Сергій Назаровець

Слід вимагати публічного обговорення та незалежної валідації методології до того, як за нею почнуть вирішувати долю вишів

Критерії для скорочення кількості університетів

Міністерство освіти і науки планує розробити критерії для скорочення кількості університетів, а серед можливих показників – кількість наукових досліджень та обсяги залученого фінансування.

Тому, товариство, повторюю знову: слід вимагати публічного обговорення та незалежної валідації методології ДО того, як за нею почнуть вирішувати долю університетів!

Ми всі прекрасно бачимо цей нескінченний потік порожніх конференційних тез замість досліджень, публікації в сумнівних журналах, картелі цитувань і співавторів, статті з десятком авторів, серед яких ректори-проректори та їхні родичі...

Усе це, можливо, виглядає нормально у звітах для Мінфіну, але кількість публікацій у мурзілках не дорівнює дослідницькій спроможності.

А як оцінюватимуть залучене фінансування? Спочатку держава розподілятиме гроші на наукових конкурсах, а потім каратиме університети, які їх не отримали? І хто перевірятиме, наскільки прозорими були ці конкурси, незалежною експертиза та чи не вплинули на результати конфлікти інтересів? Бо інакше можна спочатку створити нерівні умови, а потім оголосити їх об'єктивними результатами оцінювання.

Чи буде проведено незалежну валідацію методології? Чи будуть відкритими дані та відтворюваними розрахунки? Чи передбачать перевірку на маніпуляції? Як враховуватимуть дисциплінарні відмінності, умови війни, реальний внесок дослідників? Чи перевірятимуть, як змінюються результати залежно від вибору показників та їхніх ваг?

Це вам не черговий невдалий рейтинг. За результатами такого оцінювання можуть вирішувати долю університетів і тисяч людей.

Ціна методологічної помилки – зруйновані дослідницькі колективи, втрачені наукові школи та ще більше українських учених за кордоном. А ті, хто найкраще навчився імітувати науку, мають усі шанси знову опинитися серед переможців.

І щоб не склалося враження, що я критикую, не пропонуючи нічого натомість – звісно, я готовий долучитися до розроблення та незалежної перевірки методології. Це моя професійна сфера, і я добре розумію, наскільки небезпечними можуть бути погані показники, особливо, коли на їхній основі ухвалюють незворотні рішення.

Але знаєте що? Я б набагато охочіше просто займався наукою. В українському університеті, де справді люблять науку, підтримують дослідників, цінують міжнародну співпрацю й не плутають дослідницьку спроможність із кількістю рядків у звіті. Хочеться витрачати більше часу на дослідження, ніж на пояснення очевидного.

UPD. У коментарях нагадали про кредитний проєкт Світового банку Ukraine Improving Higher Education for Results Project. У початковій документації проєкту кількість об'єднань університетів визначена одним із показників результативності (PBC 5): ціль – 15 об'єднань, із розрахунку $2 млн за одне об'єднання.

За таких обсягів фінансування кошти на незалежну валідацію методології та оцінювання наслідків реорганізацій мали б знайтися. Питання в тому, чи є бажання забезпечити прозорість рішень і відповідальність за їхні наслідки.

Автор: Сергій Назаровець, дослідник у галузі оцінювання науки та наукометрії.

Оригінал публікації

КОМЕНТАРІ
Багато символів. Скоротіть на
Залишилось символів 1000
Заповніть форму, або
Заповніть форму або