Вища освіта у ХХІ ст. змінюється надзвичайно швидко. Розвиток науки, технологій, професійних практик і нові очікування студентів вимагають постійного оновлення не лише змісту освітніх програм, а й компетентностей тих, хто їх реалізує.
Саме тому відповідність кваліфікації та професійної компетентності викладача освітнім компонентам, які він викладає, – це не формальна вимога, а необхідна передумова якісної освіти. Вона також передбачена чинними ліцензійними умовами провадження освітньої діяльності.
Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти послідовно приділяє увагу оцінюванню кадрового забезпечення освітніх програм у межах критерію 6 «Людські ресурси». Водночас ми переконані, що таке оцінювання має бути змістовним, обґрунтованим і враховувати реальні обставини діяльності закладів вищої освіти.
Ми добре розуміємо, у яких надзвичайно складних умовах сьогодні працюють українські викладачі. Війна, вимушене переміщення, безпекові загрози, руйнування інфраструктури, обмежені ресурси створюють серйозні перешкоди для професійного розвитку, наукової та освітньої діяльності. Ці обставини не можуть залишатися поза увагою під час оцінювання якості освіти.
Національне агентство застосовує гнучкий, контекстно чутливий підхід до оцінювання відповідності викладачів освітнім компонентам. Зокрема, важливо враховувати особливості професійного становлення тих, хто нещодавно розпочав викладацьку діяльність, а також викладачів-практиків, чий актуальний професійний досвід може бути особливо цінним для студентів.
Окремої уваги потребує оцінювання діяльності педагогічних працівників. Наразі напрацьовуються відповідні підходи з урахуванням того, що законодавство не встановлює для цієї категорії працівників загального обов’язку здійснювати наукову діяльність. Відповідно, оцінювання їхньої професійної відповідності має враховувати специфіку їхніх функцій і компетентностей.
Оцінювання кадрового забезпечення не повинно зводитися до механічного підрахунку публікацій, сертифікатів чи інших формальних показників. Важливо бачити, наскільки викладач володіє актуальними знаннями, здатний забезпечити досягнення результатів навчання та підтримує власний професійний розвиток.
Не менш важливим є системний підхід самого університету: його політики добору викладачів, обґрунтованість кадрових рішень, підтримка професійного розвитку та дієвість внутрішніх механізмів забезпечення якості. Адже відповідальність за якість викладання – це не лише відповідальність окремого викладача, а й інституційна відповідальність закладу вищої освіти.
Разом із тим ми поділяємо занепокоєння академічної спільноти щодо застарілості та окремих суперечностей чинних ліцензійних умов. Їх оновлення є необхідним для переходу від надмірного формалізму до більш сучасних і змістовних підходів до оцінювання кадрового забезпечення.
Робоча група Національного агентства вже напрацювала пропозиції щодо вдосконалення відповідних вимог. Ми відкриті до фахової дискусії та переконані, що подальша робота потребує широкого залучення академічної спільноти, роботодавців, інших заінтересованих сторін і конструктивної співпраці з Міністерством освіти і науки України.
Проте гнучкість в оцінюванні не означає відмови від вимог до якості.
Ми маємо бути принциповими щодо практик імітації або фальсифікації відповідності викладачів дисциплінам, які вони викладають. Формально створена відповідність не може замінити реальної компетентності, а наявність необхідних документів сама по собі не гарантує якісного викладання.
Сучасні студенти мають право навчатися у викладачів, які володіють актуальними знаннями, розуміють розвиток своєї галузі та здатні поєднувати теорію із сучасною практикою. І складні обставини, у яких функціонує наша система вищої освіти, не повинні ставати виправданням для викладання застарілих знань чи імітації освітньої діяльності.
Наше спільне завдання – не створювати додаткові формальні бар’єри для викладачів, а підтримувати їхній професійний розвиток і водночас захищати право студентів на якісну освіту.
Саме на такому балансі підтримки, довіри, відповідальності та обґрунтованої вимогливості має ґрунтуватися сучасна система забезпечення якості вищої освіти.
І це – наша спільна відповідальність!
Автор: Наталія Стукало, голова Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.
