зевса.
  • Вулкан – бог вогню, покровитель ковалів, чоловік Венери.
  • Меркурій – бог торгівлі, посланець богів, син Зевса.

Земні герої:

  • Еней – головний герой, син Венери й Анхіза («парубок моторний і хлопець хоч куди козак»).
  • Анхіз – цар Трої, батько Енея.
  • Евріал та Низ – троянські воїни («в службі – вірні козаки»).
  • Дідона – цариця Карфагена («Розумна пані і моторна, Трудяща, дуже працьовита, Весела, гарна, сановита).
  • Латин – цар Латинської землі («Старий скупиндя – скурвисинська, Дрижав, як Каїн, за алтин»).
  • Амата – його дружина («пихата жінка, інтриганка»).
  • Лавінія – їх дочка («Дородна, росла і красива, Приступна, добра, не спесива, Гнучка, юрлива, молода…»).
  • Турн – цар рутульський («Не в шутку молодець був жвавий, Товстий, високий, кучерявий, Обточений, як огірок, Куди не кинь, був Турн царьок»).
  • Еванд – цар аркадський, та Палант – його син (союзники Енея в боротьбі проти Турна).
  • Сівілла – пророчиця, жриця бога сонця Феба («… бабище старая, Крива, горбатая, сухая, Запліснявіла, вся в шрамах»).
  • Ірися – посередниця між богами і людьми, прислужниця Юнони («цьохля (брехуха) проклятуща»).
  • Цірцея – цариця, яка заманювала людей на свій острів й перетворювала їх на звірів («…Люта чарівниця. І дуже злая до людей»).

Дуже стислий переказ

Після того як греки спалили Трою, Еней – «парубок моторний і хлопець хоть куди козак», зібравши ватагу троянців й «швидко поробивши човни», поплив морем – «куди очі почухрав». Це побачила богиня Юнона. Вона «страх, як не любила» Енея за те, що той «в Трої народився І мамою Венеру звав». (Венера була побічною дочкою верховного бога та її чоловіка – Зевса). Юнона побігла до бога вітрів Еола, і, пообіцявши йому хабаря, – «дівку чорноброву», упросила здійняти на морі бурю й потопити човни троянців. А Еней звернувся до бога морів Нептуна з проханням утихомирити хвилі, пообіцявши за це «півкопи грошей». Буря вгамувалася, і троянці заходилися готувати обід – «із салом галушки», «лемішку й куліш» та інші страви – вони полюбляли добре поїсти та випити. Венера після цієї пригоди звернулася до Зевса з проханням захищати її сина, і той пообіцяв, що доля у Енея складеться щасливо.

Після довгих блукань морем, Еней з троянцями прибуває до Карфагену, де гостює у цариці Дідони два роки. Дідона у всьому догоджає троянцям й Енею, бо палко покохала його. Зевс дуже не задоволений цим. Він посилає до Енея бога Меркурія, щоб той розлучив закоханих та нагадав хлопцю про його призначення. Злякавшись гніву Зевса, Еней потай від Дідони, щоб не чути нарікань цариці, готується до нових мандрів. Але Дідона прознала про його наміри й дуже посварила коханця. Еней тікає, а цариця у тузі спалює сама себе.

Взнавши про самогубство Дідони, Еней плаче і сумує. На морі піднімається буря. Хвилі прибивають човни з троянцями до берега Сицилії. Мандрівників гостинно приймає цар Ацест. Еней справляє поминки за померлим батьком Анхізом. Після поминок почалося п’яне гуляння та кулачний бій між місцевим силачем Ентеллом і троянцем Даресом. Переміг Ентелл.

Зла Юнона посилає свою служницю Ірисю, щоб вона підмовила жінок спалити флот Енея, щоб цим досадити чоловікам-гультяям, які весь час бенкетують. Коли Еней побачив пожежу, то почав лаяти і Зевса, і Нептуна, і Венеру з іншими богами за те, що вони не бережуть троянців та його самого від прикростей. Боги наслали дощ, і він загасив вогонь. Деякі човни вдалося врятувати. Засмученому Енею приснився батько. Анхіз попросив сина навідати його в пеклі, щоб про щось порадитися з ним. 

Троянці відпливають із Сицилії, а Венера просить Зевса сприяти Енею в його мандрах. Тож вітер був попутний, гребці поскладали весла, курили люльки та співали пісень про Сагайдачного та про Січ. Невдовзі прибули до кумської землі. Там Еней зустрічає страшну провидицю Сівілу. За хабар їй самій та богу підземного царства Плутону, вона погодилась допомогти Енею знайти стежку, яка веде у підземне царство. На вулиці, що вела у пекло, Еней бачив Дрімоту, Смерть, а ще різні біди, що спіткають людей: чуму, війну, голод, холод, злидні, злих мачух та свекрух, п’яниць, розпусниць, ледацюг. А у самому пеклі киплячих у смолі розбишак, убивців, панів, що відносилися до кріпаків, як до скотів, нечесних суддів та інших грішників. У раю ж «душі ликовали, Що праведно в миру живали». Нарешті Еней зустрівся з батьком. Ворожки, що сиділи в його оселі, сказали, що від Енея піде «великий і завзятий рід»; «всім світом буде управляти». Попрощавшись з батьком, Еней повертається до троянців.

