Сміх крізь сльози. Чесно. Якби це зробили влітку, то батьки, діти і вчителі подякували б, а тепер ви всім тільки солі на рани насипали.
Вчора – не в квітні-травні, коли це було актуально, а 29 жовтня – Верховна Рада ухвалила закон, який дозволить нинішнім учням 10–11 класів завершити навчання у своїй школі, навіть якщо вона стане гімназією (5–9 класи).
Частина цих дітей уже перейшла до новоспечених ліцеїв, хтось обрав інший шлях: коледж чи училище.
Тепер виникають питання:
1. Навіщо було примусово тулити цих дітей до інших закладів, якщо вони могли і навіть мали право завершувати навчання за попередньою програмою у своїй школі? Вони не вчилися за програмою НУШ, то для чого їх залучати до реформи? Чому не дали вибір: завершити навчання в своїй школі або йти в ліцей?
2. Навіщо було відривати їх від рідної школи, а декого й від батьків під час війни?
3. І як тепер бути тим, хто хотів би повернутися? Чи збережені класи? Чи є вчителі? Хто пояснить дітям і батькам, що їм робити?
Про долю вчителів, які через ці зміни залишилися без роботи, взагалі мовчать.
А тепер теза заради конструктиву.
Чому не можна було спочатку створити в кожній області хоча б один показовий ліцей: із гуртожитком, укриттям, сучасними навчальними кабінетами, спорткомплексом? І показати дітям та батькам, усьому суспільству: «Ось, подивіться, які умови ми пропонуємо. Підтримайте реформу».
Щоб батьки й діти казали: «Робіть більше таких закладів! Хочемо, щоб наші діти теж могли отримувати якісні знання в достойних умовах».
Нагадую: реформа почалася 10 років тому.
Р.S. Вчора деякі депутати почали викладати свої фото з цією «потужною» новиною. Думають, що заробляють рейтинг, бо ж вони почули батьків і дітей! Тільки «заднім» числом…
Автор: Леся Сич, учитель зарубіжної літератури, методист у Всеукраїнській школі онлайн.