Вони знову мандрують морем. Боги допомагають їм оминути острів чарівниці Цирцеї, яка перетворювала подорожніх на тварин. Коли Еней з товаришами прибув у край латинців, цар Латин влаштував бенкет і погодився віддати свою дочку Лавінію заміж за Енея. Царю дуже сподобалися подарунки троянців. Проти цього шлюбу виступають дружина Латина Амата і цар рутульців Турн, який теж хоче мати Лавінію за дружину. Починається війна між троянцями й латинцями. Турн теж виступає проти троянців. Йому допомагає Юнона. На боці Енея з військом, яке очолює Паллант, – син аркадського царя Евандра. Своєю мужністю відзначаються молоді воїни – Низ та Евріал, що пристали на службу троянцям. Вірні своїй дружбі та військовому побратимству, вони загинули, але положили багато ворогів. У бою з Турном гине і юний лицар Паллант. Венера просить Вулкана – бога вогню й покровителя ковалів, зробити для Енея міцну зброю. 

На Олімпі серед богів йдуть сварки. Одні з них підтримують Енея, інші – Турна. Зевс розгнівався і заборонив їм втручатися в людські справи. Латинців втомили воєнні дії – вони хочуть миру. Еней пропонує рутульцям помиритися й зробити поєдинок лише між ватажками. У поєдинку Еней перемагає Турна. Зевс не пішов на вмовляння Юнони знову зберегти життя рутульському царю. Сказав їй:

Уже ж вістимо всім богам:
Еней в Олимпі буде з нами
Живитись тими ж пирогами,
Які кажу пекти я вам.

Еней великодушно хоче помилувати Турна, але, побачивши на ньому обладунки Палланта, вбиває супротивника – так він помстився за смерть юного лицаря.

Душа рутульська полетіла
До пекла, хоть і не хотіла,
К пану Плутону на бенькет.
Живе хто в світі необачно,
Тому нігде не буде смачно,
А більш, коли і совість жметь.

Цитати з твору:

  • Еней був парубок моторний
    І хлопець хоть куди козак,
    Удавсь на всеє зле проворний,
    Завзятійший од всіх бурлак (перші слова поеми).
  • ...Морем в бурю їхать слизько,
    Човнів ніхто не підкує.
  • Не так то діється все хутко,
    Як швидко кажуть нам казок...
  • Буває щастя скрізь поганцям,
    А добрий мусить пропадать».
  • Не так тепер і в пеклі стало,
    Як в старину колись бувало...
  • О сон! З тобою забуваєм
    Все горе і свою напасть;
    Чрез тебе сили набираєм,
    Без тебе ж мусили б пропасть.
  • «Біда не по дерев'ях ходить,
    І хто ж її не скуштовав?
    Біда біду, говорять, родить,
    Біда для нас – судьби устав!
  • За милу все терять готові:
    Клейноди, животи, обнови,
    Одна дороже милой – честь!
  • Злость, кажуть, сатані сестриця.
  • Любов к Отчизні де героїть,
    Там сила вража не устоїть,
    Там грудь сильніша од гармат,
    Там жизнь – алтин, а смерть – копійка,
    Там лицар – всякий парубійка,
    Козак там чортові не брат.
  • Де общеє добро в упадку,
    Забудь отця, забудь і матку,
    Лети повинність ісправлять.
  • Не ворог, хто уже дублений,
    Не супостат, чий труп нікчемний
    На полі без душі лежить.
  • Мужича правда єсть колюча,
    А панська на всі боки гнуча.
  • Нехай же та личина люта,
    Що нас впровадила в війну
    І ганьбою до всіх надута,
    Походить більш на сатану!
  • Що стілько болі причинила,
    Що стілько люду погубила,
    А в смутний час навтікача!
  • На хитрості дівчата здатні,
    Коли їх серце защемить;
    І в ремеслі сім так понятні,
    Сам біс їх не перемудрить.
  • Живе хто в світі необачно,
    Тому ніде не буде смачно,
    А більш, коли і совість жметь (останні слова поеми).

Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання та розміщення цих матеріалів на інших ресурсах заборонено.

ІНШІ СКОРОЧЕНІ ВЕРСІЇ

Освіта.ua
29.04.2021